Нині, коли очолений вірним СОЛДАТенкОМ КПУ Український інститут національної пам'яті перетворено на розплідник національної амнезії, важливим осередком вивчення української історії та відродження духовності стала відкрита минулого тижня в НаУКМА бібліотека-архів видатного дослідника Голодомору та журналіста Джеймса Мейса.

Сподіватися, що ця подія приверне увагу телебачення, було б однаково що шукати матеріали про штучний голод в Україні 1932-1933 рр. у радянській пресі сталінської епохи. Відколи у квітні на Парламентській Асамблеї Ради Європи у Страсбурзі президент Віктор Янукович заперечив факт Голодомору-геноциду, вчиненого проти українського народу, зрікшись на догоду Кремлю національної пам'яті, ця болюча національна тема не вписується в теперішній телевізійний формат. Лише 5-й канал присвятив події в Могилянці короткий сюжет у програмі новин, за що йому велика подяка, але, на жаль, у цьому сюжеті не було нічого сказано про те, завдяки кому стало можливим створення бібліотеки-архиву.

«Усі небайдужі зібралися», - сказала в інтерв'ю «Телекритиці» директор Наукової бібліотеки НаУКМА Тетяна Ярошенко. Серед велелюдного зібрання були викладачі й студенти, яким пощастило слухати лекції з політології та закордонної історії професора Мейса до останніх днів його життя, не для протоколу - президент вишу Сергій Квіт та почесний президент В'ячеслав Брюховецький. Були й гості - науковці-історики, діячі національно-патріотичних сил. Однак не помічено ані «голодоморного» екс-президента Віктора Ющенка, ані колишньої першої леді Катерини Чумаченко. І цілком зрозуміла відсутність представника нової влади, для якої погляди Джеймса Мейса є неприйнятними й крамольними.

Однак відтепер кожний сумлінний дослідник може повторити вторований Мейсом шлях до історичної правди. Переконатися в тому, що причиною найбільшої національної трагедії в новітній історії України були не метеорологічні умови та спричинений ними неврожай і не «викривлення» генеральної лінії більшовицької партії, можна на основі документів, зібраних у НаУКМА. Тут можна впевнитися, що жорстокий акт масового винищення селян в Україні та на етнічно переважно українській Кубані за всіма ознаками відповідає Конвенції ООН «Про запобігання злочину геноциду й покарання за нього».

В бібліотеці-архіві Могилянки зібрано цілий історичний клондайк. У ньому - близько 2500 книг із політики, соціології, історії та близько 1000 документів, зокрема й унікальних. Частину архіву 2005 року передала вдова дослідника Наталія Дзюбенко-Мейс. Іншу доправлено сюди з Америки.

Величезний архів розкриває й творчу лабораторію видатного громадського діяча, історика, політолога і журналіста. Для тих, хто не знав його особисто, - це ключ до розуміння того, як Джеймс Мейс - американець за походженням - став українцем за духом і зробив для України незрівнянно більше, ніж усі наші професійні патріоти разом узяті. Ще 1982 року на міжнародній конференції з голокосту й геноциду у Тель-Авіві він перший із західних дослідників кваліфікував Великий голод в Україні як геноцид. «Примусова колективізація, - заявив він, -була трагедією для всього радянського селянства, та для українців то була особлива трагедія. Зважаючи на фактичне знищення місцевих еліт, вона означала ліквідацію їх як соціального організму й політичного фактору, приречення на становище, що його німці зазвичай називали Naturvolk (первісним народом. - А.С.)». У 1986-1990 роках як виконавчому директору створеної зусиллями діаспори спеціальної конгресово-президентської Комісії йому вперше вдалося підняти найболючішу українську проблему на державний рівень і надати їй світового розголосу. «Йосиф Сталін і його оточення вчинили у 1932-1933 рр. геноцид проти українців» - таким був головний висновок доповіді Комісії Конгресу, що ґрунтувався на ретельному дослідженні документів. У співавторстві з українським американцем, випускником Гарвардського університету Леонідом Герецем Джеймс Мейс здійснив також масштабний проект усної історії - зібрання свідчень тих, хто пережив страхіття 33-го. Він - фактичний співавтор славетної книги Роберта Конквеста «Жнива скорботи». Великою мірою завдяки Джеймсу Мейсу світ уперше дізнався правду про Голодомор і, зрештою, було прорвано блокаду зловісного мовчання у наддніпрянській Україні. А сам дослідник нашої історії став в Америці об'єктом інсинуацій українофобів із академічного світу та політикуму. «Навіть американська демократія, - з гіркотою визнавав Мейс, - іноді кінчається там, де починається українське питання».

В Україні, що стала для нього прибраною Батьківщиною, він, попри постійні інсинуації, цькування й погрози, так само був невтомним трудівником-правдолюбом. Працюючи багато років колумністом та редактором англомовного дайджесту газети «День», Джеймс розробив концепцію постгеноцидного суспільства з витравленою генетичною пам'яттю. Ця концепція містила й прогноз можливого драматичного рецидиву минулого, що відбувається в Україні після зрадженої Помаранчевої революції. Сьогодні, коли на державному рівні методично витравлюють українську мову, культуру, історію, залишаючи на втіху «хохлам» шароварщину», духовна спадщина Мейса набуває особливого значення. А життя «американця, який став українцем» і заповів поховати себе «на Вкраїні милій» є прикладом, гідним наслідування.

* * *

Створення в Могилянці бібліотеки-архіву Джеймса Мейса стало можливим завдяки посмертній грошовій пожертві українського канадця Євгена Теслюка. Він є засновником пропам'ятного фонду. Деякі праці Мейса останнім часом було перекладено українською мовою. Вийшли друком чотиритомник «Великий голод в Україні 1932-1933 років» (видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008 р.); книги з серії бібліотеки газети «День» - «День і вічність Джеймса Мейса» (2005 р.) та «Ваші мертві вибрали мене...» (2008 р.). Однак більшість його духовної спадщини лишається недоступною широкому загалу в Україні, де його ім'я, як це не дивно, менш відоме, ніж за кордоном.

Як розповіла «Телекритиці» Тетяна Ярошенко, на розвиток бібліотеки-архіву Джеймса Мейса і видання його праць українською мовою в Могилянці оголошено про збір пожертв у виші, а найближчим часом планується оголосити про це у всеукраїнському масштабі.

Від редакції. Автор тексту та колектив електронного сайту і часопису «Детектор медіа» готові приєднатися до ініціативи Могилянки й підтримати бібліотеку-архів Джеймса Мейса - українського патріота, видатного дослідника національної історії та журналіста.