Як відсутність комунікації з суддями впливає на імідж судової системи

Як відсутність комунікації з суддями впливає на імідж судової системи

15 Лютого 2016
2725
15 Лютого 2016
09:30

Як відсутність комунікації з суддями впливає на імідж судової системи

2725
Хто з колег хоча б кілька разів побував на засіданнях у судах, точно знає, що єдина людина, від якої отримати коментар неможливо, — це суддя
Як відсутність комунікації з суддями впливає на імідж судової системи
Як відсутність комунікації з суддями впливає на імідж судової системи

Навіть якщо це резонансна справа. Навіть якщо під час оголошення рішення в переповненому залі різними «активістами» суддя більше бурмотить під ніс, аніж говорить, а тому нічого не чути і, власне, зрозуміти, яке ж рішення він виніс, неможливо. «Задовольнити частково, чи як?», «Що він сказав?», «Ви щось почули?», «Так на скільки днів взяли під варту?» — звичайний перелік питань, які після оголошення рішення лунають у залі в момент, коли мантія зникає за дверима.

Пам’ятаю історію під час розгляду справи за позовом нардепа Сергія Мельничука до Генпрокурора Віктора Шокіна про захист честі й гідності. Останнє засідання, на якому, власне, й мало бути винесене рішення. Суддя оголошує невелику перерву. Але диктофон «не спіймав» кількох її фраз. Тому, користуючись тим, що представниця Феміди продовжувала сидіти в залі, щиро хотів у неї уточнити — аби цитата в новині була якомога точнішою. Бачили б ви її здивовані очі від самого факту моєї зацікавленості точністю її цитати. Зрозуміло, вона так нічого й не пояснила.

Ще одна ситуація. В липні минулого року Ірпінський суд після місяця (!) роботи в нарадчій кімнаті виносить виправдальний вирок екс-ректору Петру Мельнику. Справа наробила галасу і раптом з’являється анонс прес-конференції за участю судді у справі Сергія Аніпка. В Ірпінь з’їхалися більше десяток камер і колег із інформагенств. Особисто я здивувався від такої ініціативи з «пресухою». Але ще більше здивувався, коли суддя нічого нового не сказав, повторюючи вже й так відому інформацію. Від будь-яких уточнювальних запитань він відбивався таємницею нарадчої кімнати й відсутністю права коментувати рішення. Для чого тоді нас збирали?

Це прості приклади поведінки суддів, які показують одну з причин, чому є висока недовіра до суддівського корпусу. Й чому до суддів чіпляються, як реп’яхи, різні негативні ярлики. Нормальна комунікація суддів із журналістами прямо пропорційно впливає на їхній імідж та імідж самої судової системи.

Зазвичай складається дивна ситуація: завершується засідання, суддя йде, а журналістам потрібен коментар. Звісно, першими на підхваті є хтось зі сторін справи, кого не потрібно ловити за спинами охорони — адвокати чи прокурори. Рідко коли обидві сторони процесу хочуть говорити на камери. Зазвичай, якщо це резонансна тема, в якій суспільна думка на боці захисту, — прокурори відмовчуються. Часто «посилаючи» до прес-служби. Адвокати ж, навпаки, охоче коментують усе. І, звісно, вони все подають, як і під час судового засідання, — вигідним для них чином. Попри, на перший погляд, максимальну доказовість їхніх слів. На те вони й адвокати. Тож кінцевий матеріал, який виходить в ефір, на шпальтах газет чи на сайті, є викривленим ледь не в найгіршому з можливих варіанті. Тому що суддя оголосив рішення, а його потім, по суті, інтерпретують учасники процесу. Часто з негативною оцінкою дій самого судді. А безпосередній об’єкт критики добровільно відмовляється від коментарів.

12 березня минулого року Рада суддів, яка поміж з’їздами суддів є найвищими органом самоврядування цієї гілки влади, вирішила прикріпити до кожного суду суддів-спікерів, покликаних коментувати рішення, винесені судом, у якому вони працюють. Документ було ухвалено за результатами міжнародної конференції «Зміцнення довіри до судової гілки влади через покращення комунікації». Втім, попри добру ініціативу, в документі-рекомендації, на яку Рада суддів посилається у своєму рішенні, немає жодних строків виконання. А тому все затягнулося. І нині, через рік після того рішення, лише невелика частка судів обрали собі спікерів. Утім, як розповідають наближені до процесу люди, в судах, де все-таки зуміли обрати на ці посади вершителів правосуддя, виконувати цю роботу, скажімо так, не дуже рвуться.

Хто ще не забув: богиня права Феміда тримає в руках терези, шальки яких наосліп зважує, виносячи справедливе рішення. Цілком можливо, що багато хто із сучасних натхненників доньки Урана й Геї не такі вже і сліпі, а дуже навіть зацікавлені. Матеріально теж. Але не хочеться вірити, що всі 8 тисяч суддів в Україні «однакові». Якби вони були відкритішими, суспільству, можливо, було би легше відділити чесних і професійних представників суддівського корпусу від «позерів».

Ілюстрація - офіційний веб-портал «Судова влада України»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2725
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду