Останнім часом  у мене почалося щось на зразок шизофренії. Дивлюся я на себе і бачу – це все нібито я, все там нібито моє, але в той же час то зовсім не я і все те не моє. Ну якби це ішлося про мою нікому, крім мене самого, не потрібну зовнішність, то й балакати не було б про що. Але йдеться дещо про інше.

А саме - дивився я 15 жовтня на Першому національному щотижневу історичну програму «Далі буде». Аж гульк – і серце моє розтануло від розчулення:  там у сюжеті про Степана Бандеру показують кадри з мого документального фільму «Три любові Степана Бандери». Уривки тривали приблизно дві-три хвилини. Тобто такий собі немаленький шматочок. При цьому розчулення моє швидко минулося. Адже в куточку на екрані горіла не назва мого фільму. А повідомлення про те, що це архівні матеріали. Дивився я на інтерв`ю, котрі особисто за участі оператора Костя Фролова брав у Лондоні та Мюнхені і, виявлялося, що то якісь архівні зйомки, до котрих я не мав жодного стосунку. При цьому навіть не перемонтовуючи, тобто не маскуючись, що це, мовляв, якась хроніка, що її міг би багато хто в архівах відшукати. А по завершенні програми в титрах посилання на архіви НТКУ. І жодним словом не згадано ні назву фільму, ні імені автора.

Ну, всяке в житті буває. Хтось не догледів, хтось не зрозумів. Коротше, могли помилитися. Зателефонував я з цього приводу автору передачі шанованому мною Андрію Охрімовичу. Він мені почав пояснювати якусь ієрархію в його програмі, про те, як добираються матеріали. Я вибачився і сказав Андрієві, що мене внутрішні стосунки не вельми цікавлять, попросив у наступній передачі вказати, що в сюжеті про Степана Бандеру були використані кадри з мого фільму про нього. Пан Охрімович сказав, що не бачить проблем і виправить становище. Тим часом, подивився я вчорашню програму і  переконався, що обіцянки пана Охрімовича не були виконані. З яких причин – мене не цікавить.

Оце сиджу я тепер і думаю: може, мені від луканово посміхаючись перейти до луканово плачучи? Бо всі знають: не можна красти, не можна вбивати, не можна займатися педофілією, не можна ще багато чого. І всі вищезгадані гріхи люди намагаються принаймні приховувати. Відносно стосунків у сфері інтелектуальної власності відомо, що не можна привласнювати собі чужий продукт. Але те, що відбувається навколо фільму «Три любові Степана Бандери»  ні на яку голову не налазить. То його без відома автора продають до США і Канади та ще й не збираються ділитися прибутками з продажу. Але ту ситуацію ми таки владнали і тому я не стану називати винуватців.  Потім програма «Імена» Оксани Марченко на телеканалі «Інтер» використовує унікальну хроніку із Степаном Бандерою  з мого фільму, яку я знайшов у  одному із західних архівів – ні в кого нема подібних документальних матеріалів.  При цьому, як і годиться, жодним словом не згадується джерело. До того ж автори програми  явно не самі знайшли ту хроніку, оскільки вона змонтована була так само, як у моєму фільмі. Я про це написав статтю у «Детектор медіа». Зрештою, я нічого тоді не вимагав, аби тільки виробників програм взяли це до уваги і більше так не чинили. І ось здрастуйте вам: нова пригода!

І оце хто б мені підказав в нинішній ситуації – що робити? Я не хочу ні з ким конфліктувати. Я не прагну ні з ким судитися. Я не бажаю до себе особливого ставлення. Я тільки хотів би, як і будь-який інший автор, щоб дотримувалися моїх прав. (Підкреслю, що, як майнові, так і авторські права на це кіно належать вашому авторові). Якщо вони випадково порушуються, то я хотів би, аби це було виправлено. Але, попри розмову з автором програми «Далі буде», ніхто про виправлення і не думав. І що ж мені лишається? До суду звертатися? Скажіть но, автори передачі, вам дуже хочеться зустрітися зі мною в залі судових засідань? Чекаю відповіді. Моє рішення залежить від вас.  

«Детектор медіа» звернулась по коментар до ведучого програми «Далі буде» Андрія Охрімовича. Він визнав, що у випуску програми 15 жовтня були помилково використані фрагменти з фільму «Три любові Степана Бандери», про походження яких автори не знали. «Думаю, що в цьому випадку можна тільки вибачитись», - сказав пан Охрімович. Він уже мав телефонну розмову з Юрієм Лукановим і перепросив його за прикрий інцидент. На думку Андрія Охрімовича, автор у такому випадку має право на компенсацію моральної шкоди, але Юрій Луканов так і не повідомив, в якій саме формі він хотів би таку компенсацію отримати. За словами автора програми, є можливість принести офіційні вибачення в ефірі програми «Далі буде», але він не бачить у цьому великої потреби.