Недопрожите життя

2 Серпня 2010
3731
2 Серпня 2010
14:54

Недопрожите життя

3731
Якби моєму татові показали невеличкий фільм про те, що сталося в нашій родині за ті 13 років, яких його вже немає поруч із нами, він би сам відмовився від цигарок
Недопрожите життя

Тату, кидай палити! Неможливо злічити, скільки разів я повторила цю фразу з того моменту, як усвідомила, що це шкодить здоров'ю тата, і до дня, як його не стало. Я просила його понад 20 років, а він, посміхаючись, відповідав, мовляв, він так рано почав курити, що тепер уже ніколи не зможе розпрощатися з цигарками.

 

Тато - справжня дитина війни. 22 червня 1941-го йому було лишень півроку. 43-го німці вбили його маму, і він залишився із старшою сестрою. Ще через два роки повернувся з фронту його тато і привів для своїх дітей нову маму.

 

Вперше мій тато спробував курити у неповних шість років. Його восьмирічний товариш підговорив обміняти курячі яйця на пачку «Біломорканалу». Хтось із чужих дорослих допоміг їм «провернути» операцію, і ось двоє хлопчиків, заховавшись на городі в кукурудзі, вперше затягнулися папіросним димом. Далі тато нічого не пам'ятає. Кінець цієї історії розповіла нам його мачуха. Хлопців шукали всім селом цілу добу. Знайшли у кукурудзі непритомними.

 

Звісно, після того, як тато оклигав, дідусь йому так всипав, що той із десяток років боявся взяти до рук цигарку. Свою біографію курця він продовжив у 16 років, щойно почав самостійне життя в місті. І вже жодного дня до моменту смерті не полишав курити, тобто цілих 40 років, постійно збільшуючи кількість викурених цигарок і скорочуючи інтервал. Перед смертю він курив кожні 20-30 хвилин.

 

Це не могло не позначитися на його здоров'ї. Але я не могла достукатися до його свідомості, він тільки посміхався й казав, що в нього нервова робота, а це допомагає йому думати.

 

Нещодавно прочитала опитування про те, чому люди починають курити і що могло б їх змусити кинути цю звичку. Як виявилося, більшість у юні роки розпочинають курити через компанію. «Всі друзі навколо курили, тому і я почав», - зазвичай відповідають чоловіки. З жінками дещо інша ситуація. Великий відсоток їх починає курити через якесь особисте горе. Втрата рідного або зрада коханого може підштовхнути їх викурити це горе з цигаркою.

 

У мене теж є погана звичка. Я не можу пройти повз своїх рідних, друзів і колег, які курять, і не сказати їм про те, що це шкодить їхньому здоров'ю. Я розумію, що вони дорослі, що це їхня особиста справа, але не можу стриматися. І ось нещодавно я вирішила, що не буду їх у такий спосіб переконувати. Якщо мені не вдалося переконати свого тата, то їх, мабуть, також не вдасться. Вони просто мають усвідомити, що можуть втратити, окрім здоров'я.

 

Я думаю, якби моєму татові показали невеличкий фільм про те, що сталося в нашій родині за ті 13 років, яких його вже немає поруч із нами, він би сам відмовився від цигарок.

 

Тату, після того, як тебе не стало, в тебе народилося ще двоє онуків, які думають, що дідусі бувають тільки чужі, бо в їхньому житті немає жодного рідного дідуся, лишень 90-річний прадідусь, який живе далеко від них. А ти ж так щиро любив дітей; незважаючи на свою зайнятість на керівній посаді і, як ти казав, нервову роботу, повертаючись додому, ти завжди знаходив годинку, щоб погратися з тими онуками, яким пощастило знати тебе. Але, на жаль, ти вже не побачив успіхів, яких досяг твій старший онук у школі й на сцені. Він виріс таким же добрим і працьовитим, як ти. І йому тебе дуже бракує. Так само тебе бракує твоїй єдиній онучці, яка закінчила неповну середню школу на відмінно і тепер навчатиметься в ліцеї Політехнічного. Це ж той інститут, який колись закінчив ти.

 

Ти не бачив, як твій син отримав ліцензію, і тепер він - один із небагатьох в Україні - має право на перевірку атомних реакторів. Ти не порадів за мене, коли люди обрали мене депутатом міської ради.

 

Мені так хотілося розповісти тобі про незвичайні мандрівки на Сахалін і Камчатку, хотілося подарувати мою книжку про подорожі до українців усього світу...

 

Коли мені сказали, що в тата злоякісна пухлина, мені здалося, що небо впало на землю. А коли за чотири дні його не стало, я думала, що назавжди втратила надійний захист, який постійно мала за його життя. Тепер я знаю, що він усе одно оберігає мене десь на небесах, але ж так хочеться, щоб він мене пригорнув, як колись...

 

Після операції тато прожив лише чотири дні. Перед самісіньким кінцем він сказав медсестрі: «Дайте перед смертю ще один раз покурити». Вона йому дозволила. Це справді була остання в його житті цигарка.

 

Може, й не паління стало основною причиною смерті батька. Але я впевнена: воно максимально сприяло тому, щоб забрати його в нас набагато років раніше. І так само впевнена, що якби йому показали, як житиме його родина після нього і скільки всього важливого й цікавого він не побачить, він би усвідомлено кинув курити і без моїх постійних прохань.

 

 

Матеріали колонки Світлани Остапи виходять у рамках проекту громадської організації «Детектор медіа» та компанії «Майбутнє без куріння» «За вільну від тютюнового диму Україну».

 

Фото Яни Новосьолової 

 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3731
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду