Середа, 28 травня 2025 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа»

Привіт. На зв’язку команда «Детектора медіа», яка продовжує працювати попри всі складнощі.

Між протестом і шоу

Каннський кінофестиваль 2025 року запам’ятається не лише великим поверненням (режисерів, зірок, масштабних прем’єр), а й своїми парадоксами, вважає кінокритикиня Наталія Серебрякова, яка поїхала на цьогорічний фестиваль і написала про нього колонку  для «Детектора медіа». Серебрякова нагадує: після промов голови журі Жюльєт Бінош і Роберта де Ніро, якому вручали почесну «Пальмову гілку» під час відкриття, медіа його відзначали як фестиваль гідності, політичного жесту, сили кіномови. Однак за блиском цих гасел ховалася тонка, а часом і очевидна нерівновага між щирістю мистецьких заяв і продуманою фестивальною драматургією, вважає кінокритикиня. І справа не лише в тому, що нагородили найбільш зручні фільми. А й у тому, наприклад, як представили Україну: з одного боку, вона на фестивалі була, але так, щоб не відволікати поважних глядачів від більш важливих, загальнозрозумілих тем. Колонка Наталії за посиланням.

Заповідники

Уранці 22 травня стало відомо про звільнення генерального директора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максима Остапенка. Причому спершу не з офіційних джерел, а від самого фігуранта звільнення. «Я отримав несподівану новину — наказом Міністерства культури та стратегічних комунікацій мене звільнено з посади керівника заповідника “Києво-Печерська лавра”», — написав на своїй сторінці Максим Остапенко. Також він додав, що «останніми тижнями ширились чутки про закулісну боротьбу за контроль над Лаврою. Ми відчували тиск».

Буквально протягом години після допису Остапенка в мережі з’явилося публічне звернення до Президента України Володимира Зеленського від колективу іншого національного заповідника — «Софії Київської». У тексті звернення йшлося про те, що останніми місяцями колектив Софії «зазнає тиску, в тому числі й із боку Міністерства культури та стратегічних комунікацій. Так, із грудня минулого року в інституції пройшли вже три перевірки, на період останньої — з 24 квітня по 23 травня — генеральну директорку заповідника Нелю Куковальську було відсторонено від виконання обов’язків».

У МКСК заперечують, що ці два випадки є частиною більшого плану «перезавантаження» низки культурних інституцій, і закликають не об’єднувати ситуації з Лаврою та Софією докупи. Адже Максима Остапенка звільнено за результатами перевірки, а щодо Нелі Куковальської наразі немає остаточного рішення — тут претензії МКСК стосуються проведення неузгоджених масових заходів.

Що насправді відбувається між міністерством та керівництвом заповідників і про що свідчать ці неочікувані зміни — читайте в матеріалі Анастасії Платонової.

Вибори в Польщі: медійний аспект

Антиукраїнська риторика вийшла на новий рівень на нинішніх виборах, пише програмний директор «Детектора медіа» Вадим Міський, який під час відрядження мав нагоду подивитися польське суспільне телебачення у розпал підготовки до другого туру президентських виборів. Якраз після п’ятничних дебатів між представником партії влади Рафалом Тшасковським («Платформа обивательська» чинного прем’єра Дональда Туска), який є мером Варшави, і кандидатом від опозиції Каролем Навроцьким (формально незалежний кандидат, підтриманий партією «Право і справедливість» Ярослава Качинського), керівником польського Інституту національної пам’яті. Розрив між ними в першому турі склав менш як 2%.

Ця невелика різниця показує, наскільки поляризоване і майже навпіл  поділене польське суспільство. І одним з принципових питань, за яким поляки зараз визначають свого майбутнього президента, стала Україна. Один з основних кандидатів узяв антиукраїнські зобов’язання; інший, навпаки, виступає за подальшу підтримку України і українців. Але кампанію супроводжують численні скандали, суспільний мовник майже неприховано підтримує кандидата від влади, а брак політично нейтральних медіа заважає критичному мисленню і посилює поляризацію польського суспільства. Тож шанси отримати недружнього до нашої держави президента на чолі сусідньої Польщі залишаються високими, вважає Вадим Міський. Читайте його спостереження за польськими виборами за посиланням.

Також залишимо посилання на наш гід по виборах у Польщі:  головні герої, ставлення до України та вплив дезінформації.

Нагорода для героя

21 травня, в день народження Георгія Ґонґадзе, назвали переможця премії імені журналіста. Цього року ним став фотограф і воєнний кореспондент Іван Любиш-Кірдей. Номінувалися також головна редакторка The Kyiv Independent Ольга Руденко та журналіст-розслідувач «УП» Михайло Ткач.

Представляв переможця громадський діяч, журналіст і директор Інституту фронтиру Євген Глібовицький.

 «Чи помічаємо ми тих людей, чию працю дуже легко приймати як даність? Бо ми просто сидимо і бачимо картинку. Я дуже добре пам'ятаю понад двадцять років тому: обшарпаний ньюзрум на Подолі і молодий оператор Іван Любиш-Кірдей, чиї відео в результаті ставали головними подіями дня. Ми не завжди вміємо цінувати тих, хто знімає, редагує, хто за кадром. І мені здається страшенно символічно, що цьогорічним номінантом стає така людина. Він у фіналі не тому, що він постраждав, не тому, що ця клята ракета прилетіла в Краматорськ. Ми любимо Вікторію Амеліну не за те, що вона стала жертвою. Ми любимо цих людей за те, що вони робили, ким вони є і який слід вони в нас залишають. І мені страшенно важливо, що Іван цього року став номінантом цієї премії», — сказав Євген Глібовицький.

Як пройшла церемонія, про що були промови інших видатних медійників та номінантів на премію — читайте в репортажі Ірини Семенюти.

Український платформний ориджинал

Власні оригінальні серіали для українських стримінгових сервісів — нова ніша, в яку вони входять поступово. Адже раніше вони переважно були партнерами каналів і продакшнів. Перший власний originals ще до великої війни у 2021 році замовив сервіс медіагрупи «Україна» Oll.tv — це була стрічка «Зломовчання» (спільне українсько-хорватське виробництво «Медіа Групи Україна», Star Media та Drugi Plan), із  бюджетом серіалу 250 тисяч євро за епізод. Окупити цей проєкт на своїй платформі медіагрупа не встигла, бо Рінат Ахметов закрив її на початку повномасштабної війни. Наприкінці 2024 року про свій перший оригінальний серіал заявила платформа «Київстар ТБ».  Це драмеді «Вітя», яке знімає  продакшн Film.ua.

А у квітні онлайн-кінотеатр Sweet.tv розпочав та завершив зйомки свого першого оригінального серіалу «Ховаючи колишню». Це драма з елементами чорної комедії власного виробництва, її сюжет побудований навколо знайомства чотирьох чоловіків під час церемонії прощання з їхньою спільною колишньою, яка загинула на фронті. Зараз серіал монтують.

Тож Наталка Данькова поговорила з головним редактором контенту та генеральним продюсером онлайн-кінотеатру Sweet.tv Юрієм Поворозником про бюджети поточних проєктів, плани монетизації та стратегію виробництва контенту. Читайте розмову тут.

 Наразі це все.

Дякуємо, що дочитали цей лист до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі, вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа». Весь зворотний зв’язок також пишіть сюди — нам на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям і задонатите нам та іншим якісним медіа, які зараз потребують підтримки.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша команда «ДМ»