Як би хотілося вірити оптимістці Олесі Островській-Лютій, яка написала після півфіналу танцювального телемарафону у статті «“Танці з зірками-2”: що спільного у Боно і Бритні Спірз», що, мовляв, вся справа в тому, що Олег Скрипка – це історична постать, народний улюбленець і тому глядачі голосують так ірраціонально. Мовляв, як би Скрипка не танцював, його все одно не об’їдеш – надто вагомий персонаж нашої культури (хоча, додам від себе, і схуд цей персонаж за час марафону кілограмів десь на десять...). Так, хотілося б вірити, що наші телеглядачі переважно – просто дурненькі люди, такі собі великі дітлахи, котрі ніяк не можуть зрозуміти, що в цьому проекті оцінюється якість саме танцювального номеру (до речі, часом справді не напряму пов’язана з технічною майстерністю виконавців), а не чиїсь непересічні заслуги перед вітчизняною культурою (до речі, спорт – це теж складова культури, то хіба ж немає таких заслуг в олімпійської чемпіонки Лілії Подкопаєвої?). Але ж людина, занурена у світ сучасних телекомунікацій, не тільки дивиться «Плюси», а й читає дещо з Інтернету, і прочитане здебільшого разюче відрізняється від написаного Олесею Островською-Лютою.

Але перед тим, як повести мову про це, згадаймо перебіг останніх турів «Танців із зірками-2». Спершу «вилітає» Ірина Білик, котра танцює не найгірше, але не має великої «групи підтримки». Потім – Максим Неліпа, який (на відміну від попередніх турів) у чвертьфіналі танцював непогано. Зрештою, «вилітає» Євген Кошовий – і знову та сама закономірність: на відміну від деяких попередніх турів, коли він одержував низькі суддівські оцінки, але ситуацію рятували глядачі, цього разу він танцював краще за себе самого, але...

І якщо на попередніх етапах Олег Скрипка з партнеркою за суддівськими оцінками були далеко не гіршими, то два останні тури їх відверто «витягали» глядачі. Так, як на початку телетанцювального марафону «витягали» Євгена Кошового, котрий замість танцювати кривлявся, блазнював, викаблучувався... Одне слово, робив усе, крім того, що вимагало єство цього шоу. Тепер же, здається, вже Скрипка не надто перепрацьовувався (або два танці для нього справді складно, щоб підготувати їх за тиждень), бив на антураж і сюжет, а в результаті все одно – глядацька підтримка рятувала його від «вильоту» з «Танців-2».

І ще одне спостереження: на відміну від перших «Танців із зірками», у півфіналі виявилася лише одна справді «танцювальна», драйвова «зірка» – Лілія Подкопаєва. А торік були три сильні пари, і Віталій Козловський зі своєю партнеркою мало чим поступався фіналістам.

Одне слово, щось не те з «Танцями-2» напередодні фінального туру. І справа, дозволю собі повторитися, далеко не тільки в особистому шармі Олега Скрипки і в нездатності глядачів зрозуміти, хто ж танцює краще і хто на паркеті викладається геть увесь – але й у дечому іншому. У вельми суттєвому «іншому».

По-перше, уважне читання різних інтернет-форумів дає підставу погодитися, що приблизно 15-20% дописувачів голосували за Скрипку тільки тому, що він такий білий і пухнастий, що він класний рокер і зробив великий внесок у сучасну українську культуру. Тобто, Олеся Островська-Люта таки вловила настрій певної категорії глядачів.

По-друге, якійсь кількості інтернет-дописувачів (5-10%) не сподобалося те, як Максим Неліпа та його партнерка «поливали» Скрипку і (частково) Подкопаєву, коли кореспондент «Плюсів» попросив їх висловитися стосовно конкурентів. Так само не сподобалися декому і слова пісні, під яку танцював у півфіналі Кошовий – «...только не для Скрипки...».

По-третє ж, основна маса інтернет-прихильників як Олега Скрипки, так і Лілії Подкопаєвої оцінює своїх улюбленців не за естетичними, культурницькими чи особистими якостями, а за суто політико-ідеологічними. І від цього не втекти, хоч би як не хотілося не помічати цього явища і не списувати все на надмірну заангажованість інтернет-користувачів – мовляв, вони не представляють усю масу телеглядачів. Так, усю масу не представляють, але, власне, мали би бути її далеко не гіршою частиною за рівнем освіти й особистої культури, за дотриманням правил етики й етикету. Проте дискусія між цими групами публіки стосується чого завгодно, тільки не танців.

І загальну ситуацію не рятує те, що противники Скрипки на загал агресивно налаштовані проти всього українського («хохляцкого», «бандерложского», «рагульного»), що кількість уживаних ними слів корелюється з обсягом лексикону знаної Еллочки-людожерки, що ці персонажі ототожнюють усе національне з нацизмом, не помічаючи, що російська мова – це зовсім не щось глобальне і вселюдське, тим більше – їхня мова (симпатики Скрипки в основному більш коректні, хоча і серед них не всі добирають вислови). Адже за будь-яких обставин сама ідея «Танців-2», тобто змагально-розважального шоу, відкинута геть, і на перший план вийшли зовсім інші мотиви.

Ясна річ, цього, очевидно, не сталося б, якби не ескалація політичної напруженості впродовж останнього місяця, якби не вочевидь «помаранчевий» імідж Скрипки (причому, цілком заслужений імідж людини ідейної, з переконаннями, без кон’юнктури), якби не злощасний у щирості і, чесно кажучи, відвертій дурості виступ Лілії Подкопаєвої на «Форумі національної єдності», де вона заявила щось на зразок того, що Україна, мовляв, ще не зовсім доросла до демократії і тому давайте підтримаємо Януковича, якби не об’єктивні дані походження фіналістів: місто-село, Схід-Захід, русофонія-українофонія... Якби, врешті-решт,  шоу небуло проектом саме «плюсів» - які з самого початку були вподобані більше західною,  а, отже, в масі своїй «пропамаранчевою» публікою – на противагу, скажімо, «Інтеру», якому віддають перевагу на Сході-Півдні країни.

Як тут «розгребти» ситуацію, як забезпечити більш-менш справедливу «гру» у фіналі – я просто не знаю. У перших «Танцях...» було простіше, хоча й там усе вирішила в кінцевому підсумку не майстерність фіналістів, а їхня здатність мобілізувати на свою підтримку грошовиті глядацькі маси (адже кількість sms’ок з одного мобільника на підтримку тієї чи іншої персони не обмежена). Але там хоч не було політики, а тут вона увірвалася з вулиці, через «чорний хід», і не тільки через нього. А відтак за будь-якого фіналу у глядачів може залишитися неприємний присмак від цього телешоу.

Чи, може, до певної міри ситуацію могло б розрядити (ще раз повторюся: не варто заплющувати очі на те, що є!) спільне звернення обох «зірок» перед початком фіналу, без надимання щік та зайвої трагічності, але водночас цілком зважено-резонне – ми просимо глядачів оцінювати тільки якість наших танців, не долучаючи сюди якісь сторонні мотиви та міркування? Видається, це було б, принаймні, спортивно.

Бо ж не хочеться ані обманювати себе – мовляв, за всіх обставин переможе найсильніший, – ані мовчки сприяти зростанню політичної напруженості бодай тільки серед певної частини української громади (і без того «єдина Україна» – це наразі не більше, ніж пропагандистське гасло), ані віддавати все на волю випадку. Дуже б не хотілося, щоб одне із найвдаліших вітчизняних телешоу мало б не надто веселий і, головне, так чи інакше не надто чесний фінал.

Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників