Сестри по крою
«Проти цього політика зводили брудні інсинуації. Йому приписували ідею віддати Ґонґадзе чеченцям, плагіат докторської дисертації, близькість до «гаранта» Леоніда Кучми. Сам він каже, що поза конфліктом...»
Уявляю, як затріпотіли від цих слів серця учасників «України без Кучми». Джерело цитати - не передвиборна політреклама і не проплачена піар-апологія Володимира Литвина. Наведеними словами розпочинався 4 листопада черговий випуск невинної на вигляд та далекої від жанрів, традиційно пов’язаних із пропагандою та маніпуляціями, телепрограми. Її назва – «Приховане життя», автор і ведуча – Наталія Мосейчук.
Програма «VIP-жінка» у новому телесезоні зазнала такого собі клітинного поділу. Внаслідок цього на двох каналах – 5-му і «1+1» - виникли проекти, подібні за жанром, концепцією, а головне – за вузькістю рамок, що обмежують креативний простір автора-ведучого. Програми скроєні приблизно однаково, але зшиті по-різному: одна – тонкими рожевими нитками, інша – товстими білими.
Діти VIP-жінки
З 2004 року «VIP-жінка» - авторська програма Наталії Мосейчук – тихо і спокійно існувала в суботньому та недільному офф-праймі 5 каналу. Видається, вона була потрібна не так для рейтингів, як для задоволення творчих амбіцій Наталії – однієї з найяскравіших ведучих, що будь-коли працювали на 5-му. Наталія швидко зростала саме як ведуча інформаційних програм та телемарафонів: від випускового редактора новин восени 2004 року до однієї з двох ведучих програми «Час», - себто, фактично, найголовніших людей в ефірі 5 каналу, - навесні 2006-го. Нова зірка мала незабаром перерости масштаби 5 каналу, і їй, безперечно, знайшлося б місце на одному з каналів-мейджорів. Самореалізація Наталії в авторському проекті відтягувала цей момент. В одному зі своїх інтерв’ю вона чесно зізналась, що її професія – ведуча інформаційної програми, а «VIP-жінка» - це для душі.
Приємно урізноманітнюючи гіперполітизоване мовлення «каналу чесних новин», у своєму форматі «VIP-жінка» все ж була об’єктивно приречена на вічне перебування у ранзі програм-«середнячків». Для того, щоб захопити широку жіночу аудиторію, вона була не досить видовищною та гламурною. Претендувати на інтелігентного глядача, «вершки суспільства», що ідентифікуються з героїнями програми, не дозволяла поверховість розмов – як правило, запитання стосувались або біографії, або якихось загальноприйнятих стереотипних уявлень про співрозмовницю.
Що могло б змусити глядача, подивившись програму, наприклад, із Атеною Пашко, захотіти наступного разу дивитись розмову з Оленою Громницькою? Хіба що потужна харизма, багатий життєвий досвід ведучої та індивідуальний підхід до кожної співрозмовниці, поєднаний із максимальною поінформованістю не лише про деталі її біографії, але й про речі, які глядачі хотіли б почути з вуст саме цієї людини. Портретне інтерв’ю виходить по-справжньому добрим лише тоді, коли інтерв’юер або добре знає співрозмовника, або, принаймні, перебуває глибоко «в темі». У випадку «VIP-жінки» так бувало далеко не завжди. Програмі часом закидали прихований піар, але мляво й непереконливо; втім, про один випадок не можна не згадати: у переддень Нового 2006 року героїнею «VIP-жінки» «цілком випадково» стала дружина засновника 5 каналу, кандидата у народні депутати за списком «Нашої України» Петра Порошенка.
...Аж улітку 2006 року стало відомо про перехід Наталії Мосейчук з 5 каналу на «1+1». Це сталось за три дні до церемонії нагородження премією «Телетріумф», де Наталія лише на 2 бали відстала від Ірини Ванникової - переможниці у номінації «Кращий ведучий інформаційної телепрограми».
Керівництво покинутого каналу не схотіло визнавати, що масштаби 5-го стали просто затісними для ведучої, яка переходила в нову вагову категорію. «В неї була мрія працювати на «1+1», і, на мою думку, саме в цьому слід шукати причини», - сказав у коментарі «Детектор медіа» генеральний продюсер 5 каналу Юрій Стець. Цікаво, що згодом колишній колега Наталії Роман Скрипін прямим текстом заперечив слова пана Стеця: «Я знаю причини цього кроку, але говорити за неї не буду. Це було її особисте рішення. Точно можу сказати, що причиною звільнення не було бажання Наталії працювати на «плюсах».
Проект, який Наталія збиралась робити на «1+1», мав називатись «Лінії долі». Ось як анонсував його генпродюсер ТСН Володимир Карташков: «Паралельно із коригуванням та вдосконаленням ефіру ТСН, на каналі виникла потреба у професіоналі для створення нового проекту «Лінії долі», в якому б відомі особистості - ті ж самі, власне, герої новин - демонстрували б непублічний бік свого життя». Крім того, Наталія Мосейчук мала вести ранкові випуски новин ТСН.
Перехід Наталії на «плюси» викликав несподіваний резонанс не лише в медійних, але й у широких колах. Згадати лишень по-справжньому зворушливу турботу про її телевізійне майбутнє двох постійних авторів «ТК» - Володимира Килинича та Юрія Луканова.
У згадуваній розмові з «Детектор медіаю», що відбулась 28 серпня, Юрій Стець повідомив про запланований вихід у новому сезоні програми «замість «VIP-жінки». «З нового сезону ми готуємо подібну нову програму. Вона буде називатися «Приватне життя». Буде її робити Маша Жулай – достатньо відома постать. Ця програма не буде обмежуватись тільки жінками. Вона розповідатиме про всіх публічних цікавих для глядача людей. Формат програми буде трохи змінений. Вона буде більш мобільна, більше буде відкривати суть життя цих людей. Це будуть не тільки зйомки в них вдома, і не тільки коментарі від них самих. Буде більше інформації про те, чому і як вони дійшли до тієї цілі, вершини, на якій вони зараз знаходяться і буде, напевно, прогноз від них же самих, як вони планують залишатись настільки ж успішними», - розповів він.
Уявіть лишень, скільки існує варіантів успішного телепроекту, нехай навіть базованого на жанрі портретного інтерв’ю! Але керівництво 5-го, - напевне, вражене в самісіньке серце переходом Наталії Мосейчук до успішних конкурентів, - сказало: «Ах так!» - і вирішило клонувати не надто популярну програму, що від початку не дуже вписувалась у формат каналу і трималася, видається, переважно на ліричному образі красуні-авторки. Останній треба було знайти ще вродливішу заміну. Оскільки краса – категорія суб’єктивна, для певності було обрано красуню визнану і сертифіковану: відому модель агентства «Karin», власницю бутіка модного одягу для домашніх тварин, колишню ведучу програми «Така мода» на Першому національному Машу Жулай. Що ж, із вродою тут не посперечаєшся, і телевізійний досвід, нехай у дещо іншому амплуа, наявний.
Так і з’явились на «1+1» та 5 каналі програми – діти «VIP-жінки». До речі, майже тезки: замість робочої назви «Лінії долі» для проекту Мосейчук (з-поміж 20 варіантів!) було обрано назву «Приховане життя» (мимоволі виникають асоціації з «Таємним життям», що виходить на К1) а «Приватне життя» Жулай стало «Приватним життям політиків». Остання назва викликає в автора цих рядків легкий ментальний дискомфорт – своєю, сказати б, категоричною нехудожністю.
Рожева хмаринка на довгих тонких ніжках
Маша Жулай з’являється в кадрі у стильній, екстремально короткій сукенці (не хвилюйтесь, вона не замерзне – програма знімалася влітку). Дефілює перед камерою, заходить у під’їзд. Ось вона вже в помешканні, сідає на канапу навпроти героя, і в кадрі постають – щоб залишатись протягом усієї програми – гарні, стрункі, запаморочливо довгі ноги...
...Але ж, чорт забирай! Як блискуче висловилась Ганна Герман, відповідаючи Данилові Яневському під час нещодавнього марафону на 5 каналі, «ми тут зібрались, щоб обговорити свободу слова, а не те, яка я чарівна жінка!» Принади ведучої «Приватного життя політиків» абсорбують усю увагу, принаймні, чоловічої частини аудиторії. Таким чином, ведуча, фактично, стає головною дійовою особою програми. Це тягне за собою очевидну небезпеку: люди навряд чи схочуть довго дивитись програму з одним і тим самим головним героєм, навіть якщо герой має пречудові ноги.
Якщо ж закрити очі на ноги, що почують вуха? Розмова виявляється досить банальною, запитання – пласкими й передбачуваними. Якщо у «VIP-жінці» багатозначні паузи – один із улюблених прийомів Наталії Мосейчук - створювали камерну, інтимну атмосферу, то Машине безперебійне словопостачання чимось нагадує стиль класика жанру світських хронік на українському телебаченні Каті Осадчої.
Для прикладу, у програмі 4 листопада, героєм якої була Лижичко Руслана Степанівна, народний депутат України, Голова підкомітету з питань інформаційного забезпечення європейської та євроатлантичної інтеграції Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, член групи з міжпарламентських зв’язків з Турецькою Республікою, про політику йшлося на рівні «ну, і як співачка почувається в політиці?»... Руслана – такий політик, що аж-аж-аж. Коли вона нарешті хоч раз виступить з трибуни або хоча б із місця, стане автором або хоча б співавтором якогось законопроекту, її можна буде запитувати про політичну діяльність. А поки що незрозуміло, нащо вона, на відміну від інших артистів і спортсменів із мандатами, регулярно відвідує сесійну залу. Але ні офіційне – на противагу приватному – життя, ані відповіді на гострі запитання Машу Жулай не цікавили: вона з інтересом розпитувала Руслану Степанівну про різні, скажімо відверто, дурниці. І все це – з виразом безмежного захоплення особистістю співрозмовниці. Ця риса, притаманна «VIP-матусі», буйно розцвіла у її дітях. Усім своїм виглядом, інтонаціями, жестами Маша наче промовляла: «Ой, Русланко, ти така кльова, така кльова... Ну прямо як я!».
Вадимові Карасьову (11 листопада) Маша подарувала символ жанру – величезні м’які капці. Перш ніж подзвонити у двері київської квартири політолога (нагадаємо – з політикою у Карасьова наразі не склалося), процитувала Бернарда Шоу... Розмова зайшла про стосунки героя з дружиною. Було очевидно, що, попри понад 30-річну історію сімейного життя, ані самому панові Вадиму, ані його дружині не дуже кортить про це говорити. «Побачення...? Та які там побачення в 74 році...» - і тому подібне. На анкетні запитання про улюблену музику, способи проведення дозвілля тощо Карасьов відповідав також не надто охоче. Гортаючи свої конспекти, він коментував: «Це все записи, які стосуються якихось тем...» - «Це ви виписуєте з газет?» - «Так, так... 25 років уже...» Це була рубрика під назвою «Родина». (До речі, у «зимовому варіанті» програми оголених ніг уже не було, і це ще дужче підкреслювало вакуум, який завжди виникає між ведучим, якому нема чого запитати, і його візаві, якому нема чого відповісти.)
Рубрика «Політика» почалась із повторення того факту, що Вадим Карасьов робить виписки з газет... Далі ведуча дозволила панові Вадиму пофілософствувати на тему професії політика, відтак запитала: «А що для вас є патріотизм?»... Нарешті, найвіртуознішим запитанням від Маші Жулай було: «А як, взагалі, так вийшло, що ось 2 роки тому була Помаранчева революція, а зараз прийшла до влади Комуністична партія? 15 років такого не було! Це ж смішно просто!»... До речі, незважаючи на некомпетентність ведучої, «політична» частина розмови мала значно більший тонус, аніж «родинна» - в силу професійного автоматизму героя, з яким він завжди готовий коментувати будь-які політичні питання.
Ще однією «фішкою» програми є запитання, вибрані з кореспонденції глядачів. Про рівень цих запитань можна судити з тих двох, які дібрала для програми Маша. Запитання від глядача Вадимові Карасьову номер один: «які дві речі ви взяли б на безлюдний острів?» Номер два, від хлопця на ім’я Євген: «скільки заробляють відомі політологи?»... На останнє відреагувала сама ведуча: «Євгене, рахувати гроші в чужому гаманці – це не дуже гарно. Але, мабуть, дуже цікаво». І засміялась.
Усе описане вище виводить «Приватне життя політиків» із розряду оригінальних авторських проектів 5 каналу і ставить в один ряд із «напівджинсовими» непраймовими програмами про туризм, ресторани, нетрадиційну медицину і тому подібне, не кажучи вже про непереможний телемагазин. Довершує картину рожева заставка у квіточках.
Це непорозуміння, такий собі гібрид «VIP-жінки» і глянцевого жіночого журналу, зовсім не вписується у формат інформаційного (чи то пак, «постінформаційного») каналу, тож можна прогнозувати, що вітер змін, який безперестанку дме на 5 каналі, до наступного сезону розвіє рожеву хмаринку. Маша Жулай – обдарована й успішна молода жінка – неодмінно знайде себе в чомусь більш підхожому для реалізації наявних у неї талантів, ніж розмови з нецікавими й немодними політиками. До речі, програма могла би бути й не про політиків. Їх і так на нашому телебаченні хоч греблю гати.
