В епоху стрімкого розвитку технологій питання впливу штучного інтелекту на журналістику стає дедалі актуальнішим. Чи варто журналістам побоюватися конкуренції зі сторони нейромереж? Або ж ШІ стане незамінним помічником, що полегшить створення контенту? Як сучасні медіа вже сьогодні використовують можливості штучного інтелекту та які зміни це приносить у роботу редакцій — про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Аліною Елєвтєровою, експерткою з цифрової безпеки ГО «Інтерньюз-Україна». 

А також про світові тенденції регулювання ШІ та перші кроки України в цьому напрямку, як використання ШІ може автоматизувати рутинні процеси та чи варто позначати контент, створений нейромережею?

Підписатися на подкаст «Медіуми» можна на Apple Podcasts, Spotify, SoundCloud, MEGOGO Audio, NV Подкасти, YouTube Music, YouTube та інших подкастингових платформах.

00:00 Чи може ШІ витіснити журналістику як професію?

03:14 «Хотілося б бути в ідеальному світі, де нейромережі не будуть замінювати людей, а допомагати їм»;

06:45 «Чим бідніша людина, тим більше часу вона проводить в соцмережах»;

08:02 Рерайт, SEO-оптимізація, генерація ілюстративних матеріалів: для чого і як можна використовувати ШІ журналістам?

12:12 «Використання нейромереж створює виклики, до яких ніхто не був готовий»;

14:13 Як верифікувати інформацію в умовах засилля згенерованого ШІ контенту?

16:06 «Вороги використовують ШІ як зброю. Як і будь-який елемент прогресу».

Чи може ШІ витіснити журналістику як професію?

Наталя Соколенко: Прийшла до журналістів біда, звідки не чекали. Я маю на увазі — штучний інтелект як загрозу для нашої професії. Можливо, ви зі мною не погодитеся, проте я бачу, як все більше роботи від медійників йде на аутсорс штучному інтелекту. Що ви про це думаєте? Ми можемо прийти до того, що професія журналістики буде повністю заміщена інструментами ШІ?

Аліна Елєвтєрова: Я так не думаю. Навіть якщо ми будемо використовувати нейромережу, і вона за всіма правилами нам напише якийсь матеріал, вона не зможе створити, наприклад, репортажний текст, де в центрі буде людина. Бо нейромережа не зрозуміє, чому певна емоція має бути в фокусі, чому людська історія буде цікава для іншої людини. Усе-таки людський фокус, контекст людини, яка перебуває на місці, яка щось знімає, створює історію — важливий. Тому що це погляд людини, яка там перебуває. Тому в питаннях великих текстів, гарних матеріалів, репортажних зйомок — штучний інтелект навряд чи замінить людину. Бо журналістика нам цікава тим, що це погляд якоїсь людини на певну ситуацію, це передача контексту, передача емоцій тощо.

«Хотілося б бути в ідеальному світі, де нейромережі не будуть замінювати людей, а допомагати їм»

Наталя Соколенко: В Китаї з'явилися роботи-ведучі, очевидно, що їм можна вкласти текст, згенерований ШІ, проілюструвати фотографіями і відео. Які професії в медіасфері все ж таки постраждають від того, що штучний інтелект створить їм конкуренцію?

Аліна Елєвтєрова: Тут залежить все-таки від фокусу самого медіа. Так, ми можемо створити ШІ-аватар, який буде як ведуча чи ведучий щось говорити в кадрі. Для цього нам не потрібна ні студія, ні камера — нічого. Генеруємо відео і видаємо в ефір, це спрощення роботи. Якщо у медіа є потреба, зменшити витрати на оренду студії — чому б і ні, це непоганий варіант. Проте певна людина може втратити роботу через це, тому що немає потреби постійно тримати ведучу, якщо її замінить штучний інтелект. Залежить від того, які є у медіа пріоритети. 

Багато речей можуть, навпаки, колегам спростити життя. Наприклад, багато медійників страждають від того, що потрібно постійно відслуховувати великий потік новин, марафон, пресконференції. Але це можна автоматизувати, зробити програму, яка відслуховує в режимі реального часу, розписує тайм-коди і кладе в текстовий документ, все що чує. Люди, які опрацьовують цей текст не витрачають багато часу, щоб слухати. Вони шукають за ключовими словами, обрають те, що їм треба і дають в новини. Тобто це спрощення. 

Звичайно, хотілося б бути в ідеальному світі, де нейромережі не будуть замінювати людей, а допомагати їм, не будуть звільняти людей для того, щоб дешевше отримати продукт. Проте, на жаль, все залежатиме від пріоритизації медіа. ШІ крутий для того, щоб зробити рерайт умовного пресрелізу, але написати класний експертний текст на 10 сторінок ще не виходить. Без людського фактору, без інтелекту людини, без її погляду, без розуміння того, що було би цікавим для читача — вийде просто інформація, яка буде забирати час.

