В одному дитячому садку, як це ведеться нині, виявився надлишок дітей. Якось не пощастило ані вихователям, ані няням, ані заврайвно з батьками - всі як один виявилися незаможними й грошей на хабарі не знайшов жоден. За законом, відмовити дитині в місці в садку ніяк не можна, але й перенаселені групи теж тримати не можна. І тут завідувачці дитячим дошкільним закладом спало на думку влаштувати між дітьми змагання на вибування. Ця добра тітонька поділила «зайвих» на дві групи, посадила діток в одну пісочницю і сказала: «Дітки, хто з вас упорається з усіма моїми завданнями, той і залишиться в садочку. А хто не зможе, той піде додому. І хай його батьки шукають інший садочок».

Діти, хай і малі, але фішку просікли: комусь, хто не надто любить підгорілу манну кашу й денний сон, одразу схотілося вибути, а отже програти в першому ж конкурсі. А хтось, маючи від природи авантюрну вдачу, нехай і в зародку, вирішив будь-що виграти.

Леле, що тут у тій пісочниці почалося! Дітки почали битися-сваритися, красти одне в одного вельми нечисленний провіант, тихцем руйнувати замки з піску, які старанно зводила група-суперниця на завдання виховательки, а потім зловтішатися з тих, кого з ревом і жорстоким дитячим реготом виганяли з пісочниці...

Завідувачка з того всього дуже тішилася, адже за 40 днів експерименту її вихованців поменшало аж на два десятки.

Але переможець, який у тих недитячих іграх загартувався не по-дитячому, так і не збагнув, для чого він перевертав пасочки чи тихцем відбирав у дівчаток із групи-суперниці цукерки. Далі на його долю випали недитячі випробування у вигляді ненависного режиму дня, а про його загальнодитсадівську славу дуже швидко забули всі.

Отака приблизно картинка склалася в моїй голові, коли я переглянула перші випуски «грандіозного» проекту телеканалу ICTV «Останній герой». В анонсах його представляли дуже пафосно: «Один із найпопулярніших проектів світу, який знімали у 43 країнах, уперше реалізовано в Україні. На тропічний острів у пошуках пригод та неймовірних випробувань вирушить команда з 18 сміливців. Серед них - українські зірки шоу-бізнесу, спорту та телебачення, які не побоялися ризикнути комфортом і навіть здоров'ям для участі у проекті. Інші учасники - звичайні шукачі пригод, які пройшли всеукраїнський кастинг. Протягом чотирьох місяців усім їм, відомим зіркам та тим, кому зірками лише належить стати у проекті, треба було доводити, що саме вони гідні поборотися за звання "Останнього героя"!

Учасники проекту проведуть 40 днів і ночей на островах Гібраліон та Мого-Мого, загублених у Тихому океані біля берегів американського континенту. Два кілограми рису на 18 людей, кілька знарядь праці, власні руки та голови - це все, на що доведеться розраховувати новим Робінзонам. Чи зможуть вижити учасники, позбавлені зв'язку із зовнішнім світом і всього того, до чого нас привчила цивілізація?»

Проект стартував 16 жовтня. А вже наступного тижня з шоу вибула Олена Пащенко, капітан міліції. Якихось очевидних причин до її вигнання ніби й не було. Хіба що органічна і навіть підсвідома нелюбов українців до наших так званих правоохоронних органів.

33-річна Олена нічого поганого членам своєї команди - племені Води - не робила: їжі не крала, про подружок не пліткувала, навпаки, намагалася бути великодушною до всіх і корисною в міру сил. Але коли дійшло до голосування, вона отримала чотири голоси за вигнання. Мотивації «одноплемінників» були такими: «Від цієї людини невідомо чого можна чекати». Або ж «Мені з такою людиною не по дорозі». До речі, ведучий проекту Остап Ступка попередив «водяних» перед нарадою, щоб вони привезли на місце судилища свої речі, щоби потім не їхати по них на острів. І Олена виявилася єдиною, хто прислухався до поради ведучого. Як передчувала.

Поза всім тим, незважаючи на таке швидке звільнення з тропічного полону, свій шмат загальноукраїнської слави канал ICTV Олені Пащенко забезпечив. Невідомо, чи продовжить вона кар'єру в органах, але завдяки проекту й піару навколо нього, зокрема на сайті «Останнього героя», обличчя героїчної брюнетки стало впізнаваним. Отож, обіцянки зробити з досі невідомих широкому загалу людей справжніх зірок, хай і на скороминущу мить, виявилися правдою.

Якщо хтось іще пам'ятає, проект «Останній герой» кілька років поспіль активно експлуатував російський «Перший». Кого там тільки не було: і поп-співаки, й актори, й спортсмени, і бізнесмени... За шість чи сім сезонів на закинутих островах у найекзотичніших місцях світу побувала чи не вся світська тусівка Москви і Санкт-Петербурга. У такий спосіб призабуті співачки, як-от, приміром, колись «Блестящие» Ольга Орлова та Жанна Фріске, цілком успішно повертали собі колишню, але тепер уже індивідуальну славу й робили досить непогану сольну кар'єру. Ну а Микола Дроздов, вічний ведучий програми «У світі тварин», залюбки поїдав перед камерою всіляку нечисть, тим самим демонструючи любов до всього живого.

Український проект від російського варіанту відрізняється тим, що племена-суперники сформували за принципом «8 хлопчиків та одна дівчинка» й навпаки - «8 дівчаток та один хлопчик». Тож співжиття племен на островах набуло нових відтінків і, як показали перші випуски проекту, - на користь чоловічої більшості, чия спільнота виявилася монолітнішою. Вони навіть за єдину жінку не стали влаштовувати поєдинків!

Щоправда, споглядаючи дуже красиву картинку тропічної природи, якось не дуже віриться в те, що учасників поставлено в нелюдські умови. І їжі, як з'ясувалося, їм вистачає, й екзотичних фруктів також (для вегетаріанця Андрія Куликова це взагалі справжній рай!). Можливо, таке враження складається через те, що формат передбачає зосередження знімальної групи не на боротьбі героїв за виживання в екстремальних природних умовах, а на боротьбі за виживання саме у штучно створеній «пісочниці», тобто боротьби людей одне з одним. Побутові труднощі ж залишалися лише скупими епізодами.

Тож і здалося, що єдина «нелюдськість» полягала в нескінченних тропічних дощах. Або в конкурсі, коли «героям» довелося із зв'язаними руками тягати в зубах різних морських гадів, щоб визначити, хто більше натягає. І коли молоді, здорові й спритні впоралися з нелегким завданням азартно й майже завиграшки, то Андрія Куликова було щиро шкода. Ну а коли його показали з плюшевим ведмедиком, якого він зворушливо притискав до грудей, у мене аж сльози з очей покотилися!

Ще один «нелюдський» конкурс для учасників - обмаститися багнюкою й донести її на собі якомога більше до цебра - це якийсь рімейк із американського проекту «Вайп-аут». Але глядачів, які все-таки підсіли на «Останнього героя», справді потішили учасники, вимащені брунатною багнюкою, які щосили намагалися заляпатися якомога щільніше. А ще більше - розбірки, які влаштували учасники племені Води, що потерпіли поразку. «Славне» жіноцтво дійшло висновку, що вони, баби себто, занадто чесні, а мужики перемогли їх, бо хитріші. Але ті ж таки мужики виявилися настільки шляхетними, що віддали конкурентам рушницю для підводного полювання, про що, втім, того ж вечора пошкодували.

Ця екзотична «пісочниця» за визначенням мусить моделювати ситуацію під умовною назвою «павуки в банці», які зрештою мають одне одного зжерти, виявивши всі свої агресивні якості. Бо як інакше визначити переможця?

Та річ у тім, що поки що конфлікти в племенах якщо й виникають, то якісь непринципові, сказати б навіть дитячі. Приміром, на 5-й день перебування на острові Валерія Кульбаба заявила, що після дощових ночей із острова хочуть поїхати всі. Або ж Вася Фролова, образившись на слова Сергія Атанасова про те, що він працює, а дівчатка хай ідуть загоряти, трохи побурчала на цю тему. В тому сенсі, що дівчатка тут гарують з ранку до ночі, а їх звинувачують у ледарстві. Ну, й таке інше в тому ж дусі.

Одне слово, «шалені випробування» природними обставинами завдяки операторам, які показують їх у надзвичайно привабливих ракурсах, видаються цілком до снаги навіть вихованцям дитячого садочка. Те ж саме відбувається й із випробуваннями «пісочницею» - мабуть, завдяки особливій шляхетності учасників, відібраних на кастингу.

От і виникає побоювання, що врешті-решт чим далі, тим більше уваги до себе «останні герої» привертатимуть з боку корінних мешканців островів - дуже гарненьких мавпочок, які споглядають усе це неподобство з непідробним зацікавленням на мордочках.