Дивно, але факт залишається фактом, хоча і виглядає досить парадоксально: у країні, де на душу населення, чи, вірніше, шлунок, припадає найменша кількість калорій, телеканали з патологічною затятістю вчать готувати їжу, влаштовуючи наперебій справжні банкети черевоугодництва. І скільки вони не стараються привчити націю до вишуканих наїдків, вона все одно продовжує їсти варену ковбасу з хлібом. Здебільшого, всі ці кулінарні шоу дублюють одне одного й окрім нудоти та невимовного туску, на жаль, не викликають жодних емоцій. За винятком, можливо, «Смачної країни» («1+1»), яку рятує колоритний Костянтин Грубич зі своїми «живими» сюжетами і реальними народними рецептами.

Загалом, простежити ту чи іншу тенденцію на вітчизняному ТБ зовсім не складно. Найшвидше – це мавпування, наслідування, а то й просто передирання бажаних програм з окремими вкрапленнями «від себе». Список подібних шедеврів можна було б навести чималий, та навіщо? Все одно, так триватиме завжди, доки продюсери не перестануть кидатися на розпіарені бренди, типу «Камеді клаб – Україна», в надії, що це крутіше, ніж їх однояйцевий близнюк «Камеді клаб – Росія». Блажен, хто вірує!

Цікаво, що на вудочку «ржачки для маргіналів» піймався шляхетний інтелектуал «1+1». З такою несамовитою любов‘ю до сміху – зовсім швидко на кожному поважаючому себе каналі з‘явиться власний «Камеді клаб» або його ще більш закручений клон-виродок. Згоден, що розважалки потрібні різні, чому б і ні. От лише, чи варто надавати їм найрейтинговіші дні й години? Можливо, такий специфічний гумор доцільніше показувати після 24.00? Фани подібного жанру не заснуть і не зрадять своїх улюблених жартунів, а ось чиюсь незагартовану свідомість можна було би врятувати від переконання, що гумор має бути саме таким низькопробним.

Я люблю телебачення і з надзвичайною шаною ставлюся до праці навіть тих, кого іноді згадую «незлим тихим словом». Скажу більше – вважаю ТБ особливим видом мистецтва, тому маю сумнів, що вульгарність, як розвага, – це основна його прикмета.

Бажаєте приклад? Він у мене є. Чув багато критики на адресу авторської програми світської, а вірніше, тусовочної діви Світлани Вольнової («Вольності від Вольнової», канал М1). Скласти власне враження все якось не випадало, та ось пощастило таки переглянути кілька ток-шоу. Що ж, краса – це справді страшна сила, до того ж – у руках розумної жінки. Вольнова – ведуча гіпермодна і впевнена у власному Я. Її іронічно-зухвала манера ведення діалогу ідеально підходить героям, з якими вона спілкується. Погодьтеся, що іншим тоном розмовляти з хореографом Коляденком (більше відомим, як колишній друг Ірини Білик), чи зі співаком Л. Кравчуком просто недоречно й нецікаво. Їх слід було «мочити», і вона робила це красиво. Кожен із них виходив із неприємної ситуації по-своєму. Коляденко сидів по вуха у г…, Кравчук з усіх сил намагався достойно тримати реноме інтелігента.

Нещодавно піймав себе на думці, що теж у першу чергу звертаю увагу на розкутість, епатажність і т. д. Між тим, на тому ж самому ТБ, поруч із зухвалими, нахрапливо гучними проектами існують, наче в іншому часовому вимірі, тихі добрі програми, такі як «Хто в домі хазяїн». Завжди зворушливі розповіді про братів наших менших, корисні поради, довірлива атмосфера у студії роблять цю програму надзвичайно родинною і, що найцінніше, гуманістичною. Подібний сегмент на телебаченні майже відсутній, хоча надзвичайно важливий – бо вчить людину людяності. Гадаю, в тім, що програма «Хто в домі хазяїн» нетопова – в першу чергу винен канал УТ-1, на якому вона виходить. Коли б їй хоча б десяту частину промо «Світського життя» з Катею Осадчою – було би все геть інакше.

26 березня в палаці культури КПІ пройшла церемонія вручення народної премії «Телезвезда-2007». Ваш автор на момент написання статті ще не знає, хто переможе в ній, хоча при бажанні можна спрогнозувати всіх майбутніх «телезвезд». Звісно, серед них ми не зустрінемо ведучих програм «Хто в домі хазяїн», «Відкрита зона» (5 канал) та інших, бо вони роблять не гламурні, а соціальні проекти і не частують креветками під безкінечні вигуки «вау». От і виходить, що почастувати, розсмішити і навчити, як розтринькати «шарові» гроші, – є найголовнішими фішками ТБ. Та все ж не хочеться вірити, що в нашого телебачення така прозаїчна мета, адже основним глядачем всього ним створеного досі ще залишається гомо сапієнс.