Таксі нашого міста

20 Лютого 2007
4284
20 Лютого 2007
13:55

Таксі нашого міста

4284
Зроду не бачила журналістка Зіна Підалькіна таких щасливих облич у героїв шоу, як у тих, хто потрапляє у салон «Таксі» на каналі «Сіті».
Таксі нашого міста

Увімкнула журналістка Зіна Підалькіна програму „Таксі” на каналі „СІТІ”! І видовище їй увесь настрій змінило. Побачила, що в програмі тій їздить київськими вулицями у чорній шкірянці хлопак. І звуть цього жевжика Гриша Герман. Тож в того Гриши, по всьому видно, грошей як полови, бо він їх пасажирам роздає. Ще й машина козирна – Опель великий з ліхтариками кольоровими, відеокамерами численими та іншими безумними здобутками цивілізації.

 

Не пройшло і хвилини, як з дії в екрані Зіна збагнула суть нового проекту каналу „СІТІ”. „Таксі” - це гра, котора мусить спонукає до інтелектуального розвитку. Відбувається усе вельми просто. Їде Гриша у таксі переважно у один з тих паскудних днів, коли в небі сонця немає. Підбирає пасажирів – жертв проекту, яких попри те, що бажаючих на шару у таксі проїхатись аж кишить, не так вже й багато можна стріти на дорозі.

 

„Що ж це діється в світі?! – вигукнула Підалькіна, бо побачила, що усі, хто до Гриця у салон потрапляє – щасливі та й годі. – Невже людині так мало для щастя треба?”  Зроду не бачила дівчина таких щасливих облич у героїв шоу. Їхали усі в екрані на машині Гриця, слухали запитання, записані на диск,  відповідали, бажаючи виграти кругленьку суму грошей,  і від спілкування з ведучим сонцем світилися. „Хоч спілкування не таке вже й активне. –зауважила Підалькіна, бо їй страх як хотілося, більше про житіє битіє простих киян чути. – Та, певно Гриша не пустомолот і формат проекту ігровий, а не публіцистичний”.

 

Хоч філософії  та жартів у словах Гриши не так вже й багато було, та по всьому видно, що він добрий малий. До такого висновку Зіна прийшла, коли побачила, як ведучий переймається програшами, що йому по-людськи шкода, що його пасажири не виграють у проекті ні копійки.

 

„Одне слово – вуличне реаліті шоу! Віват Пелих!” – так завершила спостереження за програмою Підалькіна, бо купив у британців цей проект керівник продакшену „Рога і копита” Ігор Пелих – найліпший вуличний спець у питаннях реаліті.

 

Тож не довго думаючи, вирішила Зіна Підалькіна піти до того хвацького водія Гриця Германа із запитаннями про проект. „Іди, Зіно, на  Зоологічну”. – мовив Гриша весело по телефону до дівчини. І прийшла. Дивиться, а там  не тільки Гриша її чекає, а хлопаків п’ять – один за іншого чарівніший. „От халепа” – перелякалася Підалькіна. Дарма. Хлопці ті незлі. А оператор Женя Горенко і зовсім друзяка-хлопець. Коли Зіна Прийшла у призначене місце, той ніжно мастив пудрою обличчя та руки Гриця Германа. 


Зіна П
ідалькіна (підскочивши до Гриши з диктофоном) Можна брати інтерв’ю?


Евген Горенко
(вказуючи на прилад в руках Зіни, незадоволено та іронічно) Может это специальный диктофон, который пишет только компроматы. Ни слова.


З.П.
(розублено) Ні слова що?


Е.Г.
Ни слова при включенном диктофоне. Семь лет в новостях. Я знаю, что это такое.


З.П.
(хитро підлещуючись, до Гриши) В тебе така шкірянка чорна.... Заздрість вуличних хлопаків.  


Грігорій Герман
(задовлено) Нажита непосильным трудом.


З.П.
(продовжуючи охмуряти хлопців, до Євгена захоплено) Не на усіх каналах руки гримуют.


Е.Г.
(усміхнувшись) Но мы же профессионалы.


