Спочатку про англійського бомбардира Гаррі Лінекера. Підробляючи по завершенню футбольної кар’єри телекоментатором, він одного разу сказав фразу, яку з тих пір часто цитують як уболівальники, так і спеціалісти: «Футбол – це гра, у яку грають двадцять два чоловіки, а виграють завжди німці». Перефразовуючи відому цитату стосовно українського політичного життя, можна твердити, що у бюджетний «футбол» намагалися зіграти всі політичні фігури – але, як майже завжди останнім часом, перевагу отримала чинний прем’єр-міністр. І це при тому, що головної мети – прийняття бюджету у парламенті – досягнуто так і не було. Зате до явних плюсів в інформаційній подачі діяльності Юлії Тимошенко на вказаному тижні можна віднести те, що їй вдалося повноцінно позиціонуватися в якості захисниці соціальних інтересів громадян України, якій не дають розподілити зо три десятки мільярдів державних коштів на благо знедолених. Власне, і сам негативний результат голосування за бюджет не назвеш однозначно негативним для уряду – можливість розпоряджатися державними коштами в ручному режимі, хоч і з певними обмеженнями, теж чогось варта. Ну і нарешті, Тимошенко вдалося знешкодити спробу прийняття політичного рішення про недовіру своєму Кабінету, а отже отримати додаткові аргументи в контактах як із потенційними союзниками, так і з опонентами.

 

Певна річ, яким був зміст політичних торгів під час уже традиційного для українського політикуму етапу парламентського блокування, можна лише здогадуватися. Але акцентовано нейтральна позиція «малих» фракцій – комуністів і литвинівців – яку вони зайняли під час оцінювання звіту прем’єр-міністра, а також той факт, що Тимошенко після трьох днів парламентського «клінчу» погодилася на винесення на перше місце у порядку денному питання про звіт уряду, – все це засвідчило, що паузу було використано ефективно.

 

З інформаційної точки зору було очевидно, що спроба президентської сторони вказати на інфляційні ризики «бюджету проїдання» попри реалістичність заявленої позиції Президента навряд чи могла протидіяти у масовій свідомості популістському спрямуванню кабмінівського варіанту бюджету. І зовсім не тому, що українці такі вже беззастережні прихильники державного патерналізму і не здатні думати про перспективи національного розвитку. Тут велика заслуга самих українських політиків, які протягом тривалого часу в різних формах відверто демонструють байдужість до національних пріоритетів і переймаються лише минущими інтересами власного збагачення та боротьби за владу. Не дивно, що «натхненні» подібними прикладами з боку своєї «еліти» громадяни схиляються до того, щоб отримати від держави хоча б що-небудь – не покладаючи особливих надій на майбутнє. Наскільки небезпечними є такі тенденції для держави – тема для окремих досліджень. В контексті ж нашого огляду можна зазначити, що апелювання до раціонального мають на сьогодні небагато шансів у суперництві з популістською риторикою, у використанні якої мало хто може змагатися з Юлією Тимошенко. Звісно, ситуація могла би змінитися, якби українські політики спромоглися вийти за рамки традиційної «віртуальності», підкріплюючи риторичні пасажі конкретними вчинками, але…

 

Ключовим моментом інформаційного суперництва цього тижня, на думку авторів, був той факт, що Юлії Тимошенко чи не вперше вдалося досягти домінування в телевізійному просторі. Показово, що це домінування простежується як за кількісними, так і за змістовими показниками. Тобто, йдеться не лише про присутність прем’єр-міністра в телесюжетах, а й у їх загальній тональності і журналістських оцінках.

 

Нам, звісно, не відомо, що стало причиною таких змін – вагомі «аргументи» з боку прем’єрської команди чи переорієнтація власників або топ-менеджерів телеканалів, а також чи є ці зміни ситуативними і тимчасовими, але факт залишається фактом: меседжі Юлії Тимошенко стосовно бюджетного процесу та спроби висловлення недовіри широко і безперешкодно транслювалися майже на всіх каналах. Ба більше – вони за хронометражем переважали або як мінімум не поступалися сюжетам із критичними висловлюваннями на адресу прем’єрки. Нарешті, завершення «бюджетної епопеї», коли Тимошенко відверто звинуватила Президента у провалі бюджетного процесу – і це звинувачення широко прозвучало в ефірі – зокрема таких рейтингових каналів, як «1+1» та ICTV.

 

На цьому фоні інформаційна присутність Президента була значно скромнішою, а, наприклад, про лідера опозиції Віктора Януковича годі й згадувати – його висловлювання про начебто наявність у опозиціонерів достатньої кількості голосів у парламенті для оголошення недовіри Кабміну лише акцентували момент чергової політичної невдачі. Не прозвучав серйозним аргументом в інформаційному суперництві і виступ у парламенті «головного економіста» регіоналів Миколи Азарова, який мав на меті розвінчати тези про успішність нинішнього уряду. Принаймні, не прозвучав у викладі новинних випусків – і цю невдачу, напевно, варто віднести на рахунок авторів доповіді, її виконавця і тих, хто мав би перейматися її просуванням в ефірі.

 

Окрім всього згаданого, Тимошенко ще й отримала своєрідний «бонус» у вигляді досить широкого висвітлення ще кількох тем «нижчого рангу»:

- її переговорів із автоперевізниками та вирішення конфлікту між ними та київським мером;

- звинувачення щодо підняття цін на курятину на адресу «одного з чиновників президентського Секретаріату»;

- поїздки прем’єр-міністра до Польщі для вирішення проблем, пов’язаних із проведенням «Євро-2012» (тема, важливість якої, здається, недооцінена українськими політиками).

 

У цьому випуску ми свідомо винесли авторські оцінки на початок, щоби навести розшифровки новинних сюжетів цього тижня більш детально і розширено, ніж ми це робимо зазвичай. Сподіваємось, що для зацікавленого читача, якому стане терпіння ознайомитися з цими розшифровками, цього буде достатньо, щоби зробити власні висновки.