«Йой», - зітхала цілий тиждень Зіна Підалькіна перед телеекраном і відчувала, як сіра речовина її мозку піниться й випаровується. Дівчина присіла на серіали. Не те щоб вона захопилася. Ні. Просто тупо сиділа на дивані. Рахувала години і дні в надії, що мило нарешті скінчиться. «Сміхота з цими серіалами!» - голосила й билася об стіну Підалькіна, та стрибати з каналу на канал не припиняла. В очах мерехтіла тінь неминущого, на душі робилося тоскно, а серіальні пропозиції все не вичерпувалися. «Господи боже мій! - заламала Зіна руки, відчувши, що жисть її розбилася. - За вікном криза, а я час вбиваю на цю дурню».

«Ти знаєш, Зінуля, - пояснила печальній Підалькіній її знайома Олена Грозовська з етногурту «Сонцекльош», - люди дивляться серіали тому, що вони дарують їм цілісну картинку існування. Вони бачать ті самі обличчя, переживають ті ж самі знайомі їм емоції. Власне, серіали пропонують їм ті міфи, які людина в звичайному житті не може відтворити». Послухала Зіна Олену. Щоки надула. Замислилась. І вирішила дослідити, які стереотипи пропонує глядачеві телебачення.

Кримінальний мрачняк

«Жах! - сплеснула в долоні Підалькіна. - Розчленування, вбивства, зґвалтування, крадіжки, мафіозі, афери - це, певно, і є стереотип сьогоднішнього існування пересічного українця». Зіна схопилася за голову й відчула, що в ній застрибали немовлята, бо більшість серіалів, які пропонувало телебачення, - це був кримінал із розслідуваннями, запліснявілими трупами та кмітливими криміналістами, які ламали голову над знайденою частиною чийогось тіла. І лідирував у невпинній презентації кримінальної дійсності канал НТН. «Псевдонім Албанець - 2», «CSI: Місце злочину Лас-Вегас 9» «Мислити, як вбивця», «Інспектор Дерик», «Чисто англійське вбивство», «Пуаро» - це те, що Підалькіна встигла передивитися за один тиждень на цьому каналі.

Перед очами Зіни пливли простріляні герої, Пуаро, інспектори Дерик, Барнебі, менти з ІСТV та приватний детектив Магнум. Героїв кримінальної полунички об'єднувало одне - всі вони були хороші пацики. Це Зінка зрозуміла, бо ті не брали хабарів, були трудоголіками і, відмовляючись від приватного життя, вдень і вночі стояли на сторожі закону, розплутуючи на очах у Зінулі ребуси, сплутані для них підступними, жадібними до грошей та крові злочинцями.

«Пуаро!» - прозріла Зіна. Їй привиділося, що саме цей британський серіал є верхівкою айсберга детективних пропозицій. По-перше, сценарій серіалу було створено за класикою жанру - романами Агати Крісті. По-друге, він був доволі старим, і по всьому видно, що його автори ще не були зіпсовані легкою наживою від серіального бізнесу. Вони творили повноцінний кінематографічний твір, який передавав атмосферу, побут життя англійців, переконливі образи героїв.

Актор Девід Суше, який грав Пуаро, поставився до ролі творчо. Образ немолодого шляхетного приватного криміналіста з вусиками запам'ятовувався, викликав довіру і радість від зустрічі. Він входив у дім, як позитивний герой із казки про добро і зло, і саме своїм непересічним інтелектом міг подолати будь-який злочин. Образ, створений Суше, був багатогранним і переконливим. «Глибоким», - мовила Зіна, бо герой Суше навіть мав деякі вади - був трохи по-дитячому самозакоханим, любив рибу і зверхньо дивився на своїх колег. І саме це надавало Пуаро шарму, геть відсутнього в його телевізійних конкурентів.

