Я  не хочу писати про смерть Олеся Ульяненка. Це було б нещиро, особисто його я не знав, бачив наживо один раз. Десяток його книжок прочитав із інтересом і мазохістичним (у силу специфіки його стилістики та творчого методу) задоволенням, розуміючи, що попри всі «але» це - справжній письменник, справжніший за більшість сучасників. Про Олеся достатньо сказано і буде сказано його друзями.

Хочу написати про те, про що вже висловились інші блогери в інших місцях. А я думаю, що не завадить це прочитати й читачам «Детектор медіа»:

«украинские журналисты тупые скоты, позавчера специально посмотрел вечерний выпуск новостей по "интеру" - рассказали про замученных зверушек, про сорочинскую ярмарку,бочку для засола огурцов,а для сообщения о смерти лауреата шевченковской премии, произведения ,которого включены в школьную программу места и времени не нашлось» (Ігор Бобирьов)

Може, це й зарізко. Насправді промовчали, не помітивши смерті відомого і видатного письменника або побачивши в ній «неформат», не всі. Наприклад, ТРК «Україна» знайшла можливість повідомити таке:

Умер украинский писатель Олесь Ульяненко. За свои неполные 49 лет он издал два десятка романов. Последний даже дважды. Он назывался "Женщина его мечты" и комиссия по морали признала роман порнографическим. И с продажи книгу изъяли, но автор подал на моралистов в суд и тот позволил ее переиздать. Это случилось 4 месяца назад. Ульяненко уже тогда был тяжело болен. 

Десь так само й СТБ, де, як виявилось, Ульяненко колись працював:

Уночі проти середи не стало Олеся Ульяненка - письменника, лауреат малої Шевченківської премії. Він отримав її в середині 90-х за роман "Сталінка". Ульяненку було 49 років. У доробку понад 20 романів, чи не найгучніший - "Жінка його мрії". Нацкомісія з питань моралі рік тому угледіла в ньому порнографію. Утім після протестів українських літераторів та журналістів вердикт зм'якшила. В середині 90-х Олесь Ульяненко працював на телеканалі СТБ, був журналістом програм "КІН" та "Чайник".

5 канал:

На 49 році з життя пішов український письменник Олесь Ульяненко. Лише рік тому вийшов у світ скандальний твір автора "Жінка його мрії". Національна комісія з питань моралі визнала його порнографічним і вилучила з обігу. На рахунку письменника близько 20 романів. У 97 році за роман "Сталінка" він отримав малу Шевченківську премію. Олесь Ульяненко був також лауреатом премій журналів "Сучасність", "Благовіст" і "Кур'єр Кривбасу".

«1+1»:

Сьогодні на 49 році життя помер український письменник Олесь Ульяненко. Причина смерті наразі не відома, але друзі кажуть: Олесь мав хворе серце, а події останніх років поліпшенню не сприяли. Ульяненко - скандальний автор, 97 року за роман "Сталінка" він отримав малу Шевченківську премію, а 2009 весь наклад роману "Жінка його мрії" був вилучений з обігу. Нацкомісія з моралі оголосила його порнографічним. Тоді на захист Олеся стала творча інтелігенція, і навіть деякі члени комісії засудили такий висновок. Зрештою, цьогоріч у квітні роман був перевиданий, після цього Ульяненко, який, за словами друзів, вже думав виїхати за кордон, воскрес духом і сів працювати над новими творами.

Олесь ДОНІЙ, друг Олеся Ульяненка: "Не маючи ані квартири, а іноді навіть за що жити і їсти, він не зламався, як багато хто з цього середовища, а навпаки знайшов в собі сили стати дуже потужним літератором. Тобто він у це важке життя, яке він прожив, він зумів переломити в досвід, який виклав на папері".

Та ще ICTV у нічному випуску коротко повідомив. Решта - нічого.

Краще, ніж сам Ульяненко, не скажеш - «ситуація дебілкувата». З одного боку, не можна сказати, що всі або більшість промовчала - арифметично половина каналів таки згадали про смерть письменника. Але вслухатись у те, ЩО вони сказали...

Навіть після смерті Ульяненка головне, що журналісти мають повідомити про нього глядачам - те, що його твір був оголошений порнографічним. Автори повідомлення СТБ, очевидно, прочитавши всю бібліографію небіжчика, сміливо оголошують «Жінку його мрії» «найгучнішим» романом. Думаю, не помилюся, що ще один «скандальний» факт із життя Ульяненка - анафему, яку він отримав від Московського патріархату за роман «Знак Саваофа», в тисячу разів «порнографічніший» за «Жінку його мрії», - журналісти не згадали лише з тієї причини, що не знали (читати сучукрліт не комільфо), а скористатись ґуґлом полінилися.

Спробу почути від рідних, близьких, знайомих померлого якісь теплі слова про нього як про людину, схарактеризувати його життя, - а не знаючи, ЯК жив і писав Ульяненко, навряд чи можна зрозуміти весь трагічний сенс його смерті, -  зробив лише «1+1». Хоча не дуже-то ці пошуки допомогли, якщо після цього Ульяненка було приштамповано «скандальним автором».

Напевно, якщо єдиний спосіб, у який наші тележурналісти можуть повідомити про смерть одного з дуже небагатьох наших письменників, гідних звання класика ще за життя, - «помер автор скандальної порнографічної книжки, яку заборонила Нацкомісія моралі», то гуманніше вчинили ті, які взагалі не повідомили.

Фото - podrobnosti.ua