На прохання «Детектор медіа» два наших постійних автори - журналістки Наталка Полинкова (Київ) та Наталія Виговська (Запоріжжя) подивилися новий проект каналу «1+1», за форматом The Week The Women Went компанії Бі-бі-сі, «Тиждень без жінок». Їхні враження - в чомусь дуже подібні, а в чомусь і різні - дають досить об'ємну оцінку побаченому.

Нарешті телебачення втрутилось у справу розподілу сімейних обов'язків. Жінки святкують. За рахунок ТБ домогосподарки можуть самостверджуватися на тлі відрежисованої чоловічої безпорадності в побутових питаннях. Щоденний подвиг жінок і чоловіча неспроможність його відтворити - ось про що новий проект каналу «1+1» «Тиждень без жінок».

Як писала раніше ТК, «Тиждень без жінок» стартував на каналі «1+1» 20 червня. Це українська адаптація формату The Week The Women Went компанії Бі-бі-сі. За форматом дружина на тиждень їде з дому, а чоловік залишається один удома і повністю господарює в оселі: прибирає, куховарить, виховує та піклується про дітей, порається з худобою тощо.

В кожній програмі представлено три родини. Як правило, різняться вони кількістю дітей. Соціальний стан та умови ведення господарства пересічні. Жінки дають своїм чоловікам перелік завдань на тиждень і спокійнісінько їдуть відпочивати під Київ на час знімального процесу.

Матусь на відпочинку показують паралельно з їхніми родинами, причому майже весь час жіночки з'являються перед камерами з келихом шампанського чи коктейлю. Відриваються, одним словом, поки їхні самовпевнені чоловіки, що не цінують їхньої домашню роботу, намагаються впоратися з переліком справ. Звертатися по допомогу до сторонніх осіб жіночої статі чоловікам заборонено. Тож куховарять, прибирають та доглядають за дітьми як можуть.

За час однієї програми глядач не встигає відчути атмосфери кожної родини. Треба навести тут іншу програму того ж «1+1» - «Міняю жінку». Там атмосферу родин принаймні збережено. Автори «Тижня без жінок» розповідають про кожну з трьох родин мимохідь на початку. І до третього дня глядач уже забуває, хто є хто. Адже на екрані всі татусі, як один, демонструють гіпертрофовану винахідливість в абсурдності шляхів подолання побутових проблем. А діти, як один, перетворюються перед камерами на маленьких монстрів, що псують домашнє майно та життя татусів.

А глядачі дивуються, чому відносно дорослі діти раптом поводяться як маленькі бешкетники та стрибають по ліжках і посипають кімнату рисом. Чи не тому, що дивитися на слухняних діток та вправних чоловіків домогосподаркам (які, найімовірніше, і є цільовою аудиторією проекту) буде просто нецікаво. Отже - спадає на думку вашому автору - режисер чи сценарист підказують дітям, як цікавіше бешкетувати. А татусям - як кумедніше провалити завдання дружин. Аби перетворити побут на телепродукт. Чи то гумористичний, чи то залякувальний для чоловіків.

І сценарно-постановочне шоу перестає бути реаліті. Ось як обговорювали прем'єру проекту молоді домогосподарки на одному з форумів в інтернеті:

- Больше всего понравилось - моющие средство в водичку, почти с пельменями. А вообще честно сказать - слишком наиграно.

- Да, театром попахивает. особенно когда дети вазоны громили.

- А мне эта передачка такой постановочной показалась, особенно шалости детей (яйцо в микроволновку, тюль с окна стянуть и пр.).

- Такое чувство, что детям говорили, что делать, чтоб посильнее папам насолить.

Аби з'ясувати, де ж там насправді реаліті, а де шоу, ваш автор поспілкувалась із однією з учасниць проекту - Ольгою Нестеренко (в програмі вона мала прізвище Косякова).

Ольга Нестеренко: «Участвовать в проекте мне предложил друг семьи. Увидел объявление о кастинге, уговорил попробовать, мол, почему бы не отдохнуть немного от быта и ребенка. А так как мужа у меня нет, этот друг семьи и выполнил в проекте роль мужа...».

Треба сказати - виконав блискуче. Псевдоподружжя навіть розіграло сцену ревнощів по телефону. Отже, знімальна група ні про що не здогадалася. Родина навіть обійшла вимоги редакційної групи надати документи. Паспорт, мовляв, загубили за два дні до зйомок. І правда про маленьку брехню стала відома тільки після того, як історію родини Косякових було відзнято.

Ольга Нестеренко: «Сначала мы отправили заявку на участие, заполнив анкету. Через две недели нам позвонили и пригласили на киностудию Довженко. Там мы перед камерой рассказали о своей семье: какие интересы, привычки, распределение обязанностей. (Мы работали по своему сценарию: друг семьи, мол, не родной отец моему сыну - у нас второй брак.) Режиссеру мы понравились, и буквально через пару дней в нашем доме уже была съемочная группа.

Сценарий недели мужского самоуправления был, - каже Ольга - но это был сценарий, написанный на основе привычек нашей семьи. Съемочная группа присутствовала дома с утра до позднего вечера. Снимали легко, мы не чувствовали никакого напряжения. Не могу сказать, что мы играли - мы жили своей жизнью. Восьмилетний сын действительно прогулял несколько дней школы. Не по сценарию, а потому, что псевдопапа не мог его с вечера спать уложить, а утром, соответственно, поднять».

Ольга розповіла, що режисер, звичайно, підказував чоловіку, з чим із домашніх обов'язків краще не впоратися. А бешкетування сина насправді - дотримання сценарію. Улюблену іграшку мами, яку в програмі трагічно розбивають, насправді купили і поставили в квартиру безпосередньо для цієї мети. Хронологія подій, зазначена в проекті цифрами від одного до семи днів - насправді штучне ділення матеріалу на міні-серії.

Не дивно, що наприкінці проекту чоловіки, як один, якось мляво і непереконливо підсумовують у камеру: «Так, я зрозумів, бути жінкою - складно...». І аж ніяк не зізнаються, що заробляти гроші легше. Тож мета проекту, зазначена на сторінці програми як «це проект, який допоможе нарешті визначити, що складніше - бути домогосподаркою, чи заробляти гроші?» - так і лишається недосягнутою.

«Якщо в вашій сім'ї замало цінується праця жінки, а чоловік не бажає змінювати своє ставлення до дружини, якщо претензії друг до друга перебільшують подяки - це шоу саме для вас! НАДАЙТЕ чоловікові змогу довести, що домашні справи "це не привід для втоми"» - так запрошують на кастинг для проекту. Проте насправді «Тиждень без жінок» - напівреаліті, напівшоу, що виспівує оду жіночій долі і трохи штучно принижує чоловічу гідність. Бо там, де насправді не цінують жіночої праці, чоловік і не захоче приміряти на себе жіночу долю. Тим більше не захоче, щоб його «перевиховували» прямо в телеефірі. Тобто, програма про зайнятих по вуха господарством жінок і для таких саме жінок.

Прем'єрний випуск стартував досить успішно. За даними телеканалу, показники «Тижня без жінок» 20 червня (19,11%) перевищили середню частку каналу, яка за тиждень (13-19 червня) становила 12,97%. Тож цікавість глядачів до подібних шоу не падає.

Попит формує пропозицію. Наша жага підглядати у дверну щілину не має меж. Отже, ось вам і картинка з того боку дверей. Не «Дом-2», звісно. Але теж сценарно-сімейний побут, причепурений до стану шоу. Бо реаліті настільки нецікаве, що й ефірний час займати ним не варто.