Перефразовуючи великого російського письменника, можна сказати: всі утопії схожі одна на одну, всі антиутопії «антиутопічні» по-своєму. Чи міг сподіватися автор роману «1984», що його текст, створений 1949 року, стане реальністю, та ще й не один раз? Уперше - як трагедія, вдруге - вже як фарс. Але риси цьогочасного фарсу стають дедалі загрозливішими й, зробивши повне коло на території «окремо взятої держави», доходять до тієї точки історії, де знову перетворюються на трагедію.

У реаліях українського телепростору ця моторошна алюзія стає дедалі очевиднішою. Адже назвати режим щонайбільшого сприяння представникам Генпрокуратори на більшості загальнонаціональних каналів інакше, ніж артпідготовкою до однозначно обвинувального вироку Юлії Тимошенко в справі щодо організації вбивства Євгена Щербаня, дуже складно. Перший залп цієї підготовки (після вручення ув'язненій повідомлення про підозру 18 січня) пролунав 21 січня у ток-шоу «Свобода слова» на ICTV. Програма Андрія Куликова, яка досі не викликала аж надто багато претензій щодо дотримання стандартів збалансованості, цього разу в першій частині перетворилася на справжній бенефіс першого заступника генпрокурора Рената Кузьміна. Високопосадовець не шкодував слів для змалювання страхіть режиму Ющенка - Тимошенко, за час правління яких було засуджено аж 980 тисяч осіб. Оце, підкреслив шановний генпрокурор, політичні репресії! А тут деякі захисники кажуть, що Луценко й Тимошенко - політв'язні. Присутні в студії журналісти були настільки ошелешені цифрами й тоном прокурора, що навіть не спромоглися на якісь гідні запитання. Ну, а коли Ольга Мусафірова спробувала донести до головного спікера шоу простеньке запитання, чи не варто притягти до відповідальності нинішню владу за невиконання обіцянок про те, що вона зробить усе, аби звільнитися від кабальної газової угоди Тимошенко, Ренат Кузьмін відверто по-хамськи відрикошетив це запитання на адресу самої журналістки. Він чомусь запитав, чи не варто судити Ольгу Мусафірову за те, що вона цей дорогий газ споживає.

Пан Кузьмін у студії Андрія Куликова під час свого бенефісу (зауважу, що сольний виступ його будувався не лише на відвертих маніпуляціях фактами, але й на психологічному прийомі, якого вчать усіх слідчих - говорити настільки тихо, щоб до тебе змушені були прислухатися) звинуватив журналістів у некоректності дискусії. Тобто, пояснив шановний спікер, коли розмова з юридичної площини переходить на особистості, й учасники починають обговорювати, які в прокурора черевики чи краватка. Зауважу - жоден із учасників «Свободи слова» про аксесуари вбрання або ж моральне обличчя Рената Равільовича навіть не заїкнувся.

Натомість щодо його візаві, Сергія Власенка, цей прийом застосували. Вустами ведучого автори програми оголосили про сюрприз для Сергія Власенка й представили Наталю Окунську. Адвокат досить мужньо вислухав повідомлення колишньої дружини. Незважаючи навіть на закиди журналістки Ірини Тиран, яка на початку програми заявила, що людина з подвійними моральними стандартами не має права претендувати на звання захисника принижених та скривджених. Виступ екс-дружини народного депутата складався з кількох речень про те, що після судового рішення про поділ майна після розлучення колишній чоловік поставив навколо їхнього спільного будинку таку охорону, що вона з дітьми не може потрапити на свою половину. І все. Після тривалої паузи, гідної корифеїв старого МХАТу, впродовж якої глядачеві показували великим планом розпашіле від праведного гніву обличчя Сергія Власенка, Андрій Куликов чомусь сказав: «Взято до уваги» й на цьому згорнув епізод. Обговорювати далі дилему, що являє собою справа Тимошенко, кримінал чи політичне переслідування, в умовах очевидної упередженості щодо «відповідача» й так само очевидних преференцій для пана прокурора та його клевретів, було справою безнадійною.

Отож, за всіх формальних ознак дотримання стандартів збалансованості, в студії «Свободи слова» насправді відбулася підміна понять, так добре описана Оруеллом - «мир - це війна», приміром, або ж «правда - це брехня».

Тему підхопили на каналі ТВі у «Політклубі Віталія Портникова». У середу, 23 січня, тут зібралися представники опозиції, аби знайти шляхи звільнити Юлію Тимошенко, а також поговорити про те, що буде з країною, якщо це не вдасться. ТВі узагалі - єдиний майданчик в українському телепросторі, який виконує роль опозиційного балансу для всього цього простору. А оскільки «Політклуб Віталія Портникова» на ТВі позиціонують як «дискусію серед однодумців», вимагати від проекту суворого дотримання стандартів у збалансованості сторін не випадає. Так само, як і погодитися з уже згаданою в попередніх абзацах журналісткою інтернет-видання «Політарена» Іриною Тиран, котра на своїй сторінці в ФБ поскаржилася, по-перше, на цілковиту заангажованість програми Віталія Портникова в бік Юлії Тимошенко, а по-друге, назвала представлену в ній опозицію яловою.

Звісно, очікувати, що іронічно-саркастичний Віталій Портников запросить до дискусії опонентів, які слухняно озвучують тези Генпрокуратури чи Адміністрації президента, було б верхом наївності. Глядачі ТВі уже давно вивчили напам'ять усі «аргументи» влади й у «газовій справі» Тимошенко, й у справі ЄЕСУ. Тому політики та журналісти збираються в студії Віталія Портникова не для того, аби в черговий раз вислуховувати маразматичні й суто оруеллівські пасажі олійників чи бондаренко про те, що для влади головне - один закон на всіх.

23 січня не став винятком. Адвокат Тимошенко Сергій Власенко, на відміну від ситуації в програмі «Свобода слова», був одним із багатьох, хто стоїть на боці екс-прем'єра. Ну, інших сюди просто не запрошують. Виходу для екс-прем'єра, окрім як суд за кордоном, ніхто з присутніх не побачив. Але, принаймні, й ніхто не виказав навіть тіні сумніву в тому, що черговий процес проти неї інспіровано не з кримінальних, а з суто політичних причин. Віталій Портников, аби підкреслити, що ці процеси мають політичний характер задля знищення конкурента на президентських виборах, нагадав, як Сталін розправлявся з опонентами шляхом кримінальних звинувачень. Як приклад модератор навів процеси проти Каменєва, Зінов'єва, Бухаріна та «справу лікарів». Отож, антиутопія Джорджа Оруелла вкотре перемагає здоровий глузд і стає реальністю. Причини цього процесу - на поверхні.

Закінчилося це ток-шоу сумним пророцтвом його модератора: «Ми наближаємося саме до такої країни - де судочинство фактично відсутнє, де влада організовує процеси за облудними звинуваченнями, де заради вирішення політичних проблем руйнують все те, що відрізняє цивілізовану державу. Це реальне спотворення дійсності. Саме про це треба говорити, коли йдеться про долю Юлії Тимошенко».

Ну, а 25 січня трендова тема посіла чільне місце і в першій після новорічних канікул програмі «Шустер live» на Першому національному. І це був цілковитий, кажучи словами російського письменника Юрія Полякова, «апофегей»! Тобто - торжество цинічної брехні над фактами. Незважаючи на всі формальні ознаки збалансованості.

Уже зачин програми - нашвидкуруч зліплена короткометражка-документалка «за мотивами» прокурорського повідомлення про підозру Тимошенко в організації замовного вбивства Євгена Щербаня - засвідчив, кому належить серце ведучого у висвітленні цієї теми. Бо в цьому «фільмі» голос за кадром категорично стверджував, що Юлія Тимошенко на пару з Павлом Лазаренком організували резонансне вбивство 1996 року.

У Савіка Шустера на боці прокуратури, яка щосили намагається переконати громадськість у тому, що Юлію Тимошенко судили, судять і судитимуть за суто кримінальними статтями, солістами стали начальник слідчого управління ГПУ з розслідування особливо важливих справ Андрій Курись та колишній заступник генпрокурора Микола Обіход. У ролі їхнього бек-вокаліста виступив усюдисущий Володимир Олійник. Треба сказати, що всі троє склали чудовий унісон Ренату Кузьміну, не стомлюючись повторювати його та Віктора Пшонки тези про те, що слідство має неспростовні докази вини Юлії Тимошенко.

У цілому випуск «Шустер live» у частині, присвяченій резонансному брифінгу генпрокурора від 18 січня, мало чим відрізнявся від «Свободи слова» Андрія Куликова. І на Першому національному, й на ICTV аргументи прокуратури зводилися до жонглювання словами «є свідчення причетності підсудної до вбивства» чи «суд доведе провину Тимошенко». Володимир Олійник і там, і там не стомлювався повторювати свою досить уже заїжджену й набридлу тезу про те, що тільки суд може або довести провину підсудного, або його виправдати. Коротше, всі - в суд! (Ну, добре, хоч не «в сад!». - Авт.)

З боку ж захисників екс-прем'єра, яку на Першому представляв уже сам Олександр Турчинов, а підтримували його нардеп від «Батьківщини» Сергій Пашинський, адвокати Дмитро Поїзд (захищав убивцю Щербаня Володимира Болотських) та Марина Довгопола (захисник Павла Лазаренка), звучали цілком обґрунтовані закиди в бік прокурорських меседжів щодо мотивів резонансного вбивства. І з того, що казали ці учасники програми, послуговуючись документами та й узагалі змалюванням розкладу сил на Донеччині 1996-97-х років, випливав висновок, що у Юлії Тимошенко їх не було.

Попри цілком аргументовані виступи опозиції в «Шустер live», враження в глядача склалося дуже похмуре - навіть якби захищати нинішніх бранців, незалежно від їхнього колишнього статусу, запросили покійного Плевако, жоден суддя в нинішній системі координат українського судочинства не виправдав би жодного підсудного, якби йому не дали на це прямої вказівки з Банкової.

Тим часом іще однією топ-темою минулого тижня був економічний форум у Давосі. Звісно, «впереди планеты всей» у висвітленні теми виявилися канали холдингу Віктора Пінчука, який уже вдев'яте організував на цьому зібранні «Український ланч».

Уже 23 січня невтомна Дарка Оліфер поінформувала глядачів «Фактів» ICTV про план заходів форуму, а 24-го вона ж таки радісно сповістила громадськість, що Україна зробила рішучий крок до подолання енергозалежності від Росії через підписання контракту самим президентом Януковичем із представником фірми Shell про видобуток сланцевого газу на Юзівській ділянці. Ну, судячи з титрів, пан президент обіймався все-таки не з якимось лижним інструктором, а з одним із керівників нафтогазового гіганта.

Про те, що 10% шкури цього ще не вбитого ведмедя збираються відбатувати фірми, які пов'язують із «Сім'єю», розповів нардеп від «Батьківщини» Сергій Соболєв у дебютному випуску нового ток-шоу Анни Безулик «Справедливість» на «Інтері». Прем'єра 25 січня довгоочікуваного й старанно рекламованого шоу виявилася настільки неоднозначною, що робити якісь висновки, як на мене, зарано. Єдине, що можна сказати вже тепер: мабуть, не варто було для першого випуску брати таку апріорі невдячну та занадто загальну тему, як те, чи можна в сучасній Україні добитися справедливого розподілу національного багатства.

Давоський форум також досить докладно аналізували 27 січня в програмі «Велика політика» на 5-му каналі, в тому слоті, де раніше йшла «РесПубліка» з тією ж таки Анною Безулик. Позаяк власник каналу Петро Порошенко був гостем «Українського ланчу» імені Віктора Пінчука (на відміну від Віктора Януковича), автори програми зробили акценти на успіхах українських політиків у Швейцарії, хоч це й не надто відповідало дійсності. Але чого не зробиш для коханого шефа! Відтак вустами запрошених експертів - політологів Володимира Фесенка, Тараса Березовця, Вадима Карасьова й Ігоря Жданова - канал створив якусь паралельну реальність. Приміром, експерти казали, що в ЄС відсутня реакція на третю справу Тимошенко і вона не завадить підписанню угоди з ЄС. Або ж потішили пасажем, що Янукович не прийшов на захід Пінчука, бо там не було жодного президента країни. Ну, не за статусом це нашому! І взагалі, підсумував Ігор Жданов: не всіх запрошують у Давос! А нас запросили, і це вже успіх. Ну, може, й так, політологам воно якось видніше...

Такою, з дозволу сказати, аналітикою 5-й якщо не підписує собі смертного вироку у глядача, котрий за інерцією ще може вважати його опозиційним, то цілком вкладається в парадигму оруеллівського тексту.

А ось кількома днями раніше, 22 січня, на Першому національному сталося те, чого не можна було собі уявити ще місяць-два тому. Пояснюю - тут вийшла програма «Секрети успіху з Наталею Городенською». І нікого б вона не зачепила, якби її гостем не став Євгеній Кисельов. Так-так, той самий пан Кисельов, який пішов із «головного каналу країни», але пообіцяв і надалі жити й працювати в улюбленій Україні. І хто ж ті щасливчики, які запопадуть у ведучі самого Кисельова, кинулася з'ясовувати журналістська спільнота. Аж тут - подарунок долі, поява вічного конкурента Савіка Шустера на тому самому каналі, де працює останній! Ну, точно, вестиме підсумкову програму, які-небудь «Итоги» чергові, вирішили всі. Але пан Кисельов, замість розказати, де ж він збирається приземлитися після «Інтера», 15 хвилин розводився про те, що нинішнє телебачення - це розвага для бідних, бо в багатих - інші можливості розслаблятися. А ще поговорив із ведучою, котра з величезного пієтету перед метром ТБ одразу ж перейшла на російську, про свій великий шлях на телебаченні. На тому все й скінчилося, тож поінформований глядач впіймав облизня, бо не зрозумів - навіщо все-таки на Першому національному рекламували Євгенія Кисельова.

Але, як любила колись казати Людмила Лисенко на тому ж таки каналі, який тоді називався менш амбітно, але більш адекватно - УТ-1, «не все так погано у нашому домі». Бо минулого тижня на «1+1» стартував проект «Твоя країна». Це короткі ролики про людей, котрі живуть усупереч владі й творять свою власну державу. Ту, за яку буде не соромно ні їм, ні їхнім дітям. Цей цикл історій, які наразі крутять у рекламних паузах, заслуговує на окреме дослідження. Що ваш автор обіцяє зробити найближчим часом. Бо ж головне - всі герої «Твоє країни» живуть не за орруеллівськими, а за людськими законами. В їхньому світі на біле кажуть біле, на чорне - чорне, а добро - це величина абсолютна.

Фото - glavred.info