Диявол ховається у відео

Подавати правдиво й точно цю тему насправді важко. Адже крім офіційної версії паралельно виникає безліч інших. Кожна з яких безглузда. Причому зрозуміло, що й вірити на 100 % словам керівництва поліції та патрульних копів теж не варто — вони в цій ситуації є зацікавленою стороною. Але вони все ж таки є представниками влади. Завдання медійників — якщо в цій ситуації уповноважений влади збрехав, продемонструвати це доказово.

За відсутності ж конкретних доказів у брехні з боку влади варто хоча б подавати точну, озвучену раніше керівництвом поліції інформацію. Аби уникнути маніпуляцій у подачі матеріалу — кожна деталь, «вивернута» в інший бік, може змінити емоційне навантаження на матеріал, а отже і ставлення глядача до конкретної події та до її учасників.

Отже, наведемо приклади, як по-різному інтерпретували журналісти різних каналів офіційно озвучену керівниками поліції інформацію.

Швидкість. Начальник патрульної поліції Києва Юрій Зозуля під час брифінгу 7 лютого не назвав точно швидкість BMW, яку переслідували патрульні, — «автомобіль рухався значно швидше, ніж там 100 км/год». А речник МВС України Артем Шевченко вказує дані — 190 км/год.

Цікаво, що протягом минулого тижня, коли в рамках справи з’являлися нові деталі, ніхто взагалі не піддав сумніву дані про точну швидкість.

Як слушно зауважує адвокат Ксения Проконова у блозі на Liga.net, «согласно приказу МВД № 33 от 01.03.2010 г. утвержден четкий перечень приборов, которыми можно фиксировать нарушения ПДД: вимірювач швидкості радіолокаційний "Беркут"; "Сокол"; "Искра-1"; "Радис"; "Рапира"; "Визир", вимірювач швидкості радіолокаційний з фотофіксацією "Арена"; лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM. Все».

7 лютого у «Фактах тижня» на ICTV назвали швидкість понад 150 км/год (у випуску за 14 лютого звучить 190 км/год). На 5-му каналі взагалі промовчали про цю деталь.

8 лютого в сюжеті «ТСН» каналу «1+1» вказується швидкість понад (!) 190 км/год, хоча за день до того в підсумковому випуску звучало «сягала 190 кілометрів на годину». А це принципова різниця. Адже, за логікою автора сюжету від 8 лютого, водій міг розганятися і до 220 км/год, і до 250 км/год. Канал «Україна» ж вирішив заокруглити — й дати цифру в «почти 200 км/час».

Про таку ж граничну швидкість називає й автор сюжету в «Подробностях недели» на «Інтері» від 14 лютого: «Напомним, по словам полицейских, средняя скорость BMW была от 140 до 200 километров в час».

А канал «112» у вівторок, 9 лютого, досить розмито зазначив, що «авто їхало з величезною швидкістю».

Кількість пострілів. Із цією деталлю взагалі вийшла повна нісенітниця — офіційних і відкритих даних про кількість пострілів не було майже тиждень після погоні. Інформація про 77 пострілів з’явилася, зокрема, з легкої подачі нардепа Ігоря Мосійчука, який наступного дня після інциденту розказав свою версію перебігу події у ток-шоу Наталії Влащенко «Люди. HardTalk» на телеканалі «112 Україна».

«За моїми даними, отриманими від працівників поліції, було випущено 77 куль поліцейських, із яких лише 14 потрапили в площину автомобіля, який переслідувався. Одна з цих куль позбавила життя 17-річного хлопця».

Ці дані деякі журналісти радо повторювали.

Таким чином деякі ЗМІ подали інформацію, взявши її, по суті, зі стелі. «Вікна-новини» каналу СТБ 8 лютого сказали про більш ніж 20 пострілів: «Аби зупинити втікачів, поліцейським довелося зробити понад двох десятків пострілів».

Цього ж дня «ТСН» каже про міфічні 77 куль: «Щоб зупинити порушників, правоохоронці відкрили вогонь. Стріляли аж 77 разів. У машину влучило 14 куль».

І повторює такі дані 9 лютого в матеріалі: «Поліцейські відкрили вогонь, випустили в бік авто 77 куль, одна з них влучила в легеню одного з пасажирів».

Лише в суботу, 13 лютого, речник МВС України Артем Шевченко зазначив у блозі, що пострілів було 34: «До речі, категорично спростовую "качку" про 77 пострілів під час нічної гонитви за горезвісним BMW. Насправді, троє лейтенантів поліції разом використали 34 набої: один зробив один постріл, другий — 22, третій — 11. Це включно з попереджувальними пострілами».

Оновлені дані озвучив автор підсумкового матеріалу в «ТСН. Тижні» на «Плюсах» 14 лютого.

Утім, недарма автор аналітичного матеріалу від 9 лютого в інтернет-виданні «Апостроф» підкреслює, що точну кількість повинно встановити слідство. І от «Факти тижня» в сюжеті від 14 лютого (єдині серед підсумкових випусків) звернулися з цим питанням до найбільш достовірного джерела — столичної прокуратури, яка, власне, й розслідує справу про перевищення службових повноважень поліцейськими. Там зазначили про вже, щонайменше, 37 ідентифікованих пострілів.

«Володимир Сотниченко, заступник начальника першого слідчого відділу прокуратури м. Києва: На даний момент ідентифіковано 37 пострілів, здійснених працівниками поліції. Окремі постріли залишаються на даний час неідентифіковані».

Тривалість переслідування. На згаданому брифінгу Юрій Зозуля каже, що почалося все о 3-й ночі. І тривало десь 40 хвилин.

У «Подробностях недели» від 14 лютого заявили про трохи більше, ніж 20 хвилин переслідування: «Кор.:Уже после этого полицейские, вероятно, начали стрелять. Вся погоня продолжалась чуть более 20 минут».

7 лютого деякі канали, як-от «UA: Перший», узагалі не уточнювали часу переслідування.

А цього ж дня в сюжеті каналу «112» журналістка, розповідаючи про подію, каже, що «після 40 хвилин погоні поліція відкриває вогонь». Утім, враховуючи, що сама погоня тривала протягом цього часу, події розгорталися й після перших попереджувальних пострілів.

У «Фактах тижня» зазначається «більш ніж півгодини», а в «ТСН. Тижні» — «майже годину».

5 канал же взагалі з посиланням на свідка подав дані про кількагодинну погоню:

«Кор.: Очевидці нічної події розповіли: перегони зі стріляниною тривали кілька годин.

Володимир, очевидець: Десь із 2-ї ночі до 5-ї ранку. В оту сторону як гнали, гналися всі, я насчитав 20 машин гналися. Постріли чув, уже отута чув».

Свідки. Дані очевидців — можливо, одне з найкращих джерел за відсутності доступу до таких об’єктивних даних, як відео з реєстраторів поліцейських. Але чомусь журналісти не розуміли, що деякі свідчення цих людей є досить сумнівними. Часто навіть парадоксальними. Крім згаданого свідка, який просто не міг спостерігати за погонею «з 2-ї ночі до 5-ї ранку», в «Подробностях» від 8 лютого один із коментарів дає чоловік, який заявляє, що вогонь патрульні відкрили не одразу. Постає запитання: він стежив за погонею всі 40 хвилин і знає точно, в який момент що відбувалося?

«Кор.: Дмитрий Синенко был там. Все видел своими глазами. Подтверждает слова силовиков, что огонь полицейские открыли не сразу. Говорит, автомобиль БМВ не ехал — буквально летел.

Дмитрий Синенко, свидетель: БМВ пронеслась с другой стороны. Даже модель нельзя было рассмотреть. А за ней уже ехало несколько экипажей полиции».

І після цього свідок уже починає говорити не тільки як свідок, а як знайомий одного з екіпажів. Тому подавати його пояснення у статусі свідка не зовсім коректно. Зважаючи на його можливу заангажованість: «Со слов знакомых экипажа полиции мне сказали, что они максимально ехали какой-то момент, то есть или на Победы, или на Одесской, 188».

