Як було оголошено, з 11 лютого на 5-му каналі відбулися концептуальні зміни та з’явилися нові проекти. Проекти, які за змістом умовно підпадають під жанр телевізійного журналістського розслідування, на 5-му каналі вибудувалися в більш-менш чітку лінійку. Щовечора о 22.25 глядачам пропонують програми, в яких подають систематизовану інформацію на різні актуальні і часом суперечливі теми: політика, історія, соціально-кримінальна проблематика та чистий кримінал. Всі вони разом і кожен окремо взятий дають чітку відповідь, що і як нині в Україні журналістам можна говорити на актуальні теми, у якій спосіб найлегше висловлювати власні думки та що саме розуміють автори окремих проектів під поняттям «журналістське розслідування в Україні».

 

«Народний контроль»із Альоною Кочкіною (11 лютого): історія «газової війни» між Україною та Росією. Її причина – змова корумпованих політиків. Україна дотувала економіку Росії, бо корупційні схеми дозволяли зменшити ставку на транзит російського газу в Європу. В Україні є свій газ, та галузь – у занепаді, треба модернізувати, а грошей нема – все на банківських рахунках корумпованих високопосадовців. Росія завдяки корупційним схемам тримає Україну на «газовій голці». Герой програми – екс-голова «Нафтогазу» Олексій Івченко. Прізвище антигероя не називають – у корупції немає прізвища. Це таке ж універсальне і нематеріальне слово, як поняття «мільярди гривень». Мільярди можуть бути або вкраденими внаслідок корупційних схем, або – сумою, якої не вистачає на налагодження власного успішного добування «блакитного палива». Шо не ясно, як писав Лесь Подерв’янський?

 

«Особливо небезпечні»(автор – Олена Тішкова, режисер – Єгор Воробйов, 12 лютого). Відомий факт, що Україна – транзитна зона для нелегальних мігрантів. Нелегальне перевезення іноземців через територію України від східного до західного кордонів – справа прибуткова. Перевезення здійснюють кілька десятків груп із центром керування в Києві. Це можна припинити, але кругом – корупція, бо в прибутках зацікавлені «на самих верхах». Як і в попередній програмі – жодного «корумпованого» прізвища. Звичайні люди з прикордонних територій цілком логічно уникають розмов на стрьомну для них тему. Помітно, що камера знімає респондентів здалеку, а їхні скупі «так», «ні», «напевне» журналіст фіксує мало не конспіративним способом, аби розбавити доступну інформацію хоч чимось живішим за банальні фрази співробітників СБУ. Подібні речі жодним чином не свідчать про непрофесійність журналістів. Просто вони змушені брати матеріал для сюжету з відкритих джерел. Бо закриті відкриваються за допомогою універсального ключа – матеріальної винагороди. Грошей на купівлю інформації в журналістів нема, до того ж це – корупція. Тому нічого нового вони у своїх програмах не кажуть.

 

Про корупцію на всіх рівнях минулого тижня говорили не лише на 5-му каналі. Прозвучало це слово і з вуст Президента України. А факт, який визнає голова держави, не потребує конкретики. Тобто – переліку корупційних дій та списку корупціонерів. Тому показовим у цьому плані є вірш одного поета з народу. У книжці, яку 70-річний львівський лікар видав коштом удячних пацієнтів, є такі рядки: «Якщо буде в нас і далі отака корупція, то буде не Україна – буде Голопупція». Писано це три роки тому. «Отака корупція» в нас далі є. Значить, уявлення глядачів 5-го каналу про «країну Голопупцію» треба не міняти, а лише підтверджувати загальними зрозумілими фразами.

 

Крім корупції (внутрішнього ворога) в нас є зовнішній ворог – Росія. Це, мабуть, теж не потребує доказів. Програма «Арсенал» із Сергієм Клімовим (13 лютого) претендує на проект історичного розслідування. Цього разу згадували бій під Крутами. Причому «картинка» вийшла шикарна: журналісти старанно фільмували костюмоване відтворення бою, яке підготували кілька військово-історичних клубів і включили в програму кілька синхронів Віктора Ющенка. Президент говорив для всього зібрання, але моє перше враження – він дає ексклюзивне інтерв’ю саме «Арсеналу». За це враження – «плюс» авторам. Висновки ж не вражають оригінальністю, повністю відповідаючи офіційній «політичній лінії». Під Крутами – не поразка, а вияв героїзму та самопожертви. Члени першого українського уряду не гризлися один із одним за владу, а були лише романтиками. Натомість підла більшовицька Росія цим скористалася.

