Радянський світогляд сучасного тижневика. «Кореспондент» і «четвірка» Януковичу
Радянський світогляд сучасного тижневика. «Кореспондент» і «четвірка» Януковичу
Тижневик «Кореспондент» усе частіше дивує своїми обкладинками. То засипле компліментами білоруського диктатора Лукашенка, то розхвалить Януковича. Останнє неабияк обурило читачів і здивувало журналістів. Головний редактор навіть написав виправдання у своєму блозі на сайті «Кореспондента», мовляв, ми хотіли відійти від парадигми «свої - чужі» й поглянути об'єктивно. Охоче вірю, цілком правильний підхід: не оцінювати політиків по тому, що кажуть їхні супротивники, а спробувати віднайти справжні, а не пропагандистські плюси й мінуси.
Але такий погляд має бути підкріплено залізними фактами й логічними аргументами, бажано декількома.
І от ми дивимося на обкладинку, вчитуємося, а там написано: «Особенно на фоне предшественников». Перше, що спадає на думку, - це реклама регіоналів, котра крутиться по ТБ і де в ролі головних винуватців нинішніх бід і досі зображено «помаранчевих». Меседжі в рекламі й на обкладинці та в статті «Кореспондента» співпадають. Успішна робота: «мислевірус» запущено і навіть аналітичні ЗМІ його тиражують.
Сама стаття складається з трьох частин. Першу, очевидно, писав або дописував головний редактор, бо там відображено такі ж думки, як і в його виправдувальному блозі. У другій частині аналізуються плюси Януковича, в третій - мінуси, ще є блок бідненької інфографіки, де теж перераховано позитивні й негативні сторони шести місяців президентства.
Чи не головним досягненням Януковича, за редакцією «Кореспондента» (якщо судити з початку статті і блога головного редактора), є усунення Черновецького й порушення кримінальних справ проти чиновників мерії. Коли знімають неадекватну людину з посади - це завжди приємно. Але далі йдуть світоглядні речі. Основа демократії - це процедура. Без дотримання процедури жоден хороший начальник нічого не змінить. У колективу «Кореспондента» вочевидь проблеми зі світоглядом. У статті не згадано, що Черновецького, мера, обраного громадою, усунули абсолютно всупереч процедурі. Проти нього не порушили кримінальної справи, з ним просто домовилися або залякали, тобто зняли, по-радянському, згідно зі своїми ментальними установками. Натомість нинішнього керівника ніхто не обирав, він із точки зору людини, що дотримується демократичного світогляду, є незаконним і нелегітимним керівником. На ці засадничі моменти в аналітичному і центральному матеріалі немає навіть натяку. Як немає згадки про ліквідацію районних рад, що значно зменшує вплив громади на владу (райдержадміністрації залишаються).
«От Януковича ждали политических репрессий, закручивания гаек, сворачивания гражданских свобод, застоя в экономике. А получили улучшение финансового положения», - пише чи то журналіст Ірина Соломко, чи то головний редактор Віталій Сич. Складається враження, що «згортання свобод» немає, все окей, економіка почала розвиватися. Автор просто виносить за дужки розмови СБУ з громадськими активістами і журналістами, порушення кримінальних справ проти істориків, незаконні звільнення ректорів (про те, що автономність університетів є частиною громадянських свобод, у «Кореспонденті», мабуть, і не здогадуються), ігнорується цілий рух «Стоп цензурі!». Автор, напевно, і не знає про законопроект, розроблений СБУ, щодо прослуховування телефонних розмов - він дає право слухати всіх і вся.
Справді, все це дрібниці порівняно з «улучшением финансового положения в государстве». Насправді ж, за даними Мінфіну, протягом 7 місяців внутрішній держборг зріс на 24,4%, а зовнішній - на 13,3%. Але про це теж не згадано, лише перефразовано ретранслюється розтиражовані висловлювання прем'єра Миколи Азарова, і, схоже, журналіст цього сам не помічає.
Впадають в око логічні суперечності в самій статті. За результатами опитування експертів, Янукович набирав «3 з плюсом» (журналіст пише «чотири з мінусом», що одне й те ж, але зміщує акценти) і ще півбала йому накинула сама редакція. Накинула за особливі заслуги. Цитую: «получили... запуск реформ». В іншій частині статті як недолік правління Януковича вказуються «затягивание с реформами», «административное и налоговое давление на бизнес». Дивним чином редакція за ці проколи балів не знімає.
За другим, уважнішим, прочитанням матеріалу відкривається ще один цікавий аспект цієї статті.
Автор пише, що Янукович «стал слышать критику в свой адрес... А главное - доказал, что умеет на нее адекватно реагировать». Як приклад подано історію із законом про місцеві вибори і Податковим кодексом. «Часть оппозиционных политиков упрекала Президента, что этот документ ослабил шансы на успех представителей недавно возникших, но потенциально сильных партий. В ответ Янукович пообещал либерализировать закон». У цьому реченні декілька моментів, котрі засвідчують, що журналіст і редактор, який редагував текст, не повністю володіють ситуацією. По-перше, вищезгаданий закон не «ослабив шанси» низки партій, а не давав можливості повноцінно брати участь у виборах узагалі. Відчуйте різницю.
По-друге, Віктор Янукович, незважаючи на всю критику, цей закон підписав, я вже не кажу про те, що завдяки (цитую «Кореспондент») «возобновлению совместной работы законодательной и исполнительной ветвей власти» жоден законопроект без узгодження з Банковою в Раді не проходить. Закон було змінено за тиждень до початку виборчої кампанії і мотиви Януковича залишаються невідомими. Є версії про серйозний тиск Заходу і про страх Регіонів, що виборці «забанених» політсил проголосують за Тимошенко.
Читаємо далі: «Похожая ситуация сложилась и с Налоговым кодексом - первый его вариант, подготовленный Кабмином, вызвал много нареканий со стороны оппонентов. И Президент вернул его на доработку». Тут автор також не зовсім у темі. Принаймні, Ірина Соломко забула написати, що за перший (урядовий) варіант Кодексу було проголосовано більшістю в першому читанні протягом одного дня без жодного обговорення. Щоби зрозуміти, чому без обговорення, нагадую про «возобновление совместной работы». Справді, Янукович критикував Податковий кодекс, але головною причиною відстрочки його прийняття є війни різних груп усередині Кабміну щодо того, чий варіант буде направлено в Раду. І «Кореспондент» це визнає, але до висновку, що в новій владній команді, як і в попередній, відсутня чіткість і єдність дій, не доходить.
Цікаве в журналістів і редакторів «Кореспондента» розуміння реформ: «Для западных экспертов в области экономики очевидным конкурентным преимуществом Януковича и Ко стала готовность нынешней власти идти на непопулярные в народе, но нужные для экономики страны реформы». Під «реформами» журналіст має на увазі збільшення пенсійного віку і підвищення ціни на газ. Ці кроки справді потрібні (між іншим, пенсійний вік ще не підвищено і деякі регіонали кажуть, що його й не підвищать, так що ставити це в заслугу Віктору Федоровичу зарано). Згадка про пенсійний вік і газ свідчить, що журналіст не виходить за межі дискурсу, даного владною командою, і не має свого бачення, якими ж мають бути реформи. А оскільки не має свого уявлення, то в нього відсутня шкала, за якою можна оцінити, наскільки дії президента правильні чи хибні.
Як на мене, пенсійний вік і ціни на газ - це необхідне затягування пояса. Справжні реформи можна було б оцінити за індексом економічної свободи. Ми нині на 162-му місці між країнами Того й Ліберією. Щоби скласти мінімальне уявлення про реформи, рекомендую почитати цей маленький запис у блозі, присвячений Грузії. Зрештою, «Кореспондент» писав про реформи в Грузії, чому б не порівняти їх із реформами в Україні?
Вживаючи слово «західні експерти», видання теж вдається до маніпуляції. Адже йдеться не про незалежних західних дослідників української економіки, а про іноземців, які працюють в Україні і представляють свої комерційні компанії. І як представники бізнесу вони ніколи не критикуватимуть владу. З досвіду роботи в діловій пресі знаю, що в природі не існує підприємця, який би сказав хоч слово критики на адресу влади, хіба що в нього прямий конфлікт або він пішов у політику. Очевидно, що підбір експертів (більшість є представниками крупного західного бізнесу в Україні, деякі працюють консультантами уряду, наприклад, компанія Ernst&Young) тенденційний. Більш адекватну оцінку дали би владі представники галузевих асоціацій. Як правило, вони відстоюють інтереси своїх учасників і можуть говорити більш відверто.
Читаємо далі: «Среди заслуг Президента значится ситуация с возвратом НДС. На сегодня задолженность правительства Украины по НДС перед предприятиями огромна... Однако власть выпустила НДС - облигации - ценные бумаги, которыми Кабмин расплачивается с теми, кому должны вернуть этот налог». Тут же - компліментарна щодо уряду думка представника «Арселор Міттал Кривий Ріг».
На перший погляд може скластися враження, що уряд розгрібає завали попередньої влади. Тим паче перед цим писалося, який Віктор Федорович молодець на тлі попередників. Але дійсність набагато цікавіша. Старі борги уряд погасив облігаціями (цей метод теж неоднозначний, та про це ні слова), але накопичилося чимало нових. За інформацією Рахункової палати, сума невиплаченого ПДВ зросла в 1,4 рази. Цього автор, очевидно, теж не знав. Я би рекомендував багатьом журналістам перш ніж писати на теми, в яких вони мало розбираються, хоча би перечитувати ділову пресу. Там вимоги на порядок вищі, ніж у «Кореспонденті», й репортери «копають глибше», тому часто можна отримати багато корисної й ексклюзивної інформації.
До того ж загальне слово «влада» розмите, і цим легко скористатися. В даному випадку успішні, на думку тижневика, дії Кабміну подано як заслуги президента. А щодо намагань Азарова цензурувати своє інтерв'ю в «Кореспонденті», то головний редактор просить розрізняти дії президента і прем'єра.
І якщо вже автор звернувся по коментар до представника «Арселор Міттал Кривий Ріг», то для повноти картини «повышения доверия в деловой и инвестиционной среде» варто було би згадати, що «влада» зробила перший крок по реприватизації «Криворіжсталі».
Декілька слів про наведені в інфографіці тези.
Зокрема, оце: «Возобновление вертикальной управляемости госаппарата». Що означає цей чудовий приклад «пташиної мови» політиків, або говорильні, напевно, не скаже ні Янукович, ні сам автор. Як на мене, «керованість держапарату» - це тоді, коли останній не лізе не у свої справи. Наприклад, податківці не стріляють у робітників, міліція не влаштовує масових незаконних арештів тільки через те, що пограбували квартиру начальника, губернатори на запитання про зниклих журналістів не відповідають: «Таке іноді буває». А бізнес не скаржиться на (цитую «Кореспондент») «передел собственности, тесно связанный со мздоимством во власти».
Ще теза: «Начата судебная и пенсионная реформы». Авторка мала би знати, що пенсійна реформа в нас триває давно. Тому варто оцінювати, наскільки швидко і правильно президент і уряд зможуть її закінчити. «Судова реформа» взагалі викликає багато запитань. По-перше, фактично скасовано адміністративні суди, які існують у системі судочинства для того, щоби громадяни могли судитися з державою. По-друге, експертна оцінка нового закону про судоустрій негативна, оскільки цей закон робить суддів більш залежними. Я розумію, дедлайн, брак часу, але це засадничі речі, про які неприпустимо забувати. Варто таки перевіряти свої твердження.
Цікавий також останній пункт: «Продолжена работа по подписанию взаимовыгодного договора о свободной торговле с ЕС». «Продовження роботи» - це, звісно ж, колосальний успіх. Особливо якщо врахувати, що ця робота проводилася ще за часів Кучми і лише зараз представники ЄС заявили, що переговори зайшли в глухий кут і Україні потрібно не «вести роботу по підписанню договору», а провести внутрішні реформи.
Серед мінусів згадано порушення Конституції під час формування більшості й намагання скасувати політичну реформу 2004 року. При цьому не вказано, що всі попередні 5 років Регіони робили все, аби Ющенко цю реформу не скасував. Звісно, ці мінуси (як і згортання громадянських свобод) можна розглядати і як досадну дрібничку, котра не впливає на загалом позитивну роботу президента, з образно кажучи, «наведення ладу». А можна вважати ці дії такими, що ведуть країну в глухий кут і перекреслюють усі інші позитиви, зокрема зменшення кількості контролюючих органів, збільшення рейтингу кредитних агентств чи усунення Черновецького. Все залежить від світогляду.