Мораль по-імперському
Неймовірний галас, вчинений довкола статті Солженіцина «Поссорить родные народы?», не вщухає. У програмі РТР «Вести недели» її демонстрували на екрані й водночас диктор зачитував як отче наш нотації про «провокаторский вскрик о “геноциде”» й увесь українофобський набір. Відколи статтю розтиражували «Известия», її опублікували численні електронні видання і, що найприкметніше, kreml.org. Вона в акурат вписалася в шалену антиукраїнську кампанію, яку останнім часом піднесено в Росії до рівня державної політики.
Відзначений Заходом у розпал холодної війни з кон’юнктурних політичних міркувань Нобелівською премією, Солженіцин так не зрівнявся зі Львом Толстим, Достоєвським, Чеховим, Шолоховим, із чудовою плеядою російських письменників-гуманистів, величезний талант яких викликає у мене почуття захоплення. Я не спромігся, однак, прочитати залізобетонні з художнього погляду творіння О.І. – «Раковий корпус» та все інше: ракова пухлина у власних мізках мені ні до чого.
Видрукувана в «Известиях» претензійна замітка Солженіцина «Поссорить родные народы?», власне кажучи, не тягне навіть на статтю. Натомість її масово розтиражували на підконтрольних Кремлю каналах російського телебачення і на численних електронних сайтах. Вона з’явилася синхронно із заявою Держдуми РФ, у якій вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні цинічно проголошено «предметом современных политичеких манипуляций», і співзвучна їй за своєю тональністю. Колишній дисидент став офіційним рупором політики українофобства. Він бере слово «голодомор» у лапки – так само, як думці та офіційні речники зовнішньополітичного відомства РФ, що звернулося з ультиматумом до ООН не визнавати Голодомор актом геноциду.
«Великий російський демократ» без докорів сумління називає трагедію, жертвою якої стали мільйони українських селян, «обезумелой (?!) басней». Схоже, в Олександра Ісаєвича не все гаразд із літературною російською мовою (на це з посиланням на тлумачні словники звернув увагу один із відвідувачів читацького «форуму» в «Известиях»).
Хто ж насправді «обезумел»? Чи розуміє Олександр Солженіцин сутність того, про що пише? Чи відомі йому історичні факти та їхні тлумачення? Скажімо, поняття «географія голоду». Чому селяни стали жертвою терору голодом передусім в Україні (не менше 5 мільйонів) і в етнічно переважно українській Кубані (один мільйон)? В Україні, як усім добре відомо, більшість землеробів були українцями. Натомість голод у порівняльних масштабах не торкнувся центральної чорноземної Росії. Чому? І чому у період Великого голоду 1932-1933 років українсько-російський кордон охороняли озброєні до зубів загони НКВС, перекриваючи шлях селянам із України до сусідньої Росії, де можна було вільно купити хліб? Висновок – злочин, вчинений сталінським режимом проти української нації, має очевидні прояви геноциду (згідно з Конвенцією ООН «Про попередження злочину геноциду і покарання за нього», вони визначаються за національною, етнічною, расовою та релігійною ознаками). Що тут незрозумілого і про що, власне кажучи, сперечатися?
Сталін застерігав свого сатрапа Кагановича: «Україну ми можемо втратити», – маючи на увазі вірогідність того, що вона стане незалежною державою. Саме тому «великий терор» в Україні почався значно раніше, ніж на решті території СРСР. Досить згадати судовий процес над так званою Спілкою визволення України (СВУ), що відбувся у Харкові 1930 року.. Було покінчено з українізацією, знищено весь цвіт української інтелігенції. Водночас поза законом опинилася Українська автокефальна православна церква (УАПЦ), що була носієм духовних традицій нації. Ще одна ознака геноциду, згідно з Конвенцією ООН.
Потрійний удар, спрямований проти україномовного селянства, національної інтелігенції та національної церкви, не лишає сумнівів: проти українського народу, як уже визнали парламенти низки держав світу, було вчинено акт геноциду. Насправді ж поняття українського геноциду ширше, ніж Голодомору.