Інші кримінальні саги про шляхетних криміналістів знімалися, певно, швидко, а тому могли захопити більше сюжетними лініями сценарію, ніж акторськими образами. «Російські "Менти-9. Вулиці розбитих ліхтарів" на ІСТV дознімалися до ручки», - гигикнула ошелешена Підалькіна, бо сценарій 9-го сезону серіалу не надихав її на перегляд. Історії про підступних китайців, які їдять собак, забувалися відразу ж після перегляду і породжували в душі дівчини глибинну пустку. «Автори, певно, розраховували на глядацьку інерцію, - міркувала Підалькіна, - де пересічна людина, звикши до певних героїв, автоматично вмикала канал під час трансляції серіалу».

Зінаїда Підалькіна була не з таких телеглядачок і сказала на все це: «Гм». Ані «Марш Турецького ІІ» («Інтер»), ані «Євлампія Романова» (К1), ані «Навіжена» (ТРК «Україна») так і не змогли в уяві Підалькіної перевершити «Пуаро». «Дідько б їх вхопив!» - вилаялася Підалькіна, бо кількість серій, бандитів, кримінальних інтриг і злочинів у цих серіалах домінувала над якістю розробки акторських образів та фактури стрічок.

Ще далі в цьому кримінальному треші пішли серіальні витвори на кшталт американського «CSI: Місце злочину» (НТН), «Кулагін та партнери» (СТБ), «Слід» (Україна). Всі вони - з головоломками для детективів, лабораторними дослідженнями та гидкими злочинами - нагадували Підалькіній ті біляші, які ніколи не купував біля метро її знайомий продюсер Сашко Лисокобилко. «Дурепа ти, Зіно, - казав він їй ласкаво. - Присіла на серіали. Це все одно що жерти біляші з базару». Підалькіна від такого снобізму Сашка ледь не заплакала, бо їй стало до болю в серці шкода український народ. Кумекала бідна Зіна, що біляші продаються тому, що є на них попит. «І якщо кримінал і є, як сказала Олена з "Сонцекльошу", стереотипом нашого існування, - тут Зіна висякалася в одноразовий носовичок, - то нас чекає лише темрява. Подібний продукт розділяє наc навпіл, і одна частина глядачів мусила б бути затятими злочинцями, а інша - криміналістами». Зіна рюмсала над біляшами і кримінальним милом, і думки її починали плутатися.

За гранню добра і зла

Це був пакет серіалів, які нібито розповідали про звичайне життя громадян, але і в їхнє існування нахабно вклинювався той же ж кримінал - поруч із перипетіями особистого життя героїв розгорталася доволі неприємна картинка, де когось викрадали, вбивали, підставляли тощо. «Мій особистий ворог» (НТН), «Обручальна каблучка» («Інтер»), «Кармеліта - циганська пристрасть» («Інтер»), «Крем» («1+1»)... Підалькіна дивилася на це й тупішала. Їй здавалося, що перегляд запропонованого мила міг доконати її швидше, ніж криза за вікном. І Зіна не знайшла нічого кращого, ніж піти в люди.

Вихід у народ

Першим стрівся Зіні депутат Олександр Прогнімак. Він представляв прошарок політиків. «Інколи дивлюся серіали, - промовив він. - Військові і фантастичні, де можна зазирнути за межу життя. Сподобався мені український серіал "Загін". Я під час його трансляції зрадів за українську кінематографію, бо він представляв хорошу акторську гру. Дивився ще "Грань" - американський серіал про розслідування, де рівень науки сягав немислимого і розширював свідомість». Зінка відчула полегшення. «Он воно що!» - подумала вона, бо Сашко Прогнімак явно не їв біляшів, а серіали якісь таки дивився. «І якщо він є представником політичної еліти, - міркувала вона далі, - то цьому народові мусять подобатися й серіали "Курсанти" на Новому та "Солдати" на К1, "Диверсант. Кінець війни" на каналі "Україна"».

