Телебачення та свято перемоги Колими над Бухенвальдом: післяслово

11 Травня 2009
22415
11 Травня 2009
23:43

Телебачення та свято перемоги Колими над Бухенвальдом: післяслово

22415
Телебачення та свято перемоги Колими над Бухенвальдом: післяслово

Чимдалі більше мені здається: закладені свого часу у телепропаганду доктором Йозефом Геббельсом принципи живуть і торжествують донині. Принаймні, на телебаченні України. І як не парадоксально - чи не найбільше (якщо не брати до уваги виборчих кампаній) напередодні 9 Травня, яке на більшості постсовєтського простору продовжує залишатися Днем перемоги. Кого над ким? Не дуже зрозуміло, адже держава-переможець уже давно (18 років!) загинула під тягарем своїх «здобутків», а переможені держави живуть значно краще за переможців і нерідко диктують їм свою волю.

 

Проте за допомогою телебачення України все це - тобто об‘єктивну, а часом і брутальну реальність - практично неможливо ані побачити, ані відчути, ані зрозуміти. Ті кілька сотень тисяч українських громадян, які ще читають книги, і ті кілька мільйонів, що здатні відрізнити зерно і кукіль в Інтернеті, ще мають шанс вийти за межі, окреслені доктором Геббельсом і перейняті його колегами з Луб‘янки та Останкіно (які, власне, й замовляють музику на телебаченні України). Інші такого шансу практично не мають. Хіба що в них немає телевізора...

 

«Дев‘ятого травня на телебаченні все, як завжди», - чи то стоїчно, чи то меланхолійно констатує  «Детектор медіа». Як бачимо, прийоми доктора Геббельса діють навіть на професіоналів. Насправді - майже як завжди; дози великої і «малої» історичної неправди зростають із кожним роком, хоча і «як завжди» - це вже національна ганьба: ритуальне оспівування «свого», «рідного», «вітчизняного» тоталітаризму й одного із його головних знарядь: Червоної армії. Повторю ще раз: замовники цієї музики сидять за межами України, й шалена кількість телетуфти спродукована там, - але все ж йдеться про начебто «наші» телеканали, які, за рідкісним винятком, цю туфту транслюють і вбивають людям у підсвідомість, лишаючи їх у шизофренічному стані таких собі напівсовків-напівмалоросів.

 

Це майже смішно, але навіть «ліберально-європейський» Савік Шустер не може (чи вже не хоче?) вийти за межі геббельсівських принципів і прийомів телепропаганди. Зробивши у ніч з 8 на 9 травня темою своєї програми «Шустер live» порівняння Гітлера й Сталіна, експертами до студії він запросив політиків, які могли б зробити кар‘єру тільки у відомстві Геббельса - горлянкою, нахабством, масштабом невігластва і брехні, вмінням не давати говорити іншим тощо. Навіть у совєтських органах пропаганди вимагалося бодай деяке знання фактів та певна розважливість - а от у Міністерстві пропаганди брали своє енергією та натиском. І працювало - принаймні, до певної межі, коли з‘ясувалося, що американські клерки та фермери чомусь уміють влучно стріляти, а розлючені слов‘яни - зовсім не нижча раса...

 

Та повернімося до наших баранів, себто «експертів» у студії «Шустер live». Не знаю, як хто, а я особисто належу до числа тих мастодонтів, що вважають: журналістика має давати інформацію передусім не про чиїсь думки, а про об‘єктивні процеси. Бо ж один учасник вільної й демократичної дискусії в живому ефірі може донесхочу говорити, що Земля стоїть на китах, інших - на слонах, і так впродовж усього телешоу чи радіопрограми. Реальний же стан справ залишиться, як то кажуть, за дужками, хоча модні сьогодні приписи «збалансованості» й «неупередженості» будуть виконані - на радість доктору Геббельсу і його послідовникам, бо в такій ситуації перемагають горлодери й грандіозні за масштабами мовленої неправди брехуни. Отож, поглянувши на склад учасників «дискусії», можна було зарані прогнозувати: йдеться не про пошук істини (скільки б про нього не говорив «білий і пухнастий» Шустер), а про продовження оспівування перемоги Колими над Бухенвальдом, тобто совєтського тоталітаризму над нацистським.

 

Ні, звичайно, кожна нормальна людина має радіти поразці Бухенвальду, але чому нам щороку втовкмачують, що ми мусимо, образно кажучи, радіти перемозі Колими, тобто поширенню ҐУЛАҐу на добру половину Європи?

 

До речі: переможці-«визволителі» й Бухенвальд для своїх (тих самих, що й у нацистів) потреб прилаштували, садячи туди «ворогів народної влади», і не лише гітлерівців, а й християнських демократів, соціалістів, лібералів...

 

А тим часом розмова у студії йшла не про це, а про те, що «провокаційно», ба більше - «злочинно» порівнювати Сталіна з Гітлером. Та ще й 9 Травня! Спроби кількох інтелігентних і притомних осіб, запрошених до студії, вщент руйнувалися базграниною фахівців-з-усіх-питань типу того, що «Гітлер програв унаслідок опору іспанських партизанів» (Іспанія насправді не була учасником Другої світової війни) та що «на Нюрнберзькому процесі засудили дивізію СС «Галичина», і крапка!». Насправді ж це питання спеціально там не розглядалося, з іншого боку, саме рішення цього трибуналу про «непомірний тиск обставин», що спричинив вступ тих чи інших осіб до військ СС, лягло в основу судових рішень по «Галичині» на повоєнному Заході. Ці обставини у вигляді справді шаленого більшовицького терору були визнані достатніми для зарахування вояків дивізії (так само, як і вояків аналогічних балтійських дивізій) не до злочинного формування, а до числа звичайних комбатантів. Та про це все - так само, як і про те, що більшовики вбили пострілами у спину у 100 разів більше червоноармійців, ніж українські націоналісти (956 тисяч страчених за вироками трибуналів, застрелених політруками, вбитих вогнем загороджувальних загонів тощо - це офіційні дані комісії при президенті Росії від 2005 року!) - все це не прозвучало. Кого цікавить істина? Шуфричі-добкіни-яворівські-катеринчуки, котрі здатні тільки гучно агітувати за свої партійні настанови, важливіші за факти і за історичну істину!

 

...Ну, добре, не хотів Савік Шустер запрошувати «українських буржуазно-націоналістичних» істориків, але ж можна було, скажімо, запросити питомо російськомовного киянина Кейстута Закорецького, колишнього армійського офіцера, нині - історика-любителя (як він сам себе зве). Для теми розмови (Сталін і Гітлер - брати за духом?), як на мене, величезне значення має зроблене Закорецьким відкриття: у центральній науково-технічній бібліотеці Києва він знайшов у відкритому доступі й опублікував «Короткий російсько-англійський воєнний розмовник», виданий у середині літа 1940 року, де зібрана дуже специфічна лексика: не лише «Відповідайте тільки "так" чи "ні"!», «Покажіть на карті», «Яка частина?», «Злазь з велосипеда!», «Якщо будеш шуміти, уб‘ю!» - а й «Ви з‘явилися до нас добровільно?», «Що вас змусило перейти к нам?», «Ви хочете битися на нашому боці?», «Як говорять про СРСР?», «Не бійтесь червоноармійців!», «За все взяте у жителів війська Червоної Армії заплатять!», «Чи згодні ви продати?» і так далі.

 

Це ж де і з ким мали так розмовляти рядові червоноармійці та молодші командири (при старшому командному складі були перекладачі)? При обороні священних рубежів СССР від британських агресорів? Але тільки чверть розмовника надається до цього (важко уявити, що британське військо висадиться десь у Владивостоку і рушить до Москви на велосипедах...). Та й виданий друком розмовник тоді, коли британське військо якраз відступало з Дюнкерка під тиском Вермахту, кинувши всю важку зброю - яка там агресія проти будь-кого! І на території Індії чи Єгипту з таким лексиконом далеко не зайдеш (ані слова про верблюдів чи слонів та інші відповідні атрибути цих країн). А от на території «туманного Альбіону» - якраз! А це означає тільки одне - що Сталін та його оточення цілком серйозно розглядали спільну разом із гітлерівською армією висадку на Британські острови (і не тільки на них: опубліковані плани дій Чорноморського флоту та його авіації проти Суецу, Хайфи, Мальти - і це 1940 року!). А от восени 1941 року не дійшли згоди стосовно умов приєднання СССР до вісі Берлін-Рим-Токіо (документи про умови такого приєднання опубліковані 15 років тому, вивчай, скільки завгодно) - товариш Сталін виявився надто зажерливим. І тоді ґеноссе Гітлер остаточно вирішив воювати з Совєтами до їхнього повного знищення.

 

А якби дійшли згоди? Якби спільно завоювали Британію, Єгипет, Індію? І якби за кілька років разом вступили у неминучу війну зі Сполученими Штатами та їхніми союзниками - Штатами, які на той час побудували б колосальні флот та стратегічну авіацію і зробили б десяток атомних бомб? Ясна річ, СССР припинив би існування якраз тоді - у другій половині 1940-х, але на місці Берліна, Гамбурга, Риму, Москви та Києва була б радіоактивна пустеля. Тож мав рацію Алексєй Симонов, син знаного письменника, кажучи - «Нам ще пощастило, що Гітлер напав на нас 22 червня!»...

 

Але для того, щоб у студії розмова йшла на такому рівні, там мав би бути Кейстут Закорецький, а політики мали б сидіти мовчки і слухати.

 

І взагалі - слово повинні були мати фахівці, як з Москви та Петербурга, так і з Києва та Варшави, а депутатам місце серед публіки, з кляпом у роті в разі потреби - хай слухають розумних людей і вчаться, - якщо, звісно, здатні. У нас же все навпаки - політичні персонажі тільки тиснути на кнопки під час голосування, демагогічно виступати на будь-які теми і вигідно змінювати свою партійно/фракційну належність, вчать глядачів, як треба жити, як розуміти історію та економіку і як розбудовувати державу. Слово честі, якщо спочатку це було забавним, то тепер це вже стало схожим на зібрання повій, які дають суспільству рекомендації з питань морального виховання юнацтва. З настільки ж небезпечними соціальними наслідками.

 

...Повертаючись до «злочинності» порівняння Сталіна з Гітлером, слід згадати - Сталін сам порівнював - хай і напівжартома - свій режим з нацистським. Двічі - 1939 року під час бенкету з німецькою делегацією після підписання угоди з нацистами - і 1945 року під час Ялтинської конференції із західними союзниками - він представляв співрозмовникам Берію так - «а це наш Гіммлер».

 

І ще одна «деталь». Якби у студії були фахівці і якби їм давали слово, вони б нагадали присутнім слова маршала Рокосовського, сказані ним журналістам незадовго до смерті: коли ми, командувачі фронтами, навчилися дурити цього кремлівського мудака, тоді й почали наступати і бити німців. Ось компетентна оцінка ролі Сталіна у війні («не можна 9 Травня погано про нього говорити! Сталін і перемога нероздільні!») людиною компетентною.

 

Але оскільки майже нічого компетентного та правдивого про ту війну на «нашому» телебаченні немає і бути не може, то й маємо відповідні наслідки.  От у метро 8 травня двоє хлопців співали відому пісню з трохи зміненими словами: «Офицеры, все славяне» (замість «Офицеры, россияне», бо ж Київ усе-таки) - ну, і чим «славяне» в цьому контексті відрізняються від «арійців»?

 

Справді, Колима перемогла Бухенвальд, брутально використавши для цього життя десятків мільйонів червоноармійців, які воювали за свій дім і наївно вірили, що по війні їм та всьому людові житиметься краще і вільніше, - та хто переможе Колиму, яка чимало взяла до свого арсеналу від ідеологів та пропагандистів націонал-соціалізму?

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
22415
Читайте також
06.07.2010 11:35
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
16 741
01.04.2010 10:42
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
16 809
15.10.2009 10:20
Сергій Грабовський, «День»
38 560
29.09.2009 07:09
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
14 101
23.08.2009 11:23
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
15 074
30.07.2009 11:55
Сергій Грабовський
2 966
20.07.2009 09:23
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
25 723
05.06.2009 10:25
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
12 980
25.05.2009 10:24
Галя Койнаш, Zaxid.net
13 946
Коментарі
16
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
лщдщл
5650 дн. тому
http://ru.wikipedia.org/wiki/СС_Галичина
лщдщл
5650 дн. тому
4-й и 5-й полки дивизии были подчинены не военному, а полицейскому командованию немцев, в частности высшему руководителю СС и полиции генерал-губернаторства[12]. В феврале 1944 они были направлены для борьбы с советскими и польскими партизанами. 4-й полк дивизии принял участие в уничтожении польского села Гута Пеняцька, где было сожжено 172 дома и было зверски уничтожено более 500 человек польского населения, включая женщин и детей. В марте ими же, при содействии отряда УПА, в доминиканском монастыре местечка Подкамень было уничтожено более 250 поляков. [13] В феврале 1944 года из военнослужащих дивизии были созданы две боевые группы, которые действовали совместно с 4-м и 5-м полком СС против советских и польских партизан. В ходе этих операций этими подразделениями был уничтожен ряд населенных пунктов в которых погибла чать гражданского населения[14] Плакат дивизии Галицкие СС-ы идут в бой! с гербом Львова и речью Гитлера Польские исследователи также утверждают, что добровольцы из дивизии СС «Галичина» участвовали в сторожевой службе в концентрационном лагере Пустков(Pustkow) около города Дембица точное число погибших в котором не установлено, поскольку лагерь был ликвидирован до прихода совестких войск[15] [16] Во время пребывания в Словакии в подчинении дивизии некоторое время находилась известная своими военными преступлениями так называемая бригада СС «Дирлевангер».Подразделения дивизии совместно с этой бригадой участвовали в ряде операций против словацких партизан и поддерживающего их местного населения. В результате имели место, как указано в мемуарах начальника штаба дивизии, «досадные инциденты» в отношении гражданского населения. [17]
sid
5653 дн. тому
Шустер Live потрібно назвати Шуфрич Live. Шустеріс недавав слово нікому з присутніх крім Шуфрича, Добкіна та Левченка. І так майже в кожній передачі. Одні й ті самі , буває правда ще й Ганьку добавить.Видно вони йому за це платять. Хоча історію ці хлопці не знають, не знали і не будуть знати. Дебіли. Розуму немає одно нахабство. Навіщо запрошувати інших (Симонов ,Млечин) і не дати їм слова? Вибачаюсь, забув ще Рогозіна -цей тип також на кожній передачі. Представник путінсько-сталінського ренесансу.
U
5654 дн. тому
Но отчего же половодьем Вослед победе в той войне Война со сталинским отродьем Не прокатилась по стране?
U
5654 дн. тому
