Дюжина м’ячів у спину репортерам
Фахових футбольних коментаторів рахують одиницями. Інтерв’ю з Олександром Гливинським, ведучим програми «Гол!» (Новий канал).
Ми ведемо наш репортаж із маленької кімнатки поруч із маленькою студією на Татарці у приміщенні Нового каналу. Поруч зі мною – репортер і продюсер цього поля пан Олександр Гливинський, одягнений у футболку «Мілана» без номера. Він виглядає жваво і симпатично, значно молодшим, ніж у кадрі. На футбольних телетеренах України пан Олександр вважається провідним гравцем, адже саме за коментаторські справи і заслуги ведучого він став лауреатом премії «Телетріумф».
Увага! Цікавий момент. Вже на перших хвилинах нашого репортажу ми дізнаємося, що популярна щонедільна програма «Гол!» перебуває взагалі за межами поля-ефіру і не виходить вже більше місяця. Через спонсорсько-фінансові удари, про які піде розмова в другому таймі.
А поки що зі співчуттям до центрального захисника продакшна «Гол!» і його ж ведучого нападника ми хочемо розповісти про Олександра Гливинського і водночас знайти відповідь на питання, звідки в Україні беруться футбольні коментатори.
Наводимо склад сім’ї Гливинських у Львові. Він чисто футбольний, починаючи з дідуся. Тато Сашка сам грав у юні роки за команду «СКА-Львів» та в юнацьких колективах України. Потім народився Олександр. Батькові не пощастило, бо під час однієї гри його сильно вдарили по коліну – подвійний перелом і розрив меніска.
Але це не зупинило футбольного інтересу і пристрастей у родині. Усі продовжували вболівати, ходити на футбол разом із Сашком, а він сам поступово ставав футбольним статистиком, читаючи всі спортивні видання і вирізаючи звідти найцікавіше.
Само собою, вся родина переглядала по телевізору футбольні репортажі, точилися дискусії і тоді виникали телекоментатори-куміри з усього колишнього простору.
– Олександре, хто вони, і як ви групуєте визначних спортивних коментаторів?
– Найбільше мені подобалися з колишніх великих спортсменів – Майоров, Маслаченко, Дмитрієва, Набутов. З акторів –коментаторів – Махарадзе, Озеров…
– Виходить, є щось спільне, потрібне для якісного репортажу і акторам, і спортсменам перед мікрофоном?
– Так, має бути і прямий досвід-знання, і розуміння спорту, й артистизм.
– А яка мета? Я особисто розподіляю наших футбольних коментаторів на «академіків», що завалюють нас непотрібною інформацією, і «повзучих емпіриків» – переповідачів усіх подій на полі, які всі й самі бачать. І в обох випадках нудно.
– Для чого артистизм? Матч має свою інтригу. Щоб її донести, потрібні й артистизм, і хвилювання самого коментатора. Тоді це буде донесено і до глядача! Ще необхідне відчуття міри речей – коли нести текст, а коли робити паузу. Маємо відео…
Тут ми теж робимо невеличку паузу і згадуємо, що пан Олександр починав свою професійну діяльність не з телебачення, а з радіо, а ще раніше – із друкованої журналістики. У тому ж Львові.
– У старшому класі я вирішив стати журналістом. Так романтично їздити в далекі краї по репортажі. Але спочатку записався у журналістський дитячо-юнацький гурток при львівській «Просвіті». Там і були мої перші публікації. Непогана підготовка перед вступом на журфак Львівського університету. Там я швидко перевівся зі стаціонару на заочне і прийшов працювати до Обласного радіо. Там був «Дебют» від нашого гуртка, у відділі інформації. Спочатку і каву робив, вчився, а там пішли й перші репортажі. А найпершим репортажем-розслідуванням був матеріал про пожежну команду. Але ж футбол завжди був у мене в голові! Я відстежував усі футбольні події. Вважаю, що це не робота, а пристрасть.
– Тож виявляється, що крім великих спортсменів та акторів, футбольними коментаторами можуть стати і журналісти, як ви. А з кого краще добирати нові кадри?
– У нас частина коментаторів – журналісти, решта – вболівальники, що цікавляться футболом, але не мають жодної спеціальної підготовки. До того ж, вони не дуже володіють українською мовою… Біда в тому, що в нас немає школи, на журфаках немає такого курсу – професійних футбольних коментаторів. Подекуди існує просто спортивна журналістика.
Раніше на ЦТ в Москві вміли шукати, знаходити і виховувати футбольних і хокейних коментаторів. Приклади відомі. Там і школа, і стандарти підготовки були. Одразу в ефір не відправляли, тож тоді можна говорити про рівень.
– Це дивовижно. Український футбол знає видатні команди, футболістів, тренерів… А де ж подібні за рівнем футбольні коментатори?
– У нашому футболі ще залишилася система, традиції, школа. Нічого такого у футбольній журналістиці ніколи не було і зараз теж немає. До того ж багато залежить від творчої атмосфери у спортивних редакціях, продакшн-студіях, керівництві каналів та навіть від загальної атмосфери в суспільстві.
– Колись футбол називали спочатку партійним, а потім – народним видом спорту. Чи змінюється зараз на нашому ТБ ставлення до спорту взагалі і до футболу зокрема?
– Змінюється – у гірший бік. Триває занепад усього спорту – це видно по результатах і його відображенню на телеекранах. Є багацько олімпійських видів, які зовсім відсутні на нашому радіо і телебаченні…
– У нас це комерційно замінено морем програм про чудодійні ліки і шарлатанські заходи проти будь-якої хвороби.
– Так діють, коли не дбають про здоров’я народу і не хочуть пропагувати фізкультуру і спорт на телебаченні. Бо ж який зиск для комерційного телебачення, та і державного теж?
– Від чого залежить утиск не тільки симфонічної та оперної музики (справжньої культури), але, виявляється, й фізкультури, футболу, спортивних програм?
– Ліпше би про це запитати керівників каналів. У їхньому розумінні фізкультура, спорт, футбол – «неформат». Замість них вигідніше ставити більше розважальних програм, серіалів і шоу. Значно вигідніше – за рейтингами і звичками людей. А спортивні програми відсуваються на пізній час. Телебізнес наполягає на тому, щоб у спортивних програм було менше відряджень на матчі, тренування збірної чи клубу. А яка може бути аналітика без показу процесу, зустрічей із цікавими особистостями, де б вони не були? Усе звужується до коротеньких інформацій. Дуже куцо – повідомити, і все. Дається взнаки економія на спортивних редакціях та їх працівниках.
Щоб не бути голослівними, звернімося до фактів: з Нового року закрилися спортивні редакції НТН та СТБ; ще минулого року через відсутність високих рейтингів було ліквідовано спортивну редакцію на «Інтері» (хоча у новому холдингу і продовжує діяти «Мегаспорт»); вже рік спортивні новини «1+1» не виходять у прайм-таймі; на Новому каналі спортивна редакція ледь вціліла – її існування пролонговано ще на рік. І от тепер припинив виходити в ефір «Гол!» нашого співрозмовника.
Продовжуємо наш невеличкий репортаж із дуже маленького простору пана Олександра. І в кабінеті, повному касет, і в знімальному павільйоні (на десять квадратних метрів) тільки й можна влаштовувати футбольне тир-пир на дуже короткому пасі.
– А ви могли би, пане Олександре, запросити двох-трьох гостей?
– Ні, немає куди. У мене класична форма спортивної програми: ведучий робить підводки до сюжетів внутрішніх і зарубіжних змагань.
Отака «класика» притаманна в нас 95% футбольних програм. У Олександра Гливинського – від скрути, у інших, що мають просторі студії та кошти, – від одноманітності та творчої пасивності (наприклад, Перший національний, «Уїк-енд»). Нерухомі постаті ведучих і традиційні сюжети.
Я нагадав про розкішні футбольні програми і трансляції німців із великою кількістю ведучих, інтерв’юерів, знаних експертів, на що Гливинський відповів напівжартома:
– Чому у нас не так, як у німців? Бо ми – не німці…Де у нас великі павільйони, сучасна техніка, ведучі, експерти і зірки, де відповідне фінансування? В шоу – розважальних і політичних. Там, де рейтинг великий. А футбол? Він перебуває в прокрустовому ложі сіток та другорядних інтересів. Рейтинг – важлива річ. Але ж не можна єдиним метром міряти все. Телебачення забуває про спорт. Треба робити щось корисне для суспільства, а не тільки розважати його чи надавати можливість слухати і дивитися лайки і жахи. У нас телебачення орієнтується лише на прибуток. Треба змінити ставлення менеджерів до спорту на телеекрані.
– Чи готуєтеся ви до «Євро-12»?
– Звичайно. Не знаю, як там інші, але ще нема угод на трансляції «Євро-8», де ми не граємо. Сподіваємося на останню хвилину і вболівальницький інтерес.
– Скільки знадобиться класних коментаторів на наше «Євро», щоб вести на Україну репортажі українською?
– П’ять-шість фахівців пристойного класу.
Справді, фахівців футбольних програм і репортажів рахують одиницями. Вони – рідкісні і дуже потрібні телебаченню. Побажаймо ж пану Олександру вдачі у нелегку його днину міжсезоння. Хай буде «Гол!».
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
8
FANAT
6138 дн. тому
Владиславу Б: Спорт на Новому каналі - це суцільна "заказуха"!!! там тупо "гребуть бабло". якщо не помиляюсь, у п"ятницю 29 лютого, з того, що кинулось в очі - - представлення Кравченка - "заказуха" номер раз, якась там боротьба - це номер два, кікбоксинг - номер три. і не варто Владиславу Б розказувати про двохвилинний прайм. бо і той прайм варто закрити. раніше в Спортрепортері ПОСТІЙНО показували президента ОДНІЄЇ федерації (простіше - Г. Суркіса і його брата), а тепер -Суркісів трохи поменшало, але зате "заказухи" - побільшало!!
а що стосується фільмів про спортсменів, то я не пригадаю класного фільма Маргієва чи Самохвалова? коли це було? а, пригадую один, фільм про Андрія Шевченка , в якому не було жодного інтерв"ю самого Шевченка! То хто його автор? Маргієв чи Самохвалов? то профанація, а не фільм! просто розширений сюжет, сумнівної якості!!!
те що "Гол" закрили - дуже добре. Нема нічого вічного. тут згоден з Владиславом Б. ця програма себе давно вичерпала. її давно пора було її закривати. Років півтора тому. Хоча це і був - поки найкращий футбольний тв-продукт в Україні.
Андрій
6149 дн. тому
До sasha. Нема з чого тішитись. Люди просто вирішили не звертати уваги на нерозумні злі пости.
sasha
6150 дн. тому
Якісних Програм які висвітлюють футбол на телебачинні взагалі немає, маючи підрукою інтернет можна почитати про новини набагато раніше ніж виходить телепередача, тому я небачу сенсу в таких передачах як "Гол". Програма яка тримається тільки на спонсорських ггрошах,мертва. Авзагалі мені подобається те, що не однин з дописувачів не спростував моїх коментарів, це мабудь свідчить проте, що десь в глибині душі ви розумієте, що я провий, а що до мене як людини то я посто глядач, тому працювати шановні ви повинні з урахуванням думок глядачів, а нетільки своїх друзів та родичів
BoaConstriktor
6150 дн. тому
Погоджуюся з деякими положеннями Владислава Б. Справді цікавішою і динамічнішою була програма, коли Олександ і Лідія вели. Студія була більшою, динаміка у студійних підводках була, взагалі, вглядало краще, ніж в останніх програмах статичні кадри на 3-х планах (крупний, поясний і загальний). Стосовно Греська: очевидно, у нього проблеми із зором (з окулярами бліки неможливо прибрати, а в лінзах вираз обличчя дерев"яний і тільки поясний план із незначними варіаціями ближче-дальше). Але я б хотів сказати, що їх сюжети завжди мали класний динамічний стиль і були орієнтовані на футбол для всіх. Я не фанат і навіть не любитель, але було цікаво дивитися цю програму... Мені все одно, скільки очків у Вердера, хто пішов із Арсеналу і кого придбало Динамо. Мені було цікаво дивтися, як це зроблено і як подається...
Навіть погані речі треба використовувати з користю. Все діється на краще. Переконаний, що Олександр знайде себе в інших проектах... Однак слід сказати і ще одне: кращої футбольної програми за "Гол!" не було на укр.ТБ і досі нема.
Владислав Б.
6150 дн. тому
Будьте відверті, "Гол" в своєму нинішньому стані давно себе вичерпав. Тому і не дивно, що потрібен він був не як продукт, а як засіб заробити гроші на алкогольних спонсорах. А з програмного наповнення Нового каналу видно, що спорту у концепції розвитку каналу місця взагалі немає. Раніше були і трансляції, і класні фільми про спортсменів, які робили Маргієв та Самохвалов, і класні спортивні новини, і більш якісний "Гол", коли його вели Гливинський та Таран. А зараз залишився двохвилинний випуск новин в прайм. А Гол з кожним роком ставав все більш примітивним. Коли ж ефірі кілька разів з"явився Гресько, то і я, і більшість моїх друзів переключалися на інший канал вже за кілька секунд. Гливинський. звичайно, зробив собі ім"я на Новому, але він працював на всьому готовому. Цікаво, що вдасться йому зробити в умовах, коли знову треба довести свою фаховість і нести пряму відповідальність за продукт.
BoaConstriktor
6150 дн. тому
Стаття класна, АЛЕ ЗАМАЛА, багато чого із ретроспективи можна було б і прибрати. Натомість краще було б розпитати про шляхи виходу на високий проф. рівень. Цікавить думка Олександра, бо він знає, що робити. Сподіваюся, що Гол не залишиться поза ефіромю Програма варта того, щоб виходити на екрани не тільки на Новому. Тим більше, Новому вона, очевидно, не потрібна...
Взагалі дивуюся, чому Олександра ще не запросили на Мегаспорт чи, наприклад, на новоспечений ахметівський Футбол... Там потрібні такі специ, вони б перевернули з голови на ноги не тільки програму, а все ефірне наповнення.
Наскільки розумію, буде продовження?
PS. якщо під ніком sasha ховається Дєнісав, то, шановний, вам до Сашка ще рости і рости... Якщо це не ТРК-шник, то розкажіть про свої досягнення на ниві спорт.журналістики. Порівняємо...
6150 дн. тому
Сашко! Ти найкращий!!! У тебе все буде супер!!!! Ми з тобою!!!
sasha
6150 дн. тому
Как говорил Лобановский - "Какой футбол такие и журналисты". Мне не понятно как можна вести разговор о футболе с господином Г. ведь он в футболе понемает не больше руководителей телеканалов о которых он говорит, если быть до конца честным то пусть господин Г. скажет прямо что у него на телевидени шара закончилась.Былабы хорошая программа забрали бы на другой канал
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
