Перший стає каналом великих розмов. Окрім кількох політичних ток-шоу на чолі з «Шустер live» в ефірі говорять про жінок, про підлітків, про мистецтво, регіони і релігію... Ще один розмовний проект - «Досвід» - на соціально-економічну тематику. Прем'єра була на Водохреще. Хрестили програму широкою й вічною темою - проблеми медицини. Майже годину ведуча та 4 експерти в тисячний раз обговорювали те, що знає кожна бабуся: медицина в Україні хворіє, треба лікувати...

Спочатку поділюся власним досвідом. Телевізійники, які запускали нові проекти, знають: перші випуски прем'єрної програми особливо важливі, тому їх готують довго і ретельно, можуть викохувати кожен випуск місяцями, зважують кожну дрібницю, відточують структуру й оформлення, запрошують яскравих гостей, продумують, чим ще можна зачепити глядача. Бо це ж візитка новонародженого телепродукту, саме в цей момент можна завоювати глядача чи втратити його назавжди. Перші випуски - це ще не конвеєр телепрограми, а чиста творчість і незамилене обличчя проекту - таке, як його задумано.

Як вдалося дізнатися на телеканалі, великого стратегічного запасу відзнятих програм «Досвіду» немає. Один випуск пішов в ефір, готовий ще один (тема - кредити, серед гостей - пан Лановий). Далі буде, але поки немає.

Авторка проекту - Наталія Семенченко - людина нова в телевізійному середовищі, проте з великим власним досвідом. Науковець і викладач, доцент, член НАН, автор десятків наукових робіт і тренінгових програм з економіки та управління фінансами. Попри всі регалії авторки, зазначені на сайті програми, теледосвід пані Наталії не згадано взагалі. Бо з телебаченням нова ведуча раніше стикалася хіба що в якості експерта...

Ось що про задум програми каже Наталія Семенченко: «Головна наша мета - простою мовою, разом із впливовими спеціалістами та експертами, розкрити нашим громадянам зміст суспільних проблем, структурних реформ, поділитись досвідом виходу із певних проблемних ситуацій, залучити суспільство до змін, які відбуваються в країні. Перші наші програми присвячені таким важливим питанням, як медицина, кредити, ЖКГ та пенсійна реформа - тобто тим питанням, які сьогодні стосуються кожного із нас і в яких ми зобов'язані розібратись і розуміти, як діяти. Сподіваюсь, що завдяки нашій програмі, кожен здобуде безцінний досвід, який зможе використати у повсякденному житті».

А тепер - про реалізацію задуму програми на практиці - в прем'єрному ефірі на Першому...

Заставка без претензій на теленовинку чи гостроту наступних тем. Таке оформлення згодилося б для публіцистичного кіно. «Одяг» для програми формату «головомовці» міг би задати певну динаміку й актуальність. Не той випадок.

Початок власне програми - на крупному плані ведуча анонсує тему. Те, що це ведуча, стало зрозуміло, коли дали загальний план зі студією, а спочатку я навіть роздумувала: це вже програма чи ще реклама?..

Далі - студія. Строга, геометрична, темна. Червоний трикутник столу, за яким сидять експерти та ведуча, нагадує знак аварійної зупинки - не дуже позитивна асоціація із погляду психології глядача. За форматом експерти й ведуча сидять упродовж усієї програми, і така нерухомість у кадрі компенсується хіба що демонстрацією сюжетів по темі та час від часу добіркою статистичних чи інших інформативних даних на великому екрані позаду ведучої. Втім, динамічною програму все ж не назвеш...

Добір запрошених на ефір не викликає питань: представник влади й екс-голова профільного міністерства, захисник прав пацієнтів та страховик. Можливо, трохи перебір із чиновниками - не завадило б запросити лікаря. Та це виявилося в процесі розкриття теми неважливим - захисників інтересів людей у білих халатах вистачало... Отже, гості в студії - фахівці з різних сторін теми. Проте це той випадок, коли впродовж бесіди експерти не розкрили теми саме зі своїх сторін. Валерія Коновалюка не було представлено на початку програми як члена комітету ВР з охорони здоров'я. Ведуча, надаючи слово політику, зауважувала тільки: «Представник влади», - і глядач зміг зрозуміти, чому саме цю людину запрошено до студії, тільки на двадцятій хвилині, тобто в середині програми. І те - тільки тому, що сам політик почав піаритися - згадав кілька запропонованих ним законопроектів у медичній сфері.

Екс-міністр охорони здоров'я пан Поляченко, попри очевидні очікування, критикувати політику сьогоднішньої влади в медичній сфері навіть і не намагався. Замість дискусії Поляченко з Коновалюком навіть компліментами обмінялися. Треба зазначити, модератор і не намагалася «зіштовхнути гостей лобами» чи загострити дискусію. Вона навіть не наполягала на власних запитаннях, коли гості ухилялися від відповіді. Натомість експерти по черзі дублювали коментарі одне одного.

Представник Ліги страховиків займався саморекламою. Інформація про те, як працює страховка і скільки це коштує хоча б приблизно, так і залишилася за кадром. Навіщо було тоді запрошувати експерта, якщо його участь обмежилася наданням статистики? Захисник прав пацієнтів узагалі весь час вдавалася до загальних міркувань. Навіть після сюжету про страждання родини з дитиною-інвалідом щодо системи захисту від недбалості лікарів - ані слова. Натомість тут пані голова Асоціації захисту прав пацієнтів мала б виправдати свою посаду і присутність у студії - звернути увагу на оприлюднений у сюжеті випадок порушення прав хворої дитини, пообіцяти стати на її захист або хоча б пояснити героям сюжету і нам, глядачам, як діяти й куди звертатись у разі порушення наших прав.

Питання з народу (лікарів і пацієнтів) експертам - фішка ненова, проте, на мій погляд, у даному випадку цілком виправдана та дієва. Втім, логічніше було б почути запитання й одразу відповідь. Формат «усі запитання, а потім - усі відповіді» не сприяє концентрації уваги ані глядачів, ані гостей. Тому і відповіді вийшли якісь неконкретні...

Ще одна проблема - сюжети. Під час демонстрації відео в кутках екрану час від часу з'являються гості програми... маленькі такі, на чорному тлі... Вочевидь, автори програми хотіли підкреслити реакцію експертів, що дивляться сюжет разом із глядачами, проте вийшло якось із містичним присмаком...

Сценарний план, вочевидь, окреслював для обговорення широке коло питань по темі, тобто тему намагалися висвітлити якнайглибше. Проте, чітко дотримуючись сценарію, модератор некоректно робила перехід від підтеми до підтеми: «Про це ми поговоримо потім» чи «Дякую, а зараз - про наступне». В результаті - втрачено логіку обговорення в гостей, а ближче до кінця програми на глибинний аналіз часу вже не вистачило.

І що у фіналі? Висновок зроблено нашвидкуруч - за наполяганням ведучої, проте до глядача цей висновок не має жодного стосунку. Всі експерти погодилися, що Україні потрібна бюджетна-страхова медицина, не пояснюючи, що конкретно це означає, що при цьому робити нам, пацієнтам, і який шлях реформування медичної системи існує...

Самі творці «Досвіду» кажуть про задум зробити прикладну програму. Який досвід мали б набути глядачі з усього цього - я не зрозуміла. Ніхто з присутніх ані професійним, ані тим більше власним досвідом ділитися не став. А хотілося б почути і особисті історії експертів, і добрі поради. Та й копнути глибше в темі не завадило б. Наприклад, розкласти по полицях: на що ми, пацієнти, маємо право, і як за це право боротися. Тобто, наблизити програму до народу, адже з неї може вийти справжній довідник для глядача. Натомість у прем'єрному випуску всі гості просто говорили правильні очевидні речі і добирали потрібні слова. На це пішла майже година ефірного часу. Експерти так захопилися висловлюванням власних емоцій, що за світською бесідою, здається, зовсім забули про тих, для кого, власне, і було все це зібрання - людей по інший бік екрану - про нас із вами, глядачів...

Наталія Миколаївна Полинкова - випускниця Маріупольського гуманітарного університету за фахом «Історія та Новогрецька мова».

1996-1997 рр. - кореспондент новин міського телеканалу «МТВ» (м. Маріуполь), редактор новин FM-радіостанції «Орфей».

1997-2003 рр. - журналіст телеканалу «Новий Донбас», м. Донецьк. Автор та ведуча аналітичної програми «Тема дня».

2004 - директор представництва щотижневика «Донецкие новости» в м. Маріуполі.

Вересень 2004-го - жовтень 2005-го - ТІА «Вікна», репортер.

2005-2008 - телеканал RTVі, власний кореспондент в Україні.

2008-2010 - ТВі, парламентський кореспондент служби новин.