Останнім часом мене дедалі частіше мучать сумніви щодо власної глядацької мужності. Ні, я не про здатність витримувати до кінця прямі ефіри Шустера з Кисельовим чи дивитися Перший діловий. Я знову про продукт, який створюють і пропонують телеглядачеві як суто чоловічий. Але в процесі перегляду цього продукту моє чоловіче єство не повстає в мені ні в прямому, ні в жодному з переносних сенсів. При цьому сумніватися в досвіді, фаховості та раціональності теленачальників, які точно знають і впевнені, що чоловікам від телевізора потрібні саме оголені жінки, бійки, стрілянина, машини та спорт, і то саме в такому форматі й у такій кількості, не насмілююсь. Залишається сумніватись у власній ґендерній адекватності. Черговим приводом для таких роздумів стало переформатування каналу «Мегаспорт» (у дівоцтві К1), що належить групі «Інтер», на «розважальний канал із чоловічим характером» під назвою «Мега». Ця знаменна подія відбулась 29 березня.

Коротко про себе: «розважальні, змагальні та ігрові формати програм для тих, хто прагне знати більше про людину та її можливості і ладен щодня кидати виклик собі та оточуючому світові. Для шанувальників змагальних шоу (реслінг, бої без правил, гладіатори, японські ігрові шоу); для поціновувачів якісної документалістики про неймовірні можливості людського тіла; для прихильників інженерних шоу, бойовиків, перегонів тощо». Претензії щодо цільової аудиторії: 18-45 50 тисяч+, насамперед чоловіки. Власне виробництво: поки що лише дві програми - «БУМ. Уся правда» про інтерівське шоу «Битва українських міст», оригінальну версію якого, Wipeout, також показує «Мега»; «Мега-Армія», яка виходила на ТОНІСі за часів Юрія Нікітіна. Все решта - програми західного, рідше російського, виробництва.

Про те, що пришестя цього каналу у вітчизняний телепростір уже відбулося, я довідався в оригінальний спосіб. В один прекрасний день я почув, як мій семирічний син наспівує собі під ніс: «Япона мааать... япона мааать...». Від запитань я втримався, аби не привертати надмірної уваги дитини до зазначеної матері, але невдовзі довідався: «Япона мать» - назва американської програми, що в оригіналі називається Ninja Warrior і є адаптацією японського формату Sasuke. І виходить на каналі «Мега». Ага, вирішив я, зрозуміло. Чергове «Куй-ТБ».

Одначе «Куй» з нами вже два роки, а частка його все ще надто скромна, щоб можна було хвалитись популярністю серед цільової (та й будь-якої) аудиторії. Натомість «Мезі» вдалося в перші ж дні після старту вдвічі підвищити показники у порівнянні з середніми цифрами добряче занедбаного останнім часом «Мегаспорту». Хоча формат, за допомогою якого «Інтер»-група сподівається відтягнути молодих і середнього віку чоловіків від комп'ютерних ігор та міцних напоїв, приблизно той самий: переважно програми «для повтикати». Думаю, різницю між поняттями «дивитися телевізор» і «повтикати в телевізор» пояснювати не треба, адже всім нам колись траплялось провести годинку-другу за спогляданням перипетій у сімействі сурикатів, а ще раніше - музичних заставок центрального радянського телебачення. «Втикання» відбувається без участі мислення, а звикання, яке воно спричиняє, стосується самого процесу, а не конкретного продукту. Інакше кажучи, навряд чи «Мезі» варто сподіватись, що чоловіки 18-45+ бігтимуть вулицями міст 50 тисяч+, покинувши роботу, пляшку чи футбольний м'яч,  аби не запізнитись на вечірню «Япону мать».

«Інтеру» слід віддати належне: він не пошкодував грошей і закупив справді багато різноманітного, подекуди досить якісного і брендового, продукту для свого нового каналу. Різношерстість контенту, з одного боку, робить канал потенційно цікавим для різних груп аудиторії, з іншого - не дозволяє жодній із них зосередитись на перегляді «Меги». «Чоловічість», вибачайте, видається аж занадто абстрактною ознакою. Хоча з часом, напевно, в каналу з'явиться численніша «точкова» аудиторія, яку приваблюватиме те чи інше шоу. Я от, наприклад, про тварин часом би подивився.

Детальніше про те, що пропонує глядачеві «Мега». Парадоксально, але топ-продуктом каналу є шоу, присвячене... продукту іншого телеканалу - «БУМ. Уся правда». Подібний експеримент із співпрацею малого та великого каналів свого часу можна було спостерігати у групі Пінчука, коли М1 транслював щоденники новоканальної «Фабрики зірок». Так само тенденцією можна вважати створення «шоу про шоу» - подібні спроби були на Новому та СТБ.  «Битва українських міст» на «Інтері» йде порівняно успішно, тож фанати шоу, ймовірно, будуть зацікавлені в описі залаштункових подій програми, інтерв'ю з учасниками тощо. Так само програма спроможна привернути увагу випадкових глядачів, що «зачепляться» за неї на «Мезі», до материнського проекту на «Інтері». Недаремно випуски програми повторюються протягом кожного буднього дня 4 рази. Виробництво ж такої програми порівняно недороге, адже більшість відеоматеріалу «утворюється» в процесі зйомок «БУМа».

Питання провокаційне і певною мірою риторичне: чому б не віддати новому каналу сам «БУМ»? Адже шоу більш ніж у форматі «Меги», натомість для «Інтера» - балансує на межі неформату. Відповідь зрозуміла: з тієї ж причини, з якої колишньому «Мегаспорту», хоч він і був спеціалізованим каналом, не діставались топові футбольні та інші спортивні трансляції. Великий проект - великі гроші - великий канал. Хоча, напевно, перенесення «БУМа» на «Мегу», супроводжуване належною рекламною кампанією, могло б забезпечити рекордні темпи зростання показників переформатованого каналу.

У стратегічно важливому п'ятничному слоті 21.30 - 22.30, коли більшість телевізійної аудиторії кочує між політичними ток-шоу та «Україна має талант» на СТБ, «Мега» демонструє старі добрі «Ігри патріотів». У четвер у цей самий час - не менш легендарне автомобільне шоу Top Gear. Дослідженню меж можливого у спорті та екстримі присвячені проекти «Трюкачі», «Наші рекорди», «Мегалюдина», «Фізика тіла», «Людина vs природа» виробництва Discovery та інші. Потужний пласт продукту «Меги» становлять імпортні шоу, в яких люди змагаються у завдаванні одне одному травм різних ступенів тяжкості. До таких належать «Мортал комбат», «Арена титанів», «Бушідо», «Ліга дам», «Анатомія бою», «Гладіатори», «Гуру бою» тощо. Є тут і битви не між людьми, а між механізмами - «Термінатори» й «Монстромобілі». По ознайомленні з цими програмами, - ніколи б не подумав, що їх існує так багато, - починаю розуміти, чому канал вважає своєю цільовою аудиторією 18-45, а не 14-49: чотирнадцятирічні, надивившись подібного продукту, отримують у школі погані оцінки за поведінку.

Поміж орієнтованих на міфічних роликових тинейджерів екстрим-шоу в ефірі «Меги» можна виловити непогані пізнавальні програми. Наприклад, «Шнур навколо світу» виробництва російського НТВ; «Гладіатори юрського періоду», що демонструє можливості сучасної комп'ютерної графіки; пізнавальна програма про тварин «Жертви природи»; «Воїни», що розповідає про військову культуру різних народів; Scraphead Challenge, у перекладі «Меги» чомусь «Маги-колимаги» (колорит «Куй-ТБ» незнищенний), де непрофесіонали будують складні механізми з непотребу...  А ось шоу про комп'ютерні ігри «Мегадрова» (в оригіналі X-play, виробництва американського каналу G4) в ефірі о сьомій ранку,  коли шанувальники комп'ютерних ігор якраз повкладалися спати. Є й геть химерні проекти, наприклад, «Роботяги», присвячений сучасному будівництву та промисловості, «Роздовбай» («Руйнівна команда»), ведучі якого ламають усе, що можна й не можна поламати, тощо.

І, нарешті, який чоловічий канал без полунички? Цього добра тут цілий кошик: «Зірка стриптизу» з російського MTV, «Основний інстинкт» (цей продукт позначений у телепрограмі як документальний серіал, хоча насправді є добіркою досить примітивної еротики - оголених танців під музику), «Елементарний секс», та й «Мега-Армія» перебуває десь на межі між еротикою та фітнесом.  Є на «Мезі» й кінопоказ, переважно бойовики та екшни.

Чи справді постійними глядачами «Меги» будуть крейзануті тинейджери, які не знімають роликів навіть перед сном, суворі бодібілдери на стероїдах, прудкі велосипедисти й сновбордисти? Тоді, за аналогією, слід було б припустити, що порнографію найбільше дивляться люди з найактивнішим статевим життям. До того ж, навіть найзавзятіші екстрИмісти деколи все ж відвідують школу.  Насправді припускаю, що узагальнений образ глядача не лише «Меги», але й інших екстремально-спортивно-кльово-прикольно-розважальних каналів та програм, близький до героя російської казки, що просидів 33 роки на печі, не маючи ні мотивів, ні потреби звідти злізати. Він також, напевно, у своїх мріях був «ладен щодня кидати виклик собі та оточуючому світові». Сучасні муромці, що просиджують години дозвілля за комп'ютером/телевізором із пивом та снеками. Воїни, ніндзя, гладіатори, екстремали, survivors у пустелі та інші герої цікавлять їх із тих самих мотивів, із яких домогосподарки не відлипають від серіалів про багате і щасливе життя.

Для людини ж, не наділеної даром глядацької маскулінності, спроба дивитись «Мегу» протягом досить тривалого часу закінчується не найкращим чином: програми зливаються в  суцільний потік мерехтіння та бадьорого бурмотіння. Цьому неабияк сприяє те, що більшість покупного продукту озвучує одна й та сама людина, або ж люди з ідентичними голосами та інтонаціями. Щойно на екрані лупилися гладіатори, тепер уже роботи, а за півгодини хтось лізтиме в гору чи навпаки - злізатиме з гори. Ближче до вечора біганина і штурханина змінюється на повільні кругові рухи жіночих сідниць.

Зауважмо: «Мега» - канал супутниково-кабельний. У моєму кабельному пакеті є з десяток, а в супутниковому на дачі - зо три десятки спеціалізованих каналів, де показують подібні, ті самі або навіть кращі програми, тільки сортовані за тематикою. Щоправда, я рідко добираюся до цих каналів, але, якби мені закортіло подивитись, як зубри топчуть бобрів, можу ввімкнути Animal Planet у будь-яку мить і не перечікувати черговий мордобій або фітнес. Тут єдиною перевагою «Меги» можна вважати україномовну озвучку більшості програм.

«Мегаспорт», якби його залишили свого часу ефірним, а потім не тримали на хлібі й воді, мав би значно більше переваг. Усе-таки в спорту набагато більше шанувальників, ніж у «Японої матері». Щоправда, вік їхній переважно 45+, але й чергові мрії «Інтера» про численну молодіжну чоловічу аудиторію видаються нездійсненними. Втім, що було, то загуло, і навряд чи навіть обурення віце-спікера Миколи Томенка знищенням всеукраїнського спортивного каналу зможе повернути «Мегаспорт». Натомість, переможне зростання показників «Меги» вже припинилося. Робити з цього якісь висновки було б передчасно, та все ж.

Що ж, формат - на любителя, не сперечаюся, й нехай справжні чоловіки на роликах судять, чи він їх улаштовує. Але з чим у «Меги» поки що справді є проблема, так це з власним виробництвом. В цьому «Інтер» повторює не надто вдалий шлях конкурентів із групи Пінчука, які не поспішають виробляти ексклюзивний продукт для QTV, сподіваючись, напевно, спершу «розкрутити» канал дешевшими покупними програмами. Зрозуміло, що зйомка аналогів більшості програм, які транслює «Мега», в Україні або просто неможлива (до «Битви роботів» нам розвиватися ще років 20), або дуже проблематична. Але варто постаратися. Змогли ж адаптувати Wipeout. Українського Discovery з того відразу не вийде, але, принаймні, варто робити кроки в цьому напрямку.