Чому попри численні спроби запровадити late night show на українському телебаченні успіху досягти не вдалося? Чи є у нас шанси побачити справжнє українське late night show у майбутньому? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Катериною Городничою, журналісткою медіатаблоїда «Антоніна». А також про невдалі спроби запустити популярний на заході телеформат late night show, помилки продюсерів у виборів ведучих і початок занепаду формату у світі через посилення конкуренції між телебаченням і стримінговими платформами.

Підписатися на подкаст «Медіуми» можна на Apple Podcasts, Spotify, SoundCloud, MEGOGO Audio, NV Подкасти, YouTube Music, YouTube та інших подкастингових платформах.

00:00 «Гостями на американських late night show були й президенти США»;

04:28 «В Україні раніше запускали подібні шоу, але вони були більш аналітичними, аніж веселими»;

06:04 «У нас велика проблема з політиками, зірками, акторами, музикантами, які не здатні до самоіронії»;

08:51 «Виробництво late night show можливо лише з рекламодавцями на телебаченні, реклама на YouTube таких грошей не дасть»;

11:50 «Стримінгові платформи рано чи пізно викуплять популярні late night show»;

13:45 «Євген Янович — сором’язливий як на ведучого late night show»;

15:47 «Олена Кравець не здатна імпровізувати»;

18:28 «Сергій Притула був ідеальним кандидатом для цього формату»;

20:05 «Андрій Данилко справляє враження втомленої людини. Тут потрібен кураж, щоб імпровізувати та вести подібне шоу».

«Гостями на американських late night show були й президенти США»

Вадим Міський: Late night show — формат, який пережив пік своєї популярності у світі, але в Україні не прижився. Хоча кілька спроб було.

Наталя Соколенко: Справді, у демократичному світі цей формат шоу популярний. Катерино, розкажіть, які складники цього телевізійного формату?

Катерина Городнича: Перш за все — це вечірнє, щоденне телевізійне шоу, в якому ведучий — частіше за все комік, який має реагувати й бути дотепним. У першій частині він описує події дня, стібеться з новин. У другій частині, зазвичай, інтерв’ю з якимось гостем: актором, співаком, медійною персоною. На американських late night show були й президенти в гостях. Також бувають скетчі та якийсь музичний елемент, наприклад, прем’єра пісні. Крім того, у шоу присутній базовий бенд — оркестр, який супроводжує все це дійство. Ці елементи можуть використовуватися усі одразу або частково.

Наталя Соколенко: Звучить привабливо, але ви в матеріалі медіатаблоїда «Антоніна» ви написали, що цей формат доживає останні роки, а в Україні попри численні спроби, так і не вдалося цей формат запустити. Чому так сталося? Українці славляться своїм почуттям гумору. Можливо, формат late night show не накладається на наші характери, на наше сприйняття того, як може подаватися інформація, чи причина в чомусь іншому?

Катерина Городнича: Звісно, у нас є купа людей, які здатні дотепно жартувати, швидко реагувати, імпровізувати, але вони не хочуть вести late night show. Дуже багато інших людей, які справді дотепні, але не так швидко реагують — вони мріють бути ведучими late night show. Багато спроб було саме в такому форматі, коли дуже хочеться, тому що формат справді класний, його цікаво дивитися. Особисто я фанатка — дивлюся мало не щодня. І це завжди смішно.

«В Україні раніше запускали подібні шоу, але вони були більш аналітичними, аніж веселими»

Наталя Соколенко: Дивитеся ви не українські late night show?

Катерина Городнича: Звісно, це і Джиммі Кіммел, і Джиммі Феллон. Вони зараз найцікавіші. Повідвалювалися, наприклад, Джеймс Корден — він смішний, у нього були різні варіанти рубрик, наприклад, караоке з зіркою. Але шоу закрили. Мені дуже подобався Тревор Ноа, він вів дейлі-шоу — пішов у стендап і в подкасти тепер. Еллен Дедженерес, я думаю, втомилася і її закрили через рейтинги. Проблема українських late night show — я пам’ятаю, коли працювала ще у 2011-2012 роках на TVi, там були теж спроби. Запускали шоу, але вони були більш аналітичними, аніж веселими. Вже нині покійний Павло Шеремет запускав подібне шоу, воно позиціювалося як late night show, але нагадувало «оригінал» лише за антуражем: стіл, диванчик і бекграунд під вечірнє місто.

