Поки політики між собою б`ються,  бабі Парасці зараз гикається, як дихається, а, може, й частіше. Не тому, що про неї сам Президент згадав. Віктор Ющенко, звісно, згадав, прийняв її до своєї партії і забув до пори до часу, бо йому зараз явно не до неї – треба Януковича з Морозом переконститутити, ну, тобто, переконати в неконституційності їхніх дій.

А на відому героїню Помаранчевої революції гикавка напала зараз тому, що вона майже стала власницею якщо не пароплавів і заводів, то, принаймні, газет. А ще точніше, вона не власниця, а ще краще: її іменем газету назвали – «Параска–інфо». Ви уявляєте собі? Дай Боже бабі Парасці здоров`я і тривалих літ життя, але після такої слави і померти можна спокійно – слід на землі вона вже залишила.

Як відомо автору цих рядків, це цілком легальне видання готувалося, як самвидав у старі добрі часи кінця вісімдесятих – початку дев`яностих – на одній приватній квартирі. Мало того, члени редакції цього видання підписалися не до кінця виразно. Лише шеф-редакторка і головний редактор  назвалася однозначно – Богдана Бабич і Льолік Ушкін. Всі інші просто іменами: художник – Микола, фотограф – Яна, ну і так далі.

Прочитавши цю веселу газетку, я для себе вивів формулу того, що в країні відбувається: і цирк не поїхав, і клоуни залишилися. Хоча прочитаний мною номер випускався іще до нинішньої кризи, але ж вона вже назрівала. Журналісти вже тоді реагували. Країна з одного боку казала, що їй остохрініла політика, а з іншого – припадала до екранів телевізорів, або читала газети, аби в черговий раз потішитися нашими політиками, які сваряться між собою ну звичайно ж винятково за щастя народне, за наше з вами благо. І такі ж вони кумедні, що сил нема. І ось автори «Параски – інфо» стібнуться з них на повну котушку. І слава Богу! Бо сміятися краще, ніж плакати.

Я би сказав, що це видання – перший крок на шляху до розвитку досі недорозвиненого в нас жанру  коміксу. Саме історії з малюнками займають левову частку цього видання. Якщо автори підуть таким шляхом, то вони можуть мати успіх, адже займуть фактично порожню ніжу на ринку друкованої продукції.

Та з чого ж колеги «чіста  канкрєтна» сміються? Перше враження, що видання явно пропомаранчеве, оскільки на першій же сторінці розповідь про гостросюжетний трилер  «300 засранців», які «Знехтувавши смерть, 300 героїв зімкнуть ряди, щоб відбити вторгнення незліченних помаранчевих полчищ, які жадають взяти реванш і відновити на території держави владу Віктора Андрійовича Ксеркса. В авангарді військ загарбника НАТОвські агресори, євробюрократи, бандерівці. Але цар Янукід і 300 його вірних воїнів не дадуть розтоптати нові досягнення Коаліції Національної Єдності з Царем (КОНЄЦ) , а саме – відновлення автентичної російської мови, легалізацію федерастії, повний і безкомпромісний ЄЕП». Але перше враження виявляється оманливим. Політики всіх спектрів і на будь-який смак  виявляються тими самим  клоунами, які нікуди не поїхали. Серед іншого автори пародіюють символіку і гасла різних партій. На плакаті БЮТ красується гасло: «Щитові є, за них варто боротися!». Дещо грубувато НСНУ: «Україна в нас одна. Просеремо її!». Блок Леоніда Чернівецького: «Маєш право платити за новими тарифами у 3,8 рази більше». Інші гасла ви можете побачити у самій газеті.

«Параску–інфо» я порівняв би із телевізійним «Comedy Club», де народна сміхова стихія з усіма її плюсами і мінусами виливається не лише в усний фольклор, а й у легальні засоби масової інформації. При цьому в газеті надруковано оголошення: «Хто бажає долучитися до фінансування політично – сатиричної газети «Параска–інфо» – телефонуйте. Через незаангажованість і принциповість газети кількість спонсорів обмежена».  Отож, бажаючі викласти грошики  муситимуть змагатися між собою.