Цей же свідок з’являється в ефірі вже підсумкового випуску «Подробностей недели» на «Інтері» 14 лютого. Тепер його свідчення виглядають ще дивніше, адже він знову зазначає про відсутність стрілянини на тому місці, де нібито бачив погоню, та ще й вказує, що патрульні попереджали BMW про відкриття вогню на Повітрофлотському мосту: «Дмитрий Синенко, очевидец погони: Тут стрельбы не было, когда они уже проезжали Воздухофлотский мост, им кричали в громкоговорители, что будет открыт огонь».

Взагалі виникають сумніви, чи бачив він саме це переслідування, зважаючи на те, що марки авто навіть не розгледів: «Мы не то что модель не успевали разглядеть, я даже не успевал понять, что это BMW».

Алкоголь. У перші дні ЗМІ досить коректно говорили про алкоголь — патрульні помітили чоловіків із пляшками пива в руках. А не, до прикладу, «помітили п’яних». Утім, журналісти заплуталися в тому, скількох саме чоловіків побачили патрульні. Зозуля сказав про двох — водія й пасажира.

За версією каналу «112» від 7 лютого, «четверо хлопців із пляшками в руках сідають у BMW». 5 канал сказав про «компанію чоловіків». «UA: Перший» теж не уточнив кількості, тому патрульні помітили «чоловіків, які сідали в машину з випивкою».

У сюжеті від 8 лютого «ТСН» теж завищив дані: «Напередодні поліцейські побачили, як четверо молодиків сідають за кермо з алкоголем у руках, і хотіли зупинити їх».

У «ТСН. Тижні» 14 лютого автор не деталізує, скільки молодиків сідали в салон із пляшками. Але зазначає, що патрульні помітили алкоголь у руках пасажирів, не згадуючи при цьому водія й забуваючи, що Зозуля казав про двох людей, яких запримітили правоохоронці, — водій і пасажир: «Авто зупинилося в недозволеному місці. В руках пасажирів помітні пляшки».

Кількість екіпажів. На брифінгу Зозуля повідомив: на момент затримання BMW було п’ять екіпажів патрульних. Але постійно автівку переслідували два екіпажі — протягом погоні до них долучалися інші колеги. Скільки загалом було машин правоохоронців, він не міг порахувати. Згодом, 10 лютого, в коментарі «Незалежного бюро новин» Зозуля спростував інформацію про 20 екіпажів.

У «ТСН. Тижня» від 7 лютого журналіст каже, що загалом участь у переслідуванні брало п'ять екіпажів: «Автівку, в котрій крім водія було ще троє пасажирів, переслідували п'ять екіпажів».

А через тиждень у наступному підсумковому випуску «ТСН. Тиждень» вже з’являється цифра у 20 екіпажів: «20 екіпажів просто їхали за порушниками чи паралельними вулицями».

У підводці до сюжету 7 лютого каналу «112» ведучий теж повідомляє про два десятки патрульних машин, які брали участь у погоні: «Погоня зі стріляниною в Києві. Два десятки патрульних екіпажів, які намагалися зупинити іномарку з чотирма чоловіками всередні».

Таку ж кількість зазначають у «Вікнах» 8 лютого: «Кор.: Аби зупинити БМВ порушників, викликають 20 екіпажів поліції».

У неділю ж 14 лютого у «Часі. Підсумках тижня» йдеться про 5 екіпажів.

Винуватці. Вирішувати замість слідчих і суду, хто винен, а хто ні, звісно, не варто. Втім, варто подавати експертні думки (в цьому випадку краще юристів). Щонайменше, задля балансу. Адже журналісти опинилися в ситуації, коли монопольні голоси влади заявляли про правомірність застосування зброї ще до завершення слідства. Це вже згодом міністр Аваков визнав порушенням стрілянину на ходу.

«Подробности» 8 лютого в сюжеті не зовсім виправдано подали думку керівника проекту dtp.ua. Ніби більше не існує експертів-юристів, які могли би сказати про виправданість застосування зброї:

«Влад Антонов, руководитель проекта ДТП.ua: Учитывая то, что очень серьезная ситуация была, автомобиль реально угрожал окружающим, то я считаю применение оружия правомерным. Другое дело, что последствия довольно трагические. Прокуратура будет уже определять степень вины полицейских — насколько они могли избежать например таких последствий».

Цього ж дня «Вікна» вчинили дещо по-іншому. Після сюжету про переслідування подали блок із експертними думками. Один із них фактично виправдовує дії поліцейських, інший — засуджує. Мовляв, сам убитий не порушував нічого, сидячи в автівці в статусі пасажира. На цей бік справи, між іншим, телеканали майже не звертали уваги протягом усього минулого тижня.

«Микола Микулич, експерт: В нас є конкретний непрофесіоналізм в поліції. Що в нас лишилося в сухому залишку? Вбитий пасажир, який не порушив юридично взагалі ніякого закону, він просто їхав в машині, яка порушила ПДР».

У підсумковому випуску «ТСН. Тижня» за 8 лютого автор узагалі невиправдано надає слово інструктору зі стрільби для коментування про блокування дороги як одну з можливих дій для зупинки порушника:

«Олександр Милюков, інструктор зі стрільби: Вопрос блокирования тоже упирается в вопрос подготовки, потому что остановить транспортное средства, даже имея там несколько автомобилей, которые могут быть использованы для этого, это тоже достаточно проблематично».

В рамках щоденних випусків чи підсумкових випусків на наступний день після трагедії, звісно, проаналізувати, чи були інші методи в поліцейських, крім стрілянини, неможливо. Тому до цього завдання взялися переважно автори матеріалів у підсумкових випусках 14 лютого. Втім, усе обмежилося лише думками тих чи інших фахівців без детального «розбору польотів».

Так, наприклад, ті ж «Плюси» задають тон — із доступного запису радіопереговорів журналіст бачить, що спроб перекрити ймовірні маршрути руху BMW не було. При цьому прикріплює, як ми вже з’ясували, дещо зманіпульовані дані щодо 20 екіпажів, які нібито переслідували автівку. Чим глядача вводить в оману, мовляв, така велика кількість екіпажів не могла зупинити одну машину: «20 екіпажів просто їхали за порушниками чи паралельними вулицями. Спроб перекрити можливі маршрути руху імовірно ніхто не робив».

5 канал дав думку колишнього спікера ГУМВС України в м. Києві Володимира Поліщука, який каже, що правоохоронці могли застосувати й інші спецзасоби для зупинки — перекриття доріг: «На швидкості цієї машини виставляти певні загороджувальні там поліцейськими машинами просто перекривати дорогу».

Але що випустили канали? Як дослідили в уже згаданій статті «Апострофа», виявляється, автівки поліцейських за своїми характеристиками не можуть сягнути швидкості більше 180 км/год. Й екіпажі патрулів не мають при собі спецзасобів — таких як шипи. Це витягує на поверхню не лише виправдання для поліцейських, а й наявні проблеми патрульних, за які канали чомусь не зачепилися: «...в патрульной службе Киева сообщили, что экипажи дорожными ежами не оснащены… В пресс-службе патрульной полиции Киева "Апострофу" сообщили, что в погоне участвовали именно "приусы". Максимальная скорость этой модели составляет 180 км/ч, а до 100 км/ч она разгоняется за 10,4 сек».

Крім того, в цій же публікації зазначається, що з радіокомунікацією в патрульних теж є проблеми. Що унеможливлює нормальну координацію дій екіпажів різних районів: «В пресс-службе патрульной полиции Киева "Апострофу" подтвердили, что организация радиоэфира у патрульных действительно имеет свои особенности. Не всегда экипажи одного района знают о том, что происходит в другом».

