Середа, 4 грудня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Верховна Рада готується розглянути в другому повторному читанні законопроєкт №10242 з довгою назвою «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за несанкціоноване втручання, збут або розповсюдження інформації, що оброблюється в публічних електронних реєстрах, та посилення кримінальної відповідальності під час дії воєнного стану за кримінальні правопорушення у сфері використання інформаційно-комунікаційних систем». По суті, законопроєкт пропонує посилення кримінальної відповідальності за «несанкціоноване втручання, збут або розповсюдження інформації» з різних реєстрів. І автори законопроєкту в пояснювальній записці пишуть, що цю відповідальність треба посилити саме з огляду на воєнний стан. Але правозахисники, антикорупційні активісти, медійні організації та журналісти вважають, що законопроєкт створює загрози для боротьби з корупцією та свободи слова. Медіарух закликав депутатів не голосувати за цей законопроєкт, назвавши його «інструментом, який може бути використаний для переслідування журналістів, що висвітлюють корупційні схеми або зловживання владою». «Детектор медіа» поговорив із журналістами-розслідувачами (а також зібрав їхні реакції в соцмережах) про те, яку небезпеку вони бачать у законопроєкті №10242 та як його прийняття може вплинути на роботу журналістів і викривачів корупції.

Гостьову політику «Єдиних новин» аналізував Олександр Морський. Справа в тому, що на одну жінку в нацмарафоні припадає п’ять чоловіків. Автор  «ДМ» пише, що телемарафон «Єдині новини», який транслюється на всіх основних каналах України, демонструє тривожний дисбаланс у представленні жінок. Лише 16,7% гостей — це жінки, що вказує на упереджений підхід до формування ефірів. Здебільшого жінки з'являються як речниці чи політикині, тоді як експерток у науці, економіці чи культурі майже не запрошують: «Гостьова політика національного марафону просто дискримінує жінок. Їхню кількість в ефірі соромно порівнювати з чоловіками загалом. Але можна порівняти з чоловіками на ім’я Олександр, тоді жінок буде удвічі більше: 16,7% жінок від усіх гостей, проти 8,7% Олександрів». Такий підхід створює замкнене коло: без активного залучення жінок у публічні обговорення їхній голос залишається нечутним, а суспільна дискусія — неповною. «Єдині новини» мають унікальну можливість виправити цей перекіс, але поки що продовжують закріплювати стереотипи замість будувати рівноправний інформаційний простір. Чи є спільною проблема репрезентації жінок для всіх каналів, на яких із них ситуація гірша за інші, чи можна цьому знайти пояснення, чи може взагалі бути виправдання такій дискримінації і хто та єдина жінка в марафоні, яка не представляє державу, — читайте в матеріалі: «Жінки-невидимки. Гостьова політика “Єдиних новин”».

Тему найпопулярніших гостей та гендерного балансу продовжили і мої колеги Олексій Півторак, Софія Скиба та Денис Шабанін. Тут хороші новини. Цього місяця, проаналізували журналісти, дещо зросла кількість жінок в ефірі: до 19,3% від загальної кількості гостей (у вересні було 16,5%). Унікальних спікерок запрошували 28% від загальної кількості унікальних гостей. Таке співвідношення означає, що в середньому жінок рідше запрошують повторно. Якщо чоловіків кличуть у середньому по 2,76 разу на місяць, то жінок — 1,69. Утім, топ гостей залишається незмінним. І п’ятий місяць поспіль шість незалежних каналів знову не запросили за місяць жодного представника «Європейської солідарності». Окрім проблеми гендеру колеги дослідили і які теми коментували гості спільного марафону «Єдині новини» — читайте тут.

