Телеканал НТН розпочав показ багатосерійного російського фільму «Раскол», у якому йдеться про одну з найбільш замовчуваних сторінок історії Росії - розкол Російської православної церкви (РПЦ), який відбувся у XVII сторіччі й наслідки якого сповна не подолано й сьогодні.

Фільм уже демонструвався на російському телебаченні та викликав значний суспільний резонанс. Незабаром і український глядач оцінить черговий російський історичний серіал та складе свою думку про нього. Тож, як на мене, не менш цікавим, аніж сам фільм, є його обговорення, яке відбувається в Росії. Практично всі учасники дискусії єдині в одному: фільм про одну з трагічних сторінок історії російського православ'я вдався на славу. Характерно, що цієї думки дотримуються представники як РПЦ, так і Російської православної старообрядної церкви, яка внаслідок церковної реформи, що її з допомогою московського царя Олексія «хрестом і мечем» провів патріарх Никон, була репресована, переслідувана й ледь вижила.

Що ж так сподобалося сторонам, які у XVII сторіччі фактично поставили свою країну на грань громадянської війни? Як видно з обговорення, яке активно відбувається на російському телебаченні, це замилування нехай трагічною і страшною, але зате власною історією. Один із представників РПЦ визначив жанр фільму як фреска. Ця метафора має віддзеркалити ставлення до того, що відбувається на екрані. Як на мене, дивна метафора, адже сюжет фільму побудовано на силовому протистоянні. З одного боку, патріарх Никон зі своїми реформами, які збурили суспільство, з другого - ортодоксальне духовенство, яке за збереження свого обряду готове на жертви, муки і навіть на розкол.

Але якщо хтось вважає це «фрескою», то нехай так і буде.

Для українського ж глядача важливішим є інше, а саме те, про що не хочуть говорити представники РПЦ і старообрядці, російські інтелігенти й московські інтелектуали.

Це правда, що у фільмі червоною ниткою проходить ідея церковної реформи, що її затіяли православний патріарх і московський цар. Але чомусь на задній план при обговоренні фільму відійшла головна причина, яка спонукала московських правителів до цієї реформи. У цьому контексті треба віддати належне як автору сценарію, так і режисеру фільму, які цю причину назвали дуже конкретно: Москва - Третій Рим. Ось альфа й омега всіх політичних і церковних реформ, що їх здійснювали цар Олексій і патріарх Никон. Цар і патріарх у фільмі (думаю, що так було і в реальному житті) не приховують свого розчарування у Константинопольському патріархові, всіляко підкреслюють меншовартість інших східних патріархів, бо добре розуміють, що на часі - відродження Третього Риму, реалізація нової імперської ідеї, яка допоможе вирішити всі внутрішні проблеми московського царства.

За це обидва правителі готові заплатити будь-яку ціну, навіть погодитися на розкол власної церкви, яка в ті часи була головним репрезентантом московської ідентичності.

 Кадр із фільму

Росіяни не були б росіянами, якби у своєму фільмі на торкнулись української теми. У «Расколе» українська проблематика зафіксована опосередковано, але вона завжди виходить на перший план при обговорені фільму. Зокрема, його творцям дорікають, що вони не повною мірою розкрили «українське питання» у контексті так званої Переяславської ради.

Справді, у фільмі на цьому особливо не наголошують. Але не настільки, щоб не зрозуміти ставлення росіян до постаті гетьмана України Богдана Хмельницького, що його у «Расколе» зверхньо іменують «Богдашкою». Йому дорікають, що він не має чіткої (в цьому випадку - промосковської) лінії. Хвилюються, що гетьман може в будь-який момент стати на бік Польщі чи Туреччини. Іншими словами, типове імперське ставлення до одного з українських лідерів.

Але в ім'я справедливості слід наголосити, що образ гетьмана Богдана Хмельницького все ж відрізняється від усталеного. Для більшості сучасних росіян український гетьман - це політик, який ніколи не сумнівався у виборі Росії як партнера. Його інтерпретація в серіалі ближча до правди. Гетьман в усьому сумнівався, а особливо тоді, коли погоджується на пакт із російським царем Олексієм.

Цей пакт мав не лише згубні для України політичні наслідки, але й відбився на її церковно-релігійному житті. Відомо, що на той час Київська митрополія не входила до складу Московського патріархату, а перебувала у складі Константинопольського й користувалася найширшими правами. Представники ж Української церкви, у своїй переважній більшості, не погоджувалися на підпорядкування Московському патріархові.

Щоб остаточно підкорити Київською митрополію, у Москві було висвячено єпископа Мефодія Филимоновича, однак його свячення не визнав Константинополь, а самого Мефодія за порушення канонів Православної церкви було проклято.

1685 року було здійснено нову спробу захопити Київську митрополію. Єпископ Луцький Гедеон (Святополк-Четвертинський) отримав у Москві дозвіл посісти Київську митрополичу кафедру й фактично підпорядкував її Московському патріархату. Але й до цього часу Синод Константинопольської церкви вважає це рішення незаконним.

Звісно, у фільмі «Раскол» про це не йдеться. Але Україна сьогодні гостро відчуває наслідки тодішніх реформ, а особливо політики Третього Риму, яка зароджувалася в часи царя Олексія і патріарха Никона. Тож для української аудиторії демонстрація цього серіалу - ще одна нагода вивчити та осмислити маловідомі сторінки нашої історії.

Фото - ntn.ua