Пошлюся на один із численних документів – на дипломатичний лист у Рим очевидця тих трагічних подій, італійського консула Серджо Граденіго з Харкова, тодішньої столиці підлеглої Москві радянської України. Ось що він писав:
«“Катастрофа починається за Курськом”, – сказав письменник Андреєв, який декілька днів тому приїхав із Москви... Вважаю за потрібне представити ще один епізод, що дає уявлення про становище.
Товариш Френкель, член “колегії” ДПУ, зізнався одному знайомому мені чоловікові: у Харкові щоночі забирають до 200 трупів померлих на вулицях від голоду. Зі свого боку, можу засвідчити: сам бачив після опівночі, як перед консульством проїздили вантажівки з 10-15 трупами.
На базарі ранком 21 травня померлих поскидали, як купу ганчір’я, у болото з людського гною, вздовж паркану, що відокремлює майдан від річки. Їх було близько 30. Ранком 23-го числа я нарахував їх уже 51. Одна дитина смоктала молоко з грудей мертвої матері. На тій же Пушкінській вулиці, за декілька метрів від консульства, одна селянка була весь день із двома дітьми, присівши на сходинках, як і десятки інших матерів, одні вище, інші нижче на тій самі дорозі. Вона тримала коробку, в яку іноді хтось кидав копійку. Ввечері одним порухом відсунула від себе обох дітей і, піднявшись, кинулася під трамвай, що мчав на повній швидкості. Через півгодини я бачив двірника, який підмітав кишки бідолахи. Двоє дітей все ще стояли на місці й дивилися...
Близько опівночі трупи починають перевозити вантажівками до північно-донецької товарної станції. Туди забирають і дітей. Тих, котрі не опухли, і, можна вважати, ще виживуть, посилають у бараки Холодної гори, де в будах на сіні вмирають приблизно 8 000 душ, переважно дітей.
Опухлих вивозять товарним потягом у поле, залишають їх за 50-60 кілометрів від міста, щоб ніхто не бачив, як вони там помирають…
Коли приїздять на місце поховання, викопують великі ями і витягують із вагонів усіх мертвих. На дріб’язки не звертають особливої уваги, і часто можна бачити, як викинутий у яму оживає і перевертається в останніх проявах життя. Копачі не припиняють роботу і продовжують викидати трупи. Ці подробиці я дізнався у санітарів і можу гарантувати їхню правдивість. У селі Гарово, що за 50 кілометрів від Харкова, з 1 300 мешканців сьогодні можна налічити лише 200…»
То де ж почуття людського жалю християнських душ Солженіцина та його прихильників? Чи християнська в них лише оболонка, а якщо трохи копнути…
«Теперішнє лихо призведе до колонізації України, переважно російської, – робив висновок італійський дипломат. – Воно змінить її етнічний характер, і, ймовірно, вже у найближчому майбутньому неможливо буде говорити про Україну, про українську проблему, оскільки Україна насправді стане російською країною».
У 30-х роках ХХ століття Україна опинилася на межі загибелі, припинення свого існування. А після цього, як і впродовж сторіч, не припинялися спроби поневолити український народ духовно.
Свого часу Солженіцин у статті «Как нам обустроить Россию», виявивши себе войовничим шовіністом, пропонував українцям відмовитися від національної ідентичності. Та українська нація пройшла крізь пекло Голодомору й вижила не задля того, щоб прислухатися до чужих повчань, однаковою мірою аморальних і безглуздих..
P.S. У запалі дискусії довкола статті Солженіцина повз увагу пройшло найважливіше. Держдума РФ, якій підспівував «великий російський демократ», зробила відверту спробу реабілітувати сталінський режим, згадавши про «титанический экономический прорыв тех лет». В унісон із відомою заявою Путіна, який вважає розпад Радянського Союзу «общенациональной трагедией огромного масштаба».
Захід, схоже, ще не збагнув, про що йдеться. Та Україна вже зіткнулась із шаленим неоімперським тиском північного сусіда і відчуває на собі, що це таке.
Аркадій Сидорук, член правління Товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
10
ASD
6094 дн. тому
"VM // 13.04.2008 20:05:45
Вот так все просто - стоило Солженицыну усомниться в "геноциде", сразу последовали сомнения в его таланте. В приведенных цитатах нет никаких доказательств факта геноцида. Нет этих докозательсв и у идеологов этой пляски на костях умерших."
Читай, дурна злидня:
"Положение в этих селах, а также и некоторых других сел (по материалам РПК и ГПУ) Уманского и Белоцерковского районов не только тяжелое, но нетерпимое и позорное - голодание, большая смертность, факты людоедства. Кроме сел, в городах - Умань, Шпола, Белая Церковь - значительное количество населения (кустари, рабочие, служащие, студенты) также голодают."
http://www.humania.com.ua/ua/index.php?name=News&op=PrintPage&sid=283
Вот так все просто - стоило Солженицыну усомниться в "геноциде", сразу последовали сомнения в его таланте. В приведенных цитатах нет никаких доказательств факта геноцида. Нет этих докозательсв и у идеологов этой пляски на костях умерших."
Читай, дурна злидня:
"Положение в этих селах, а также и некоторых других сел (по материалам РПК и ГПУ) Уманского и Белоцерковского районов не только тяжелое, но нетерпимое и позорное - голодание, большая смертность, факты людоедства. Кроме сел, в городах - Умань, Шпола, Белая Церковь - значительное количество населения (кустари, рабочие, служащие, студенты) также голодают."
http://www.humania.com.ua/ua/index.php?name=News&op=PrintPage&sid=283
Скутер
6095 дн. тому
А то что был голодомор в России и Казахстане, в Украине и не оспаривают, успокойтесь! Пусть ГД РФ примет постановление о признании голодомора в России актом геноцида русских. Пусть помнят, отметят днем памяти или в другой форме. Надеюсь, что хоть тогда русские не будут кидаться на украинцев с упреками.
Потомок, помнящий родство
6095 дн. тому
Только контрпропагандой на российские денежки тут не надо заниматься! И врать о голодоморе на Волге. Да, был голод в Поволжье, но в другое время и по другим причинам. И коммуняки даже делали вид, что озабочены помощью голодающим поволжцам. И не скрывали масштабы катастрофы, и даже принимали медждународную помощь. В случае с украиниским Голодомором как-то все иначе складывалось. Убивали в Украине украинское и на Кубани убивали украинское (а теперь по фарисейски кричат: "Видите, ведь у НАС НА КУБАНИ (!) тоже голодали!". Тут надо оговориться: убивали не русские (хотя среди конкретных исполнителей были и они, как, впрочем и евреи, украинцы... кто угодно), а РОССИЙСКИЙ ИМПЕРИАЛИЗМ, в то время рядившийся в "советские" одежды. Империя живет по своим законам, в какой цвет ее не покрась - в кроваво-красный или в триколор. Ей кровь из носу нужно было прекратить процесс роста национального самосознания и государственной самодостаточности в Украинею. Нужно было поставить "республику-сестру" на колени, до вести до уровня крайнего озверения и отупения, лишить нацию интеллектуальных лидеров, способных формулировать идеи и заражать ими умы. Все правильно сказал автор и правильную цепочку выстроил. И "процесс СВУ", ставший поводом к разгрому интеллигенции, и разгром поместной церкви, и Голодомор - пункты одной дъяволльской программы уничтожения народа. И это таки геноцид.
cовременник
6095 дн. тому
налетело воронье!Трагедия, когда родства непомнящие!!!!!! А ВЕЛИКУЮ ДЕРЖАВУ с 1/6 мира не трогайте, а то как бы бльше не стало!
А голодомор был по всему пост советскому пространству. А для тех у кого память отшибло напоминаю: в Кремле сидели грузин(а как известно с Грузией мы дружим в Украине), да свои из Украины!!!!!!!!!!!!!
А великого писателя - не трожь! Ты как он не умеешь!!
Потому ты- вороньё, а он- писатель!
налетело воронье
6095 дн. тому
Кощунственно -- не помнить о погибших, забыть напрочь все что было. Подумаешь какай-та тыща хахлов падохла... ничё бабы ишо наражают. И нечего тыкать на того, кто в то время в Кремле сидел. В Раше не важно кто сидел, хоть грузин, хоть немец -- главное, что б государь был... Трагедию они вспомнили-- не вашего ума это дедо и нечего лезть со своими дрянными нравоучениями в ЧУЖОЙ для вас уже монастырь -- у вас есть 1/6 пока еще мира -- никто на нее не претендует, никто не лезет в вашу истории. И не смейте ворошить кости предков -- никто вам права на это не давал, Солженицыну в том числе. Еще недавно советская номенклатура усматривала в его фамилии верный корень, видимо в чем то была права...
VM
6096 дн. тому
Вот так все просто - стоило Солженицыну усомниться в "геноциде", сразу последовали сомнения в его таланте. В приведенных цитатах нет никаких доказательств факта геноцида. Нет этих докозательсв и у идеологов этой пляски на костях умерших. Кощунственно и постыдно использовать жертв трагедии для разжигания межнациональной розни и вражды, для вбовиния в головы украинцев идеи собственной неполноценности.
современник
6097 дн. тому
Вы вообще , ребята, дальше своего носа ничего не видите! Голодомор был не только на Украине, он был и в Росии, на Волге больше людей умерло, но об этом не кричат, поскольку историю знать надо!!!
А коль скоро, автор считает, что был генноцид, то хорошие мои, кто в Кремле сидел? Кто руководил?
Что-то русских там по крови и было!!!
Сегодня на рынке была сцена: ходит пожилая (можно сказать старуха) женщина и громко разговаривает сама с собой:"... вот были коммунисты, мы все хорошо жили...", видно она не только стара, но и больна, потому,что при этом плакала и вздыхала. Зато пышащий здоровьем, настоящий мужчина, хлопая её по плечу кричал:"...кацапы, хоп-хоп до себе..."
Давайте , неуподобляться пышащим здоровьем провакаторам! Пора уже раз и навсегда понять, что народ наш - славянский и корни его общие! И жить надо по законам христианским! С любовью!!!С любовью ко всему, что тебя окружает!
А Солженицын, писатель! Писателям можно иметь свою точку зрения,со своими неологизмами, под своим углом! А ваше, право - читать или нет его произведения!
во,дает!
6097 дн. тому
Это ж как надо было засрать себе мозги... Автор, вы гордитесь тем, что не смогли осилить литературное произведение. Этим гордятся только глупые и ограниченные люди. А мне вот жаль, что я до сих пор не прочитал "Раковый корпус" , мне стыдно. Буду наверстывать.
Далее... приведенные вами факты ничего не доказывают. Есть документы, подтверждающие факты голода и на территории России. Но вам как-то неудобно привести их. Факт голодомора на территоии Украины никто не отрицает. Но это бедствие распространилось гораздо шире, чем вы пытаетесь себе и нам впарить.
Следующее... Солженицын - писатель, и имеет право на создание окказионализмов(авторских неологизмов). Если бы все писали по словарям, то литература потеряла бы всякий смысл. Поэтому слово "обезумелая" не может быть предметом вашей насмешки.
И последнее... А.И.Солженицын уже давно в таком статусе, что может не прислушиваться к глупым комментариям какого-то там Сидорука. Аффтар, выпей йаду!
valeri
6097 дн. тому
Я не спромігся, однак, прочитати залізобетонні з художнього погляду творіння О.І. – «Раковий корпус» та все інше: ракова пухлина у власних мізках мені ні до чого. А ВЫ ПРОЧТИТЕ "АРХИПЕЛАГ ГУЛАГ" - ТАМ И ПРО ВАШИХ ДЕДОВ НАПИСАНО. Может опухоль и разсосется!!!!
не так
6097 дн. тому
Сколько внимания писанине старого, и, скорее всего, в маразмах Солженицина. Вся его т.н. "интеллигентность" закончилась именно там, где и должна была: на украинском вопросе.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
