У понеділок газета Sun, найтиражніша англомовна газета у світі, вмістила на першій шпальті сенсаційну новину про те, що відома співачка Ніколь Шерцінгер із поп-гурту Pussycat Dolls та автогонщик Л'юїс Хемілтон знову разом. Попри те, що посварилися три місяці тому. Мільйони читачів зітхнули з полегшенням.

Просто під новиною про відновлення щастя зіркової пари був інший заголовок: «Ще один екслюзив Sun! Наступної неділі буде «Сонце»! І це НЕ прогноз погоди!» Конкуренти Sun напружилися.

До банальної гри слів довкола назви газети, що в перекладі з англійської означає «сонце», вдаються не вперше, так само як і до гри слів довкола Sky, що в перекладі означає «небо». Руперту Мердоку лишається тільки назвати ще якісь частини своєї імперії словами «земля» й «вода», і тоді його панування над медіа й комунікаційним простором Британії буде закріплено назавжди.

У той час як було оголошено про початок виходу Sun по неділях (абревіація Sun on Sunday стає SOS), зловісним нагадуванням про долю його найближчого родича, небіжчика News of the World, стало продовження розслідування Лівесона. У той самий день, коли таблоїд Sun пообіцяв прекрасну погоду, свідчення про прослуховування її телефону журналістами News of the World давала співачка Шарлот Черч. Ще зловіснішою передвісткою стали арешти кількох журналістів - і цього разу вже не News of the World, а самого Sun, який раніше успішно відхрещувався від причетності до скандалу з прослуховуванням телефонів знаменитостей і здобуття інформації для сенсаційних заміток у такий спосіб.

Співачка Шарлот Черч стала однією з багатьох знаменитостей, на кшталт Дж.К. Раулінг, Сієнни Мілер і Хью Гранта, які дали свідчення слідству у якості свідків

Але якщо британський досвід чогось і навчив медіамагната Руперта Мердока, то це незмінного «Keep calm and carry on!» - що найкраще передати Карлсоновим «Спокойствие, только спокойствие!»

News Corporation визнає, що «певні помилки», може, і було допущено, але як краще вичистити ложку дьогтю з бочки меду, як не новим починанням - новим, недільним варіантом газети Sun, який заповнить вакуум, що утворився після закриття минулого літа News of the World.

Недільний Sun не буде ані таким скандальним, як News of the World, ані таким сповненим фотографій напівголих жінок, як сам Sun по буднях. Це буде сімейна газета, з ухилом у моду, домашнє господарство і програму телепередач. Перший наклад встановлено на оптимістичній позначці 3 мільйони примірників. News of the World виходив накладом 2,7 мільйони. Непогано, правда?

Заплановано і всілякі трюки для приваблення читачів, які, звісно ж, не чекали останні 8 місяців повернення News of the World, а просто почали читати інші таблоїди. Передбачається, що недільний Sun буде коштувати лише 50 пенсів (Мердок відомий перемогами в цінових війнах проти конкурентів), а рекламодавцям запропонують пільгові умови для розміщення реклами. У той же час власні рекламні кампанії готують головні конкуренти Sun - недільні Mail і Mirror. Обидві газети поки коштують по фунту.

Головний же висновок, якого можна дійти з того, що Руперт Мердок, якому через три тижні має виповнитися 81 рік, вирішив відкривати недільний Sun саме зараз, - він вірить, що найгірше вже позаду і що нічого страшнішого на його журналістів уже нікому не вдасться «нарити». Може, його інтуїція й не підведе, а може... Не хочу закінчувати речення категорично забороненим на BBC висловом «час покаже».

З одного боку, рішення Мердока поновити видання ще однієї газети в неділю не можна не вітати. Більше розмаїття в інформативному просторі, менше безробітних журналістів.

З іншого - зуби всіх антимонополістів починають проти волі скреготати при згадці про те, що перед закриттям News of the World Рупертові Мердоку належало майже 40% загальнонаціональних британських газет. Як для першої демократії й батьківщини Адама Сміта - забагато. Тепер фактично відбувається повернення до цієї позначки.

Крім того, не можна не помітити швидкості, з якою пан Мердок намагається замести під килим минуле і відхреститися від «злочинів», до яких вдавалися кримінальні елементи з лав його репортерів. «Ми повинні очистити ім'я нашої газети!» - заклик, повторюваний із регулярністю мантри.

Але заждіть хвилинку! Хто, власне, довів, що саме заарештовані журналісти винні в падінні стандартів і порушенні правил журналістської етики? Чому не покласти відповідальність на редакторів, та навіть на підзвітних самому Мердоку керівників найвищої ланки, які вибудували в компанії уявлення про прийнятне (і, відповідно, неприйнятне). А може, навіть на самого Руперта Мердока? Якби він узяв на себе хоча би крихту відповідальності, замість того щоби звинувачувати якихось таємничих «зловмисників», це було би набагато природніше і просто, вибачте на слові, чесніше.

Тим часом шматування окремих репортерів і вивчення під мікроскопом методів збирання інформації починають даватися взнаки. Деяким незалежним оглядачам, як-от міністра освіти Британії Майкла Гоува, стає дедалі важче відрізняти біле від чорного, прослуховування приватних телефонів із метою дістати скандальну інформацію - від дій в інтересах громадськості. Пан Гоув заявив, що розслідування Лівесона створює загрозливу атмосферу для свободи слова. Мовляв, закони, що чітко окреслюють журналістську етику і забороняють давати хабарі поліції, вже існують, треба лише забезпечити їх дотримання.

Аналітики у Британії останнім часом багато пишуть про те, як же складно розрізняти свободу слова і нахабство папараці, дії в інтересах громадськості і втручання у приватне життя окремих людей.

Але здається, що коли всі журналісти дотримуватимуться тих самих вимог, які існують на BBC, питання етики втратять свою візантійську заплутаність. На BBC використання прихованих мікрофонів і камер та прослуховування телефонів дозволяється лише після консультації зі старшими редакторами та юристами, а також лише за наявності або доведених, або високоймовірних свідчень, що тут ідеться про якусь кримінальну діяльністю, викриття якої є в інтересах громадськості. Не варто, напевно, й казати, що «бомбанути» голосову пошту Сієнни Міллер про всяк випадок, раптом там буде щось ласе, і потім написати новину про те, що вона розійшлася (чи, навпаки, знову зійшлася) з Джудом Лоу - для BBC просто не варіант.

Але треба бути реалістами. Друкована преса бореться за виживання. Причому, якщо у цій медіавійні телебачення, радіо й інтернет - це такі собі ворожі держави з більш-менш повноцінними арміями, то газети - це давно немиті, голодні партизани, які бігають лісовими стежками з оберемками гранат і, прив'язавши ще живому зраднику каменюку на шию, кидають його в річку.

Друкованій пресі втрачати майже немає чого. Вона вже втратила голе тіло - кому потрібні груди на третій сторінці Sun, за які треба заплатити 30 пенсів, коли в інтернеті того добра - як бруду. Якщо остаточно втратяться сенсації й грубіянство (на кшталт Джеремі Кларксона) - майбутнє виглядає зовсім похмурим. Для друкованої преси, але необов'язково для її читачів.

Джеремі Кларксон і його витончений гумор: «Заборонити нам пити - це як зебрі заборонити бути смугастою!»

І не стримаюся, проведу астрономічну паралель. Зірка стає яскравішою. І яскравішою. І ще яскравішою. Коли її яскравість збільшується разів у двадцять, вона перетворюється над Наднову і раптово гасне. Чи може так статися і з Сонцем? Ні, кажуть науковці. Сонце, також відоме як Sun, - надто мала зірка, щоби коли-небудь стати Надновою. У кращому разі воно перетвориться на Білого карлика.