Отже, все скінчилося - фінал «Голосу країни» відбувся. 11 вересня двома топ-новинами, принаймні, в «ТСН. Тижні», без перебільшення, були 10-та річниця теракту в США та інтрига останнього, 17-го ефіру вокального шоу «Голос країни».

Нині всіх слонів роздано, Ваня Ганзера переміг Тоню Матвієнко, незважаючи на злі язики, котрі просували версію, що 29-річну Антоніну тягнуть у переможниці з огляду на повагу до мами. Інша версія виглядала ще екзотичніше: Ніна Матвієнко, виявляється, давно купила перемогу доньки.

Прихильники Тоні написали керівникам «1+1» відкритого листа з приводу голосування, в якому пожалілися на дивні збої з відправленням есемесок у суперфіналі. Але проблеми були і з голосуванням за суперника співачки, кажуть автори листа.

Як на мене, в «золотого голосу України» немає таких грошей, щоб оплатити тисячі есемесок. Хоча деякі коментарі в інтернеті сповнені скепсису і щодо переможця. Мовляв, ну й вибрали - сліпого й бідного! Влад Ситник, пишуть такі скептики, у сто разів кращий, і вокально, і зовні. Як завжди, мають рацію всі, бо кожен глядач обрав собі улюбленця ще на початку шоу і відтак знаходить убивчі аргументи на користь його вокальних даних та манери виконання.

Фінал «Голосу країни», щиро кажучи, вдався на славу. Тут було все - і напружена інтрига, і бальзам на душу музикальних натур, бо спів усіх фіналістів перевершив сподівання; і сюрпризи у вигляді дуетів учасників і тренерів... І головне, що прямий ефір було бездоганно організовано. А це зробити, як відомо, надзвичайно складно. Скоординувати дії всіх служб, які брали участь у забезпеченні прямого ефіру шоу, так, щоб не видно було жодного шва і не сталося жодної нестиковки, - найвищий пілотаж. Тож знімаю капелюха!

Якщо заглибитися в історію прямоефірних шоу з глядацьким голосуванням на каналі «1+1», то, починаючи з першого сезону «Танців із зірками», всі вони були успішними. Надто ж перші. Тоді у гру голосування за улюбленців включилися навіть ті, хто до цього просто плювався на телевізор, вважаючи його зомбоящиком. Помалу естафету конкурсів, де результат вирішує глядач, підхопили інші канали. І в останні роки від них стало потроху нудити. Тож «Плюси» взяли формат, який щойно пройшов випробування лише в одній країні - Голландії, а далі «поїхав» до США. На відміну від «Х-фактора», що з величезним успіхом крокує всією планетою.

Безперечно, головною фішкою шоу стало те, що зіркові тренери обирали свої команди, сидячи до виконавців-професіоналів спиною. Такого в нас іще не було. Ні в «Х-факторі», ні в «Україна має талант». І там, і там журі бачить виконавця як на долоні, з усіма вадами й чеснотами. І через це учасники добираються часто-густо не за мистецькими якостями (голос, слух, відчуття ритму тощо), а й за манерою поведінки, зовнішністю та іншими другорядними складовими. Другорядні ці складові, щоправда, лише стосовно вимог формату «Голос країни». В усіх інших талант-шоу, байдуже, співочих, хореографічних чи й акторських, зовнішність зазвичай відіграє одну з найважливіших ролей. І це правильно. Бо талант талантом, а харизму ніхто не скасовував. Але організатори подібних талант-шоу, роблячи ставку на юний вік та приємну зовнішність, подеколи стають заручниками свого вибору. Адже що робити далі з тими хлопчиками-дівчатками, які і гарні, і слухняні, мало хто уявляє. Хіба що зробити їх ведучими ще якогось шоу, приміром, «Фермер шукає дружину», яке веде фіналістка першого сезону «Х-фактора» Ірина Борисюк.

Другою фішкою, безумовно, стало те, що до етапу ефіру, тобто тих самих «сліпих» прослуховувань, не було допущено фріків та людей «із вулиці», яких по повній програмі експлуатували на всіх попередніх талант-шоу. Правила вибору учасників до «Голосу країни» щодо таланту такі суворі, що після попереднього неефірного кастингу на сліпі прослуховування було відібрано практично лише професійних співаків. А пройти сліпі прослуховування вдалося навіть не всім знаним досі співакам. Так сталося, приміром, із Сашею Бєліною та з Фомою, на голоси яких не обернувся жоден тренер. Те саме відбулося і з дочкою Ніни Матвієнко Антоніною. Можливо, тренери вирішили, що пісня «Не метелиця» звучить у виконанні Матвієнко-старшої? Бо голоси в мами й доні дуже схожі. Як відомо, Костянтин Меладзе все-таки дав шанс Тоні Матвієнко і вона дійшла аж до фіналу.

Отже, внаслідк прискіпливого відбору «наосліп» кожен тренер отримав команду з 14 учасників, із яких вони й почали «ліпити» переможців. Треба сказати, що далеко не завжди вдало. Бо коли маєш справу не з «пластиліном», готовим набути будь-яку форму, а з самодостатньою творчою особистістю, можна наштовхнутися на категоричне неприйняття обраної музичним продюсером шоу або тренером пісні. Як наслідок - учасник виступав геть не так, як уявляв собі зірковий тренер. Саме «непідходящі» композиції змусили покинути проект багатьох талановитих голосистих виконавців.

Далеко на завжди глядачі були згодні з вибором чи вибуванням того чи іншого виконавця, але на етапі перших випусків, коли члени однієї команди змагалися одне з одним, думка тих, хто сидів перед екранами телевізорів, ніяк не враховувалася. А вже коли почалися живі ефіри, про справедливість чи об'єктивність забули як тренери, так і глядачі. Ну, хто міг уявити, що у суперфінал вийдуть Іван Ганзера та Антоніна Матвієнко? (У дужках зазначу, що спочатку йшлося лише про фінал). Якщо судити більш-менш об'єктивно, то і Влад Ситник, і Арсен Мірзоян-Бабурка набагато сильніші або вокалом, або харизмою, ніж переможець Іван Ганзера. Але у вибір переможця суто вокального шоу втрутилися кілька чинників, що не мають жодного стосунку до голосу чи слуху виконавців.

Перший (хай би хто що говорив про видатні вокальні дані Івана, все-таки він поступається Владові дуже сильно!) - наша ментальна слов'янська співчутливість і сентиментальність. Спостерігаючи за тим, як хлопець із Харківщини долає сходинку за сходинкою на шляху до фіналу, не можна було не ловити себе на дивовижній подібності ситуації до фіналу другого сезону шоу «Україна має талант», переможницею якого стала сліпа дівчина з Полтави Олена Ковтун. Хай там що, але до перемоги її привело саме співчуття глядачів. Голос, досить сильний і красивий, тут відіграв роль другорядну. Те саме відбулося у суперфіналі «Голосу країни».

Чинник другий - неприховувані симпатії тренерів і їхня активна промоція учнів. Саме зіркові тренери під час шоу спонукали багатьох глядачів голосувати так, а не інакше. Наприклад, Руслана взагалі майже одразу заявила, що голос країни - це Тоня Матвієнко, а відтак треба голосувати лише за неї. Вперто відстоював і власну симпатію до Арсена Мірзояна та переконаність у його успіху Стас П'єха. А Діана Арбеніна навіть розплакалася, коли її вихованець Іван Ганзера співав «Дивлюсь я на небо». Хоча, як на мене, у фонотеках меломанів можна знайти набагато краще виконання цієї пісні. А от хто з тренерів продемонстрував справжній драматизм і високий градус емоцій під час вибору учасника фіналу, то це Олександр Пономарьов. Адже всі бачили, як важко йому було обирати між Катериною Грачовою та Владом Ситником. Це при тому, що обоє були його улюбленцями. І те, що він віддав 70% свого голосу на користь Влада, свідчило: він обрав саме голос, тобто зробив те, чого й вимагає таке шоу.

Нарешті, третій чинник вибору - голосування глядачів. Позаяк жодних обмежень кількості есемес-повідомлень і телефонних дзвінків з одного номера не ставилося, за улюбленця можна було голосувати стільки разів, скільки дозволяла товщина гаманця, а також спритність пальчиків і володіння Т-9. Ну, а коли щира й безпосередня до непристойності Руслана кілька разів розповіла, за якого учасника і скільки саме есемес вона відправила, постало природне запитання: а що, суддям теж можна було голосувати? Та ще й необмежену кількість разів? Дозвольте, тоді можна було б і самим учасникам за себе голосувати. Цікаво, як би це вплинуло на остаточний результат?

І ще одне, найголовніше і найприкріше - чому про суперфінал, де голосуватимуть за двох учасників, які наберуть найбільшу кількість голосів, оголосили лише після того, як на перше місце за кількістю голосів вийшла Антоніна Матвієнко? І навіщо взагалі було його влаштовувати, якщо йшлося не про десяті чи соті відсотка, а про абсолютне лідерство? Якщо вже організатори пішли за сценарієм українських виборів президента, як сказав Костянтин Меладзе, треба було бодай про людське око хоч вокальну дуель між Іваном і Тонею організувати, а не швиденько обнулити попередні результати і знову відкрити лінію голосування. Їй-богу, краще було б не проводити настільки прозору аналогію! З відгуків на інтернет-форумах відомо, скільки людей отримали від операторів повідомлення, що голосування зупинено, аж...о 2-й годині ночі! Або ж навпаки - таке саме повідомлення хтось отримував тоді, коли голосування у суперфіналі насправді ще тривало! Хотілося б, аби в наступному сезоні організатори все це врахували і мінімалізували таким чином усі домисли та плітки, якими неминуче обростають подібні шоу, коли відсутні прозорі механізми підрахунку голосів, а про правила остаточного вибору переможця (або все-таки про зміну їх?) повідомляють за 30 хвилин до закінчення ефіру.

До речі, ніхто не знає, чому так щиро обіймався з татом Вані Анатолій Кінах? Це запитання також частенько ставлять інтернет-користувачі.

Звісно, для Івана Ганзери перемога в такому супермегапроекті - це чи не єдина можливість реалізувати себе як співака в майбутньому. Йому прямо на сцені вручили сертифікат на запис альбомів та відеокліпів у відомій рекординговій компанії. Це круто, але... Чи є у Вані композиції для цього запису? Якщо він збирається записувати пісні, що співав упродовж шоу, то це не зовсім те, що потрібно для початківця. Тоді хто їх напише і за які гроші? За долари чи за рублі, бо з огляду на те, що сертифікат вручав московський представник американської компанії, до США їхати не доведеться? Знову запитання, і знову не надто приємні, а відповідей на них поки що немає...

Щодо Тоні Матвієнко, то за її подальшу кар'єру можна бути спокійними. Вона як співала, так і співатиме. Байдуже, з мамою чи без неї. А друге місце в «Голосі країни» тільки додасть популярності. Та й записуватись Антоніні й без американців є де.  

Звісно, талант-шоу - не спортивні змагання, де результат піддається обчисленню за допомогою математичних величин. Тут усе диктують смаки, вподобання і загальний рівень культури. Тому годі було чекати від «Голосу країни» скрупульозної об'єктивності як з боку тренерів, так і з боку вболівальників. Адже на колір і смак товариш не всяк. Але попри все це, «Плюси» з новим для країни форматом досягли головного результату - зробили яскраве й динамічне видовище.

Ілюстрація - teleshow.com.ua