Дай Бог і вам, і нам усім здоров`я, здоров`я, і ще раз здоров`я. А особливо, щоб ви туберкульозом не хворіли, бо коли воно в грудях пече і весь час кахикаєш, то, погодьтеся, це не дуже приємно. Та якщо ви раптом, не приведи Господи, захворіли і живете при цьому  в Дніпропетровській чи  Луганській області, то вам треба звідти негайно тікати. Але тікати не просто так бездумно, куди очі дивляться. Тікати треба у чітко визначений регіон. А саме – на Прикарпаття.

А хіба ж там допоможуть? Там же на Франківщині  небезпечно для порядної людини з Донбасу, або загалом зі Сходу; там же кляті бандерівці сидять, які тільки й думають про те, щоб східняка... ну не підстрелити – ті часи вже минулися. Але тільки й думають, як би оце роботящій людині з Донбасу на шию сісти, уярмити її. Отож, чому варто тікати туди, а не, наприклад, до Криму? Чи не до сусідньої Донецької області, де живуть справжні друзі і брати, які ніколи не образять, а, навпаки,  підберуть і обігріють?  У цьому найкраще моя улюблена донецька телерадіокомпанія «Україна» розібралася. Але про все по порядку.

На телеканалі  «Україна» у четвер, 3 травня, показали репортаж, який мав викликати обурення і мобілізувати громадську думку на боротьбу. Ворогом цього разу цілком справедливо був оголошений туберкульоз. Виявилося, що в трудових Дніпропетровській і Луганській областях кількість хворих, що страждають від цієї недуги, зростає. Показали і хворих, які викликали  співчуття. Показали й фахівців. І з`ясували одну не тільки прикру, але і ганебну  річ. Дніпропетровська область недоотримує фінансування на ліквідацію цієї небезпечної проблеми. Про Луганську в цьому плані промовчали, але критичність ситуації там спонукала до припущень, що і тут не все гаразд із грошиками.

Я, як допитливий і співчутливий глядач, сподівався, що автори репортажу зараз поставлять запитання: чому вищезгадані регіони не отримують достатньо коштів на подолання туберкульозу? Але колеги–телевізійники виявили нестандартне мислення і пішли іншим шляхом. В другій частині репортажу вони, попри всі небезпеки, що їх там очікували, перебралися до Івано-Франківської області і з`ясували  одну радісну річ: у цьому зеленому регіоні кількість хворих на туберкульоз знижується. Пацієнти тамтешніх лікарень розповідали про поліпшення свого здоров`я, а місцевий чиновник у довгому синхроні ділився своїм задоволенням від того, скільки грошей їм виділяють на війну з хворобою.

Я вдруге, як допитливий глядач, сподівався, що журналісти запитають: чому для Прикарпаття кошти виділяються, а для Дніпропетровської області – ні? В чому причина і хто в цьому винен? Але журналісти «України» лише  розповіли про успішний досвід прикарпатців і… завершили свій опус міркуванням, що боротьба проти цієї недуги – це справа усієї країни.

Але ж ви знаєте, що мене хлібом не годуй – дай до чогось причепитися. Я втретє, як допитливий глядач, посадив себе на місце іншого глядача, мешканця Донбасу,  якому роками заводять у голову думку, що він єдиний всю Україну годує, він вколює у шахті, на металургійному заводі, на машинобудівному підприємстві, а решта мешканців країни сидять у нього на шиї та ще й ноги звісили. І що йому спаде на думку після перегляду подібного інформаційного шедевру? Правильно! Він знову переконається: його, працьовитого, обділяють і за його рахунок живлять тих нероб-бандерівців, котрі не працюють на благо держави, а тільки те й роблять, що по закордонах туалети миють. При цьому донбаські глядачі навіть не замисляться: чого це вихідці з їхнього регіону – голова уряду Віктор Янукович і його заступник Микола Азаров – вирішили своїм землякам недодати? Чи не тому, що один із них злякався івано-франківського яєчка і тепер воліє всіляко догоджати тим своїм ворогам, аби тільки вони його не чіпали? Але журналісти і в цих проблемах  не стали колупатися. Певне, вони гадають, що чим більше один регіон України ненавидить інший – тим краще для єдності держави. Але це вже проблема не туберкульозу. Це вже проблема іншого органу, який звичайно на плечах розташований, і який у когось, схоже, відсутній. Чи, може, у ньому туберкульоз завівся?

Юрій Луканов