Якщо про провідну тему минулого тижня - придністровську - ще можна було сперечатись, то цього разу цілком очевидно: українське телебачення проковтнуло наживку - сюжет російського каналу РТР про „таємну в'язницю ЦРУ” на Київщині. Кинути тінь на українську владу виявилось до смішного легко: протягом 5 днів наше телебачення аналізувало, розслідувало і спростовувало російську „качку”, забувши про вічний принцип „немає диму без вогню”. Іншу провокацію - фіктивний лист підозрюваного у вбивстві Ґонґадзе Пукача, опублікований у російській газеті, - принаймні, не подавали, як вірогідну. Другим ньюзмейкером тижня можна вважати 4 скликання Верховної Ради, яке завершило свою роботу. Серед інших тем:

-Прес-конференція Президента і Прем'єра для регіональних журналістів.

-Звинувачення Партії Регіонів на адресу „Нашої України” у використанні „25 кадру”.

- Ухвалення змін до виборчого законодавства.

-Підписання молодіжними організаціями „помаранчевих” партій коаліційної угоди.

-Повідомлення про друк фальшивих бюлетенів у Дніпропетровській і Харківській областях.

Резонанс від програми „Специальный корреспондент. Под грифом «Секретно»” Аркадія Мамонтова, що вийшла у неділю о 21:00 за московським часом на каналі „Россия”, 13 березня перекрив усі інші теми. На жаль, повного розшифрування програми в Інтернеті немає, але для з'ясування ситуації слід зазначити: по-перше, йшлося про існування таємної в'язниці ЦРУ на території військового об'єкту „Макарів-1” у минулому. Перевірити це повідомлення можна було б хіба що за допомогою машини часу. По-друге, депутат Крючков, що начебто підтвердив Мамонтову можливість існування в'язниці, належить до КПУ, якій, безперечно, вигідна дискредитація влади. Якщо взяти до уваги, що в недалекому минулому вже робилися спроби проштовхнути в український ефір цю „качку” через „австрійське інформагентство” та „швейцарські спецслужби”, не кажучи про російські інтернет-видання, стає очевидно, що це - передвиборна провокація. І як повелися з нею наші канали?

Всі вони, крім К1, поставили цю тему першою у випуску (або першою з політичних). Стандартний сюжет містив: 1)Спростування Міністерства оборони. 2)Виправдання Крючкова. Наприклад, у сюжеті Першого каналу - синхрон: „…те, що показано, абсолютно не підтверджує, що ці факти мали місце. Я стверджувати, що це мало місце в Україні не можу і, відверто кажучи, повірити мені в це дуже-дуже важко…” Також зазначалось, що Крючков звертався із депутатським запитом до СБУ та Міноборони. 3)Реакцію влади (логічну: „це передвиборна маячня”. 4)Наслідки розслідування журналістів, екскурс в історію питання.

Тоніс” побудував свій сюжет на спростуваннях: Міноборони, Крючкова і навіть посла Росії Черномирдіна, який „…теж не дуже вірить, що в Україні є подібні в’язниці. І вважає: якщо інформація не підтвердиться, то канал має вибачитись, адже подібними заявами завдано шкоди іміджу України, завдяки ним загострюються стосунки між нашими державами.” Приблизно таким самим шляхом пішли К1, СТБ і „1+1”. Новий канал, ICTV і ТРК „Україна” обмежились стислими сюжетами або повідомленнями.