1Юрий Нестеренко ВОВ Так вот она, ваша победа! А. Галич И было так: четыре года В грязи, в крови, в огне пальбы Рабы сражались за свободу, Не зная, что они - рабы. А впрочем - зная. Вой снарядов И взрывы бомб не так страшны, Как меткий взгляд заградотрядов, В тебя упертый со спины. И было ведомо солдатам, Из дома вырванным войной, Что города берутся - к датам. А потому - любой ценой. Не пасовал пред вражьим станом, Но опускал покорно взор Пред особистом-капитаном Отважный боевой майор. И генералам, осужденным В конце тридцатых без вины, А после вдруг освобожденным Хозяином для нужд войны, Не знать, конечно, было б странно, Имея даже штат и штаб, Что раб, по прихоти тирана Возвышенный - все тот же раб. Так значит, ведали. И все же, Себя и прочих не щадя, Сражались, лезли вон из кожи, Спасая задницу вождя. Снося бездарность поражений, Где миллионы гибли зря, А вышедшим из окружений Светил расстрел иль лагеря, Безропотно терпя такое, Чего б терпеть не стали псы, Чтоб вождь рябой с сухой рукою Лукаво щерился в усы. Зачем, зачем, чего же ради - Чтоб говорить бояться вслух? Чтоб в полумертвом Ленинграде От ожиренья Жданов пух? Чтоб в нищих селах, все отдавших, Впрягались женщины в ярмо? Чтоб детям без вести пропавших Носить предателей клеймо? Ах, если б это было просто - В той бойне выбрать верный флаг! Но нет, идеи Холокоста Ничуть не лучше, чем ГУЛАГ. У тех - все то же было рабство, А не пропагандистский рай. Свобода, равенство и братство... Свободный труд. Arbeit macht frei. И неизменны возраженья, Что, дескать, основная часть Из воевавших шла в сраженья Не за советскую-де власть, Мол, защищали не колхозы И кровопийцу-подлеца, А дом, семью и три березы, Посаженных рукой отца... Но отчего же половодьем Вослед победе в той войне Война со сталинским отродьем Не прокатилась по стране? Садили в небеса патроны, Бурлил ликующий поток, Но вскоре - новые вагоны Везли их дальше на восток. И те, кого вела отвага, Кто встал стеною у Москвы - За проволоками ГУЛАГа Поднять не смели головы. Победа... Сделал дело - в стойло! Свобода... Северная даль. Сорокаградусное пойло, Из меди крашеной медаль. Когда б и впрямь они парадом Освободителей прошли, То в грязь со свастиками рядом И звезды б красные легли. Пусть обуха не сломишь плетью, Однако армия - не плеть! Тому назад уж полстолетья Режим кровавый мог истлеть. И все ж пришел конец запретам, Но, те же лозунги крича, Плетется дряхлый раб с портретом Того же горца-усача. Он страшно недоволен строем, Трехцветным флагом и гербом... Раб тоже может быть героем, Но все ж останется рабом. И что ж мы празднуем в угоду Им всем девятого числа? Тот выиграл, кто обрел свободу. Ну что же, Дойчланд - обрела. А нас свобода только дразнит, А мы - столетьями в плену... На нашей улице - не праздник. Мы проиграли ту войну. 9 мая 2002
Наталя Голованова
5654 дн. тому
«Шустер-live» про війну 8 травня ц. р. сказав, гадаю, краще, ніж усі публіцистичні телепрограми травня України та Росії, присвячені Великій Вітчизняній. Щось дивно Сергій Шойгу, донбасянин по одному з батьків, у передачі Олексія Піманова «Человек і закон» на Першому міжнародному намагався «відбрикуватися» від України напередодні. Мовляв, пан Ющенко минулого року понівечив пам’ять про війну в тому вигляді, як ми звикли її бачити. В передачі наводилися архівні відеокадри світкування Дня Перемоги в Києві 2008-го. І хоч Шойгу і донбасянин за походженням, він, і разом із ним московський Перший міжнародний аніскілечки не сказали про саму Україну, як вона бачить і відзначає День Перемоги. А Україна відзначає його гучно: на заході різнобічно, на сході взагалі масовими демонстраціями, коли виходять трудові колективи, і хода триває, бува, й понад годину. Демонстрації на сході України, майже у кожному малому (!), не тільки великому місті є такими вже другий рік поспіль, із традиційними мітингами, концертами, гуляннями та вшануванням ветеранів війни. Ну, добре, хай демонстрації ще можна віднести до організованих місцевими радами депутатів, «прикишенькованими» владою. Але почитайте місцеву пресу цих днів, і не тільки комунально-державну, а авторську малотиражну, така є в регіонах, незалежна, на відміну від багато якої центральної, — які там знайдете нариси про фронтовиків Великої Вітчизняної! Така — всамдєлішна Україна. Її можна знати, якщо не лінитися хотіти знати істину. Україні різна і активна, і як можна порівнювати ставлення росіян та українців до теми Перемоги, не знаючи, що насправді відбувається в житті та головах не просто Президентів та уряду цих країн, а насамперед людей, до речі, перемішаних між собою, коли й не розбереш, де більше зараз етнічних українців, у Києві чи в Москві, і так само з росіянами... Між тим, Сергій Шойгу заявляв командно-авторитарно й водночас із «м’якою українською» посмішкою про те, що ініціюватиме карну відповідальність тих, хто принижує значення Перемоги з боку радянських воїнів, а ведучий Олексій Піманов йому «підхіхікував-підтакував» і виправдовувався, що ось він-то добре розуміє величність теми, і колегам-друзям з України, країн Балтії радить мати таке саме ставлення, та не всі, мовляв, такі розмуні. Щось не дуже чесне протренькувало в цьому діалозі. Та бодай проїдьте ви Україною у травневі дні хоч із камерою, хоч без камери, і подивіться, яка вона країна — ну аж ніяк не «країна районного значення», як ви мали недалекість висловитися, пане Сергію та пане Олексію! Передача ж Савіка Шустера 8 травня викликала щире захоплення у широких верств населення і втримала біля екрану з початку до кінця велику глядацьку аудиторію. Без зайвого пафосу і сподівання на новітність теми була заявлена парадигма-припущення про Сталіна та Гітлера як «близнюків-братів». Це абсолютно не нова тема, вона мусується і в історичних, а й у широких колах не тільки останніми роками прискіпливого погляду на історію. Не думаю, що пролунавши напередодні свята, вона так вже й шокувала ветеранське суспільство. Але запрошені до участі в передачі українські та російські вчені-історики, психологи, публіцисти, діячи культури та мистецтва, колега з «НТВ», додали передачі тієї висоти та глибини, а також різнобічності, і це посилили політики Левченко, Шуфрич, росіянин Рогозін, що тут вже не потрібними були ні штучний пафос, ні пустопорожні байки та словесні суперечки. Розмова явила собою таку собі суму вдумливих монологів і діалогів, і ескіз істини, її тінь малювалися на обрії свідомості само собою, ненатужно, начебто кожний з тих, хто дивився, прикладав до тієї розмови й власних зусиль. Різні погляди висловили Яворівський, Шуфрич, Симонов та Коротич. Ужорсткішав розмову молодий пасіонарний донеччанин Левченко. Звів кудись у піднебесся, вишину між Космосом і Тартаром, образ Сталіна Роман Віктюк. Гармонійним поглядом на питання «вдарив» по всіх з Брюсселя віртуальний Рогозін. Мужньо утримував учасників від кулачного бою ведучий передачі Савік Шустер. Але коли пролунали перші звуки чародійного акордеону під руками Яна Табачника, коли мелодії воєнних літ звилися над залом, то якось приголомшливо притихли, наче погодилися одне з одним усі, і кивали в такт пісні. Ні, не погодилися, це брехня, але дійшли згоди у якихось важливих питаннях, у чомусь більш важливому, ніж суто історичне сперечання за істину... Дуже сильним за фактажем і емоцією, у вдалому місці передачі — наприкінці — прозвучало документальне свідчення Віталія Коротича про Бабин Яр і про те, що ключі від життя ті, хто залишилися живими, шукали в кишенях розстріляних у Яру. Схвилювали серце і розум глядача кінострічка Віталія Коротича про те, що було б з усіма нами, якби Гітлер переміг. Віталій Олексійович взагалі мало що говорив, але говорив дуже переконливі речі. А потім співала від імені усіх матерів, жінок красива, жіночна Тетяна Нєдєльська... Це була прекрасна режисура передачі, прекрасна задумка і прекрасне виконання з боку Савіка Шустера. Гадаю, що не всі з цим погодяться, але скажу: як на мене, після проекту «Великі українці» з Савіком Шустером на «Інтері» минулого телесезону саме ця передача з циклу передач «Шустер-live» на телеканалі «Україна» є піковою й вельми успішною і може бути визнана як найбільш фахова, найбільш підготована і найбільш актуальна серед усіх «Свобод слова» на українському телебаченні цього року з питань історії, національної самоідентифікації українського народу, і такою, що формує нашу гідність і справжні цінності не обминаючи ніяких «складних» моментів і з’ясовуючи багато що сумнівне.
GOT
5654 дн. тому
Грабовський, а що треба було роюити? Ти дуже вумний сидіти в теплому закупку психоаналізів. Знову ці ліберали піднімають голову
Злой
5655 дн. тому
Свидомый, вы не поспешили, вы правильно написали - чавкайте свою себестоимость. Непонятно только кому ваш призыв. "Когда мы уже из своих мозгов...". Мы - это кто, вы и Грабовский? Так, что мешает, займитесь своими мозгами. У остальных все нормально. Достойно отметили 9 мая, поздравили ветеранов, хороший концерт посмотрели, А сколько цветов, я уже писал на другом коменте, что в этом году их было значительно больше. Мне кажется, да нет я уверен, что вы и Грабовский очень огорчены, что фашисты проиграли войну, а не остались править на Украине. Одно вас в паре должно утешать, если б немцы победили - вас бы с Грабовским не было на этом свете, поэтому хотя бы в этом будьте благодарны ветеранам Великой Отечественной.
Севастополец
5655 дн. тому
Непонимаю что человек с именем грабовский может написать хорошего,вечного ...только разве что облить помоями наших дедов отцов защищающих нашу страну-это память они герой и я готов снова и снова смотреть военные фильмы и программы. И Слава Богу что наши каналы находят себе мужества не прогибаться под помаранчевый ............... Один грабовский уже воскрешал мертвых пока его не посадили......хотя это может быть тот же грабовский!!!!!!???? Вообще неприятно что на этом сайте перед этим святым праздником столько дерьмо-писак повылазило!!!!
Свідомий
5655 дн. тому
Перепрошую - поспішив: ВИЧАВИМО свою МЕНШОВАРТІСТЬ! Ось.
Свідомий
5655 дн. тому
Грабовський - молодець. Коли вже, блін, ми научимося не бути хохлами, а українцями і вичавимо зі своїх зазомбованих постсовецкім агітпропом мізки?!.. Хрін його зна... З таким антиукраїнським підходом - певно, що не сукоро... К глубокому сожаленію...
Григорий Кваснюк, ТК АТВ, Одесса
5655 дн. тому
Помаранчевая шавка Грабовский бесится от бессильной злобы! Негодование фашиствующего писаки легко понять: несмотря на все усилия, оранжевому провокатору Шустеру не удалось смешать с грязью имя Верховного главнокомандующего И. В. Сталина, принизить Великую Победу, уравнять нашу Родину и гитлеровский Рейх. Не помогли проплаченные негодяи и брехуны вроде Пивоварова и Вьятровича - историческая ПРАВДА победила! И вам, пан Грабовский, не удастся взять реванш и опорочить великий подвиг наших отцов и дедов!
читателль
5655 дн. тому
дурак ты, Левобережье. не беда, если русский национал-социализм (сегодняшний) тебе милее, чем украинский буржуазный национализма - беда, что, такое впечатление, ГУЛаг тебе милее тоже...
Левобережье
5655 дн. тому
Статья вовсе не нейтральна. Украинский буржуазный национализм автору милее. И такое впечатление, что Бухенвальд тоже...
sizoff
5655 дн. тому
У нас под каждого презика историю перепишут...
ніна
5655 дн. тому
А все тому, що у державі немає офіційної точки зору на історіію. Це не демократія, а бардак у свідомості громадян
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду