Середа, 18 грудня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

У світі соцмереж, де панують гіганти на кшталт X (Twitter), Meta і TikTok, несподівано з’явився конкурент — Bluesky. Створена одним із засновників Twitter Джеком Дорсі, ця платформа пропонує децентралізований підхід і обіцяє користувачам свободу від реклами та корпоративного контролю. Поки перші мільйони користувачів уже мігрували на Bluesky, залишається питання: чи це черговий «цифровий бунт», чи реальна альтернатива, здатна змінити правила гри? Зрозуміло,  чим приваблює платформа — своєю ідеєю та інструментами, але що буде з нею далі? Чи вистачить Bluesky сил, щоб стати новим стандартом соціальних мереж, а не черговим експериментом, що згасне? Про потенціал і проблеми нової соцмережі, яка вже змусила частину користувачів покинути твітер, читайте в тексті «BlueSky замість X: куди мігрують невдоволені твітеряни».

На телеканалі «1+1 Україна» вийшов документальний фільм «Трибунал для Путіна», що продовжив цикл «ТСН. Особливий погляд» про світові події та процеси, що вплинули на Україну і перебіг російсько-української війни. Першим у цій серії став фільм спеціальної кореспондентки ТСН Ольги Кошеленко «Секретні файли Білого дому», який присвячений розвитку українсько-американських відносин. Авторкою наступної стрічки «Трибунал для Путіна» є спеціальна кореспондентка ТСН Наталія Ярмола. «Трибунал для Путіна» ставить важливе питання: чи можна притягнути до відповідальності військово-політичну верхівку Росії за злочини проти України та всього світу? На прикладі трагічної атаки на будинок у Дніпрі авторка Наталія Ярмола показує, як збираються докази для процесу століття, який може стати безпрецедентним в історії міжнародного права. Архівні кадри, експертні інтерв’ю та подорожі до Гааги й Нюрнберга роблять фільм потужним і глибоким нагадуванням про необхідність справедливості. Марія Спалєк пише, що це більше, ніж просто історія про суд над Путіним. Це фільм-застереження: непокаране зло повертається знову. Чи зуміє світ виправити старі помилки, щоб не допустити нових трагедій?  І чому цей фільм потрібний не лише Україні, а всьому світові?

«Страх, загадка, напруження» — це назва мелодії, яку Юрій Бойко використовує у своїх тіктоках, пише Олександр Морський у тексті «Росія готується до виборів. Тікток Юрія Бойка». «Активність проросійського політика в тіктоку помітили наші колеги з видання “Голка”. Але нічим не гірше вона лягає на нещодавній текст “Української правди” про масову підготовку українських партій до виборів. І, як виявляється, російської партії теж. З жовтня 2024 року члени “ОПЗЖ”, які не виїхали в Росію, не очолили окупаційні адміністрації та не померли, почали ходити на новий канал пропагандистки Лани Шевчук. Колишньої ведучої забороненого NewsOne, забороненого “Нашого” та ютуб-каналу, який теж нещодавно заблокували за російську пропаганду. З листопада відео Юрія Бойка, зокрема уривки інтерв’ю з Ланою на класичні електоральні теми, з’являються в тіктоку. Також Бойко продовжує вести поки що не заблокований ютуб-канал і телеграм-канал. Повідомлення в усіх мережах здебільшого дублюються, але — розумно. Для ютубу та тіктоку, наприклад, відео обробляють по-різному, а в телеграмі — розшифровують текстом. Попри три роки повномасштабної війни, “ОПЗЖ” досі захищає російську мову, російську церкву, російські книжки, російські назви й Україну — але від геїв і “соросят”. Юрій Бойко звучить так, наче вибори вже завтра. І він збирається перемогти», — пише Морський.

Герой України Юрій Бойко — не найстрашніше, що є в тіктоці, вважає Лєна Чиченіна. Відео, у якому проросійського політика Бойка називають «Героєм України», викликало обурення і хвилю обговорень серед користувачів. Однак це лише частина проблеми, аналізує редакторка «Антоніни»: платформа переповнена треш-контентом, конспірологією та маніпулятивними наративами, які набирають популярність без будь-якого контролю чи відповідальності. Лєна Чиченіна дослідила, на кого підписаний сам Бойко і які меседжі ті персонажі згодовують аудиторії. Чому це важливо? Алгоритми тіктоку підхоплюють і поширюють подібні відео, що викликає занепокоєння щодо їхнього впливу на суспільну думку. Наскільки це явище небезпечне і як український сегмент тіктоку став майданчиком для абсурду та пропаганди — читайте тут. Додам лишень, що Юрій Бойко перепросив за відео про «радикалів» після виклику на допит в СБУ.

Росія по всьому світу втручається у вибори в демократичних країнах, застосовуючи будь-які засоби: від кібератак до прямого підкупу виборців, від поширення дезінформації та розколювання суспільства за її допомогою до дискредитації «неприйнятних» для російської влади кандидатів. І навпаки — підтримує тих політиків чи партії, які йдуть на співпрацю з путінським режимом. Очевидно, що і вибори в Україні (коли б вони не відбулися після війни), не стануть винятком. Україна — і держава, і суспільство — має підготуватися до такого втручання, щоби зберегти суверенітет, демократію та свободу, за які воюють і помирають українці. «Детектор медіа» звернувся до фахівців і поставив їм два запитання: «Наскільки ймовірним ви вважаєте втручання Росії у вибори в Україні, коли вони відбудуться?» та «Які зусилля мають зробити держава та громадянське суспільство України вже зараз, щоб запобігти ризикам втручання Росії у вибори, що відбудуться після завершення повномасштабної війни?». І в одному всі опитані «ДМ» одностайні — втручання Росії буде. Відрізняється думка наших респондентів лише в тому, чи можемо ми цьому втручанню запобігти. І якщо можемо, то як саме.

І одразу залишаю посилання на новий випуск історичного сезону проєкту «Локшину замовляли?», де Вадим Міський розповідає, яку дезінформацію вкидають російські пропагандисти, як змінюються їхні методички для того, щоб досягати політичних цілей, і яку локшину намагаються згодувати кремлівські кухарі різним споживачам: і росіянам, і українцям, і мешканцям західних країн. Чи справді Крим — «споконвічно російський»? А Одеса — «центр Новоросії»? Як міфи імперської пропаганди впливають на сучасність?

Огляд політичних токшоу від 5 грудня 2024 року демонструє різні акценти каналів у  ключових темах: внутрішня політика, війна та перемовини. «1+1» сфокусувався на військових загрозах і позиції Заходу, ICTV обговорював перспективи санкцій та допомоги, «Україна 24» продовжив критику влади, а «Еспресо» зосередився на єдності суспільства під час війни. На Прямому обговорювали появу «мін’єду», а на Першому визначали, чи можливі вибори наступного року. Мій колега Олександр Крумін, підсумовуючи свій огляд токшоу, зауважив, що  загальний тон дискусій — песимістичний, з недовірою до можливості мирних переговорів та зосередженням на внутрішніх політичних протистояннях. І що токшоу вкотре стали ареною для політичних меседжів, де дискусії часто скидалися радше на передвиборчу боротьбу, аніж конструктивний діалог. Подробиці в тексті «“Немає навіть “обнюхування” перемовин”. Огляд політичних токшоу за 5 грудня 2024 року».

Про саморегуляцію медіа як найвищий ступінь усвідомлення відповідальності перед аудиторією пише у своєму тексті Світлан Остапа. Але з уточненням, що співрегуляція не зможе повністю її замінити. Про це йшлося на міжнародній конференції «Точка перетину: Взаємодія саморегулювання та співрегулювання медіа в Україні», яка відбулася 10 грудня 2024 року. Учасники конференції говорили про різницю між саморегуляцією та співрегуляцією в медіа, ділилися міжнародним досвідом і підбили підсумки першого року втілення новації закону про медіа — створення органів співрегулювання в Україні.

І насамкінець — розвінчання від Антоніни карколомного розслідування про те, як Олександра Терена готують до політики. Діставайте шапочки з фольги, пише редакторка Лєна Чиченіна і уточнює, що можна навіть дві шапочки та іконку. Психологиня з ютубу Олена Шпундра у своїх відео почала поширювати конспірологічні теорії про ветерана та учасника «Холостяка», ставлячи під сумнів обставини його поранення та популярність. Блогер Богдан Беспалов, який неодноразово критикував шоу «Холостяк» і репліки Терена, називає заяви Шпундри неприпустимими й закликає звернути увагу на небезпечність таких наративів. Лєна Чиченіна розібрала ситуацію.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цей лист до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.