Як не дивно, українське телебачення небагате на підсумкові інформаційно-аналітичні програми. Донедавна лише два канали -  „Інтер” та „1+1” – насмілювались „навантажувати” публіку аналізом подій тижня у недільні вечори. Згодом до них приєднався К1 із програмою „Один тиждень”. Інші інформаційні служби або роблять у неділю звичайні випуски новин (Перший, Новий), або відпочивають (ТРК „Україна”, НТН, СТБ, „Тоніс”). Вважається, що недільного вечора глядача треба розважати художніми фільмами, спортивними матчами та естрадними концертами. Відтак, попит на поживу для розуму задовольняють російські канали - ОРТ, НТВ, РТР, які пропонують своїй аудиторії аналітичні тижневики. Адже рівень політичної грамотності глядачів зростає, а разом із ним – і потреба у якісній інформації та безсторонній професійній аналітиці. Надто ж перед виборами, коли від адекватності висвітлення політичних подій безпосередньо залежить майбутнє їх фігурантів.

Програма „Факти тижня з Оксаною Соколовою” вперше з'явилась в ефірі каналу ICTV 12 лютого 2006 року. Проект запустили скромно, без надмірного галасу. Анонси не обіцяли нічого надзвичайного: підсумковий тижневик був покликаний „зробити інформаційне і публіцистичне мовлення каналу логічно завершеним”. Публіку заздалегідь попередили про відсутність у програмі цілої низки ключових елементів формату: розширеного інформування про події, „скрупульозно-докладної до печії аналітики”, запрошення гостей до студії. Справді, характерних для „Подробиць тижня” і, особливо, для підсумкових випусків „ТСН” довжелезних монологів ведучих у студії тут і не спостерігалося. Підводки ведучої тривають зазвичай не більше 30 секунд, в окремих випадках – до 3 хвилин, і містять мінімум аналітичних викладок, переважно лише найнеобхідніший інформаційний бекґраунд. Та й хронометраж програми – близько 25 хвилин – не дозволяє розговоритись. Як правило, випуск складається з 5-7 репортажів, з яких  1-2 присвячені подіям за кордоном. Програма почала виходити в ефір із нової студії.

Оксана Соколова має великий досвід як репортерської, так і редакторської роботи. У „Факти” вона прийшла 2000 року, маючи 7 років телевізійного стажу, і працювала ведучою до 2003-го, коли стала прес-секретарем генерального прокурора Васильєва. Повернувшись на канал у 2005-му, Оксана знову стала ведучою „Фактів”, а невдовзі й шеф-редактором „Свободи слова” з Савіком Шустером. Під її керівництвом за роботу над проектом „Факти тижня” узялась команда сильних репортерів ICTV: Віктор Сорока, Сергій Смальчук, Володимир Соколов, Олександр Ільїних. Обіцянка головного редактора інформаційної служби каналу Олександра Семирядченка зробити з кожного сюжету програми „своєрідний міні-фільм”, звісно, була перебільшенням, однак режисура вийшла цікава, непроста й винахідлива. Базовий жанр – проблемний репортаж із елементами авторської аналітики; використали й принцип дайджесту, ввівши до програми рубрику „Цитати тижня” з іронічними коментарями.

Побудувавши концепцію на суб'єктивному погляді, творці програми значною мірою зняли із себе відповідальність за можливу непропорційність висвітлення подій тижня. Якійсь темі приділили забагато уваги, якусь злегковажили – завжди можна списати на особливості власного погляду журналістів. Проте, команда „Фактів тижня” цим не зловживає: протягом перших двох місяців виходу програми неадекватне подання політичних топ-тем трапилось раз чи два, можна сказати, у межах статистичної похибки.

Що відразу впало в око у новій програмі, так це відсутність, або, принаймні, дуже невелика кількість „джинси”. Ніде правди діти, журналісти щоденних новин ICTV під час парламентської кампанії - 2006, без жодних там „спецоперацій” чи „маніпулятивних технологій”, просто тулили майже в кожному випуску один-два сюжети про Володимира Литвина чи Інну Богословську – лідерів політичних проектів, якими опікувався власник каналу, - або ж їхні синхрони. Йдеться, звісно, не про злободенні питання українського парламентаризму, а про „важливі” новини на зразок „Литвин привітав жінок із 8 березня” або „Богословська стурбована перспективами відносин із Придністров'ям”. У „Фактах тижня” нічого подібного не траплялось – ані Володимира Михайловича, ані Інну Германівну всує не згадували, окрім хіба що найпершого випуску від 12 лютого. Навіть 19 березня, коли з нагоди закриття останньої сесії 4 скликання дифірамби про визначну роль Литвина у збереженні стабільності співали на всіх каналах, у підсумкових „Фактах” з'явився дуже критичний сюжет про „раду перебіжчиків”. Отже, місія, яку ретельно виконували „Факти”, „Подробно с Дмитрием Киселевым” і „Свобода слова”, на тижневик Оксани Соколової не поширювалась.

Таким чином, за півтора місяці до виборів канал ICTV, найбільш політизований із трійки медіахолдингу Пінчука (ICTV, Новий, СТБ), запропонував глядачам повний спектр інформаційно-політичного мовлення – звісно, не без агітаційного елементу: професійні іміджеві політично-заангажовані інтерв'ю Кисельова, захопливі баталії за незмінною участю Інни Богословської у Савіка Шустера, ненав'язлива „джинса” у щоденних „Фактах” – і, нарешті, відносно безстороння  підсумкова програма „Факти тижня з Оксаною Соколовою”. Втім, незаангажованість – це, звісно, надзвичайно цінне і рідкісне в наших широтах явище, та чи достатньо лише її, аби робити висококласну програму?
_________________________________________________________________

Повний текст інтерв'ю та інші матеріали читайте у номері журналу "Детектор медіа" за червень 2006 року.

Нагадуємо, що триває передплата журналу на друге півріччя 2006 року. Про умови передплати докладніше можна дізнатися тут.

Також журнал можна придбати на розкладках преси СП "Столичні новини" у вестибюлях станцій метрополітену м. Києва та в магазинах:
1. «Наукова Думка», вул. Грушевського 4, м. Київ
2. Книгарня «Сяйво», вул. Червоноармійська 6, м. Київ

Проекти ГО "Детектор медіа" реалізуються за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) за угодою № F11158-TK-01. Погляди авторів не обов'язково збігаються з поглядами Агентства США з міжнародного розвитку.

"Telekritika" projekt were made possible through support provided by the United States Agency for International Development, under the terms of Award No. F11158-TK-01. The opinions expressed herein are those of the authors and do not necessarily reflect the views of the United States Agency for International Development.
Реалізації проектів ГО "Детектор медіа" сприяють Тhe National Endowment for Democracy /NED/, Internews Network.