Середа, 11 грудня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

У п'ятничний вечір 6 грудня Міністерство культури і стратегічних комунікацій фактично знову створило Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. І призначило його керівником Сергія Бикова, щоправда, виконувачем обов’язків. Але, по-перше, аналогічна структура вже працює три роки, має команду й очільника Ігоря Солов’я. А по-друге, змусила себе обговорювати саме особа новопризначеного керівника новоствореного державного Центру. Одразу після призначення Бикова багато медійників писали, що ця людина має сумнівне минуле, зокрема працювала на Медведчука. Сам Биков назвав це скоординованою атакою та заперечував роботу на зрадника, мовляв, його несправедливо оббріхують. Але вже на наступний день міністр культури та стратегічних комунікацій повідомив: Бикова звільнено, що підтвердив і сам Биков у коментарі «Детектору медіа». За добу, поки він очолював Центр стратегічних комунікацій, Юлія Лавришин написала досьє на Сергія Бикова — у людини справді яскравий професійний шлях. А Лєна Чиченіна зібрала його цитати — і обіцяє вам смішне та моторошне.

Три великі теми 18–20 листопада стали фокусом вечірніх етерів інформаційних телеканалів: дозвіл США на удари ракетами вглиб Росії, тисячний день війни та План стійкості Зеленського. У кожного з телеканалів були свої акценти, гості та настрої. Основні моменти у 24 каналу — ракети ATACMS і «червоні лінії» Кремля. Щодо Плану стійкості гості лишилися стриманими, але відзначили, що це краще, ніж нічого.  На телеканалі «Еспресо» також говорили про символіку тисячного дня війни і звучали роздуми про втрату єдності. «FreeДом» зосередився на  міжнародному контексті та протестах у Грузії. А на телеканалі «Прямий» критикували владу з акцентами на лідерстві Петра Порошенка. Як саме і за чиєї участі ведучі обговорювали ці три теми у своїх праймтаймах — в огляді М’аряни Олійник.

Українські, білоруські та польські медійники обговорили у Варшаві спільні виклики, що постають перед медіа, попри кардинально різну ситуацію в цих трьох країнах. Що журналісти України, Білорусі та Польщі кажуть про війну — аналізували Артур Колдомасов та Ірина Семенюта. Конференція у Варшаві підкреслила, наскільки критичною є роль незалежних медіа у боротьбі з дезінформацією та репресіями. Спільні обговорення також виявили схожість викликів, з якими стикаються медійники в різних країнах: від політичного тиску до атак на свободу слова. Як зауважив Роман Імєльський із Gazeta Wyborcza: «Незалежні медіа — це не лише джерело новин, а осередок протистояння популізму й авторитаризму». Культурні обміни, спільні проєкти і створення аналітичного контенту — це лише частина інструментів для подолання інформаційної кризи: «Ми маємо розповідати історії, які об’єднують, а не роз’єднують», — наголосив політичний аналітик, директор Інституту світової політики Євген Магда, підсумовуючи значення діалогу між медійниками.

Російська пропаганда — про події в Сирії

8 грудня сирійські повстанці оголосили про повалення влади президента Башара Асада після захоплення контролю над Дамаском. Командування сирійської армії повідомило офіцерам у неділю, що режим Асада завершив своє існування.  Сирійське державне телебачення припинило трансляцію кадрів з Дамаска і показувало червоне тло з текстом арабською мовою «Велика сирійська революція перемогла і скинула злочинний режим Асада». Режим зламався менш ніж за два тижні. А разом з ним і російські пропагандисти, які роками розповідали, як Росія підтримує Асада, як міць та велич Росії «зберігає спокій на Близькому Сході». А тепер, коли сам Асад  утік до Росії (хоча це не точно), пропаганді терміново доводиться вигадувати нові наративи — наприклад, про «руку України»  та підступний Захід, який відкрив «другий фронт» проти Росії на Середземному морі. Почитайте, які ще конспірологічні теорії вигадує російська пропаганда.

 «Історія без міфів»

З початку повномасштабного вторгнення, за словами Владлена Мараєва, автора одного з найпопулярніших історичних ютуб-каналів «Історія без міфів», його аудиторія збільшилася на понад 600 тисяч глядачів, а загалом за чотири останні роки українських каналів про історію стало в п’ять разів більше, ніж було. Що свідчить по шалений попит серед українців  на історичні знання. «Детектор медіа» поговорив з Мараєвим про деколонізацію, історичну пропаганду та міфи, Махна та Грушевського, а також про конкуренцію в історичному ютубі. І звісно, спитали історика про те, чи потрібно переписувати історію (спойлер: потрібно).

Більше місяця не дуже відомий (скажімо так) аналітик Сергій Любарський випускає відео, де критикує Віталія Портникова, сперечається з його тезами, розповідає, чому думка Портникова з економічних питань не є експертною. І взагалі викликає його на дебати.  Пан Віталій у відповідь мовчить — цілком зрозуміло, адже він не знає, хто такий Любарський. Проте його знає політтехнолог Сергій Гайдай, який тепер усім, і Портникову також, пояснює, хто це.  Зараз ми всі спостерігаємо цю історію в соцмережах: «Портников відмовляється дебатувати з Любарським, Портников забанив Гайдая, Портников не тримає слова». І от, після кількох тижнів провокацій і закидів у свій бік Віталій Портников відповів (треба віддати належне Віталію та його почуттю гумору).

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цей лист до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.