Наталя Соколенко: Здається, я була гостею на цьому шоу.

Катерина Городнича: Це шоу проіснувало якийсь період, але воно не відрізнялося від просто токшоу чи інтерв’ю.

«У нас велика проблема з політиками, зірками, акторами, музикантами, які не здатні до самоіронії»

Наталя Соколенко: Можливо, для того, щоб блискавично реагувати, треба вміти не боятися жартувати на будь-яку тему, не мати якихось внутрішніх цензорів, кордонів: про що можна жартувати, про що не можна. Я припускаю, що американці, британці, які спеціалізуються на цьому форматі, народжувалися з відчуттям вкоріненої свободи. От я пам’ятаю Дональда Трампа, кандидата у президенти 2016 року, коли він прийшов на late night show, і ведучий зруйнував його зачіску, яку так складно Трампу вибудовують. Я не пригадую, щоб наші ведучі гумористичних шоу могли собі дозволити торкатися своїх гостей чи щось їм робити на голові.

Катерина Городнича: Я думаю, що проблема навіть не у ведучих. Ведучі могли би це робити. У нас велика проблема з політиками, зірками, акторами, музикантами, які не здатні до самоіронії. По-перше, у нас люди дуже погано сприймають критику, не прийнято з гумором ставитися до цього. Усі ображаються на кожному кроці, кожна людина одразу пише про те, що її хейтять.

Наталя Соколенко: Так, найсмішніше, що ображаються навіть ті політики, які донедавна самі виступали у ролі коміків і висміювали інших політиків.

Катерина Городнича: У тому-то і справа.

Вадим Міський: Я пригадую кілька наших шоу. Юра Марченко вів своє вечірнє шоу, Майкл Щур вів. Вони доволі кмітливі та смішні, і я собі не уявляю, щоб вони дозволили собі пошебуршити зачіску, до прикладу, Петру Порошенку.

Наталя Соколенко: Або Леоніду Кучмі. У нього теж складна конструкція на голові. Може й складніша, ніж у Дональда Трампа. От бачите, я пожартувала щодо зачіски Леоніда Кучми, але це далося мені не просто. Тобто я ще підбирала якісь слова.

Вадим Міський: Наталко, а я знаю чому.

Наталя Соколенко: Чому?

Вадим Міський: Тому що, якби ти сиділа з ним разом в ефірі, ти б, напевне, так не пожартувала. Те саме можна сказати про жарти «Кварталу». Там прямо в цей момент Кличко не сидить в залі, коли про нього жартують.

«Виробництво late night show можливо лише з рекламодавцями на телебаченні, реклама на YouTube таких грошей не дасть»

Наталя Соколенко: Катерино, поговорімо тоді про ці західні шоу. Чому в них у перспективі занепад? Зіркові телеведучі, у яких зараз усе добре з рейтингами, непокояться через своє майбутнє, майбутнє late night show як жанру.

Катерина Городнича: У 2022-му році аналітики порівнювали показники цих шоу з показниками середини 2010-х років. Рейтинги не лишалися ті самі. Вони дуже падають, тому що всі перегляди ідуть онлайн. Глядачі йдуть у стримінги, YouTube. У Джиммі Фелона підписників перевалило за тридцять мільйонів. У Джиммі Кіммела трохи менше, але люди дивляться в YouTube. Це дуже дорогі у виробництві шоу. Відповідно, вони не зможуть існувати в тому вигляді, в якому вони є зараз, на ті гроші, які може давати монетизація або реклама в YouTube. Таке виробництво можливо лише з рекламодавцями на телебаченні. Оскільки рейтинги на телебаченні падають, відповідно вартість реклами в цих проєктах падає. І у них немає тих грошей, які були раніше на виробництво.

Вадим Міський А в інтернет цей формат не сильно мігрує? Ви у своєму матеріалі пишете, зокрема, про спосіб споживання нелінійного контенту, його люди інакше споживають. Вони не чекають щовечора, коли воно почнеться.

Катерина Городнича: Не щовечора. Я по собі можу сказати, тому що я — цільова аудиторія. Я сідаю і дивлюся декілька випусків. Або навіть шматками. Якщо проаналізувати кількість переглядів, то, наприклад, інтерв’ю Кімела з Раяном Рейнольдсом вийшло на декілька мільйонів переглядів, коли «Дедпул» виходив. Тоді як якийсь шматок із новинами — 30 тисяч переглядів. Це ж не перегляди для реклами та для заробляння.

Вадим Міський: Так, бо телевізійна аудиторія вже сидітиме і дивитиметься від початку до кінця в прямому ефірі, в очікуванні появи суперстар у гостях. Це проблема нелінійного споживання.

«Стримінгові платформи рано чи пізно викуплять популярні late night show»

Вадим Міський: Чи можна трансформувати цей формат late night show у щось таке, що зробило б його прийнятним для нелінійного споживання?

Катерина Городнича: Я думаю, це неминуче. Якщо аналізувати перегляди в YouTube, можна побачити, що саме споживають глядачі, на що вони орієнтуються. Чого можна позбавитися і робити ставку на найбільш популярний контент. Наприклад, медіааналітик, який написав книжки про late night show, описує досвід того ж Девіда Леттермана, у якого зʼявилося шоу на Netflix, — воно вже зовсім інше. Тобто це вже не формат late night show, це формат інтерв’ю, він робить ставку на те, що було найбільш відомим від нього, як продукт, який він виробляє. Відповідно Netflix сплачує за виробництво. Тобто він робить тільки те, на що є попит.

Якщо Кіммел і Фелон добре жартують і у них прикольні скетчі та класні інтерв’ю з зірками, напевно, їх рано чи пізно викуплять Amazon чи Netflix, стримінгові платформи, і будуть запускати у себе. Врешті-решт, саме стримінги рятують якісь серіали, які на телебаченні втрачають рейтинги. Серіали перейшли у нелінійне дивлення — це тренд. Людині цікавіше сісти й подивитися декілька серій поспіль, ніж чекати серію раз на тиждень. Тобто виживуть найкращі, їх купить умовний Netflix, буде сплачувати за виробництво, а решта буде маргінальними ютуб-контентерами або робитимуть щось на не таку велику аудиторію.

«Євген Янович — сором’язливий як на ведучого late night show, у Олени Кравець не вдається імпровізувати»

Наталя Соколенко: Мене непокоїть, що зникає ефект прямого ефіру. Особливо, мені здається, це важливо для політичних жартів. Коли є такі шоу, де ведучі без остраху можуть жартувати про що завгодно і над ким завгодно, мені здається, це одна з ознак демократії, демократичної культури суспільства. Ми на шляху до такого порядку. Хоча історично українці любили жартувати. Я би хотіла, щоб у нас таке шоу з’явилося. Пропоную зробити огляд того, що виходить зараз?

Катерина Городнича: Зараз — це «20:23», шоу Євгена Яновича. Я дуже багато надій покладала на це шоу, але ні, не працює. По-перше, воно натужно звучить, немає легкості. Ведучий такого шоу має мати якусь краплинку такого самолюбування. Євген, мені здається, трошки сором’язливий як на ведучого такого шоу. Імпровізація шкутильгає в цьому випадку. Так, автори мають величезне значення при написанні жартів, при підготовці шоу, але імпровізація — це головне у спілкуванні з гостями студії.

Наталя Соколенко: Ще одне шоу, яке претендувало на формат late night, — проєкт «Тихий вечір з Оленою Кравець», який фінансували з державного бюджету й випускали на державному каналі «Дім». З творчого погляду, що не так із ним було? Чи все так?

Катерина Городнича: Будь-яке late night show стоїть на одному єдиному киті — це ведучий або ведуча. Нічого не маю проти Олени Кравець, але вона все життя виступає за сценарієм, вона не є імпровізаторкою. КВНщики — це специфічний формат акторства, він не працює з іншими форматами. Я не є хейтеркою формату «Ліги сміху» чи КВНу. Мені подобається різний гумор, але це не формат late night show. Олена Кравець не здатна імпровізувати.

«Сергій Притула був ідеальним кандидатом для цього формату»

Вадим Міський А є в нас хтось в Україні такий, хто би підійшов на цю роль?

Катерина Городнича: Я дивлюся багато українського стендапу, на жаль, він мені теж не смішний. Я дивлюся «Лігу сміху», яка є спадкоємцем КВН. Є багато смішних персонажів, але, на жаль, вони саме персонажі, вони не є імпровізаторами. Сьогодні я, на жаль, не бачу нових кандидатів. Це не означає, що їх немає. Просто мені вони не потрапляли на очі. Свого часу Сергій Притула був ідеальним кандидатом для цього формату, ми всі пам’ятаємо, як він вів відбори на Євробачення — його влучні коментарі, дотепність та імпровізації були такими, що працювали. І він зміг би такий формат потягнути, але наразі ми знаємо, що він робить собі іншу кар’єру. Має такі здібності до блискавичної реакції та імпровізації Андрій Данилко.

«Андрій Данилко справляє враження втомленої людини. Тут потрібен кураж, щоб імпровізувати й вести подібне шоу»

Наталя Соколенко: «СВ-шоу» підпадає під формат late night show?

Катерина Городнича: Так, підпадає. Хоча там не було якихось політичних рефлексій, там не було додаткових скетчів чи виступів, але підпадає: це гість, це жартівливе інтерв’ю, і воно було смішним. Данилко був непоганий у цьому. На жаль, десятиріччя його кар’єри зробили його переважно російськомовним. По-друге, він справляє враження втомленої людини. Тобто потрібен кураж для того, щоб імпровізувати й вести подібне шоу.

Наталя Соколенко: Я зізнаюся, що коли мені треба піднести настрій, я шукаю на YouTube старі записи його сольних виступів. Якщо порівнювати Андрія Данилка з тими ведучими late night show американськими, британськими, мені здається, це все-таки трошки різний формат, більш високого рівня. І культурного, і шоубізнесового. Мені би хотілося побачити українське інтелектуальне, але достатньо розкуте late night show. Буду в це вірити.

Нагадаємо, в попередніх випусках подкасту «Медіуми» говорили зі Святославом Загайкевичем про сучасний український стендап, його розвиток, виклики та роль в українському культурному просторі, Кирилом Передрієм про те, як наймолодший журналіст України готується до інтервʼю з провідними політиками країни, Олексієм Мандзієм про контент каналу «Суспільне Спорт», підготовку до Олімпіади та промоцію масового спорту, Тетяною Лебедєвою про журналістсьĸий ĸонĸурс «Честь професії» та роботу Комісії з журналістської етики, Романом Колядою про вихід Першого каналу з марафону, 100-річчя «Українського радіо» та неймовірні історії, що відбуваються в прямому ефірі, Тетяною Трощинською про премію імені Георгія Ґонґадзе, токшоу «Новий відлік», телемарафон та виклики перед майбутніми поколіннями журналістів, Альоною Яциною про «Кордон.Медіа», що висвітлює події Сумщини, війну та історії неймовірних людей, які має бачити весь світ, Наталією Курдюковою про Kharkiv Media Hub, що допомагає підтримувати роботу українських і іноземних медіа у Харкові, Катериною Котвіцькою про аналіз поточної ситуації та трендів у сфері дистрибуції аудіоконтенту онлайн, Сергієм Гнезділовим про творчість на війні, цензуру і (не)ефективні державні комунікації, Галою Котовою про те, як досвід роботи під час пандемії допоміг команді Rakuten Viber зростати після початку широкомасштабного вторгнення, Олександром Педаном про співпрацю з Суспільним, новий проєкт замість «УніверCheck» та інші ідеї pedan|buro, Дмитром Хоркіним про те, як вплинула війна на розвиток радіо в Україні, Вікторією Мурованою про «моркву в шоколаді» як принцип виготовлення контенту для дітей.

Також рекомендуємо: Подкаст «Детектор медіа говорить», у якому ми начитуємо найцікавіші статті та рецензії, що виходять на сторінках нашої групи онлайн-видань. Якщо у вас не вистачає часу на читання, ви можете просто слухати нашу аудіоверсію. Підписуйтеся на подкаст та отримуйте доступ до найцікавіших матеріалів «Детектора медіа» у зручному для вас форматі.

Колаж: «Детектор медіа»