І от стали відомими телевізійні анонси на тиждень, що починається. Зокрема, у продажу з'явилася газета «Телепрограмма». Субота, 24 листопада.

Перший національний. О восьмій ранку - «Шустер live». Спецвипуск, а чи повторення п'ятничного «календарного» ефіру? Хоч би як, а навряд чи Савік Шустер обійде увагою тему Голодомору. Дуже хотілося б, щоб випуск його програми - хоч поточний, хоч спеціальний - не перетворився на щорічне з'ясування: чи був Голодомор, а чи його не було? Чи можна його кваліфікувати як геноцид, а чи ні? Щоб гості студії просто згадували - родинні перекази, те, що вони чули від рідних та знайомих. Згадували своїх прадідусів та прабабусь, односельців - усіх тих, чиє життя обірвалося в першій половині 1930-х. Адже, попри всі офіційні заборони радянської доби, Голодомор 1932-1933 років ані для кого не був секретом, про нього знали всі, хто живе в Україні. А ще дуже хотілося б, щоб студія була не такою гламурною, як завжди, й щоб на найвиднішому її місці палала свічка.

Дуже хотілося б, щоб цього дня національна катастрофа українців не перетворилася на тло для звичних баталій гостей студії.

Тло й привід для тих баталій, коли головним є процес, а не результат, і коли глядачам, зрештою, стає однаково, якого висновку дійдуть (чи, радше, не дійдуть) зібрані у студії віп-персони. Коли головний інтерес становить не те, що казатимуть учасники програми, а ЯК вони це казатимуть. «Він його правою, а він його лівою, а вона їх обох ногою, а поважний експерт усіх їх трьох стосом книжок по голові», - ми й не помітили, як наші високополітичні ток-шоу перетворилися на бої «інтелектуальних» гладіаторів, на «інтелектуальний» цирк. Коли єдиною метою й єдиним сенсом їхнього виходу в ефір стали групові бої без правил.

Іноді закрадається навіть думка: а може, зовсім не просто так до ток-шоу допускають представників опозиції? Може, не просто так у ток-шоу лунають згадки про події, про які не почуєш у випусках новин? Може, це й є найперший доказ: ток-шоу - такі, якими вони є на нашому телебаченні - джерелами інформації, принаймні стійкої інформації, що залишається в пам'яті, не є?

З тематичних спецпроектів Перший канал запропонує глядачам документальний фільм «Голодомор. Технологія геноциду», художній фільм «Голод-33», ще одну документальну стрічку «Одужання. Особистий рахунок», а також трансляцію з Національної філармонії і «Вшанування пам'яті жертв Голодоморів» з перервою на «Підсумки дня» й «Кабмін». Жалоба жалобою, а «Кабмін» за розкладом.

Двічі на каналі - о 16:00 і 19:32 - буде Хвилина мовчання. О десятій вечора анонс обіцяє концерт інструментальної музики «Радіобенду Фокіна». Можливо, це буде жалобна або класична музика...

А ще в день жалоби Перший національний ніяк не міг обійтися без «В гостях у Дмитра Гордона». Ні, й справді: не анекдоти ж там розповідатимуть - то й згодиться. Цього разу гостем буде третій президент України Віктор Ющенко, який послідовно вшановував пам'ять про українську трагедію.

І в той самий день - футбольний матч між «Шахтарем» та «Говерлою». От цікаво: чи люди, що перебувають у стані жалоби, завжди переглядають футбольні матчі? А чи емоції, що виникають під час футбольних матчів, є жалобними самі по собі? Тут претензії, власне, не так до каналу, як до національної футбольної федерації: може, вона не знала, що то за день буде 24 листопада?

На тому самому каналі в ефір виходить ще й «Ера». Вона розсудила практично: хай увесь той жалобний офіціоз тягне на собі Перший національний. А сама вона пропонуватиме глядачам «Корисні поради», «Олімпійський виклик», «Твій голос», «Еру здоров'я». І - кульмінація - програму, що її позначено як «Концерт "Цветы"». Вийде в ефір він, щоправда, коли на календарі буде вже 25 листопада, - за п'ять хвилин після опівночі. Мовляв, чекали всі, чекали, поки скінчиться ця жалобна тягомотина, й нарешті дочекалися - ура, товариші, веселімося!

Судячи з газети «Телепрограмма», великий сюрприз підготував нам «Інтер». З 12:05 і до «Подробиць» о 20:00 канал має намір показувати телесеріал «Морські піхотинці». Навряд чи хто сперечатиметься: «Морпіхи» - це саме те, чим можна найкраще вшанувати пам'ять жертв Голодомору. Жодної іншої програми, присвяченої Голодомору, в анонсі передач каналу немає. Натомість є «Орел та Решка», «Україно, вставай!», «Сімейний пес», «Червоне та чорне».

Не анонсовано спеціальних програм і на «1+1». Цей канал вирішив вчинити так само, як і «Інтер»: з 11:30 і до випуску ТСН о 19:30 в ефірі заплановано телесеріал «Кедр пронизує небо». За випуском новин має вийти художній фільм «Висоцький. Дякую, що живий», а слідом за ним анонсовано програму «Висоцький: так залиште зайві суперечки». Ранковий ефір каналу прикрасять фільми «К-19» та «Американська дочка».

СТБ у ранковому ефірі покаже документальну стрічку Національної телекомпанії України «Голодомор. Технологія геноциду», після чого - російський документальний фільм «Голод у брехні». Далі в телепрограмі анонсовано російський восьмисерійний серіал «Мій генерал». І знов-таки, як і в попередні роки, СТБ не зміг обійтися цього суботнього вечора без шоу «Х-фактор». Чорна сукня ведучої, сумні пісні і дві згадки за вечір про День пам'яті - оце й усі поступки, на які готовий СТБ цього дня? Традиційні «Моя правда» і «Детектор брехні» завершать вечір, ще більше уподібнивши цю суботу до всіх інших.

«Україна» почне свій ефір зі «Срібного апельсину», а далі, після «Событий», «Ранку з "Україною"» та «ДНК-портрету нації», аж до глупої ночі на каналі будуть суцільні телесеріали: «Подружжя», «Злочин буде розкрито», «Тільки про кохання», «Яблуневий сад». Назвати всі перелічені серіали жалобними навряд чи повернеться язик.

На ICTV цього дня традиційно буде кіно: «Категорія-7», «Перевізник-3», «Роккі-4» та інші. «Туману-18», на жаль, не обіцяють. Буде й документальний фільм «22 червня. Фатальні рішення». Як уже сумувати, то хоча б із гідного приводу, а не з якоїсь там загибелі якихось хохлів - правда ж?

Ще менш зважено добирав кіно й мультфільми для суботньої програми Новий канал: «Звільніть Віллі», «Роги і копита: повернення», «Пінгвіни Мадагаскару», «Лох-Несс», «Прокинутися знаменитим», «Зачарований принц», «Ненсі Дрю», «Принцеса», «Валл-І», «Машина часу», «Війна»...

«Казки Андерсена», «Острів загублених душ», «Осінні турботи» (в селян 1932 року?), «Ілюзіоніст» та інші фільми покаже нам К1. «Повнота радості життя», «Київ-музика», «Якісне життя», «Світовий рекорд української пісні» ми зможемо побачити на «Києві».

«День пам'яті жертв Голодомору» - так написано в газеті з самого верху анонсів програми на КДТРК. «Спортивні кумири», «Мандрівка в дивосвіт», «Олімпійська хвиля», «Абетка здоров'я», «Наодинці з музикою», художній фільм «Осінь. Чертаново» - от як відзначатиме канал цей день. Співвіднесіть зміст події з наведеними назвами програм - інакше, як наругою, ці назви не виглядатимуть.

Натомість глядачі опозиційного й патріотичного ТВі литимуть сльози цілий день: «Правдиві історії. Титанік», «Великі історії кохання. Георг VІ та Королева-мати», «Історичні хроніки з Олександром Сванідзе. 1943. Маршал Василевський», «Великі історії кохання. Інгрид Бергман та Роберто Росселліні». Катастрофа «Титаніка» - це, звісно ж, не якийсь там Голодомор. Певне, для того, щоб глядачі робили перерви між литтям сліз, канал додав до програми ще «Музику для дорослих», «Сім чудес України» (й Голодомор - одне з них?), «Здорове життя з Іриною Трухачовою» (яка шкода, що не чули порад пані Трухачової українські селяни 1932-1933 років!), «Гру у слова й не тільки». Нічого спеціального до дня жалоби - навіть Хвилини мовчання - в анонсі не знайти.

«Бізнес-час», «Здорові історії», «Трансмісія», «Автопілот-тест», «Вікно в Європу» - такою буде скорботна програма 5-го каналу.

Окрім Першого національного та «Культури», спеціальних програм ушанування пам'яті жертв Голодомору не знайти принаймні у «Телепрограмме» ніде. Фільми, серіали, випуски інформаційних програм, суботнє шоу «Х-фактор».

Так, веселої музики й комедій, радше за все, в ефірі здебільшого не буде. Але чи пасують до дня скорботи трилери, мелодрами й «круті» детективи? Що є сил стримувати сміх, неприховано очікувати, коли вже нарешті скінчиться той день жалоби, - це зовсім не те саме, що вшановувати пам'ять жертв. А чи, може, для роботи на телебаченні в нас спеціально відбирають тих, у кого в родинах Голодомор нікого не забрав? Для кого ця трагедія - чужа?

Хто не може оцінити минулого, той не має майбутнього. Атомізоване суспільство, де нікому ані до кого й ані до чого немає діла, ніколи не дасть собі ради. Телебачення, яке замість жалоби робить вигляд жалоби, та ще й дуже непереконливий вигляд, не може стати четвертою - та хоч три тисячі четвертою - владою. Там, де панують бездушні ЗМІ, неодмінно править бездушна влада.

Даруйте за цей набір банальностей - виходить, що для наших телевізійників вони не є очевидними.

P.S. від «Детектор медіа». Матеріал написано на основі анонсів газети «Телепрограмма» і сайтів телеканалів. На момент публікації статті жоден із телеканалів, окрім Першого національного, не анонсував спецпрограмування до Дня пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій. До суботи лишилося кілька днів, тож телевізійники ще мають час подбати про належне наповнення свого ефіру.

Фото - electric.org.ua