Ховайся хто може! А хто не може - все одно ховайся!! Так мені хотілося закричати недільного вечора. Як це - чому? По телебаченню передали, що САМ Макс Скажений, чи то пак Бешеный, прибуває до України.

Загалом, страшно жити у провінції. Звідси будь яка столична блощиця видається цілим крокодилом. Нікчемний тамтешній черв`як тут сприймається, як страшний Змій Горинич. Ну, а якийсь власник кількох кіосків у столиці в провінції виглядає справжнісіньким олігархом. Питаєте, яка ще провінція? Кажете, що в Києві живете, у столиці країни з гордою назвою Україна. А хіба це не провінція? – питаю я вас.

Оце в неділю дивився канал НТН, і раптом від здивування в мене окуляри на лоба полізли.  Справа навіть не в тому, що ведуча раптом від себе почала видавати коментарі на теми нашого невступу до Світової організації торгівлі. Вона, не посилаючись на фахівця, спрогнозувала, що Україна цього року не вступить до СОТ. До подібних викрутасів наших журналістів ми, на жаль, звикли. Найбільш вражаючим було те, що у новинах на повному серйозі повідомляють: мовляв, ми  матимемо честь споглядати на своїй незалежній українській землі російського бізнесмена Максима Курочкіна (саме того Макса Бешеного). Він, мовляв, їде залагоджувати справи по ринку «Озерка» в Дніпропетровську, а також консультувати наших діячів у зв`язку з майбутнім приїздом до України Президента Російської Федерації Владіміра Путіна.

«Хто такий Макс Курочкін?» – питав я самого себе. Ну він якийсь бізнесмен. Ну він тут намагався якусь каламутну воду варити під час президентських виборів, створивши «Російський клуб». Він же мав ніжні електоральні стосунки з несамовитою Наталкою Вітренко під час останніх парламентських виборів. Вона зараз перебуває самі знаєте де. І перебуватиме там доти, доки знову хтось не забажає використати її як інструмент політтехнологічних махінацій. Ну, ще Макс тут якісь бізнес-інтереси має. Так подібних бізнесменів до нас їздить, як собак нерізаних. Якщо ми про візит кожного з них будемо в пресі читати, то вона більше ні про що і не розповідатиме.

Сам того не бажаючи, акценти розставив у понеділок Борис Нємцов. Коли журналісти 5 каналу запитали його думку про Курочкіна, він перепитав: «Кого?». Коли йому повторили прізвище, він сказав, що не знає такого. Коли йому сказали, мовляв, його затримали у Бориспільському аеропорту, то він пояснив, що в Росії стільки всяких бандитів, що він не може їх усіх знати. Додав також, що коли ми сприймаємо цього самого Курочкіна як найбільше зло від Росії, то ми щасливі люди. Припускаю, він мав на увазі, що щастя наше - від нашого незнання. Адже менше знаєш – міцніше спиш. Або знання примножує скорботу.

Ну гаразд. Припустімо, НТН або «лоханулися», або мали якийсь інтерес до Курочкіна, адже канал близький до Партії регіонів, а ця партія близька до Курочкіна. Саме вона до нього, а не він до неї, оскільки він же столичний птах, а не хухри-мухри якесь. Але чого купа сайтів із посиланням на НТН подала інформацію про прибуття «Бешеного» – цього я второпати не можу.

А втім таки, мабуть, можу. З тієї самої причини, з якої наш професійний корпус цікавився думкою про справи в Україні  нині нев`їзного російського політтехнолога Гліба Павловського. Це вже після того, як він програв тут усі вибори, які тільки міг програти. Тобто продемонстрував свою повну безпорадність.

Так яка ж, усе-таки, причина? А ви поверніться і прочитайте перші два абзаци цієї статті. Таки страшно жити в провінції. А може, навпаки, кумедно?

Юрій Луканов