«Чим бідніша людина, тим більше часу вона проводить в соцмережах»

Наталя Соколенко: Є така формула на Заході: що бідніша людина, то більше вона споживає цифрової інформації, що заможніше — то більше в неї шанс отримувати послуги від живої людини. Чи можливе в майбутньому розділення медіа, медіапродукту, на той, що створений штучним інтелектом і на людський продукт. Що ви про це думаєте?

Аліна Елєвтєрова: Я читала матеріал The New York Times, який описує схожу концепцію: чим бідніша людина, тим більше часу вона проводить в соцмережах, з телефоном. Ключова теза цього матеріалу була: «offline is a new luxury». Тобто офлайн можуть дозволити собі багаті люди, які можуть заплатити за якісь розваги, які не включають в себе там перегляд контенту.

Рерайт, SEO-оптимізація, генерація ілюстративних матеріалів: для чого і як можна використовувати ШІ журналістам?

Наталя Соколенко: Ви бачите роботу редакцій, які використовують штучний інтелект. Порекомендуйте, на що звернути увагу, які інструменти можна було би використовувати?

Аліна Елєвтєрова: Нейромережі можна використовувати, наприклад, для рерайту прохідних речей на сайт: поставити пресреліз про подію, яка буде відбуватися, можна попросити, наприклад, ChatGPT його прикрасити або переписати, щоб не витрачати на цей час. Також можна, наприклад, використовувати його для того, щоб він робив SEO-оптимізацію матеріалів. Одна з редакцій таке робить, і їх тестування показує, що кількість переглядів їхніх матеріалів збільшилася.

Можна на нього також скидувати генерацію контенту, наприклад, колажі або ілюстративні фотографії. Тільки не заміняти їх, щоб це було етично. Умовно якщо ми пишемо про обстріл або реальну подію, не варто просити нейромережу згенерувати щось ілюстративне. Краще попросити і взяти світлину у колег, послатися просто на них або купити. Але якщо це якийсь спеціалізований, експертний матеріал, який хочеться проілюструвати будь-якою картинкою, то тоді, я думаю, що для ілюстрації можна використовувати. Важливо, щоб це було прозоро. 

Наталя Соколенко: Позначати?

Аліна Елєвтєрова: Так, журналістам важливо комунікували про це зі своїми читачами або глядачами. Не обов'язково писати: в цьому тексті присутні шматки, згенеровані ChatGPT, але ми їх 10 разів перевірили. Можна, наприклад, на сайті додати опис: ми іноді використовуємо штучний інтелект, використовуємо його так і так, він нам робить те і те, але ми його позначаємо. Фотографії, які він нам генерує, ми позначаємо. 

«Використання нейромереж створює виклики, до яких ніхто не був готовий»

Наталя Соколенко: Ви згадали вже про етичність. В українському законодавстві немає застережень і відповідальності за використання штучного інтелекту там, де споживач інформації не очікує, що він буде створений штучним інтелектом. Яка тенденція у світі відстежується? Можна очікувати того, що з'являться все-таки законодавчі обмеження в міжнародному гуманітарному праві чи регуляція в національному законодавстві?

Аліна Елєвтєрова: Звичайно з'явиться, над нею вже працюють, зокрема, в Україні. Поки що на законодавчому рівні у нас немає таких документів, які би регулювали цю сферу як в Європі. Зараз Міністерство цифрової трансформації розробляє документи, які допомагали би регулювати питання ШІ, модерацію тощо. Мінцифри це роблять у партнерстві з «Лабораторією цифрової безпеки». Станом на зараз, якщо якомусь медіа хотілося б подивитися, які є етичні аспекти використання ШІ, на сайті Міністерства цифрової трансформації є рекомендації з відповідального використання штучного інтелекту в медіа. Тобто цей процес відбувається, тому використання нейромереж створює певні виклики, до яких ніхто не був готовий і потроху мають придумати, як ці ризики мінімізувати, як зробити відповідальність. Якщо люди використовують штучний інтелект для розповсюдження фейків — яка за це має бути відповідальність? В Україні цей процес відбувається так само, як і в світі. Ми не відстаємо.

Як верифікувати інформацію в умовах засилля згенерованого ШІ контенту?

Наталя Соколенко: Які ризики для медійників, які працюють у цій ситуації, коли багато контенту робиться штучним інтелектом? Ще й ворогами за допомогою штучного інтелекту, на яких ділянках треба бути уважним?

Аліна Елєвтєрова: Верифікація інформації нікуди не ділася. Тому, звичайно, найперше, що треба робити — це верифікувати те, що людина бачить. І фото, і відео, і тексти.

Наталя Соколенко: Є програми доступні зараз? Наскільки вони ефективно виявляють фрагменти відео чи фото, створені ШІ?

Аліна Елєвтєрова: У нас є інструменти, частина з них безкоштовна. Звичайно, що бувають дипфейки, які ідеально виглядають. Тоді треба верифікувати інформацію іншим чином. Якщо це дипфейк Буданова, який розказує про те, що «все пропало», то, мабуть, треба зателефонувати до пресслужби, звернутися до них, запитати, чи вони бачили відео? Чи фейк, чи не фейк? Тут все як у нас було: постійно верифікувати інформацію від надійних джерел, щоб елементом верифікації не став телеграм-канал, який розповсюджує щось схоже. Оскільки ми живемо в період інформаційної війни, нас постійно будуть закидувати подібним контентом, будуть маніпулювати суспільною думкою, будуть згодовувати дезінформацію, яка має в собі 30% правди, а все інше — брехня. Задача медійників, я думаю, щоб розуміти, що частину цієї інформації треба фільтрувати.

«Вороги використовують ШІ як зброю. Як і будь-який елемент прогресу»

Наталя Соколенко: З одного боку, штучний інтелект в чомусь медійникам полегшує життя, а в чомусь все-таки навалює роботи, тому що перевіряти доведеться більше. Будь-яке явище, що символізує в собі прогрес, він має і темну сторону. Якщо оцінювати вплив штучного інтелекту на нашу медійну професію, то все-таки чого більше — плюсів чи викликів ви бачите?

Аліна Елєвтєрова: Мені здається, що воно існує в балансі. Роботу воно полегшує, дає можливості подумати, використати інструменти для креативних підходів. Можливо, скоро у нас будуть мультимедійні матеріали із залученням штучного інтелекту, які будуть робити міні-комп'ютерні ігри. Можливо, ми дійдемо до того, що на основі репортажів будуть робити маленькі ігри, що людина зможе увійти в роль. Тому, я думаю, що він принесе класну трансформацію для мультимедійних варіантів. 

Мінуси більшою мірою пов'язані з тим, що вороги використовують його як зброю. Як і будь-який елемент прогресу. Вони можуть його використовувати як щось, що буде знищувати, атакувати людей, їхню свідомість, інформаційне поле тощо. Про це треба пам'ятати і відповідально підходити до цього. Якщо ми вже щось використовуємо, то ми маємо пояснювати, наприклад, глядачам, що ми використовуємо штучний інтелект, але ми все перевірили. 

Щоб не було так, як в Британії: людина купила книжку на Amazon про гриби. Пішла їх збирати і отруїлася, тому що книжка була згенерована ChatGPT. У книжці були поради, наприклад, як можна розрізняти ці гриби — облизати їх або відкусити шматочок і спробувати. Тобто автор нічого не перевірив, йому було байдуже, що інша людина це купить і отрується таким чином. Тому варто, щоб до такого не доходило, бути відповідальними, свідомо використовувати такі інструменти.

Нагадаємо, в попередніх випусках подкасту «Медіуми» говорили з Катериною Городничою про проблеми з українськими late night show, Святославом Загайкевичем про сучасний український стендап, його розвиток, виклики та роль в українському культурному просторі, Кирилом Передрієм про те, як наймолодший журналіст України готується до інтервʼю з провідними політиками країни, Олексієм Мандзієм про контент каналу «Суспільне Спорт», підготовку до Олімпіади та промоцію масового спорту, Тетяною Лебедєвою про журналістсьĸий ĸонĸурс «Честь професії» та роботу Комісії з журналістської етики, Романом Колядою про вихід Першого каналу з марафону, 100-річчя «Українського радіо» та неймовірні історії, що відбуваються в прямому ефірі, Тетяною Трощинською про премію імені Георгія Ґонґадзе, токшоу «Новий відлік», телемарафон та виклики перед майбутніми поколіннями журналістів, Альоною Яциною про «Кордон.Медіа», що висвітлює події Сумщини, війну та історії неймовірних людей, які має бачити весь світ, Наталією Курдюковою про Kharkiv Media Hub, що допомагає підтримувати роботу українських і іноземних медіа у Харкові, Катериною Котвіцькою про аналіз поточної ситуації та трендів у сфері дистрибуції аудіоконтенту онлайн, Сергієм Гнезділовим про творчість на війні, цензуру і (не)ефективні державні комунікації, Галою Котовою про те, як досвід роботи під час пандемії допоміг команді Rakuten Viber зростати після початку широкомасштабного вторгнення, Олександром Педаном про співпрацю з Суспільним, новий проєкт замість «УніверCheck» та інші ідеї pedan|buro, Дмитром Хоркіним про те, як вплинула війна на розвиток радіо в Україні, Вікторією Мурованою про «моркву в шоколаді» як принцип виготовлення контенту для дітей.

Також рекомендуємо: Подкаст «Детектор медіа говорить», у якому ми начитуємо найцікавіші статті та рецензії, що виходять на сторінках нашої групи онлайн-видань. Якщо у вас не вистачає часу на читання, ви можете просто слухати нашу аудіоверсію. Підписуйтеся на подкаст та отримуйте доступ до найцікавіших матеріалів «Детектора медіа» у зручному для вас форматі.

Колаж: «Детектор медіа»