Г. Г.
(до Зіни, втаємничено) Технология передачи, как все это снимается – остается за кадром. Если ее открыть, уйдет часть телесказки. Это проект британский. Потому его все покупают, и датчане и немцы и русские. Вместе с правами на формат приходит толстенный талмуд, с описанием всей технологии. Но важно не как делается, например, операция, а то, что пациент выздоравливает. Когда мы готовили передачу, из Британии приехал специально обученный человек. Он сказал, что оформление нашего автомобиля и телевизионный фарш – самые лучшие.


Олександр Бескрестнов
, він же редактор проекту (втручаючись в розмову) Самая ужасная передача - в России.


Е.Г.
(перебиваючи колегу): По поводу России мы молчим. Британец так и сказал: „Германию и Россию мы не обсуждаем.


Г
.Г. Там ребята особо не заморачивались. На скорую руку, на ближайшей разборке купили сильно БУ иномарку, камеры у друзей одолжили, скотчем к струбцинам поприкручивали и в бой. На честном слове и одном крыле…


З.П.
(зиркаючи на напудреного Гришу) В тебе буржуйські руки.


Г.Г.
(весело) Да у меня и морда сейчас буржуйская. Так будто я пол жизни по соляриям да спа-салонам отмотал. Сейчас солнце за тучу спрячется, и поедем.


Е.Г.
(тихо до Зіни) Мы  не снимаем  на солнце. Ждем пасмурности. Когда особо яркое солнце, получается брак.


Г.Г.
Проект существует полтора месяца. Люди не то, чтобы толпами бросаются под машину. Но уже с радостью воспринимают возможность заработать денег. Если успевают сообразить, что это – та самая машина. Поэтому сразу просьба ко всем. (клипаючи очима до Зіни) Если узнали машину, сразу поднимайте руку! Поиграем! Ведь как показал опыт, народ в целом очень хорошо отвечает. Поверьте в себя! (шепочучи на вухо дівчині) Тут же самое настоящее, хрустящее бабло, плюс слава, почет и глубокое моральное удовлетворение, пример детям и повод для зависти соседей.


З.П.
(зніяковівши) А яку найбільшу суму грошей віддавати довелось?


Г.Г.
1250 гривен.  Выиграла компания. Они уже были у нас в эфире. Их было четверо. Они ехали через Артема на Позняки, на Харьковский, а потом и на Троещину. До Троещины доехали  двое. Второе место – 900. Очень башковитый парень попался.


З.П
Чи є сюжети, які не йдуть в ефір?  


О.Б
. Мы пускаем все, кроме откровенно технического брака.

Сіли до машини, яку вів Григорій. М”яко веде авто. Ніжно. „Які вони у дошку свої хлопці”. – міркувала Підалькіна, дивлячись, як хлопці просто, по-дружньому  спілкуються з нею. Не напружуються, не вигадують щось цікавеньке на радість публіки. „Трударі” – зіронізувала Зіна, бо по всьому видно, що „таксистам” не до її запитань було.


З.П.
(не втрачаючи надії почути щось ще, до Гриця) А що, Грицю, ти на роль ведучого кастинг проходив?


Г.Г.
(крутячи кермо) Если я и проходил кастинг, то с остальными претенденами не сталкивался. Позвонил Игорь Пэлых, сказал, что у него есть очень интересный проект. Мы с ним встретились. Переговорили. Проект действительно оказался интересным. (з азартом) Я вобще мультиинструменталист. Кроме проекта «Такси», я еще голос канала IСТV, голос в «Автопарке». Еще работаю в рекламном агентстве. И на  радио Ностальжи, по утрам.  Не люблю скуку.  


З.П.
А що ти можеш сказати про ситуацію на українському телебаченні. Чи влаштовує вона тебе?


Г.Г.
(зиркаючи на дорогу) Я в области телевидения пока новичок, так что могу скорее как зритель рассуждать. Денег не хватает украинскому телевидению, а так все было бы зашибись.


З.П.
( не довіряючи) На Заході грошей вистачає, але народ однак незадоволений телебаченням.


Г.Г.
Народ всегда будет недоволен. Потому что на вкус и цвет тамбовський волк тебе товариш. Не хватает денег на красивые проекты, не хатает средств на достойное содержание своих профессионалов. Хотя бы на московском уровне. Даже мегапроекты по затратам мало сопоставимы. Сколько плюсы на свой мегапроект Танцы со звездами потратили? Миллион?  Думаю, западные аналоги или российский стоили на порядок выше.


З.П.
Але радянське телебачення було набагато бідніше за сучасне, і тим не менш там було багато цікавих і якісних проектів. Скажімо, якісна документалістика про професії, музикантів тощо. Я нещодавнол зустрічалася з одним музичним продюсером, той сказав, що попри цензуру, в ящику був рок, фольк, класика та інша альтернатива попсі. Мені просто здається, що телебачення стало ледачим і напрочуд одноманітним.   


Г.Г.
(всміхаючись) Нельзя сравнивать советское телевидение и наше. Советское о деньгах не думало, а наше должно. Так же и с музыкой. Если уже заговорили о музыке. Смотри, сейчас те, кто был тогда бунтарем – тише воды ниже травы. Сытые, довольные, попивают хороший выдержанный виски и следят за тем, чтобы и по усам текло и в рот попадало. Гребенщиков спокойный как удав. Шахрин, Бутусов... А все потому, что бунт стал частью шоу-бизнеса. Уж какой бунтарь Шнур – хоть в энциклопедию на букву «Б» вставляй. А уже шоу бизнес. Райдер, многотысячные гонорары, дорогие машины… Сытых бунтарей не бывает. Ты говоришь, что советское ТВ было беднее. Не думаю. По тем, советским меркам оно обеспечивало своим сотрудникам вполне пристойный уровень жизни.  И на техническом уровне вполне соответствовало своим задачам. А задачи были исключительно идеологические.  На всю сетку две чисто развлекательные программы, без публицистики –Утренняя Почта и Что? Где? Когда? Это уникальная передача, но она одна была! На Западе таких программ на каждом канале было немало, и есть. А тут, когда появилось известное во всем мире „Колесо фортуны в виде «Поля Чудес!» - это бомба была. Но это же западный формат! Яркие декорации, девушки в коротких юбках, шутки, дурацкие приветы…  У «Поля Чудес» сумасшедший рейтинг. Есть такой постулат, что  телевидение – это сказка. Она должна быть ненастоящая, красивая, как мечта.  Телевидению нужны хорошие камеры, грим, декорации и много другого. Думаю, что современный зритель уже не станет ловить кайф от советского продукта, разве что ностальгический: «Эх… а под эту программу Зося мы с тобой в первый раз поцеловались».  А для сказки нужны деньги. Почему по-разному смотрятся наша программа и российская? Потому что мы в свою машину вложили много денег, а они нет. У нас картинка лучше, чем у них. У нас сказка, а у них – простая бытовая реальность с тараканами.  Правда, украинское ТВ потеряло то хорошее, что было на советском ТВ. Сильную публицистику. Но хорошая публицистика тоже наталкивается на отсутствие денег. Проекты Парфенова стоят больших денег. Но зато как смотрятся! Вот он в костюмчике в Париже на той самой улице идет по тем самым булыжникам! А вот он уже в том же костюмчике на Куликовом поле! Сказка! Вообще, мир изменился. Берем, например, фильмы ужасов. Современного человека не испугаешь фильмами Хичкока. Принципы, придуманные им, работают, но картинка – нет. А все потому, что со времен Хичкока, человек изменился. Современный человек живет в другом информационном пространстве. Границы его мира расширены по максимуму. А поэтому его на мякине не проведешь. Ему  конфету подавай вкусную и красивую. А клиент всегда прав.

 

І тут Гриць зупинився. Вирішив відвалити трохи грошей пасажирам і попрацювати трохи. Пересіла Зіна Підалькіна з оператором Евгеном та редактором Олександром в іншу машину. І поїхали усі за „Опелем” Гриця. А в салоні, де Зіна – самі хлопаки. Чотири красеня оточують її. І все в житті Підалькіну стало тішити. До Гриця ж тим часом кілєнти напросилися. Їде він. Їм запитання задає. Оператор Евген відповіді відмічає, підказує Грицю виграш по зв”язку. А Зіна заважає Евгену. Розводитьсо про те, про се, про телебачення з оператором мову веде.


Е.Г.
(відповідаючи Зіні, не погоджуючись зі словами Гриця) Многим уже надоела вся чернуха, которую показывают. Всем хочется умной, хорошей информации. Почему программы «Дискавери» так популярны?  Они выезжают и, к примеру,  показывают жизнь шахтера со всех сторон, а не только как он работает и деньги в семью приносит. И делают они это красиво. Еще, все уже устали от политики. В черном болоте ковыряться надоело. То, что мы делаем чуть-чуть не похоже на все остальное.


З.П.
(до Олександра, которий сидів по праву руку її) А що редактор робить у такому проекті?


О.Б.
Редактор готовит вопросы. Простые чаще всего придумываем сами. Так чтобы они прикольными были. А вот средние и сложные – из Интернета. Поэтому фактаж весь проверенный, претензии не принимаются! Каждый герой – это отдельный персонаж. И мне пприходится записывать, отмечать для монтажа реплики героя. Потом отмечать для режиссера хронометраж. (привітно на Зіну зиркнувши) Мне хочется, чтобы люди ответили, чтобы они выиграли, потому что выигрыш – это всегда позитив, положительные эмоции. Хотя зрителям интересно смотреть оба варианта – и выигрыш и проигрыш. Они думают: Я знал ответ, а герой не ответил. Но я искренне радуюсь, когда участники выигрывают. Что касается вопросов, то для кого-то, если он в теме, сложный вопрос, покажется легким, а легкий – сложным. (вказуючи на Опель, де їде Гриць) Вы, Зина, слышали, что двум парням в машине Гриши задавался вопрос про Незнайку. Те, кто недавно был ребенком, ответить на него могут. А для людей постарше подобные вопросы – темный лес. Легкие вопросы добавляют человеку азарта. Чем быстрее человек ответил на вопрос, тем больше он верит в победу, успех. Это отражается на его настроении и на картинке в экране телевизора.

Зіна слідкувала за людьми в екрані, і відмітила, їм просто цікаво проїхатися з Грицем на кльовій машині до місця призначення, поспілкуватися і потрапити в „ящик”. На запитання вони не відповідали без розпачу, який чассом притаманний телевезіним інтелектуальним шоу. І видно було, що не гроші важливі були, а піратської зовнішньості але з добрим серцем Гриць та його „Таксі”.          

О.Б (продовжуючи монолог): Работа дает позитивные эмоции и финансово не обижает. 


Е.Г.
(мрійливо до Підалькіної) Поехали бы вы со мной, Зина, на Соловки. Целую неделю снимали «Соловецький реквієм» для УТ-1. Пешочком по всем Соловкам обходили. А за границей тяжело. Другой ритм жизни,  уверенность в завтрашнем дне. Скучно там.


О.Б.
(всміхаючись) На наших частотах работают строители. Мы когда проезжаем мимо них, знаем их даже по именам. (подивившись на дорогу) Основная проблема таких программ  во всех  больших городах – это пробки. Бывает, возьмешь человека и едешь два километра, а выходит программа на 20 минут.


З.П.
(вказуючи на розбишацький вигляд ведучого) А хто над іміджем Гриця працює?


Е.Г.
Вещи подбирает он сам, но тон и цвет вещей оговаривается. Красный, белый, и глубоко черный не надо. Костюм тоже. Что за таксист в костюме?


О.Б.
По телевидению не интересно смотреть фильмы ужасов, потому что я знаю, как их делают. Это оптический зрительный обман. Человека хотят напугать, а там вместо крови краска.


З.П.
(здивувавшись) Було б жахливо, якби кров справжня текла!


О.Б.
Да. Лучше не надо. Когда концерт смотришь, то не на него обращаешь вниманеие, а на то, кто откуда летит, кто куда светит, камеру направил, какого размера сцена, сколько киловатт света, звука. Невозможно смотреть телевизор!


З.П.
(кидаючи запитання в салон) А хто ваші найулюбленіші телеведучі на українському тб?


Олег Кирилов, він же ж Кирил Олегов, він же водій, він же хлопак з вельми чорними віями
(несподівано відповідаючи на запитання): Горбунов Юра. Лобода. Хоть она недавно появилась, но нравится….


З.П.
Чем?


О.К.
Красотой. Я никогда не оценивал  Светлану с точки зрения интеллекта, мне просто на нее нравится смотреть. Она в  «Виагре» пела.


С
.Б. (незадоволено) Такой конвейер «Виагра»!


Е.Г.
  Мне нравится, как трансформируется «Тонис». Это «Дискавери» украинский получается. Программы интересные у них появляются,  заставочки они стали делать правильные такие, красивые. Не все, конечно, хорошо. Но думаю, что это из-за бюджета.


О.К.
(зухвало) Маркетинг правильный нужен и будет бюджет. Нет тех людей, которые могут искать деньги.


З.П.
А  з тою кількістю грошей, яке наше телебачення має, воно могло б бути кращим?  


О.К.
(повертаючи до Зіни чорні вії, чаруючи дівчину) Может на самом себе еще больше денег заработать.


О.Б.
Чем больше канал, тем больше он настроен на массовость и доложен делать простые передачи. Поэтому то, что идет на первых кнопках, я просто не включаю. Но, судя по рейтингам, народу нравится петь на Майдане, смотреть, как делают из некрасивых красивых. Людям нравится рыться в чужом грязном белье и это факт. И правильно Женя говорит о канале «Тонис». Они развиваются. Молодцы!


Е.Г.
(усміхаючись на усі 32 до Зіни): «Сити» тоже хороший канал. (глядячи на машину, що їде поруч) Таксисты у нас главные конкуренты.


Проїхали натовп, що стояв з лижними палицями
. Просто на зупинці, де не було снігу і було +10.


О.Б. (із захопленням дивялячиь у вікно) Це ф
лэш моб! (продовжуючи тему про таксистів)

Немножко включаешься в жизнь таксистов. Если Гриша будет ломить скорость километров сто, он не заметит человека на тротуаре. Вторая полоса и километров 40 – это оптимально, чтобы кого-то подобрать. На мостах люди не ловят, там можно ехать быстрей.  Когда в начале нас никто не знал, таксисты нас пытались обогнать. Видели в нас прямых конкурентов. А сейчас и сигналят и даже пропускают. Но главное конечно – герои. От них в программе зависит все.  У нас же герои реальные - с улицы. Бывают такие живчики, что не хочется отпускать. Есть одна проблема, практически у всех,  с вопросами, касающимися украинской истории и украинского этноса. Не знаю почему.


З.П.
Потому что нет пророка, в своем отечестве нет и истории.


О.Б.
(вказуючи на Гриця пишаючись) Едет он у нас хорошо. Пробки объезжает. (гучно в мікрофон до Гриця, ображено) А во время съемок лучшие люди остаются за кадром. (не отримуючи відповіді на жарт) Гриша этого не слышит.  (продовжуючи мову щодо передачі) Проще всего отвечают на вопросы какого цвета синий учебник.


З.П.
(до Евгена) Чому ти втік як оператор з новин?


Е. Г
.Там в основном штамп. Там главное нажать на кнопке рек. Если не нажал – ты плохой оператор. А здесь есть полет творчества. В новостях творчество ограничено. Мне нравится как работают операторы на «1+1» и НТВ. А так операторы ленивые и не хотят перейти справа на лево. А у нас в новостях только с крупностями работают. Получается документальный протокол. Поэтому и ушел с новостей. Надоело.

 

Вечір на місто насуватися став, скінчили „таксисти” зйомкі денні. Прощатися стали.  „Сміхота з хлопцями цими! – подумала Підалькіна. – Живуть пацани просто у своє задоволення знімаючи і кайф ловлять від цього”. Таки імпоновало їй, що ті так уважно до неї поставились – і на машині покатали, людей і себе показали. І схотілося Підалькіній, щоб більше проектів таких було – де хлопці добрі, теми гуманні, запитання цікаві і народ розумний.

 

 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
4284
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду