«Ти розумієш, Зіно! Вони знахабніли!» - здригаючись від огиди, звернулася до Підалькіної її колега-журналістка N і розповіла про пригоду, яка спіткала її минулої суботи на корпоративі відомого медіахолдингу. N працювала на телебаченні. Зйомки були «замовні». На корпоратив прийшли політики однієї з провідних партій. N усіх в лице не знала. І це була її страшна доля. Прес-служба корпорації не дуже опікувалася N, тому тій довелося самій підійти до столу з «жирними» наїдками та народними обранцями і брати коментарі.

Звернувшись до першого, вона влучила в ціль. «Щастя!» - подумала N і промовила після розмови: «Вибачте, я вас не знаю. Як вас звуть? Представтесь на камеру». Обличчя народного обранця виразило незадоволення й викривилося. N була дівка бита. Не розгубилася. Попрямувала до пані, що сиділа поруч із депутатом. І тут сталося неймовірне! Пані-депутатка замахала на N руками й істерично загорлала: «Якщо не знаєте, хто я, відкрили б книжечку перед тим, як звертатися до мене!». N здивувалася. Вивела пані-депутатку з-за столу і запитала: «Яку книжечку я мушу відкрити, щоб взяти у вас коментар?». Депутатка нервово забубоніла, що також була журналісткою, але відповіді на запитання N так і не дала.

Ця історія з книжечкою не давала спокою й Зіні Підалькіній. «Чуєш, Шерман! - звернулася вона до своєї подруги, заслуженої журналістки Ганни Шерман. - Не можу збагнути, в якій книжечці ми з N можемо знайти імена народних обранців!». Шерман була не з тих пришелепуватих журналістів, які не знають, що сказати в таких випадках, тому з відповіддю не забарилася: «Книжечку "Їх розшукує міліція" Ги-ги-ги». «Дотепно...», - не йняла віри Зінаїда, насупилася, бо ще не знала, що Ганна Шерман, її зірка провідна, має рацію.

Довга дорога до ефіру

На станції метро «Лівобережна» Підалькіна натрапила на оголошення, від якого серце вкрилося кригою. На ній був портрет Віктора Лозинського і підпис: «Його розшукує міліція». «Жах!» - змерзла на кістку Підалькіна, згадала слова Шерман і метушливо почала читати інші оголошення. Їй хотілося: 1) знайти поруч портрет пані-депутатки, яка влаштувала показову істерику її колезі N; 2) познайомитися з усім українськими політикумом. Та ні перше, ні друге бажання Підалькіна на станції «Лівобережна» задовольнити так і не змогла.

«Сьогодні Савік Шустер! Треба встигнути!» - почулося збоку, коли Підалькіна проходила повз базар. Вона озирнулася. Ці слова кидала колезі-продавщиці баба Фрося, яка частенько продавала Зінаїді цибулю та яблука. «Якщо "Шустер live" така народна програма, - подумала Підалькіна, - то мушу там пошукати відповіді на всі мої болючі питання», - вирішила Зіна і дременула до телеекрану.

«Шустер live»

Це була п'ятниця. Світла п'ятниця перед вихідними, і Підалькіна налаштувалася на позитивний настрій. Дарма. Савік Шустер, заявивши, що «Шустер live» - найвільніша програма України, став гіпнотизувати дівчину зловісним: «Чорний вторнік. Рєально чорний вторнік... Свєдєнія о том, что реально проізошло ілі нєрєально!». Зіна заплескала в долоні й подумала, що її бабі Фросі з базару мусять бути цікавими нереальні речі, і не помилилася, бо те, що відбувалося в студії у Савіка, не налазило на Зінчину слабку голову.

Перші дві теми - блокування трибуни у Київраді та вбивство у Дніпропетровську - Шустер обговорив тихо, не напружуючись. Зіні навіть здалося, що улюблений герой баби Фросі не дуже й готувався до ефіру. «Ні аналітики тобі, ні структурованості в темах, - думала Підалькіна. - Шоумен Шустер, видно, не в дусі». І хотіла Зіна перемкнути на інший канал, як раптом усе в студії Шустера заграло.

«Это целое такое дело педофилии в Украине. Беспрецедентное, - віщав, несподівано оживши, Савік Шустер. - Мы оказались невольными свидетелями фантастической вещи». Йшлося про педофілію в «Артеку». Зіна уважно слухала доповідь юридичного консультанта матері постраждалих дітей пані Монтян про насильство, дивилася на людей у студії, на Савіка Шустера і її не полишало враження, що її розігрують, пропонуючи невимовно дешевий фарс. «Баба Фрося, певно, задоволена», - міркувала Підалькіна, бо саме таку кримінальну полуничку останніми роками полюбляв український піпл.

