В Україні з’явився конкурент Парфьонова?

25 Серпня 2010
26060
25 Серпня 2010
12:50

В Україні з’явився конкурент Парфьонова?

26060
Враження від стрічки «Вже не вмерла Україна» – прем’єри проекту «Новий погляд» із Дмитром Колчинським на Новому каналі
В Україні з’явився конкурент Парфьонова?

24 серпня на Новому каналі відбулася прем'єра проекту «Новий погляд» із ведучим Дмитром Колчинським. Автор заявив, що на глядачів чекає цикл документальних фільмів, присвячений таким темам, як «Імперія запахів» чи «Сучасні монахи та їхні життя». На День незалежності в ефір вийшла документальна стрічка циклу під назвою «Вже не вмерла Україна» - про те, які зміни відбулися в країні протягом дев'ятнадцяти років. Треба сказати, що початок заявлено дуже обнадійливий. У результаті ми можемо мати програму, не гіршу за російську «Намедни» Леоніда Парфьонова - здібності для цього пан Колчинський має безперечно.

 

Якщо подивитися на цей телефільм відсторонено, можна побачити, що автор не відкрив ніяких америк: усі його прийоми вже давно й успішно експлуатуються в ефірній сітці світу. Але ж талант Дмитра Колчинського полягає в тому, що йому вдається захопити аудиторію. Особисто я, що на своєму віку бачив уже багато всяких телевитребеньок, аж жалкував, коли в програмі почалася майже 15-хвилинна рекламна пауза.

 

Ведучий, що динамічно поводиться в кадрі, грамотно обирає бекґраунд та при цьому переконливо подає матеріал, - таке тепер нечасто зустрінеш. Але мені особисто сподобалися не так авторські хитрощі з наїздами та крупними планами (хоча й вони свідчать про режисерську майстерність та спритність оператора), як побудова сюжету. Наприклад, спочатку ми опиняємося в музеї СБУ, де зберігаються різноманітні свідоцтва замаху на державний устрій України: здебільшого це вилучена зброя і документи іноземних терористів і різноманітних божевільних пройдисвітів. Але вже наступним епізодом подано коментар Євгена Марчука, який з 1991 по 1994 роки очолював СБУ, і ми дізнаємося, що ж насправді становило небезпеку для державного суверенітету на час його встановлення: виявляється, що в серпні 1991-го на нашій території перебувало щонайменше 1,5 млн військових, підпорядкованих Михайлові Горбачову. Гадаю, не треба пояснювати, чи здобули б ми ту незалежність, якщо б на його місці був, скажімо, Володимир Путін.

 

Далі цілком доречно в програмі було згадано дві події, які мало не призвели до втрати Україною доволі значних часток території. Сьогодні мало хто пам'ятає про Юрія Мєшкова, що в 90-х оголосив про приєднання Криму до Росії. А він, до речі, був не якимсь маргіналом, а першим президентом півострову, за якого проголосувало понад 70% кримчан.

 

Дуже цікавий епізод було присвячено й конфлікту навколо Тузли. Колчинський не полінився з'їздити на косу та знайти там цікавих спікерів: такий собі рибак Сан Санич Чернов на камеру розповів, як його колеги вимагали базуку, щоби стріляти по російських загарбниках. Сьогодні це може здатися дивним, але той самий Леонід Кучма наказав підняти в повітря бомбардувальники і сам у бінокль спостерігав за ходом будівництва дамби. Минуло якихось сім років, і нова влада цілком спокійно заявляє про проекти будівництва керченського мосту й делімітацію кордонів із Росією. Шкода, що в телесюжеті про це не було згадано ні словом. Хоча саму тему кордонів було розкрито цікаво: мало хто знає, що з українського боку - недорита канава проти порушників, а з російського - і взагалі ніяких перешкод. Досить символічно в цьому ракурсі виглядає пам'ятник Дружбі народів, установлений на російсько-українсько-білоруському кордоні: тепер, щоби дістатися до нього, необхідно пройти контроль вартових.

 

Показувати до чергового дня народження України її ровесників стало просто загальним місцем всієї журналістики. Не втримався від цього й автор нашого документального фільму. Але ж погодьтеся, це цікаво - дізнатися, як живуть сьогодні 19-річні! Дитинство - це такий період, коли людина обирає собі в іграшки характерні для епохи предмети. Так і Марина згадала про загибель свого тамагочі й показала величезну колекцію іграшок, добутих із яєць «Кіндер-сюрприз». У її батьків спогади про 90-ті роки значно менш оптимістичні: відсутність найпростіших речей, купони-купоно-карбованці та шалена гіперінфляція і багатомісячні затримки зарплатні - от що вони запам'ятали.

 

Втім, ще одним влучним пострілом автора є запрошення в якості експерта по 90-х роках українського письменника Сергія Жадана, роман якого «Депеш мод» уже встиг отримати репутацію своєрідного епосу тих часів. Жадан пригадав буремну юність із малиновими піджаками рекетирів та нуворишів, підморгуючим Распутіним на пляшці горілки, «Юппі» та порожніми полицями гастрономів і підсумував: ні за що не хотів би повернутися в ті часи.

 

Цікаво було дізнатися також від екс-міністра культури Лариси Хоролець про затвердження символів української державності: гімну, герба та прапора. Деякі депутати вдавалися просто до комічних інсинуацій, аби уникнути спогадів про давні змагання за незалежність - УПА, «жовто-блакитників» та інших. Так, прапор пропонувалося назвати виключно «жовто-синім», причому жовтий розташувати нагорі, бо так краще за фен-шуєм! Мене особисто потішила позиція очолюваної Олександром Морозом групи 239, яка була радикальною противницею тризуба, як бандерівського символу. Щодо гімну, то й тут виникли претензії до слів «усміхнеться доля» (а зараз вона що робить?). Пан Колчинський, треба віддати йому належне, вдало підмонтував до цієї теми хроніку з нашими футболістами, що власний гімн вивчити так і не спромоглися: може, не сподівалися ніколи на перемогу?

 

Для деяких молодих українців може стати справжнім відкриттям, що на місці монументу Незалежності стояла дивна споруда, яку кияни називали «Ленін з братвою». Пізніше її ліквідували, справедливо вирішивши довести в столиці кількість Ленінів на квадратний кілометр до розумних меж.

 

Перерахувавши досягнення українських учених, спортсменів та митців, автор фільму згадав і про наші сумні рекорди: підірваний ракетою будинок у Броварах, збитий ізраїльський літак та сумнівні гордощі з приводу другого місця на «Євробаченні» безперечно талановитого коміка-ексцентрика Андрія Данилка в образі славнозвісної Вєрки Сердючки.

 

Дивно все ж таки, чому автор скромно промовчав із приводу Помаранчевої революції: невже приєднався до тренду, заявленому нині в Міністерстві освіти? Та й останні наші два президенти могли би стати персонажами окремого трагікомічного сюжету, бо від їхніх дій часто невідомо, що хотілося робити - сміятися або плакати.

 

Особисто мене засмутив фінал програми, де з'явився нумеролог Людмила Савіна. Ще можна зрозуміти, коли такого штибу спеціалісти з'являються на шпальтах провінційної преси, бо власникам тих видань конче потрібно заробляти гроші. Для чого автор запропонував глядачам украй сумнівні та псевдонаукові прогнози пані нумеролога - незрозуміло. Може, тут спрацював принцип, що кожна газета починається з головних новин, а закінчується анекдотами?

 

Взагалі, якщо б я був різко критично налаштованим та жовчним рецензентом, який зазнав у недалекому минулому крах у телевізійній кар'єрі, то почав би рецензію так: «Вітчизняні телемайстри (а як їх ще накажете назвати?!) мало того, що не здатні на створення власного продукту, але й чужий передирають погано! Ви бачили документальний фільм Дмитра Колчинського «Вже не вмерла Україна»?! Я вам співчуваю! Це недолуго передране «Намедни» Леоніда Парфьонова! Але ж у росіянина є стиль, а в нашого що? Де, питається, особливі авторські інтонації? Де специфічні фішки? Що це взагалі за нахрап та біганина в кадрі, від якої в пересічного громадянина може початися запаморочення в голові, або ж, як то кажуть, вертіго?!». Але ж довго прикидатися таким персонажем я не здатен, тому наприкінці зауважу: Дмитро Колчинський обов'язково ці специфічні фішки ще придумає і пана Парфьонова затьмарить.

 

Фото Руслана Новосьола

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
26060
Коментарі
8
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
хехе
5163 дн. тому
мальчик себя любит - кроме него в кадре ничего не видать)
почем опиум для народа?
5163 дн. тому
"конкурент Парфенова" - какой зубодробительный мостик выполнил автор рецензии на правах рекламы, аж неловко за него становится. Ну да. Стоит Колчинскому остановиться в кадре, надеть подтяжки и сесть на стул - он автоматически становится конкурентом Ларри Кинга.
Додати
5163 дн. тому
В Україні з’явився конкурент Парфьонова? - заголовок говорит за себя! Появился... ага... три Парфёнова появилось ))) Телекритика как и обычно раздула проплаченный материал...
капітан очевидність
5164 дн. тому
одразу. і нікого не намагався "затьмарити". смішно десь бувало - у светрі якомусь недоладному міг стенд-ап записати черговий. але ми ж його не за светри поважаємо. він і зара не дуже одягом переймається - більше самою програмою та героями. а сучасні "автори" якось більше себе в проекті люблять, ніж проект у собі.
Олексій Мазур, Дніпропетровськ.
5164 дн. тому
А чи не забагато тут порівнянь з Парфьоновим? Ну хороший журналіст, ну молодець. Але чому на ньому світ клином має зійтися? Чи без старшого російського брата ніяк не можна? Трясця...
Олег Шинкаренко
5164 дн. тому
Та ладно - ви перебільшуєте: це ж перша передача. Парфьонов, мабуть, теж не одразу шедевр створив. Давайте подивимось, що далі буде. Мені, наприклад, цікаво за тим спостерігати.
думка
5164 дн. тому
Ма"ть автору статті хочеться бути оригінальним: бачачи чорне, ефектно заявити: я не такий дурний персонаж,щоб визнати очевидне, то вам усім воно чорне, а мені - сіре в крапінку! Так ось. Я не претендую на оригінальність думки, я претендую на об"єктивність, тому банально розповім про банальність : проект навіть не вторинний (Парфьонова дійсно не можна порівнювати - то надто великий комплімент Колчинському), він компілятивний від початку до кінця - за формою, і абсолютно безладний за змістом. Дехто Колчинський вправно бігав у розлогих стендапах, аж до того, що голова таки запаморочилася, і головне - не бачу сенсу у тій біганині, бо вона ж має бути виправданою, так? Навіщось два авторських голоси - Колчинського у численних стендапах і дикторський у закадровому тексті. Яке змістовне навантаження такого роздвоєння? Сприймалося як звукова засміченість, заважало цілісному сприйняттю інформації. Було враження, що хлопцеві замало свого прізвища у титрах як режисера, і йому просто кортить в телевізор. Тим більше здивуваною була, коли запустила прізвище Колчинського у гуглі і виявилося: він фаховий телевізійник, ну принаймні теоретично. Але вважаю справа саме у тому - теоретично. Мені цей "новий" проект здався нецікавим, недолуго на живу нитку зібраним, зате неабияк промоутованим. Але ж продюсери не можуть вимагати від глядачів справдження своїх сподівань ? Пан Колчинський, попри свої теоретичні знання - передавав куті меду обличчям, занадто багато акторствував, і - хоч як не волай, а намагання дотягтися саме до Парфьонова -било у вічі. Сценарій неструктурований, у голові лишає кашу з подій, не виведені наслідкові зв"язки, події подані як у середній школі діти пишуть хронологічну табличку: ніби й факт названий, але він не історичному контексті, а просто прив"язаний за датою. Якщо оцінити двома словами, то таки так і є: чергова програма до чергової річниці. Традиційне освоєння гранту. Воно б і мало право на життя, усі якось на хліб мусять заробляти, але нащо таку відверту халтуру возводити до рангу медіаподії?
капітан очевидність
5164 дн. тому
не затьмарить.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду