Товариш Сталін постійно дбав про найкращий у світі радянський кінематограф. І про те, щоби цей кінематограф оперативно відгукувався на потреби часу, щоби відображав життя справжніх народних героїв. Досить згадати цілу серію зроблених найкращими режисерами історичних стрічок про знаних полководців, починаючи від князя Невського й закінчуючи адміралом Нахімовим. Отож епізод, що відбувся у березні 1935 року й був описаний газетою «Правда», не становив винятку: «Когда режиссеру А.П. Довженко вручили на заседании Президиума ЦИК СССР орден Ленина и он возвращался на своё место, его догнала реплика товарища Сталина: "За вами долг - украинский Чапаев". Через некоторое время на этом же заседании товарищ Сталин задал вопрос товарищу Довженко: "Щорса вы знаете?" - "Да", - ответил Довженко. - "Подумайте о нём", - сказал товарищ Сталин».

І Довженко створив цей фільм. Робота йшла довго і складно - замовник постійно стежив за її перебігом, особисто затвердив актора Самойлова на головну роль, переглядав зняті епізоди (нерідко після цього їх доводилося перезнімати чи перемонтовувати), висловлював побажання щодо введення у стрічку тих чи інших сюжетних ліній, незалежно від їхньої історичної правдоподібності (однією з них були бойові дії червоних військ проти польської армії, які насправді розгорнулися через рік по смерті Щорса). У підсумку, хоча Довженкові й удалося внести до загалом пропагандистського фільму деякі українські мотиви та символічні образи, закарбовані на рівні соціокультурних архетипів, але вийти за межі міфологеми йому не вдалося. Втім, він і не дуже прагнув цього, в сценарії стрічки неодноразово пишучи про ідеалізований, дистанційований від реальності її характер.

Але то ж Довженко, який перед цим міг достатньо вільно створити кілька фільмів, - і тому навіть у тоталітарній міфологемі в нього наявні нотки людяності, навіть у зробленій на замовлення пропагандистській стрічці відбивається талант автора, а отже ціла низка кадрів «Щорса» й нині гідна того, щоби їх вивчати під оглядом кінематографічної майстерності, винісши ідеологію «за дужки». А от через десять років, у так само замовному «Мічурині», суцільна банальщина, як сюжетна, так і образно-символічна, рівень відчутно нижчий за середній. Причини? Їх чимало, але не остання та, що не можна тривалий час робити тільки замовні, ідеологічно правильні стрічки. Навіть талант найвищого ґатунку такого не зможе витримати...

Я вже не кажу про те, що «українського Чапаєва» в дійсності не могло бути, як то кажуть, за визначенням. Бо насправді був начдив Чепаєв, а не Чапаєв (останній - герой роману Фурманова). Ну, а кіноЩорс - це міф у кубі, бо ж, скажімо, реальний начдив 44-ї погрожував повести дивізію до Петлюри...

Історія ця мені згадалася, коли міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов в інтерв'ю телеканалу «Рада» висловив надію на швидку появу стрічки про вітчизняних правоохоронців: «Я сподіваюся, що наш український кінематограф до Дня міліції (який відзначається в Україні 20 грудня. - С.Г.) кілька серій фільму про українську міліцію випустить», - повідомив він, реагуючи на зауваження про те, що США, країни Заходу, а останнім часом і Росія формують імідж поліції через художні кіно- й телефільми. Ба більше: міністр нагадав, що МВС уже певний час працює над реалізацією такого проекту. І справді: ще влітку колишній радник міністра внутрішніх справ, полковник-журналіст Костянтин Стогній відкрив пресі невелику таємницю: МВС планує зняти художній фільм про роботу міліції. «Могильов хотів, щоб люди побачили життя райвідділу», - повідомив тоді Стогній, розповідаючи про розмову з Могильовим із приводу створення фільму. Екс-радник міністра взявся за написання сценаріїв згаданих уже чотирьох перших серій, як то кажуть, із детективною канвою.

Звісно, поки результат не постав на екрані, виносити присуд зарано. Але вже зараз можна сказати, що генерал-полковник Могильов пішов хибним сталінським шляхом, на додачу до цього не маючи у своєму підпорядкуванні ані Ейзенштейнів, ані Пудовкіних, ані Довженків. Отож виникає ціла низка закономірних запитань стосовно цієї міністерської ініціативи.

По-перше, за які гроші робиться ця стрічка (точніше, її чотири перші серії)? Якщо бюджетні, то чи не є це ще менш законною витратою коштів, аніж те святкування Дня міліції, яке інкримінується Юрієві Луценку? Якщо ж ідеться про «спонсорські джерела», то чи не пов'язано це з обміном за класичною схемою: «ти - мені, я - тобі», яка в даному випадку є корупційною?

По-друге, чи в принципі можливо показати бодай відносно правдиво роботу райвідділу міліції, коли замовником є міністр внутрішніх справ? Якщо вона, власне, несе суто пропагандистський заряд? І чи буде успішною відомча пропаганда - адже ані у США, ані у Євросоюзі, ані навіть у Росії відповідні правоохоронні структури не виступають ініціаторами і замовниками фільмів?

По-третє, Костянтин Стогній із його аж надто неоднозначними поглядами на українську націю та українську державність (перейменувати Україну на Русь, українців на русичів, запровадити двомовність, перестати орієнтуватися на націоналізм і запросити з Російської Федерації висококласних спеціалістів) може стати в пригоді хіба що в написанні фентезі на тему нацистської загрози, яка йде від таємних антарктичних баз нащадків гітлерівців, але не про вітчизняну («руську» чи «русскую»?) міліцію.

По-четверте, коли практично відсутнє національне кіновиробництво, коли телефільми продукуються по чайній ложці на рік, серіалові про міліцію - якими б не були масштаби витрат на нього - середній і посередній рівень гарантований. Утім, звісно, можна запросити висококласних фахівців із Російської Федерації - продюсерів, режисерів, акторів...

По-п'яте, як на мене, очевидним є не надто прихований передвиборний характер планованого серіалу: перші чотири серії цього грудня, наступні (якщо на одну серію припадатиме місяць-півтора) - навесні, третя подача - на наступну осінь, отож буде нагода все повторити-прокрутити разом, і хай живе телевізійний райвідділ міліції, який забезпечує найчесніші вибори!.. Втім, Україна все-таки не Росія, і свого підполковника Путіна, який прикрив би своїм авторитетом не надто привабливу картину «внутрішніх органів», у нас немає. І, сподіваюся, не буде ніколи.

І взагалі - хіба посутніми міфологемами, навіть - уявімо це бодай на мить - талановитими, зітреш той реальний бруд, яким, на думку мільйонів українських громадян (досить поглянути на соціологічні дані чи на дискусії в інтернеті), по вуха сьогодні заляпано правоохоронні органи, що їх мій колега Віктор Каспрук небезпідставно зве «олігархоохоронними»?

Не треба забувати: і в США, і в Євросоюзі за здебільшого позитивного ставлення до правоохоронців (винятком може бути хіба що Греція останніх років) завжди вистачало і вистачає сьогодні гостро критичних стрічок про поліцію, а ще в Америці та Європі (а також у Японії, Австралії, Аргентині тощо) не бояться сміятися з неї. Варто згадати хоча би класичний цикл Луї де Фюнеса і його команди про жандармський відділок із Сан-Тропе. А той самий де Фюнес у «Фантомасі»... Сумніваюся, що в нас цей актор пройшов би по статті формування позитивного іміджу міліції (до речі, для початку варто було би перейменувати цю структуру, яка досі має радянсько-реліктову назву, щоби вона звалася так, як звуться захисники правопорядку не тільки у США, а віднедавна навіть у Росії; бо ж як, між іншим, під час Євро-2012 закордонні гості здогадаються, хто є who?).

Загалом же, найшвидше, ідеологія запланованого серіалу буде на рівні «Где-то кое-кто у нас порой» (була така знакова пісня в циклі телевистав доби Леоніда Брежнєва «Следствие ведут ЗнаТоКи») - тобто про «окремі недоліки», що їх успішно долають хоробрі міліціонери. А от про реальні проблеми боротьби з криміналітетом та корупцією (на якому там «гідному» місці Україна у світі?) навряд чи щось скажуть. Зі зрозумілих українській аудиторії причин. Зате мистецького рівня навіть радянських телесеріалів досягти буде практично неможливо. Бо ж потрібне (абеткова істина, але варто її ще раз повторити) масове, постійне виробництво фільмів. На це не потрібні скажені гроші - бо ж «мєнтовські» російські серіали 1990-х нерідко робилися майже на копійки, на ентузіазмі акторів, які не хотіли дискваліфікуватися. Але і без грошей не вийде. А головне - не вийде без бодай відносної творчої свободи і без повної відсутності замовлень із боку МВС на позитивні фільми про міліцію...

Фото - ukranews.com