Чіткіше за інших нову тенденцію, котра ще не стала трендом, сформулював в інтерв'ю для «Детектор медіа» генеральний продюсер супутникового каналу «112» Олексій Семенов. Новий телепроект, чий старт обіцяно на жовтень цього року, буде наповнюватися, за словами пана Семенова, завдяки активній співпраці з постійними користувачами інтернету. Ось концепція нового формату: «Інтернет-користувачі зможуть виходити в ефір і бути причетними до виробництва контенту, а не просто отримувати інформацію в односторонньому порядку».

Знаєте, до чого ця апеляція? До звичайного марнославства людей. Незалежно від пана Семенова, такий же розрахунок на потенційний фріків робить менеджмент «2+2» - ефірний та досить розкручений канал із претензією на аналог «чоловічого» формату закликає глядачів самим пропонувати новини, а не лише споживати їх. «Найважливіші та найцікавіші для наших глядачів історії трапляються найчастіше зненацька, і їх першими свідками стають не репортери, а наші глядачі!» - повідомляє ведучий та шеф-редактор «Новин 2+2» Олександр Моторний. І тут же чухає за вухом хворе та нереалізоване его всякого, хто, за прикладом відомої домомучительниці фрекен Бок із казки про Карлсона, хоче потрапити в телевізор: «Кожен, кому це справді цікаво, долучиться до створення випусків новин і стане у буквальному розумінні частиною інформаційної команди».

Нарешті, третя або просто чергова ластівка з цього гнізда - заклик редакції газети «Вести» до своїх читачів: створювати новини самостійно. Просто-таки переспів рекламного слогану: «Створимо світ разом!» Чи заклику з бордів імені Віктора Медведчука: «Країна належить тобі!» Тобто в цьому випадку - новини належать тобі, а не редакції. Преса й телебачення належить тобі, а не власникам. Отакий поступ медійного соціалізму з прицілом на подальший комунізм.

Обіцянка «Вестей», що кожен, хто надіслав новини та відео, може стати героєм публікації, повинна, за стратегічним задумом, активізувати сотні тисяч громадян задля досягнення саме цієї мети: аби про кожного написали кілька рядків у газеті, котра роздається в метро безкоштовно. Те ж саме пропонує «2+2»: стати частиною єдиної інформаційної команди. По суті - працювати на телебаченні, або хоча б мати до нього причетність, що, повірте мені, є мрією не такої вже й малої кількості людей. Громадянам пропонують не просто 15 хвилин слави, обіцяну колись Енді Ворголом кожному землянину, а загалом утілення мрій.

При цьому ніхто не обіцяє платити новим волонтерам-репортерам за їхнє аматорське відео. Українське телебачення справді прагне розвиватися й переходити на новий рівень: мати контент, за який ніхто нікому нічого не заплатить. А між тим, за межами України в бік Заходу таке відео вже поступово стає для аматорів засобом заробітку.

Щоправда, платити в нас особливо й не буде за що. Скажімо, ті ж «Вести» обіцяють: ви, людоньки, нам навіть цілий ролик не завантажуйте. Просто дайте на нього посилання, ми й заголовок самі придумаємо. Тобто, за логікою, в редакції незабаром лишаться тільки майстри придумувати заголовки. Решта ж контенту буде створюватися за принципом натурального обміну: відео міняється на хвилини слави. І то не факт, що вашу новину візьмуть! А ви ж витратили час на її пошук, знаходження та навіть постановочні зйомки: чого не зробиш, аби стати членом команди медійників...

У ситуації з «Новинами 2+2» аматорське волонтерське відео, надіслане в редакцію, може не потрапити в ефір, про що чесно повідомляють потенційних народних репортерів. Але, увага, воно залишиться на сторінках каналу в соціальних мережах і буде доступним для перегляду, обговорення та голосування. Знаєте, що відразу пригадалося? Фільм Ельдара Рязанова «Гараж»: тих, кому не вистачає гаража зараз, негайно записують у резервний список і будуть за них боротися. Проте з гаражного кооперативу не виключають.

У зв'язку в цим постає логічне запитання: невже аматорське відео, на якому тремтячою рукою знято аварію на якомусь мосту, буде недоступне для перегляду, обговорення та голосування в мережі? В чому різниця і в чому, як кажуть, прикол? Можливо, в тому, що знята на відео п'яна бійка в кафе, викладена в інтернет просто так - це аналог саморобної газети чи напису стіні в форматі «Вася мудак». Тоді як це саме, показане по телевізору й опубліковане в пресі та на офіційному сайті видання - претензія на те, що автор відео, фото чи просто допису людина серйозна, авторитетна, мобільна й потенційно вдячна за підвищення власної самооцінки.

До речі, якщо хтось тут апелюватиме до прогресивного зарубіжного досвіду, є категоричні заперечення. Наприклад, така авторитетна корпорація з виробництва новин для всього світу, як ВВС, навпаки, починає відмовлятися від матеріалів таких «народних кореспондентів». Охрестивши цю опцію не просто «неперевіреним відео» - це відео, яке просто неможливо перевірити! Тобто, свої ефіри ті ж британці фільтрують, і не лише британці. Українці ж воліють засмічувати їх, подібно до українських вулиць.

Тож після подібних пропозицій варто очікувати навали сміття, нестимуть яке активізовані через заклики ЗМІ громадяни з хворим самолюбством. На творчості таких фріків будується не одне телешоу, варто згадати хоча б відбіркові тури «Україна має талант!» та «Х-Фактора». Приваблює таких персонажів можливість потрапити в той же телевізор, не маючи не лише відповідної, а й узагалі жодної освіти. При цьому всякому Шарикову обіцяють, нагадую, автоматичне зарахування до команди професіоналів.

У разі поступової реалізації подібних проектів засоби масової інформації остаточно втрачатимуть свою первісну функцію: інформувати населення. Так, зараз цензура, котра часто видається за редакційну політику. Так, матеріали знімаються з газет та інтернет-видань, сюжети - з новин, фільми забороняються для показу навіть у рамках спеціалізованих фестивалів. Але й те, що забороняється, як і те, що лишилося, зроблено професійними людьми. Більше того: заборонене тут же виринає в інтернеті. З можливістю для коментарів, оцінок та обговорення.

Так для чого заохочувати створення відвертої фрікотеки, котру ваш автор вирішив назвати телевізійним аналогом письменницької графоманії? Не так давно ці десятки охочих стати творцями великої літератури так дістали мене своїми проханнями посприяти їм із виданням власних опусів. що змушений був перейти в контратаку та запропонував їм відчепитися офіційно. Аналогія, до речі, пряма. Моїх прохачів не влаштовувала можливість викладати твори в інтернеті для вільного доступу, видаватися власним коштом та навіть створювати власне видавництво, аби видавати лише себе. Їм треба те максимальне офіційне визнання, яке, на їхню думку, дає рукопис, виданий відомим видавництвом коштом цього ж видавництва. І вони - увага! - готові обходитися без гонорарів!

Тут пропонується точно така ситуація. Хіба що охочих стати журналістами й крутими репортерами на рівному місці значно більша. Нічого ж робити не треба, навіть учитися: підгледів, як хтось какає, передав на відомий канал, це показали чи залишили в архіві - і все, на цьому відео є логотип каналу чи газети. Отже, й автор відео - визнаний майстер своєї справи.

Причому зводиться до мінімуму не лише робота тих, хто вуличні новини звідусіль безкоштовно продукує, а й тих, хто оздоблює їх логотипами: справді, контент є, він оригінальний, рухаємося вперед, конкуруємо з інтернетом - хіба це не мета, якої всі прагнуть?

Не лише ваш автор, а й телевізійні менеджери розуміють: аматорське відео на YouTube складає певну конкуренцію форматним телевізійним новинам. Це не припущення, а результати досліджень. Репортер із камерою може приїхати на місце пожежі, коли її вже залили - але цю пожежу вже хтось завчасно зняв на телефон. І ролик на момент виходу сюжету по телевізору вже зібрав масу переглядів, що робить телевізійні новини вторинними, а людям же зарплату платять, аби ті були першими.

Нарешті, подібні ініціативи - це погано прикрита спроба відірватися від ланців аудиторії 50+, переважна більшість представників якої не вміє користуватися цифровими відеокамерами і взагалі мало де буває, сидячи перед телевізорами та роблячи рейтинги. Вважається, що на заклик відгукнеться улюблена й неприступна молода аудиторія, за яку традиційне телебачення без особливого успіху воює з інтернетом. Проте молода аудиторія звикла до інтернету й викладатиме своє аматорське відео в мережу, не особливо заморочуючись можливістю побачити свій шедевр у телевізорі.

Наостанок варто нагадати: кілька років тому канал «1+1» уже проводив подібний експеримент. У ефірі був проект «Зняти все», зроблений за ізраїльським форматом, герої якого отримували відеокамери й самі себе знімали протягом чотирьох місяців. З цього відео робилися випуски програми. Та попри те, що проект, на думку генерального директора групи каналів «1+1» Олександра Ткаченка, здатен був закласти певні тенденції, самі глядачі не захотіли дивитися аматорське відео. Від подальшої реалізації проекту канал відмовився. І я, коли чесно, далі не певен, що «народні репортери» таки здатні розказати в своїх відеозйомках бодай щось, схоже на історію. Через те «найкумедніше домашнє відео» навряд чи успішно вийде за рамки однойменного проекту.

Фото - silver.ru