Підрихтоване життя
Спортзал. Якісь мужики ганяють м’яча під гарну сумну музику. Камера наїжджає на одного з них, увінчаного благородною сивиною. З наближенням він дедалі більше нагадує Володимира Литвина... Наступна сцена: академік Литвин із двома охоронцями (без охорони віце-президентові НАН України ніяк) виходить із дверей спортзалу й сідає в довжелезний мерседес. Авто від’їжджає; камера дивиться вслід. А ось академік Литвин купує квіти; невже подарує ведучій? Ні. Камера супроводжує його на ґанок розкішного будинку й далі, всередину, де герой гукає свою дочку: «Альона! Альона!». Дочка виходить, і Володимир Михайлович вручає їй жовті жоржини...
Цитата, винесена на початок статті, була б зразком відвертого піару та «відбілювання» неоднозначної політичної постаті, якби пролунала в якійсь іншій програмі. Та все ж видається, що «Приховане життя» - як і колишня «VIP-жінка» - принаймні, не завжди «джинса». Її цілковита апологічність, видається, є лише наслідком хибної стратегії Наталії Мосейчук, яка лишає всі можливі сумніви щодо високих моральних якостей співрозмовника за порогом його оселі. Наталія дивиться на героя з виразом глибокого захоплення, навіть зворушення. Навіть незручні запитання в її soft-talk-манері стають зручними:
- Володимире Михайловичу, за законом це ваша дача?
- Я не знаю, який закон. Я тут живу і не замислююсь над тим, чия вона.
- Ви самі її збудували?
- Ні, це – резиденція... Я тут живу відтоді, як працював головою Адміністрації Президента.
Цікаво, то всі колишні державні діячі займають державні резиденції, навіть не знаючи, за яким законом? Та ведуча не цікавиться відповіддю на це питання - її очі й далі заволочені серпанком глибокої симпатії до співрозмовника...
І все ж Наталія Мосейчук, на відміну від Маші Жулай (чи то пак, авторського колективу програми «Приватне життя політиків»), має головний козир, необхідний для успішного втілення такого проекту: вона розуміється на політиці. Й усвідомлює, що приватне життя політиків цікаве глядачеві лише як зворотний бік офіційного, себто, політичної діяльності. Це усвідомлення виявляється у грамотній прив’язці розмови до важливих фактів і віх політичної кар’єри співрозмовника. Найцікавішою традиційно виходить саме частина програми, в якій ідеться про політику. Однак, замість підколювати героя гострими запитаннями, ставити його в незручне становище, нагадувати про щось, чого він, можливо, не хотів би торкатись, змушувати чинити активний опір і в цій словесній боротьбі показувати свої справді приховані риси та якості, Наталія просто дозволяє йому виговоритись. Як досвідчений інтерв’юер, звичний до розмови в прямому ефірі саме з політиками, Наталія могла б додати гостроти та контроверсійності, ввести в програму третю особу – опонента, що давав би героєві іншу, неоднозначну оцінку... Словом, відійти від лінійної схеми «а чи правда те, що про вас кажуть...? – ой, ви знаєте, правда! – ах, як цікаво!».
У програмі з Юрієм Павленком (11 листопада) усе також розпочалось із запитань на зразок «як ви реагуєте на інсинуації?». Ідея прогулянки засніженими околицями дачі (яка, як стверджував Міністр сім’ї та молоді, належить його тестю і тещі), можливо, була не найвдалішою: ведучій доводилось кружляти довкола співрозмовника, аби не випадати з кадру, та й один із двох операторів часом влізав у кадр. Далі – серія сцен із сімейного життя: Юрій Павленко годує дітей, бавиться з ними, розглядає їхні іграшки. Після цього дітей залучили до участі в програмі: їм довелось понудитись, сидячи на батькових колінах, поки Наталія розпитувала молодого міністра про його оцінку теперішньої політичної ситуації, роль Майдану в житті української нації тощо. Непосидющі дітлахи заважали батькові «штовхати» політичну промову, викликаючи у ведучої усмішку замилування. Незважаючи на те, що Павленко (чия компетенція в уряді має мало спільного із справжньою великою політикою) не сказав нічого, що відрізнялося б від типових офіційних заяв «нашоукраїнців», розмова про політику виходила значно цікавішою і глибшою, ніж про сімейне життя. Головне – розмова була предметною. Ішлося про те, як почувається «нашоукраїнець» у ситуації «політичної невагомості», змушений працювати в уряді ідеологічних супротивників.
Але... «У вас поменшало романтизму?» - запитала раптом Наталія Мосейчук. І нитка розмови була розірвана: виглядало, що ведуча просто збила співрозмовника. «Чи правда, що ви збираєтесь бути Президентом України, чи це люди кажуть?» - «Люди кажуть.»... «Вам комфортно в політиці?» - «Мені комфортно в політиці і цікаво нею займатися.» І так далі.
«Результат його роботи є. Всиновлювати дітей в Україні стало модно. І це передусім його заслуга – Міністра сім’ї, молоді та спорту Юрія Павленка», - такий пафосний і абсолютно необґрунтований висновок із розмови, в якій не йшлося ані про результати роботи міністерства, ані про всиновлення дітей, ведуча зробила на завершення програми...
В основі концепції програми лежить контраст між звичним образом політика, створеним ЗМІ, та його закадровим, «прихованим» життям. «Усі знають, що існує й інший бік - невидимий, захований, приватний. Там немає представників першого ешелону влади, чи іменитих спортсменів, головних церковників та великих творців – по той бік живуть звичайні люди, які можуть полежати на дивані, чи порибалити, полюбляють прогулятися містом або поняньчитися з дітьми», - зазначено на сайті «1+1» в анотації до програми. Цей контраст – якщо він насправді є – міг би стати ключем до популярності програми, якби Наталія Мосейчук не зводила його до домашніх капців на ногах героя. Наприклад, Анатолій Кінах із вудкою на березі озера залишався тим самим Анатолієм Кінахом, якого ми щодня бачимо на телеекрані; він лише ще раз, відповідаючи на запитання Наталії Мосейчук, відтворив загальновідому зворушливу історію свого щасливого пізнього шлюбу. У програмі від 4 листопада ми не побачили жодних спроб розвінчати або, принаймні, поставити під сумнів образ миротворця-центриста, створений Володимиру Литвину його грамотними і недешевими політтехнологами. Навпаки, значна частина питань являла собою відтворення найпопулярніших стереотипних тез про Литвина як політика і особистість. Таке собі «переписування прес-релізів» - чиїхось іміджмейкерських заготовок – по-телевізійному.
Залишається незрозумілим: навіщо? Зважаючи на те, наскільки дорого насправді коштує поява будь-якої позитивної інформації про суб’єктів ринку (комерційного чи політичного) у телеефірі, цілком логічно можна припустити, що політики «з німбом і крильцями» з’являються в ефірі «1+1» не за просто так. Тоді навіщо це самим політикам? Адже виборів найближчим часом не передбачається, тож картинка з життя, наприклад, дбайливого батька та зразкового чоловіка Кінаха, або Литвина в оточенні товстезних і страшенно розумних книжок не діятиме на електоральні рефлекси глядачів. Хоча, можливо, в цьому якраз і весь сенс: коли ідилічні картинки з життя політиків показують напередодні виборів, глядач відразу ідентифікує їх як рекламні і ставиться до них із відповідною мірою недовіри й неприйняття. Зате тепер, у глибоке політичне міжсезоння, він може взяти зворушливі історії до серця, надто почувши їх з уст колишньої ведучої «каналу чесних новин»...
Та не треба недооцінювати нашого політично грамотного та пильного глядача. Якщо це «джинса», то й ставлення до неї буде – як до всякої реклами, нав’язливого піара, будь-якої форми намагання нав’язати аудиторії певне сприйняття або бачення. І рейтинги, - незважаючи на всі професійні якості та чесноти Наталії Мосейчук, - рано чи пізно невпинно поповзуть униз. Якщо ж це не «джинса», тоді Наталії та всім, хто робить «Приховане життя», необхідна ґрунтовна робота над помилками в концепції програми. Некритичного погляду на політиків, навіть коли вони взувають домашні капці, доведеться позбутись. Зрештою, хіба вони заслуговують на те, аби телебачення ніжними руками Наталії Мосейчук рихтувало їхній імідж?
P.S. Показники рейтингу та частки аудиторії програм «Приховане життя» («1+1») та «Приватне життя політиків» (5 канал) (21 жовтня – 4 листопада 2006), а також програми «VIP-жінка» (5 канал) (червень 2006)
|
дата |
програма |
рейтинг |
частка |
програма |
Р. |
Ч. | |
|
21.10.06 |
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа. Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні. У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена  «Детектор медіа» * Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.  Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»! Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші! Спільнота ДМ Інтернет-видання «Детектор медіа» — watchdog українських ЗМІ Шеф-редакторка — Наталія Лигачова У разі передруку і цитування обов'язково в першому абзаці давати посилання й гіперпосилання на «Детектор медіа». Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Редакція може не поділяти думок авторів, а також відмовляти в публікації без пояснення причини. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали без погодження з авторами. Винагорода виплачується лише за замовлені редакцією публікації. Матеріали з позначками "Реклама", "Партнерський проект" публікуються на правах реклами. Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої. Даю згоду | ||||||
