Субота, 16 листопада 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Яким бачать пропагандисти найближче майбутнє підконтрольної ЗСУ частини Курської області, аналізували мої колеги, розбираючи меседжі ворожих телеграм-каналів.  

Нагадаю контекст. Курська операція ЗСУ почалася 6 серпня 2024 року і триває понад три місяці. 6 листопада нардепка Марʼяна Безугла інтерпретувала допис головкома ЗСУ Олександра Сирського з підсумками тримісячної операції на Курщині як натяк на виведення українських військ з території Росії. Тим самим вона спровокувала обговорення цього й інших суміжних питань серед пропагандистів. Своєю чергою, у звіті американського Інституту вивчення війни (ISW) за 12 листопада йдеться, що Росія зосередила в Курській області приблизно 50 000 військовослужбовців, зокрема 8000—10 000 північнокорейських вояків, для підготовки до витіснення українських військ з російської території. У виданні The Telegraph пишуть, що Путін спробує відбити підконтрольну ЗСУ частину Курщини до того, як Дональд Трамп вступить на посаду президента США 20 січня 2025 року. Повний текст тут.

Майже шість місяців минуло з моменту публікації попередньої версії — «Сім рівнів війни — 4.0. Ні перемоги, ні поразки», а ще за рік до того було опубліковано третю версію — «Тупик історії. Антифукуяма, або Сім рівнів війни». Модель «семи рівнів війни» була запропонована у 2014 році центром стратегій «Громадський оперативний штаб» та оновлена Валерієм Пекарем і Андрієм Длігачем у травні 2021 року. Зараз у семирівневому протистоянні відбуваються тектонічні зміни, спричинені зміною політичної еліти та системного підходу з боку США. Демократична партія США та її представники програли вибори до Конгресу, Сенату й президентського кабінету. А отже, політика США, одного з ключових гравців на планеті, буде змінюватися. За яким сценарієм відбувається розвиток, і  в яких координатах Україна перебуває зараз? Читайте в тексті Дмитра Золотухіна «Сім рівнів війни 5.0. Продовження війни шляхом припинення вогню».

Українські токшоу 6-7 листопада активно обговорювали підсумки президентських виборів у США та їхній вплив на війну, економіку і майбутнє України. Гості студій представляли різні точки зору, залежно від політичних уподобань, однак більшість погоджувалася, що Дональд Трамп — це виклик для України, але не кінець підтримки. Олександр Крумін аналізував у деталях висловлювання політиків, волонтерів та громадських діячів, залишу тут головні тези з обговорень, а весь текст читайте тут.

Про Трампа і Україну на токшоу «Тема», ютуб-канал Наталі Мосейчук, Олександр Хара (Центр оборонних стратегій) висловився так: «Трамп може стати непередбачуваним, але його відсутність принципів дозволяє схилити політика на бік України». Натомість Юрій Гудименко  каже, що «у нас немає опції “скласти лапки”». Україна має продовжувати укріплювати оборону й шукати дипломатичні компроміси. На токшоу «Liga Talk», ютуб-канал Liga Net, Андрій Длігач (економіст) розкритикував фінансову допомогу від держави кожному громадянину і сказав, що  роздача «тисячі Зеленського» — популізм, натомість ці кошти краще скерувати на зміцнення армії. У темі складнощів мобілізації в Україні Марія Берлінська (волонтерка) закцентувала на тому, що люди бояться йти до війська через непрогнозованість умов служби. А Валерій Пекар (Києво-Могилянська бізнес-школа) сказав, що справедлива мобілізація, економічна свобода й фахове врядування — необхідні умови для перемоги. Прокоментував Пекар і роль України у світовій спільноті: «Світ досі не побачив в Україні гідного члена світової спільноти. Ми маємо показати, що готові до реформ і співпраці». У темі заборони телеграму та інформаційної політики держави Валерій Пекар також висловив ключову думку, що «заборона Telegram не зупинить російський вплив. Натомість державна інформаційна політика потребує реформ: “Єдиний телемарафон уже ніхто не дивиться”». 

Одразу залишу й посилання на моніторинг телемарафону та ефіру Першого каналу Суспільного за 4–6 листопада від медіаексперта «ДМ» Ігоря Куляса. Цього разу висвітлення основних тем тижня, представлення парламентських фракцій і груп у гостьових студіях, проявів політичного піару та російських наративів і токсичних медійних персонажів у телемарафоні — стисло. Повний огляд читайте тут.

7 листопада Національна рада з питань телебачення та радіомовлення зареєструвала два нові спортивні канали й ОТТ-платформу компанії ТОВ «Мейнкаст». Це юридична особа кіберспортивної компанії Maincast. Її заснував коментатор Віталій Волочай та Андрій Григор’єв у 2018 році для організації та трансляції кіберспортивних турнірів. Торік бенефіціаром Maincast став Максим Кріппа (нагадаємо, що «Економічна правда» назвала Кріппу фактичним власником «Главкому» та «Економіки»). Наталка Данькова розмовляла з очільником Maincast Віталієм Волочаєм, щоб дізнатися,  хто дивиться кіберспортивні трансляції, на чому канали планують заробляти та який контент крім кіберспорту пропонувати.

Чому навички медіаграмотності критично важливі в сучасному світі? Як розвивати штучний інтелект як союзника, а не загрозу? І як залучити молодих блогерів до відповідального створення контенту? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Ольгою Кравченко, керівницею Національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр». А також про нові кроки у впровадженні медіаграмотності в освітні програми та майбутні ініціативи, які сприятимуть розвитку критичного мислення в Україні. Подробиці в матеріалі «“Штучний інтелект може стати союзником для кожного з нас”, — Ольга Кравченко, “Фільтр”».

Тут залишу посилання й на розмову з ветераном радіо та доглядачем Музею історії «Українського радіо» Анатолієм Табаченком. Оксана Наумова запитала про початок роботи, від перших звуків в ефірі, голосників, розвішаних на вулицях Харкова, та колективного прослуховування радіоповідомлень — до дротової мережі по всій країні, супутникових трансляторів і мовлення через інтернет. Столітній шлях «Українського радіо» — тут.

Інтерв’ю Ліни Костенко — подія, на яку чекають з нетерпінням. Письменниця, відома своєю непублічністю, поговорила із Сергієм Жаданом про 1920-ті й 1960-ті роки, Харків та, звісно, війну. Ліну Василівну одні сприймають як моральний авторитет, інші, зокрема Оксана Забужко, критикують за «абсолютну владу» в літературних колах 80-х і неоднозначну роль у культурному дисидентстві. Треті (літературні критики) кажуть, що міф про Костенко як борчиню з радянською системою часто ґрунтується радше на мовчанні, ніж на активних діях. Її постать розглядають під різними кутами, то що ж скаже Ліна Костенко про війну, владу і суспільні зміни? Чи торкнеться питань, які залишаються болючими для України? Антоніна прогнозує, що,  судячи з анонсу Жадана, нас очікує тепла й глибока розмова.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа».  Не залишаю вас на вихідні й без посилання на новий випуск «Ньюспалму». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.