„Інтер” дещо розвідав: „Как сообщил "Подробностям" источник в Центре координации полетов Госавиаслужбы Украины, в 2005 году аэродром "Озерное" все же принимал два иностранных военных самолета, с бортовыми номерами 4K AZ130 и 4K AZ160. Они несколько раз совершали посадку в Украине, рейс был зарегистрирован как Alpha Hotel Charlie 7411. В полетном плане командиры экипажей указали, что перевозят цемент. Что было на борту на самом деле, точно неизвестно.” Які підстави має автор для того, аби сумніватись у правдивості відомостей про цемент - не вказано. На думку автора, „лучшим доказательством того, что тюрем ЦРУ в Макарове нет, был бы допуск журналистов на этот секретный объект..” Після перегляду сюжету „Інтера” немало ненависників „помаранчевої” влади мали б залишитись цілком упевненими, що все було саме так, як каже РТР. Хоча факт, згаданий у сюжетах приблизно половини каналів, у тому числі „Інтера” - українське командування готове допустити журналістів на територію „Макарова-1”, але лише з дозволу Росії, бо об'єкт становить її державну таємницю, - ілюструє реальний стан речей.

Канал СТБ у сюжеті, що йшов за „в'язницями”, проаналізував вибірковість подання українських новин російськими ЗМІ (привід - зняття з ефіру інтерв'ю Ющенка) та перспективи розвитку відносин із Росією. Також у сюжеті йдеться про лідера СПУ, який чомусь саме перед виборами вирішив стати російським поетом і взяв участь у презентації в резиденції Черномирдіна.

Найуспішнішими українськими ньюзмейкерами понеділка стали Інна Богословська („Віче”) і Людмила Супрун (НДП). Першій приділили увагу „Інтер”, Новий канал, ICTV, CТБ і ТРК „Україна”, другій - „Інтер”, Новий канал, СТБ, ТРК „Україна”, 5-й (у студії) і „Тоніс”. Повідомлення, зроблені на матеріалі прес-конференцій, різнились за змістом: Супрун, наприклад, коментувала не лише близьку їй тему - зміни до бюджету, але й вибори („То, что в ВР нового созыва пройдут 10 партий и блоков, прогнозирует Людмила Супрун. И это, по ее словам, хорошо: чем больше партий, тем стабильнее работа парламента. - „Інтер”); канал СТБ повідомив про передвиборну піар-акцію НДП «Проконтролюйте ваші гроші», а також про угоди, підписані „Вічем” зі своїми кандидатами. Таким чином, до глядачів було донесено широченний спектр партійно-передвиборних новин.

„Інтер” відзначився продовженням боротьби за придністровських виборців: „В Тирасполе специально открыт избирательный участок, где смогут проголосовать несколько сот проживающих здесь белорусских граждан. А вот десяткам тысяч приднестровских украинцев о таком торжестве демократии остается только мечтать.” Не обійшлось без натяку: мовляв, українська влада навмисно не дала проголосувати придністровським співгромадянам, бо вони на президентських виборах одностайно підтримали Януковича. Завершили з сарказмом: „Получить комментарий в посольстве Украины нам не удалось. Дипломаты усиленно совещались. Надо полагать, решали головоломный вопрос: как совместить демократические выборы с практически полным отсутствием избирательных участков.” Та ще й викрили злісну брехню влади: (зі студії) „Согласно новому закону о выборах, для создания участка необходимо, чтобы на территории проживало не менее тысячи украинских граждан. А по данным специального представителя Украины по приднестровскому урегулированию Дмитрия Ткача, в непризнанной республике их - меньше тысячи.” Якщо автор настільки впевнений у тому, що на території ПМР мешкає понад 60 тисяч українських громадян, нехай би повідомив: звідки вони там узялись, звідки така статистика, хто видав їм паспорти, де вони зареєстровані? Адже є всі підстави вважати ці 60 тисяч частиною понад мільйона „мертвих душ”, які віддали свої „голоси” за Януковича.

13 березня, понеділок

Головною подією 14 березня стала прес-конференція Прем'єр-міністра і Президента для регіональних журналістів в Українському домі. Нічого надто важливого сказано не було, але за поданням інформації стежити було цікаво. Наприклад, на НТН Єханурова називали виключно „керівником уряду”, в жодному разі не Прем'єром. У сюжеті 5 каналу відзначили рекламний характер заходу: „Близькість 26 березня у всьому. Головних посадовців України навіть посадили на тлі великого плакату із шрифтом, дуже схожого на той, що використовувала у своїй рекламі "НУ".”

На „1+1” зосередились на оптимістичних сентенціях Ющенка і Єханурова: головне - чесні вибори, ми зробимо, ми проведемо. „Незалежно від того, які політичні сили переможуть, всі вони українці і вони всі прагматичні люди. І політику президента вони будуть здійснювати, і незалежно від того, що декілька політиканів в тій чи іншій силі будуть говорити” (Єхануров) і т.п. Натомість, ТРК „Україна” наголосила на тих висловлюваннях Ющенка, які мали б образити виборців Януковича: „На думку Ющенка, виборча кампанія не динамічна, перевантажена примітивізмом та чорним піаром. В опозиції немає програм, які можуть інтелектуально змагатися із владою...” Не забули про розбрат „помаранчевих”: „Найболючіше для президента те, що дискредитував владу не опозиційний табір, а найближчі партнери. Але є можливість виправити ситуацію. Та задля цього треба відмовитися від авантюр та некоректної поведінки.” Цікавий штрих: серед „важливих питань, які Ющенко залишив без відповіді”, першим було названо ймовірність коаліції між НУ і ПР. Цю тему ТРК „Україна” підніматиме протягом тижня підозріло часто.

Акція Вітренко на захист виборців Придністров'я, у якій, за повідомленнями прес-служби, взяло участь 7, а за оцінками деяких журналістів - близько однієї тисячі осіб, так і не прорвалась в ефір. На ICTV з нею повелись навіть занадто обережно: „…Маніфестанти вимагали захистити 40 тисяч українців, які мешкають у невизнаній республіці, а також підписати меморандум між президентами України та Молдови про захист громадян і надати їм можливість голосувати на нинішніх парламентських виборах. Представники "народних опозиціонерів" стверджують: у Придністров`ї немає жодної виборчої дільниці.” Звідси дізнаємось, що українських громадян у ПМР уже не 67, а 40 тисяч, і що відсутність у Придністров'ї виборчих дільниць - суб'єктивна позиція вітренківців, а не доконаний факт, підтверджений ЦВК і МЗС. ТРК „Україна” у своєму лаконізмі припустилась кумедного ляпу: „Близько тисячі прихильників Вітренко пройшли Хрещатиком до Європейської площі і попрямували до Кабміну, парламенту та Секретаріату президента. Пікетувальники вимагали свободу Придністровській Молдовській Республіці.” Вітренко - вже не союзник, а конкурент ПР.

Скандал дня - звинувачення на адресу „Нашої України” у використанні „25 кадру” в агітаційному фільмі „Загроза. Страшна правда”, озвучені Кушнарьовим. Журналісти в цій історії трохи заплутались: по-перше, 25 кадр - явище суто кінематографічне, до телебачення не має жодного стосунку, та ще й саме його існування залишається предметом суперечок. Що, втім, не заважало нашоукраїнцям 4 роки тому знаходити аналогічні кадри у ролику „За ЄдУ!” Ані Тетяна Мокріді, що коментувала історію з боку „НУ”, ані Кушнарьов не виявились достатньо обізнаними в цій галузі, і журналісти їхньої необізнаності не компенсували. Але головне: за версією, наприклад, Нового каналу виходить, що череп у фільмі таки був, нашоукраїнці цього не заперечують і кажуть, що „флеш-кадр” законом не заборонений. У наявності черепа можна пересвідчитись, скачавши фільм із нашоукраїнського веб-сайту. Тоді як на „1+1” було сказано: „У штабі "НУ" заявляють, вони ніколи не використовували прийомів, заборонених законодавством. А весь ґвалт ПР здійняла, аби відволікти увагу від суті викривального фільму. Блакитні ж черепи вмонтовували самі прихильники Януковича.” Насправді Тетяна Мокріді визнала, що кадр із черепом у фільмі був, тож можна сказати, що „плюси”, прагнучи допомогти, підставили „Нашу Україну”.

14 березня, вівторок