Зіні зовсім не хотілося лізти в політичні нетрі й ламати голову над тим, хто й кому замовив таке «висвітлення» теми з іменами депутатів одної з лідируючих українських партій, і чи замовляли взагалі. Її забавляло не це. Її веселила затятість Шустера у смакуванні цієї неоднозначної теми.

«Татьяна, вы говорите, что девочка рассказала матери, что ее трогали?» - направив тему в необхідне гаряче та сенсаційне русло Шустер. «Браво!» - заплескала в долоні Зінаїда й зареготала, бо їй здалося, що вона дивиться не соціально-політичне ток-шоу шановного і розумного журналіста, а популярні в народі тривіальні «Вікна» Нагієва. Ні, Зіна не була циніком. Вона навіть уміла співчувати людям. І регіт її пояснювався лише одним - знанням, що будь-який фарс вимагає сміху й активної реакції.

«Га-га-га!» - не вгамовувалася Підалькіна, бачачи, як Монтян і Шустер, немов ті клоуни на арені, міняли маски й радо жонглювали назвами видань, які раніше за них оприлюднили імена політиків-педофілів. «Мы не рассказываем вам ничего нового. Вот газета "Сегодня", вот "Украина Молода"», - з азартом тицяючи в друковані видання, говорив Савік і, певно, думав, що таким чином умив руки.

«Не вийде!» - аж підстрибнула на стільці Підалькіна. І справді не вийшло, бо коли у студії стало гаряче, коли хтось із гостей натякнув, що оприлюднення подібної інформації зводить слідство на ні, Савік швиденько змінив маску азарту на обличчі найкрасивішого чоловіка України маскою звинувачення й дуетом із Монтян винувато заспівав, що не він і «Шустер live» винні у розповсюдженні цієї інформації на всю країну, а саме ті видання, які оприлюднили її до його ефіру в п'ятницю. А Монтян, приєднуючись до «чистих» рук Савіка, додала, що саме ці видання й треба притягти до відповідальності.

Від такого лицедійства Зіна ледь не сконала. «Ги-ги-ги! - реготала вона до коликів у животі. - Це, певно, і є приклад вільної журналістики, заявленої Савіком на початку програми!». Так. Можна було б закинути, що Зіна Підалькіна не любить дітей і їхня доля її не цікавить. Можна. Але й Савік Шустер, по всьому видно, великою любов'ю до малечі похвалитися не міг. Його цікавило інше.

 «Невимовна любов до рейтингів, боротьба за кнопку баби Фросі - це лебедина пісня сучасної української журналістики», - подумала Зіна і знов насупилася, бо це підтвердило її припущення - люди в екрані хворі, і хвороба їхня зветься рейтингоманією.

Вона згадала про мету свого вечірнього перегляду. Збагнула, що хоч імена депутатів із книжки «Їх розшукує міліція», яку їй порадила Шерман, і було оголошено в ефірі «Шустер live», фото показали тільки одного, та й те невдале. І якби Підалькіна його зустріла на якомусь корпоративі, навряд чи впізнала б. До того ж Зіну не на жарт здивувало, що половина гостей студії Савіка покинула його аудиторію ще до обговорення теми про педофілію. «Не схотіли бруднитися», - припустила вона і, відчувши, що з Савіком її п'ятниця стає чорною, як вівторок, перемкнула канал.

«Велика політика з Євгеном Кисельовим»

Підалькіна чомусь була переконана, що минулої п'ятниці цей інтерівський проект мав не такий рейтинг, як у Шустера. «Наш нарід нагло підсадили на полуничку, кримінал та скандал, - мурмотіла вона біля екрану. - Рецептори сприйняття інтелектуальної програми в нього атрофовані. Тож баба Фрося навряд чи проголосує кнопкою за хоч і гострі, але зарозумні для неї теми Кисельова».

Втім, Підалькіна прилипла до екрану. Говорили про передвиборну соціологію. «Вай, цікаво!» - вигукнула ошелешена Зіна, бо в її глядацькій голові все стало укладатися по поличках. Вона дізналася, що існують різні рейтинги, що соціологія може стати знаряддям політичної боротьби і що в країні є соціологи, які дорожать своєю професією, й буває, що вони не публікують своїх рейтингів. «Тобто наша держава складається не лише з бруду і продажних людей!» - радісно закричала Підалькіна і трохи заспокоїлась, бо після «Шустер live» її нудило й хотілося, щоб усі народжені й ненароджені діти емігрували разом зі зґвалтованими дітьми з рідного її душі українського багна якнайшвидше.

Кисельов, його гості-соціологи та політики відкривали Підалькіній механізми соціологічної кухні, і їй було приємно, бо «Велика політика» зверталася не до низьких емоцій Зіни, а змушувала її розмірковувати й робити висновки. Дівуля раділа, бо з Кисельовим не відчувала себе дебілкою, а розуміла, що ведучий «Інтера» апелює до неї як до активної громадянки суспільства, кодексом честі якої є здатність розбиратися у суспільно-політичному житті країни.

Євген Кисельов завершив програму темою «Феномен брудних політичних технологій». Але не став смакувати подробицями на кшталт «трогалі дєвочку ілі нєт», а процитував Леоніда Кучму, який зауважив, що поки вину не доведено, обговорювати тему публічно - це моветон. «І крапка!» - всміхнулася до Кисельова Підалькіна, бо їй небезпідставно привиділося, що для ведучого «Інтера» істина найдорожча і йому байдуже, яку рейтингову позицію в суспільстві займає людина, котра її виголошує.

«Неочікуване щастя! - щиро зраділа Зінаїда, коли побачила результат голосування і дізналася, що 90% аудиторії Кисельова не вірять численним публікаціям, які компрометують того чи іншого політика. - Значить, не все ще загублено піаром і попсою в цій країні!».

«Я люблю Україну» та інше

Зіна не розуміла принад проекту каналу «1+1» із російськомовними Потапом та Настею Каменських. Єдине, що вона збагнула, - програму розраховано на примітивного глядача, який цікавиться попснею у вигляді запрошених героїв проекту.

«Ґвалт! Тримайте мене! - несподівано скрикнула вона, побачивши серед попсових облич нашого телеекрану любих її серцю героїв Сніжану Єгорову та Антона Мухарського. - Нащо їм цей дешевий піар?».

Вона знала, що Антін та Сніжана - вже люди відомі і без «ящика», і дешевими речами їм не треба піднімати свій престиж у суспільстві. Навпаки. Останніми роками і Сніжана, й Антін робили справи, які славили їх і без телевізора, - зайнялися пропагуванням сучасних українських художників, відкрили своє дизайнерське агентство й усім своїм виглядом вказували на те, що вони - інші, не попсня. «І тут... Таке блюзнірство...», - розчаровано шепотіла Зіна Підалькіна перед екраном.

Сніжана та Антін, впавши в дитинство, відгадували слова, танцювали, співали, веселилися, як могли, а Зіна вкривалася червоними плямами від сорому, бо її герої давно виросли зі штанців примітивних проектів. І стало страшно дівчині. Не на жарт. І Савік, і Сніжана, й Антін присіли на голку поп-індустрії і, певно, зістрибнути з неї не мали сил. Підалькіна скреготала мозковими півкулями і приходила до невтішних висновків, що такий спрощений шлях до олімпу працював на всі сто і нещадно нищив у своїх нетрях ідеї, долі й особистості.

Зіна страждала, бо, клацаючи пультом, побачила, що на той самий жертовник попсні було покладено ще декілька побачених нею минулого тижня програм українського виробництва. «"3108" на Першому та "Легенди бандитської Одеси" на НТН - могли б стати гордістю каналів, - думала вона. - Але бажання причесати їх під популярність знищило шарм». Ні в «3108», ні в «Легендах» Підалькіна не знаходила чистоти жанру та глибини розкриття теми. В «3108» попсня поглинула саму ідею блогів, а в «Легендах бандитської Одеси» - долі героїв, про яких розповідалося в сюжеті. І ця гонитва за спрощенням, якого, на думку телевізійників, потребує український глядач, так дістала Підалькіну, що вона випила снодійного й заснула перед екраном.

... І снився Зіні сон про армію педофілів, яка чорною, як вівторок Савіка, хмарою, насувалася на її країну. У тому ж сні маячіли високі рейтинги, Віктор Лозинський, що дивився на Зіну з фото, баба Фрося, Шерман із книжкою «Їх розшукує міліція». Були й політики, які нахабно зазирали в лице Підалькіній, питаючи, як їх звуть. До них приєднувався сам Шустер, і його образ довершував галерею міфічних портретів із Зінчиного сну. Їй хотілося прокинутись, перемкнутися на іншу тему. Але Зіна так і не змогла. Снодійне робило своє, і дівчина мусила дивитися жахи до кінця.

Фото - www.gametv.az