Щоденні теленовини

А тут уже повний моніторинг телемарафону «Єдині новини» й ефіру Першого каналу Суспільного за 25–27 листопада 2024 року від Ігоря Куляса. Висвітлення основних тем тижня, представлення парламентських фракцій і груп у гостьових студіях, прояви політичного піару та російські наративи й токсичні медійні персонажі в телемарафоні, порушення основних стандартів інформаційної журналістики. В аналізовані дні незмінно важливою тематикою була ситуація на різних ділянках фронту. Загалом, аналіз представлення різних фракцій парламенту в гостьових студіях за тиждень (25 листопада — 1 грудня), як і раніше, показує повне домінування «Слуги народу» в ефірі телемарафону. Представників «Голосу» і «Європейської солідарності» туди не запрошували. Натомість в ефірах Першого каналу Суспільного представлення різних фракцій було збалансованим. Фіксація проявів політичного піару робилася за 25—27 листопада. «Лідерами» за такими проявами в ці дні були канали ICTV та СТБ. В ефірі Першого каналу Суспільного цього разу проявів піару не було. Нагадаю, з 14 жовтня 2024 року моніторинг телемарафону виходить у новому форматі.

Одразу тут залишу ще одне посилання на матеріал Світлани Остапи. 12 червня 2024 року було зареєстровано орган співрегулювання у сфері онлайн-медіа. Чи стане ця громадська спілка дієвим інструментом для покращення якості контенту онлайн-медіа, а чи буде п’ятим колесом у возі? Подробиці в цьому тексті: «Орган співрегулювання онлайн-медіа: зареєструвався і впав в анабіоз».

Пам’ятати, щоб тривати

За вже майже три роки повномасштабної війни поняття суспільної пам’яті та культури пам’яті з чогось, чим займалися здебільшого історики та фахівці з memory studies, перетворилося на загальносуспільне. Нині це щось, що стосується кожного і що очевидно матиме вплив на те, якими будуть знання про цю війну на покоління вперед. Наша пам’ять, з одного боку, належить кожному з нас, з іншого — є об’єктом відповідальності кожного з нас: «Це спосіб сказати: “Ти, а також те, ким ти був і що ти робив, було важливо. Ми пам’ятаємо і вдячні”. Пам’ятати, власне, також означає дякувати (це видається одним із дуже важливих і заразом простих способів зберегти людяність і гідність у нинішні темні часи)». Чому пам’ять є екзистенційно важливою для сучасного українського суспільства і як суспільству вчитися витворювати нову культуру пам’яті? Відповідь на це запитання шукала культурна критикиня й редакторка Анастасія Платонова.

Як пропаганда залякує українців «Орєшніком» і не тільки, аналізував Костянтин Задирака. 21 листопада російські війська завдали ракетного удару балістичною ракетою по території заводу «Південмаш» у Дніпрі. Одразу після цього Володимир Путін виступив зі зверненням, у якому повідомив, що удар було завдано нібито новою ракетою середньої дальності під назвою «Орєшнік». Також він сказав, що атака була «відповіддю» на дозвіл західних країн Україні застосовувати надану ними далекобійну зброю по військових об’єктах на території Росії. Тема «відповіді» на цей дозвіл домінувала в російській пропаганді до удару «Орєшніком», а після нього отримала нове риторичне «паливо». Як демонструє аналіз повідомлень у російських телеграм-каналах, здатність «нової» ракети переносити ядерні боєзаряди, а також удари по українській енергетиці російська пропаганда намагається використати для залякування українців. Як і кому вороги прагнуть «продати “Орєшнік”» — читайте тут. 

Актор Андрій Альохін заявив, що до українського дубляжу ставляться як до гівна. Не те щоб цю думку висловлювали вперше, пише Катерина Городнича (журналістка «Антоніни»), але цього разу розлетілося в серйозних масштабах. У дописі Альохіна розгорілася дискусія про ставлення до акторів дубляжу, які залишаються невидимими, навіть попри любов глядачів до якісного українського озвучення. Приводом стало використання терміна «зірки дубляжу» до Олега Михайлюти (Фагота), Анатолія Анатоліча та інших медійних осіб. Це викликало обурення, адже в тіні залишилися професійні актори, які працюють над дубляжем. Альохін та інші обговорюють, чому зірками вважають медійників, а не тих, хто насправді формує обличчя українського дубляжу. Катерина пише, що це питання виходить за межі одного інциденту, піднімаючи важливі теми про розвиток інституту зірок в Україні, статус акторів, ігнорування їхньої роботи та залежність кіноіндустрії від комерційних мотивів. Чи можуть дубляжні актори отримати належне визнання? Чи здатна індустрія подолати цей дисбаланс? Тут відповіді — у ширшому погляді на галузь, її виклики та потребу у змінах.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цей лист до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.