І хоч Зінка не розуміла солдафонських жартів у перших двох названих вище творах і не цікавилася військовими перипетіями в «Диверсантах», вона за це серіальне мило була спокійна. Зіна махнула олівцем і вписала в перелік уподобань цього народу ще серіали «Усі жінки - відьми» («1+1»), «Та, що спілкується з привидами» («Кіно»), «Моя улюблена відьма» («Україна»). «Принаймні в них є елементи фантастики, містики, й вони мусять розширювати ту свідомість, про яку казав Прогнімак», - вирішила вона й пішла далі.

Народ зі світу

До світських левиць належала Тетяна Костенко - президент «Великої країни». «Моя дочка дивиться "Маргошу" і "Крем", - сказала вона Зіні. - Їй робити немає чого. І я в курсі. Коли не хочеться вставати з дивана, я теж їх переглядаю». «Ха!» - вигукнула задоволена Зіна, бо для тих, хто не хоче вставати з дивана чи крісла, знайшла в телепропозиціях ще декілька серіалів - «Татові дочки» («1+1») та «Друзі» (Новий канал). Їх можна було передивлятися, не обтяжуючи себе думками. При бажанні можна було ще й сміятися, бо в останніх двох пропозиціях Зіни за кадром був інтершум у вигляді тупуватого сміху. Якщо ж лінь-матінка зовсім не давала життя, можна було й не сміятися: «І так сміх за кадром задовольняв амбіції телевізійників та жартівників-сценаристів».

Народ робочий

До нього Зіна Підалькіна віднесла свою подругу - ведучу Тетяну Гончарову. Бо коли б вона її не зустріла, Таня була при роботі. «Чому ти не дивишся серіал "Доктор Хаус"?» - під'їхала до Гончарової Підалькіна в невеличку паузу, коли та похапцем перебігала по вулиці з одної роботи на іншу. «Дурепа ти, Зіно! Не дивилася, бо не знала про його існування! - засміялася Гончарова. - Але місяці два тому майстер, який мені робить тату, став мені ставити диск із цим серіалом. І за сеанс я встигаю подивитися 3-4 серії. 6 серій я вже передивилася. Я не скажу, що серіал мені подобається, але я читала про нього і знаю, що той доктор рідкісні хвороби виліковує. Навіть декілька разів сама чіплялася до лікарів: "Може ви в мене, як доктор Хаус, щось відшукаєте?". А вони мені: "Ой, тільки не треба нам цю хєрню пороти!". Цей серіал, Зіно, подобається людям, тому що він добре зроблений. В ньому чітко вибудовано характери, чітко розвиваються події. Мені він імпонує зйомками, бо схожий на кіно!».

Від такої відповіді Тані Підалькіна стала задихатися. І не тому, що вона не поспішала за швидкою Гончаровою, а доктор Хаус шкутильгав, був одноманітно іронічний і постійно ковтав пігулки. Вона не могла збагнути, як Гончарова та численні Зінчини подруги могли присісти на це доволі одноманітне мило. Після трьох серій перегляду Підалькіна заснула перед екраном. Реально. Їй стало ясно, що з серії в серію її чекатимуть одні й ті самі ходи, де розумного та скептичного Хауса не розумітиме оточення, чинитиме йому перепони, а він матиме рацію і в кінці кінців порятує людину. І для того, щоб історію Хауса прикрасити несподіванкою, автори сценарію інколи вписували в сюжет летальну кінцівку, й усім ставало ясно, що якщо вже Хаус не зміг, то й справді медицина не всесильна.

«Тупість, - міркувала Зіна. - Усі хворі на патологічне ідеалізування цього доктора настільки, що СТБ навіть приз обіцяє за найкраще цитування реплік Хауса».

Зінку ж від усього цього реально знудило. Вона вимкнула «ящик», вийшла на вулицю і вирішила знайти в контрабандистів револьвер. Щоб застрілитися.... Щоб застрелити когось іншого.... Зіна збагнула, що її дії можуть лягти в основу чергового серіального мила. І зникла з горизонту.

Фото - www.nkj.ru