Вчора була прем'єра щомісячного проекту «Вечори з Віталієм Коротичем». Хоча анонсувалася програма як продукт Першого національного, її несподівано побачили ще й глядачі телеканалу «Інтер» (прес-служба «Інтера» не коментує причини появи програми Першого національного у своєму ефірі). «Детектор медіа» публікує репліки двох своїх авторів з приводу побаченого в ефірі.

24 серпня, в день 20-ї річниці Незалежності України, телевізійні канали влаштували для глядачів щось на кшталт гри в хованки. Програми дотримався лише 5 канал. Там тривав заявлений раніше телемарафон до Дня Незалежності. А ось із програмою «Вечори з Віталієм Коротичем», про яку прес-служба Першого національного повідомила заздалегідь, на офіційному бланку, вийшло щось незрозуміле. По-перше, ніяких вечорів Віталія Коротича в програмі Першого не було, натомість в анонсований у прес-релізі час (21.20) стояли «Урочистості з нагоди Дня Незалежності України». По-друге, лише завдяки звичці дивитися все й одразу (боже, благослови запінг!) і в надії подивитися новини, о 18-й перемкнула на «Інтер». І побачила в розкішному інтер'єрі... Віктора Федоровича з Віталієм Олексійовичем! Що й казати, обіцянка авторів прес-релізу, що «буде цікаво і несподівано», справдилася бодай у геть несподіваній появі цих персонажів на «головній кнопці» країни.

Невідомо, хто тут більше постарався: чи то гендиректор Першого національного, який поступився «правом першої ночі» каналу, де він довго й успішно працював, чи то власник «Інтера», котрий захотів першим продемонструвати суперлояльність найвищому шефові і, користуючись службовим становищем, пропхав продукт НТКУ в ефір свого каналу на місце заявленого серіалу для домогосподарок. Власне, «Вечір з Віталієм Коротичем» мало чим відрізнявся від серіального «мила» - діалог колишнього головного редактора славнозвісного московського журналу «Огонёк» з теперішнім президентом незалежної України вийшов млявим і невиразним з драматургічного погляду. Незважаючи навіть на мистецтво монтажу.

Але про все по порядку. Для початку - вигляд співрозмовники мали вельми респектабельний, щоб не сказати розкішний. Що цілком відповідало не менш шикарному інтер'єру з антикварними кріслами та інкрустованим столиком. Розмова почалася з того, що шанований публіцист, поет і журналіст, один із авторів перебудови, Віталій Коротич поцікавився в президента України, чим він керується і до кого дослухається, приймаючи рішення. Віктор Янукович відповів, що дослухається до найближчого оточення, але тиснути на себе не дозволяє нікому, в тому числі й членам родини. Глядачам, безперечно, було дуже важливо дізнатися, що пан президент у родині поводиться так само, як і в країні, за принципом «батько суворий, але справедливий». І жодних маніпуляцій із собою нікому не дозволить. І справді, як захотілося людині жити в «Межигір'ї», то хоч ти йому кіл на голові теши, він звідти не виїде ні під тиском немічної опозиції, ні на вмовляння громадськості. Ну, це ми й самі, припустімо, знали.

Але далі глядачів очікував справжній сюрприз. Виявляється, наш президент... написав і видав книгу. Та ще й, що б ви собі думали, англійською мовою! Називається той грубий том Victor Yanukovich. Opportunity Ukraine, що в перекладі українською означає «Віктор Янукович. Можливість Україна». Про це сповістив глядачам радісний Віталій Коротич. Відомий бібліофіл презентував сигнальний примірник книжки з таким ентузіазмом, ніби там міститься вся мудрість світу, і пригрозив, що скоро книжка Януковича вийде в українському перекладі. Це, вочевидь, був такий собі сигнал для посполитих, що їхній президент прагне увійти в коло західних інтелектуалів. Тим самим залишивши далеко позаду Леонід Кучму з його «скромною» книжкою «Україна - не Росія», котра, як годиться в будь-якій країні, спершу все-таки вийшла державною мовою, а вже потім - у російському перекладі. Що вже й казати про книжку Миколи Азарова у співавторстві з Федором Ярошенком (міністр фінансів) про інноваційні моделі в економіці, презентовану на Київському книжковому ярмарку нещодавно! У Януковича - жодних тобі співавторів та ще й одразу на західний ринок прямуємо!

До речі, про Кучму. У своїй розмові з Віталієм Коротичем Віктор Федорович щиро пожурився з клопотів, які обсіли нещасного другого президента України, і побажав йому з честю вийти з ситуації, в яку той потрапив, тобто - щоб у суді довели його непричетність до вбивства Ґонґадзе. А ще абсолютно простодушно розповів, як він доручав Леоніду Даниловичу різні місії. Ну, там кудись на місце поїхати і з чимось розібратися. Це було в контексті відповіді на запитання Віталія Коротича, як нинішній президент вибудовує свої стосунки з попередниками. Пан Янукович абсолютно щиросердно зізнався також, нібито Кравчука шанує так, що попросив того очолити Конституційну комісію, а Ющенкові дозволив довести до кінця реалізацію ідеї арт-центру «Мистецький арсенал». «Це його ідея, то хай доведе її до кінця», - поблажливо сказав четвертий президент сучасної України. Одне слово, у нього в стосунках з попередниками - цілковита ідилія! Так само, втім, як із його поважним інтерв'юером. Бо домінантою розмови були доброзичливість і бажання хоч якось поліпшити імідж президента, виліпивши з небезпечного хижака плюшевого ведмедика.

А тому найважливіші запитання, про корупцію та непублічність Віктора Януковича, було поставлено всередині зустрічі, коли глядачі вже потроху куняли під монотонний неквапний струмок неголосної розмови двох інтелектуалів. Тобто те, що цікавить усіх, уміло втопили в балачках геть необов'язкових. На запитанні про чиновників і як з ними боротися, співрозмовники одностайно перейшли на російську мову. Віктор Федорович похвалився тим, що нині за корупцію посадив більше 400 зловмисників, та ще й з нової влади. Трохи при цьому обидва понарікали на те, що корупція веде свої початки з Радянського Союзу, коли з республік на затвердження бюджету до Москви везли окремий вагон подарунків. Згадали в гумористичному ключі приїзд до Києва члена Політбюро ЦК КПРС Єгора Лігачова, якому в номер принесли сало й горілку від Щербицького, а коли московський бонза обурився, хазяїн України розгублено сказав: «Так это же традиция!».

Потім Віталій Коротич мужньо і принципово почав допитуватися у Віктора Януковича, чому той так рідко з'являється на телебаченні. На його думку, про свої успіхи на фронті боротьби з корупцією та розбудови країни взагалі народ має знати з перших вуст. А ще, продовжив московський гість, у його візаві-президента мусить бути система відповідей тим, хто не любить Україну. Останніми він, до речі, вважає тих, хто роздає на Хрещатику листівки з закликом до акцій протесту. Тут наш Віктор Федорович зашарівся і скромно відповів, що взагалі-то він не любить з'являтися на телебаченні, але, мабуть, усе-таки треба інформаційні зустрічі проводити частіше.

Президент Янукович дуже пожвавився, коли почав розповідати про господарські успіхи свого уряду, і щиро дивувався, чому журналісти їх не хочуть висвітлювати.

А Віталій Коротич хвалив його й за те, що президент, не будучи «з Пажеського корпусу», так гарно вміє «вилущувати» з суспільства мислячих людей. Маючи на увазі зовсім не те, що можна було б уявити, а навпаки - «вилущення» відбувається на користь народу. Тоді Віктор Федорович похвалився створенням Гуманітарної ради при собі, коханому, і запросив співрозмовника до участі в цьому ефемерному органі. «Почту за честь», відповів Коротич, підкресливши, що він, хоч і родом з розбомбленого Києва, але досяг докторського ступеня в США. Без жодних там Сорбонн.

У такому куртуазному стилі тривала вся майже годинна розмова. Щоправда, Віктор Янукович не був би собою, якби все-таки не припустився чергового «ляпу», які так полюбляють журналісти. Прагнучи зробити комплімент своєму співрозмовнику, він сказав щось на кшталт того, що, незважаючи на свій поважний вік, той ще не впав у маразм. Принаймні, погано артикульований реверанс на адресу Віталія Коротича можна було зрозуміти саме так.

А Перший національний свою обіцянку перед журналістами, яким розіслав прес-релізи, все-таки виконав - рівно о 21.20 охочі могли подивитися виставу під назвою «душевна розмова за життя» з початку й до кінця. Останній, до речі, вийшов дуже пафосним, адже московський гість іще раз підкреслив: слова «Слава Україні!» привласнили люди, які не мають на це права (!). Годі й казати, яке враження справив цей пасаж на тих, хто ціле життя мріяв, аби вони увійшли у щоденний вжиток кожного українця!

Одне слово, нам знову показали, які ми, українці, невдячні потвори, бо не вміємо цінувати тих, хто працює нам на благо. Натомість вештаємося Хрещатиком, викрикуючи слова, на які не маємо й найменшого права, і показуємо справжній, розумній і демократичній владі дулі. Цього разу навіть не в кишені, а відкрито, на демонстраціях та акціях протесту.

Коли я намагалася зрозуміти, чим керувався менеджмент НТКУ, запрошуючи до циклу розмов із президентом Януковичем саме Віталія Коротича, надибала коротеньку інформацію про вручення цьому громадському діячеві українського ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня. Далі писалося, що нагороду було вручено під час зустрічі глави держави з Віталієм Коротичем. Зустріч тривала понад дві години. Під час неї Віктор Янукович сказав: «Мені було б цікаво послухати вас і обговорити з вами окремі аспекти гуманітарної політики».

Віталій Коротич відповів президенту ось що: «Це честь для мене. Зроблю все, щоб бути гідним».

Мабуть, таки зробив і виявився гідним. Те, що при цьому він образив український народ, часткою якого себе й досі вважає, чомусь не обходить ані теленачальників, ані їхніх високих покровителів.

Ілюстрація - www.gordon.com.ua