Цікаво, що майже ніхто не звернув уваги на інтерв’ю в Liga.net із Хатією Деканоїдзе, очільницею Національної поліції України, яке з’явилося за два дні до події, 5 лютого. В інтерв’ю вона каже про стандарти цивілізованих країн, що в погоню поліцейські пускаються лише в бойовиках: «Что касается запрета преследований автомобилей, то это не негласное распоряжение, а стандарт цивилизованных стран. Полиция пускается в погони только в голливудских боевиках. Не только из-за риска повредить служебный автомобиль, а потому, что это очень опасно для окружающих. В частности, для пешеходов. Для обезвреживания скрывающегося на автомобиле нарушителя существуют тщательно спланированные планы перехвата».

Ці слова з усіх каналів за весь тиждень процитував тільки канал «112». Щоправда, аж на третій день після трагедії: «Кор.: За два дні до стрелянини голова Національної поліції Хатія Деканоідзе казала про заборону переслідування громадян поліцейськими».

Декілька разів журналісти, наче виправдовуючи поліцейських, не зовсім коректно порівнювали цей випадок із досвідом США. Мовляв, «от в Америці, на кого ми так усі рівняємося, в таких випадках…». Причому канали досить уперто озиралися саме на США, вириваючи з контексту ті чи інші випадки з досвіду цієї країни.

Так, «Вікна» у своєму аналітичному блоці за 8 лютого подають дані, мовляв, за 2015 рік американські поліцейські застрелили 965 порушників. Не уточнюючи при цьому, які з цих випадків були ідентичні до подій в Києві за 7 лютого: «Кор.: “Вашингтон пост” підрахував: за 2015 рік американські копи застрелили 965 порушників».

Фіктивні висновки. Автор одного з тижневих матеріалів на каналі «Україна», маючи у своєму розпорядженні можливості ширшого хронометражу в сюжеті, аніж у щоденних новинах, сконцентрувався на одному з ключових питань у цій історії: а чи міг (не юридично — це з’ясує слідство, а саме фізично) взагалі поліцейський на швидкості потрапити в колеса й зупинити порушника?

Щоби перевірити це, журналіст досить слушно вдається до експерименту. Обрав експерта — стрілка, який намагався потрапити на ходу по колесах іншої автівки.

Висновок, якого доходить автор, — потрапити в колесо з пістолета на ходу можна: «Станислав Янченко, инструктор по динамической стрельбе: Колесо, как видите, вот поражено — именно не в диск, а в боковую часть шины. Гарантировано, что шина пробита. То есть если сзади стрелять, то может и пробить. Расстрелялся отлично! В принципе, никаких проблем для стрельбы в движении нет».

Утім, проблема полягає в тому, що журналіст припустився неточності в методологічному підході до проведення експерименту. Адже для максимально точного відтворення потрібно помістити піддослідного в максимально наближені умови, які були на момент погоні. Щонайменше це наявність стресової ситуації під час переслдування, різниця точної швидкості на момент кожного пострілу, нічний період доби (експеримент проходив удень), індивідуальні навички стрільби (ніхто не знає, чи реально поліцейські, які стріляли, є профі).

Про те, що потрапити в колесо на ходу дуже складно, каже й експерт у «Фактах тижня»: «Георгій Учайкін, голова асоціації власників зброї: Треба розуміти саму фізіологію пострілу з короткоствольної нарізної зброї, із пістолета, там найменша зміна траєкторії в 1 см на відстані в 10 метрів змінить траєкторію польоту кулі на метр».

У підсумковому випуску від 14 лютого «Інтер» теж провів експеримент, але хотів перевірити дещо інше — чи могли патрульні стріляти на ходу, влучно потрапляючи в ціль. Адже на світлинах після погоні видно кілька сусідніх отворів на лобовому склі BMW. При цьому врахування деяких параметрів, як-от часу доби, теж нівелюється. Але результат — спростування заяви патрульних про постріли на момент зупинки авто порушника:

— То есть, в такой ситуации кучно попасть дважды в одну и ту же цель было бы практически нереально?

— Да, практически нереально.

У цьому випадку параметри експерименту відіграють зовсім іншу роль. А саме: чим менше враховано обставини, тим більш репрезентативним є сам експеримент.

Фото - «Корупція»