 

Правда, була в цій програмі одна серйозна, як на мене, інтрига. А саме: чи зроблять відтворення бою під Крутами щорічним аналогом подібного дійства, що проходить у російському Бородіно? Коли так, то чи не реконструюють історичну подію таким чином, що наші хлопці перейшли в контратаку і потіснили матросів Муравйова? Адже відтворювати бій, який наперед був приречений на програш – вияв такого любого нам націонал-мазохізму, тому так і чухаються руки змоделювати альтернативний варіант подій. І потім, хто буде в ролі армії Муравйова? Наші – чи запросять колег із Росії? Автори програми майже викрутилися з дійсно складної ситуації. Керівник військово-патріотичного клубу «Червона зірка» Володимир Таранець погодився: все це – не лише історія, а й цікава рольова гра.

 

Від розмитого ворога на ім’я Корупція і більш окресленого, проте неосяжного – Росії, переходимо до ворогів більш конкретних. Їхні прізвища, правда, теж не називають. Зате в програмах керівника ЦГЗ УМВС України в м. Києві Володимира Поліщука «Територія закону»(14 лютого) та Юлії Крилової «Чорний квадрат» (15 лютого, програма довго виходила на ТРК «Київ») говорять не про абстрактну Злочинність, а про конкретні її прояви. Тут більше постановочних зйомок, які додають видовищності навіть банальному сюжету, а головне – більше закликів шукати проблеми в собі та довкола себе. Хоча формат обох програм більше відноситься не до так званих розслідувань, а до кримінальних хронік на кшталт «Надзвичайних новин». Наприклад, Поліщук розповідає, як цілком конкретні люди за допомогою громадян, готових купитися на будь-яку обіцянку легкого заробітку, «кидають» цілком конкретні банківські установи. А Крилова – про мешканців багатоквартирного будинку, які робили вигляд, що не чують криків катованого в під’їзді чоловіка, і не викликали міліцію, та про працівників одного офісу, в яких випадкові відвідувачі без ножа, пістолета та кастета забрали товсту пачку доларів. Просто зайшли, побачили і привласнили. Справа не стільки у злочинних намірах, скільки в звичайнісіньких роззявах-бухгалтерах. Що і зафіксувала камера внутрішнього спостереження.

 

Але глядачам усе ж таки звичніше звинувачувати у своїх бідах корупцію та Росію, ніж власну байдужість та нехлюйство. Бо саме від рівня нашої з вами байдужості залежить і рівень корупції. Чиновників – від уряду до ЖЕКу – корумпують все ж таки люди…

 

У жодному разі не хочу закидати журналістам 5-го каналу, що вони у своїй роботі йдуть шляхом найменшого опору. Хоча це насправді так і є. Проте іншим шляхом вітчизняні журналісти з різних причин іти просто не можуть. У даному випадку перед авторами стоїть чітке завдання: не шукати «бомби» і не змінювати світ, а щотижня в певний час видавати в ефір певний продукт певного формату (і, можна бути впевненими, за дуже маленькі кошти), аби отримати наперед відомий результат.

 

Дивувати глядача не треба. Натомість потрібно збирати докупи та компілювати відому всім інформацію на задану тему, добувати потрібне відео, брати коментарі, начитувати, монтувати і видавати в ефір. Тут на користь кожної з програм працює один принцип: споживачі інформації дуже люблять, коли журналісти кажуть їм про те, з чим вони, споживачі (читачі, слухачі, глядачі), в принципі згодні. І не мають до прочитаного, почутого, сказаного жодних претензій та зауважень.

 

До того ж, 5 канал – не просто телебачення для тих, кому за п’ятдесят, це канал передусім для просунутої проукраїнської інтелігенції цього віку. Повністю позбавлений лінійки серіалів та фільмів, він мав би повною мірою задовольняти потреби своєї аудиторії. Але… Можна лише вітати спробу «каналу чесних новин» переглянути та змінити концепцію власного мовлення. Бо, на мою думку, навіть таке консервативне і закрите для сучасних форматів телебачення, як Перший національний, вже почало випереджати 5 канал за актуальністю. Але ж у Першого національного не було і не буде такого «зоряного часу» і, відповідно, впливу на думку глядача, який пережив «канал чесних новин» у вересні-грудні 2004 року. Тому хочеться вірити: перші спроби 5-го каналу з оновлення в новому сезоні стануть «сезонним правилом».