У черговий раз керівництво НТКУ використало процедуру «внутрішнього відбору» для визначення представника України на пісенному конкурсі «Євробачення».

 

Поїде – Ані Лорак. Ніхто, щоправда, не знає, «з чим», «як» і «навіщо».

 

Керівництво державного телевізійного мовника в черговий раз продемонструвало своє місце: дрібненьке, навколокомерційне, тусовочне. Зараз воно продумує схеми ефективної співпраці з кураторами і власниками комерційного бренду «Ані Лорак». Чи, може, вже придумало? Побачимо. Проаналізуємо. Звісно ж, порахуємо.

 

Гробова тиша завжди означає, що попереду несподіванка. Тривала гробова тиша – що попереду, як правило, ганьба. Бо чого ж мовчати, якщо все зрозуміло, чесно, доступно, коректно, як у нормальному цивілізованому суспільстві? На ту гробову мовчанку навколо майбутньої участі України у пісенному телевізійному конкурсі «Євробачення-2008» звернули увагу всі уважні спостерігачі та аналітики. Навіть істеричні «хвахівці» помітили цю гнітючу тишу, що триває з травня 2007 року, і встигли понаписувати і понапоказувати в залежності від того, «хто» «кому» і «скільки».

 

Кілька днів тому побачив черговий сюжет на невеличкому комерційному телеканалі і зрозумів, що пора. Підняв слухавку й поцікавився в одного з провідних професіоналів НТКУ, що відбувається (прізвища колеги не повідомляю з міркувань його безпеки). Отож, ні слуху ні духу про нормальний цивілізований всеукраїнський відбір, який ставав «родзинкою» видовищного телебачення в програмній сітці Першого каналу! «Як начальство вирішить – так і буде».

 

Отже, «начальство» вирішило. Місце та процес прийняття рішення не коментуватиму – перейду зразу до його ідеології.

 

Керівництво НТКУ вперто не хоче помічати, що:

 

- українські співаки, музиканти, композитори не мають жодної іншої реальної можливості отримати стільки справжнього європейського досвіду;

 

- в Україні не проводиться жодного пісенного конкурсу такого ґатунку і з такими потенційними можливостями;

 

- цікавість до конкурсу стабільна й велика (і серед фахівців, і серед глядачів).

 

Проведені у попередні роки загальнонаціональні конкурсні відбори мали сенсаційні для Першого каналу рейтинги. Фінали справді дивилась уся країна, голосували десятки тисяч українців – причому маючи нещасні 20 хвилин ефірного часу. Під час відбіркових конкурсів «раптово» ставало зрозуміло, що в Україні десятки талановитих молодих і досвідчених музикантів, співаків і співачок; «раптом» виникали десятки нових і оригінальних вітчизняних пісень.

 

Іноді (ну от як на відборі до дитячого конкурсу 2007 року) також раптово ставало зрозумілим, що «бабло» все ж таки не допомагає тусовочним персонажам перемогти. Потрібно щось інше – іскра в очах!

 

Як бачимо, НТКУ може спокійно і якісно заповнювати повноцінними багатогодинними студійними видовищними програмами власний живий ефір, а потім ще й повторювати їх. У програмній сітці НТКУ є повноцінні «євровізійні» загальнонаціональні програми – «Дитяче Євробачення», «Танцювальне Євробачення» - проте чомусь канал не хоче мати повноцінного пісенного «Євробачення». Замість цього вже не перший рік тривають розмови про страшну відсутність грошей на організацію конкурсу. Якщо звести докупи суми всіх премій, виплачених декільком представникам верхівки НТКУ, вистачить на проведення ще й не такого шоу! Або з посмішкою пригадати, як швидко й ефективно організовуються за рахунок бюджету НТКУ різноманітні «разгуляї» та «шарманки». Цікава картинка, чи не так?

 

Зрозуміло й інше: потенціал «Євробачення» загрожує всім тусовочним намаганням загорнути весь український шоу-бізнес під себе-коханих. Декількох, із «пєрвой дєсяткі». Оскільки йдеться про успішний загальнонаціональний телевізійний проект, раптом може виявитись, що в Україні – сотні талантів і професіоналів. А це вкрай небезпечно: шалена конкуренція! Тому краще вирішувати свої питаннячка на задніх сидіннях лімузинів, у баньках, на дачках…

 

І ще одне: ну просто диво! Вже багато років НТКУ «всуху» програє ефірні новорічні змагання, і практично нічого не робить, аби виправити цю ситуацію. Чому б не влаштувати логічної, простої і зрозумілої забави: «Ніч «Євробачення»: хто поїде в Європу»? Проводити фінал всеукраїнського національного відбору учасника від України на «Євробачення» варто було б проводити у Новорічну ніч. Українці давно звикли б дивитись це шоу замість «вогників». А повідомити про те, що так буде віднині і назавжди, потрібно було наступного травневого ранку після фіналу попереднього конкурсу. І все – і професіонали, і телеглядачі, і спонсори будуть на багато років наперед «заряджені». (До речі, все, що написане мною вище, охороняється копірайтом :)

 

З огляду на ситуацію в нашому шоу-бізнесі та керівництві Національної телекомпанії України зрозуміло, чому так не роблять. На жаль, це розуміють усі.

 

Можливо, пора втрутитись панові Президенту – тому, що з великої літери? Вже вся Європа з нас сміється, а українські фахівці спльовують із відповідними ідіоматичними виразами…

 

До творчих здобутків співачки Ані Лорак я не відчуваю нічого, на жаль. Уже років так із 10. Є членство в «пєрвой дєсяткє», глянець та участь у закритих вечірках, але чогось іншого – не відбулося. Справжнього…

 

Але все ж таки думаю, що ця чарівна панянка та досвідчена співачка змогла б рішуче поборотися за право виступити на «Євробаченні-2008» у національному відборі. Вона має і голос, і телегенічність, а отже, мала б можливість здобути перемогу й додати собі сотні тисяч нових шанувальників. Але – відкрито і чесно.

 

Не сумніваюся, що й Руслана Лижичко перемогла б у чесному й відкритому відборі, якби він проводився. І у перемозі Тіни Кароль я не сумнівався, як, на жаль, і у перемозі легендарних «томенковських» «Ґринджолів». Але того разу я відчув до Ані Лорак повагу як до професіонала. А зараз хочеться поскоріше потрапити на свіже повітря. Відчуття таке, немов пройшов через «корпоративчик», у черговий раз організований керівництвом найпотужнішої державної телекомпанії країни.