Ми дарма нарікаємо на так би мовити звульгаризування нашої мови. У порівнянні з поляками ми просто як незаймані дівчата.

 

Виявляється, підприємці, які торгують водою «Живчик», таємно пропонують нам два або й три в одному. Про це я здогадався, погортавши новий словник доктора філологічних наук Лесі Ставицької. Згідно з ним, слово «живчик» має три значення: сперматозоїд, чоловічий статевий орган і клітор. Отож, під час пиття ми не тільки водою насолоджуємося, а ще й сексом – мабуть, оральним. Тільки мене здивувало, що вода ця на ринку існує вже хто зна скільки років, а словник нецензурної лексики «Українська мова без табу» лише щойно презентували – звідки ж ті живчики знали про такий глибинний зміст назви своєї води?

 

 

А, може, насправді вони нічого й не знали, бо, виявляється, українці образно називають свої статеві органи усіма можливими словами. Того, хто прочитає словник Лесі Ставицької, може банально заціпити: він боятиметься писка розтулити, бо ж переживатиме, що його не так зрозуміють. Він собі про грати, себто на гітарі чи на роялі, а хтось вирішить, що він кличе сексом займатися. Він собі про безодню, а співрозмовник вирішить, що то про найбільшу жіночу статеву принаду, адже вона і є безоднею, згідно зі словником пані Ставицької. Він собі про ковбасу, а подумають, що про свою найбільшу чоловічу статеву гордість. Навіть політичні коментатори можуть збентежитися, бо скажуть вони щось про Пінчука, а всі подумають, що зовсім не політичного діяча мають на увазі. До речі, авторка робить припущення, що то саме від прізвища володаря газет, пароплавів і багато чого іншого назвали так чоловічий статевий орган великого розміру. Невідомо тільки, чому не називають великого апарата Кравчуком, Кучмою і Ющенком.

 

На презентацію словника до київської книгарні «Є» народу набилося – яблуку ніде впасти. Або після ознайомлення з цим виданням я б сказав, вибачайте, – жопу ніде покласти. У мене склалося враження, що навіть телевізійні оператори забули про зйомки і натомість гортали презентовану книжку, либонь, шукаючи в ній нові глибинні змісти знайомих слів. Можливо, навіть фантазували, як би ще назвати не тільки воду, а й інші продукти, фірми чи послуги. Уявіть собі назвочку «Музжоп» – це магазин, де продається музичне обладнання. Чи, приміром, якби в поліклініці з`явилася така табличка: «Лікування лейтенантів». Втаємничені люди одразу второпали б, що до військових це не має жодного відношення. Лейтенантом, виявляється, називають первинний сифіліс.      

 

 

Зі слів авторки, під час презентації випливало, що то журналісти спонукали її створити такий словник. Бо коли вона видала 2003 року «Короткий словник жаргонної лексики української мови», то з`явилася купа відгуків в пресі, які доводили, що то, мовляв, словник матюків. І вона вирішила створити словник справжньої обсценної лексики. Для тих, хто не знає, слово «обсценна» – це не матюк, а науковий термін, який якраз і означає мат. І в новому виданні, яке випустило в світ видавництво «Критика», вона показала нам, що таке справжній мат – переважну більшість слів я б не наважився вживати, пишучи для «Детектор медіа».

 

До речі. про вживання цих слів. Під час дискусії на презентації виникло питання з гамлетівським відтінком: вживати чи не вживати? Виступив навіть громадянин Польщі, котрий дивувався, що у них – вживай ці слова скільки хочеш, а після перетину кордону з Україною – це табу. Виявилося, ми дарма нарікаємо на так би мовити звульгаризування нашої мови. У порівнянні з поляками ми просто як незаймані дівчата. Здається, зійшлися на тому, що ненормативну лексику цілком можна вживати у літературі, оскільки такі словеса існують в житті. Правда, зауважували учасники, що вживання таких слів не повинно перетворюватися на самоціль, адже часто-густо їх вживають тоді, коли автору нічого сказати, і він з допомогою матюків привертає увагу невибагливого читача.

 

 

Презентував книжку директор видавництва «Критика» Андрій Мокроусов. Своє слово, крім авторки, сказали рецензентки науковці-філологи Орися Демська-Кульчицька, Євгенія Карпиловська, письменники Богдан Жолдак, Євгенія Кононенко, Анатолій Дністровий.

 

 

Насамкінець відзначу, що моє марнославство було потішено, коли виявив, що як ілюстрацію до слова «кондом» Леся Ставицька вибрала одну з моїх козюльок з однойменної книжки. Правда, при цьому моє некоректне слово «міліцінер» подала коректно «міліціонер», чим збільшила його на один склад – таким чином стався збій розміру вірша. Але хоч би й так, я все одно я увійшов у вічність.