На початку тижня офіційне інтернет-представництво Президента України оприлюднило текст інтерв’ю Віктора Ющенка «Українській службі Бі-бі-сі» від 30 листопада. Основна увага була приділена двом темам: спікеріаді та визначенню ціни на російський газ у 2008 році.

 

Заяви Президента по газовій темі претендували на маленьку сенсацію. Мова йшла практично про шанс України домовитися про прогнозовану і посильну ціну на газ на середньострокову перспективу.

«Сьогодні ми маємо досить серйозно опрацьовану й узгоджену угоду з ключовими гравцями, які забезпечуватимуть поставки газу в Україну в найближчі 5-7 років.

Я думаю, що як тільки у Росії закінчаться парламентські вибори, наступний тиждень я відведу уряду для того, щоб ці всі речі заформалізувати, поставити підписи. Щодо нашої позиції, то ми виклали ті аргументи, які б хотіли, щоб їх почули як країни-постачальники газу, так і країни, які забезпечують транзит газу, і мені здається, що цей діалог був досить продуктивний» (Українська служба Бі-бі-сі, 30 листопада 2007 року).

 

Єдине, чого Президент не згадував у інтерв’ю, – це питання ціни на газ у 2008 році. Можливо, цю слизьку тему Ющенко обійшов навмисне. Хоча, з іншого боку, Президент прозоро натякав на можливості «пом’якшення» умов на газовому ринку та укладення довгострокових угод, які передбачали би поступове підвищення ціни для України.

 

Проте, вже у вівторок 4 грудня з’явилися повідомлення, які перекреслювали надії глави держави:

 

«Украина будет покупать газ в 2008 году по 179,5 долларов за тысячу кубометров. Таков результат переговоров между украинским министром топлива и энергетики Юрием Бойко и председателем правления российского "Газпрома" Алексеем Миллером.

Встреча состоялась сегодня в Москве. Ранее Бойко заявлял, что цена на газ не превысит 160 долларов. А Министерство экономики прогнозировало: если цена будет больше 180 долларов за тысячу кубометров – украинская химическая промышленность станет нерентабельной. В нынешнем году Украина покупает газ через посредника RosUkrEnergo по 130 долларов»(«Інтер», «Подробиці», 4 грудня 2007 року).

 

Всі політики, крім Президента, відреагували адекватно на відверто провальні результати переговорів: дії міністра Юрія Бойка засуджено, ціну названо занадто високою.

 

«Газ для Украины подорожал – и эта нерадостная перспектива стала топ-темой сегодняшнего заседания Кабмина. Премьер-министр Виктор Янукович сказал прямо – он недоволен такой ценой. С ним согласна и лидер БЮТ Юлия Тимошенко – считает – газ неоправданно дорогим, а цену на транзит низкой»(«Інтер», «Подробиці», 6 грудня 2007 року).

 

«Глава государства сегодня призвал не спекулировать этой шоковой цифрой.

Виктор Ющенко, Президент Украины: Я пригадую, як два з половиною роки назад я став об’єктом критики за ціну газу за 95 доларів. Усіх собак і котів навішали на мене. Зараз ми наступаємо на ті самі граблі» (СТБ, «Вікна-новини», 6 грудня 2007 грудня).

 

«Газовый вопрос – слишком болезненный для того, чтобы делать на нём пиар - заявил сегодня Виктор Ющенко. Сам президент сказал, что цена – 179 с половиной долларов за тысячу кубометров – может стать шоком для части экономики Украины. В то же время, в Минтопэнерго уверяют - покупать газ дешевле просто невозможно» («Інтер», «Подробиці», 6 грудня 2007 грудня).

 

Трішки пізніше з’являється коментар чиновника із Секретаріату – дипломата Олександра Чалого, якому енергетична тематика дуже близька. Натомість замглави Секретаріату віддає перевагу «страусовій політиці» – відмовлятися від будь-яких коментарів, поки ЗМІ не забудуть про те, що до переговорів Президент мав якийсь стосунок:

 

«Почему цена газа возросла, в правительстве объяснить так и не смогли. Завесу таинственности приоткрыли в президентской канцелярии. Оказывается – газовые переговоры вели согласно четким директивам Президента. Впрочем, устроили ли Банковую результаты – непонятно.

Вместе с тем эксперты убеждены – цена на газ для Украины до сих пор экономически не обоснована. И это вопреки прошлогоднему заявлению Путина и Ющенко о выводе формулы расчета стоимости голубого топлива»(СТБ, «Вікна-новини», 6 грудня 2007 року).

 

Якби журналісти СТБ цього разу були б уважніші, то, використовуючи тези з інтерв’ю Президента, могли завершити думку, яку тільки почали розвивати: провал виконання директив Президента.

 

Однак вже наступного дня в Секретаріаті почали операцію з відволікання уваги від причин і наслідків провалу газових переговорів. Для того, щоб відвернути увагу ЗМІ, підлеглі Президента вирішили створити новий резонансний привід. Було оголошено про необхідність значного підвищення цін на газ для населення. «Наживку» телеканали успішно проковтнули:

 

«Цену на газ для населения надо повысить. Так считают в Секретариате Президента. Даже больше, там уверены. А Президент уже посоветовал правительству понемногу поднимать цены. Это же будет рекомендовать и будущему составу Кабмина. Советники главы государства считают - промедление приведет к слишком резкому и болезненному удару по кошелькам граждан, как это было в прошлом году с коммунальными тарифами» (СТБ, 7 грудня 2007 року).

 

«Александр Шлапак, первый заместитель главы Секретариата президента: Подальше консервування ситуації, коли ціна на газ для теплокомуненерго сягне 1200 гривень, а 400 гривень залишиться для населення - це абсурдна ситуація. Нам необхідно піднімати ціну на газ для населення. Інша річ, що треба продумати графік підняття, продумати компенсатори для населення» («Інтер», «Подробиці», 7 грудня 2007 року).

 

Крім того, з якогось дива в Секретаріаті вирішили солідаризувалися з позицією глави Мінпаливенерго Юрія Бойка. Очевидно, так вплинули документи, на надходження яких посилався Олександр Чалий:

 

Он отметил, что Украине уже необходимо смириться с тем, что цены на энергоносители будут постоянно расти, и “рассчитывать, что мы можем сидеть на хорошей цене на газ за счет России или Туркменистана, не удастся» (СТБ, «Вікна-новини», 6 грудня 2007 року).

 

«Министр топлива и энергетики Юрий Бойко, который и ездил в Москву на переговоры, уверяет – сто семьдесят девять с половиной долларов за тысячу кубометров – "лучшее решение для Украины".

Бойко: "Ця ціна враховуючи жорстку конкуренцію по енергоносіям на світовимх ринках, для нас є комфортною в порівнянні з цінами на газ у наших сусідів"» («Інтер», «Подробиці!, 5 грудня 2007 року).

 

Насамкінець, Секретаріат вирішив підсолодити гірку пігулку та перекласти відповідальність за наслідки невдалої газової дипломатії на плечі нового Кабміну:

 

«Также Шлапак допускает возможность пересмотра предварительно установленной для Украины цены на российский газ в 179,5 долларов за тысячу кубических метров с приходом нового правительства» (СТБ, 7 грудня 2007 року).

 

Отже, новий уряд має домовитися з Росією про нову ціну та придумати, як компенсувати населенню зростаючі витрати на газ. Якщо розібратися, то Секретаріат для Кабміну поставив суперечливі завдання: і ціни для населення підняти, і компенсацію знайти, і про зниження ціни домовитися. Проте для звичайного глядача створено правильну телекартинку: Президент контролює ситуацію та роздає «правильні» вказівки підлеглим. Якщо хтось винен у погіршенні ситуації, то тільки не він.

 

Не впустила шансу долучитися до «газової» теми претендентка на прем’єрське крісло.

 

«“Встановлення ціни на російський газ для України 179,5 доларів за тисячу куб. м засвідчує повний і безумовний провал як енергетичної політики уряду Януковича, зокрема, так і всієї політики цього уряду загалом”, – заявила Тимошенко, коментуючи енергетичну політику уряду Віктора Януковича.

"Бездарно почали – безславно закінчили – оце все, що можна сказати про діяльність Кабінету міністрів впродовж півтора року його існування", – додала вона.

Лідер БЮТ нагадала, "як Янукович та його партія йшли на вибори під гаслами дешевого газу з Росії, а в результаті ми отримали одну з найвищих цін у Східній Європі".

"Це при тому, що Росія спочатку погоджувалася на ціну 160 доларів за тисячу кубів. Але, як бачимо, ділки з уряду Януковича після "тяжких та виснажливих переговорів" все ж змогли переконати менеджмент "Газпрому" накинути нам ще двадцять доларів", – відзначила вона.

"За повний провал енергетичної політики і сприяння корупції в енергетиці, цій команді, яка сьогодні ще називається "в.о. уряду", доведеться відповідати", – додала Тимошенко».

 

Справжнім епіцентром подій на тижні стала Верховна Рада, а топ-новиною – успішне «таємне» голосування коаліції «НУ-НС» і БЮТ за кандидатуру Арсенія Яценюка на посаду голови Верховної Ради.

 

Як ми писали в попередньому огляді, регіонали, комуністи та литвинівці до останнього не вірили у здатність демкоаліції провести результативне голосування. Крім того, Партія регіонів до останнього зволікала із декларуванням чіткої позиції. Ще 3 грудня регіонали перебували в активних переговорах із «союзниками» з «НУ-НС», КПУ та Блоку Литвина у пошуках більш виграшного варіанту і збереження влади. Саме тому вони наполягали на обов’язковості таємного голосування. Очевидно, в команді Януковича не відкидали можливості повторення сценарію 6 липня 2006 року, коли таємне обрання спікера вилилося у появу нової коаліції:

 

«Партія регіонів обіцяє визначитися зі своєю позицією завтра – безпосередньо перед голосуванням. Вона наполягає – відбуватися воно має винятково у таємній формі.

 

Раїса Богатирьова, народний депутат, Партія регіонів: "Надалі – будемо визначатися. Головним пріоритетом є щоби це була людина професійно підготовлена, яка б змогла організувати роботу як парламентської більшості, так і опозиції. тобто всього Парламенту. І щоби ця людина сприймалася досить толерантно усіма політичними опонентами"» (5 канал, 3 грудня 2007 року).

 

Раніше такою людиною був Іван Плющ, у крайньому випадку розглядалася і кандидатура Володимира Литвина. Недарма про його висування висловлювалися найближчі соратники:

 

«Свої пропозиції щодо посади спікера готують у блоці Литвина. За словами керівника фракції Ігоря Шарова, у вівторок о дев'ятій депутати зберуться на засідання, де, ймовірно, запропонують на цю посаду свого лідера Володимира Литвина» (5 канал, 3 грудня 2007 року).

 

Інтрига довкола обрання спікера зберігалася ще й тому, що всередині самого пропрезидентського блоку тримали суперечки щодо кандидатури Яценюка. Якби вони вилилися у відкриту ворожнечу, це дало б додаткові шанси регіоналам:

 

«За запропоновану Віктором Ющенком кандидатуру проголосували майже всі члени фракції. Проти – не було, декілька утримались – каже Костенко, але без уточнення прізвищ. Зі свого боку, попередній кандидат від “НУ-НС” на посаду спікера Парламенту В'ячеслав Кириленко заявив, що ніхто не утримувався.

В'ячеслав Кириленко, народний депутат, "Наша Україна – Народна самооборона": "Ніхто не утримався, оскільки голосувань було два і друге голосування одноголосно зобов'язало всіх депутатів проголосувати завтра за кандидатуру Яценюка. В тому числі і тих, хто мав іншу думку"»(5 канал, 3 грудня 2007 року).

 

Проте 4 грудня засідання Ради пройшло під керівництвом представників «НУ-НС» і БЮТ, і пізно ввечері закінчилося тріумфальним оголошенням результатів виборів спікера. Хоча за кілька годин до голосування регіонали демонстрували впевненість у провалі «помаранчевих»:

 

«Регіонали заперечують саму можливість голосування пакетом, мовляв, лише новообраний спікер може запропонувати кандидатури своїх заступників. Нестор Шуфрич не відкидає, що спроба пакетного голосування закінчиться блокуванням трибуни, а Тарас Чорновіл пояснює, провал голосування щодо кандидатури Яценюка створить новий шанс для розширення коаліції.

Після кількагодинних переговорів між комуністами і регіоналами стає відомо, що про пакет можна забути, а в бюлетені стоятиме лише одне прізвище – Яценюк. Коаліції треба зібрати всі багнети, але й це не дасть стовідсоткової гарантії, що хтось із двохсот двадцяти сімох не поставить галочку трохи не там, де вказало керівництво. Таємність голосування не дасть змоги викрити зрадника» («1+1», «ТСН», 4 листопада 2007 грудня).

 

Тоді БЮТ виходить із ініціативою проконтролювати процедуру голосування. Усі телеканали показали та зазначили винахідливість лідерки БЮТ: Тимошенко особисто перевіряла правильність голосування 227 депутатів коаліції.

 

Регіонали запам’яталися хіба що нападом на бютівця Сергія Терьохіна та спробою викрадення печатки лічильної комісії. Одним словом, уся країна могла спостерігати за безпорадністю потужної політичної сили при зіткненні з першою ж політичною поразкою і крахом прогнозів про розпад демкоаліції. Спікери Партії регіонів не спромоглися навіть зробити «гарну міну при поганій грі».

 

Ніби підтверджуючи цю тезу, регіонали спочатку спробували ухопитися за ідею оскарження результатів таємного голосування у суді, як це робила «Наша Україна» у липні 2006-го. Привід – порушення регламенту, інструмент – Комуністична партія:

 

«Партія Регіонів оскаржить обрання спікера у суді. Заява – Юрія Мірошніченка. Комуністи теж не проти звернутися до Феміди, але якщо матимуть достатньо доказів – говорить Петро Симоненко» (5 канал, 5 грудня 2007 року).

 

Проте вже у другій половині дня більш вагомі фігури в оточенні Януковича займають більш зважену, помірковану позицію:

 

«Партия регионов настроена на конструктивную работу в Верховной Раде при спикерстве Арсения Яценюка. Об этом сказал и.о. вице-премьера Владимир Рыбак, являющийся членом фракции ПР. Он отметил, что в среду на совещании Партия регионов приняла соответствующее решение.

"Сегодня на совещании, которое мы проводили, мы этот вопрос обсудили и мы настроены на конструктивную работу. Мы надеемся, что всё-таки парламент будет работать", – сказал Рыбак» (СТБ, 5 грудня 2007 року).

 

«Обрання голови Верховної Ради 4 грудня було легітимним, хоча й відбулося з деякими порушеннями, заявив журналістам міністр юстиції України Олександр Лавринович, обраний народним депутатом від Партії регіонів: "Легітимність процедури з погляду реалізації волі тих, хто за нього голосував, витримано. Але були очевидні порушення регламенту Верховної Ради"» (ICTV, 5 грудня 2007 року).

 

Ще через декілька годин стає відомо про те, що Партія регіонів як найбільша опозиційна фракція готова розглянути пропозицію щодо висування кандидатури першого віце-спікера:

 

«Партія регіонів завтра на засіданні фракції визначить стратегію щодо висунення кандидатури на посаду першого заступника голови Верховної Ради України. "Завтра вранці на засіданні фракції це рішення буде ухвалене", – сказав прем`єр-міністр України, лідер Партії регіонів Віктор Янукович» (УНІАН, 5 грудня 2007 року).

 

Серед найбільш імовірних кандидатів – Раїса Богатирьова. Та несподівано конкуренцію їй складає Нестор Шуфрич:

 

«Шуфрич може стати віце-спікером – джерело. На посаду віце-спікера Верховної Ради України можуть висунути кандидатуру представника Партії регіонів, глави МНС України Нестора Шуфрича, повідомило РІА "Новости" джерело в парламенті. "На посаду першого віце-спікера можуть висунути Шуфрича", – сказав співрозмовник агентства» (УНІАН, 5 листопада 2007 року).

 

Як ми писали в попередньому огляді «Штиль між бурями», саме Шуфрич сьогодні має найбільші шанси очолити «партію війни» в таборі Януковича. Його висування на публічну посаду вибивало б козирі у переговорах регіоналів-бізнесменів із Президентом і розглядалося останнім як виклик. Тим більше, що сам Віктор Ющенко був зовсім не проти віце-спікера-регіонала. У всякому разі, главі Секретаріату на той момент вдалося переконати в цьому ЗМІ:

 

«Президент Виктор Ющенко рекомендует депутатскому корпусу избрать первым заместителем главы Верховной Рады представителя Партии регионов. Об этом в четверг утром сообщил глава Секретариата Президента Виктор Балога, сообщает пресс-служба Президента.

"Глава государства усматривает в этом широкий шаг навстречу коалиции и оппозиции к налаживании взаимодействия, которое в итоге направлено на достижение продуктивной, стабильной работы всего парламента. Кроме того, это даст положительный сигнал обществу о том, что новая Верховная Рада настроена работать на интересы страны, а не на политическую перспективу", – сказал он» (СТБ, «Вікна», 6 грудня 2007 року).

 

Проте 6 грудня, всупереч очікуванням Секретаріату, Партія регіонів піднімає ставки і займає непримиренну позицію. Основні меседжі для ЗМІ виголошує особисто Янукович після закритої партійної наради в «Зоряному»:

 

«"Мы заинтересованы в том, чтобы члены парламентского большинства как можно быстрее создали правительство. Как только новый Кабинет министров будет сформирован, мы в этот же день заявим о своем переходе в оппозицию", – заявил Янукович.

"В Партии регионов готовы к этому, мы этого не боимся. Но переход состоится, только когда будут избраны премьер-министр и правительство. А пока Кабмин будет выполнять свои конституционные обязанности».

«Сформированное парламентское большинство очень слабое и что внутри него очень много противоречий, которые в перспективе не дадут возможности коалиции работать эффективно, а значит, не смогут работать эффективно и избранные большинством представители органов власти.

Вероятность того, что работа парламентской коалиции будет эффективной, приближена к нулю».

 

«Думаю, Арсений Петрович понимает, что главная его задача – создать условия нормальной работы в парламенте для всех депутатов – и коалиции, и оппозиции».

 

Стосовно конкретних вимог, то Партія регіонів вирішила поводитися так, ніби їй взагалі не загрожує опозиційний статус та залежність від кадрових рішень, які здатна ухвалювати демкоаліція:

 

«Партія регіонів претендуватиме на керівництво в 11 парламентських комітетах з 26, які були закріплені за нею в минулому скликанні, заявив народний депутат Олександр Єфремов (фракція ПР).

Зараз, сказав О.Єфремов, триває дискусія про висування кандидатур на посади голів комітетів. Представники Партії регіонів хочуть очолити комітети з питань свободи слова, євроінтеграції, бюджетний комітет, регламентний, з прав людини, соціальної та аграрної політики» (ІСTV, 6 грудня 2007 грудня).

 

Серед новацій – внесення загадкового проекту закону «Про опозицію», який дозволить контролювати всі кроки влади. Туману, як завжди, напускав Тарас Чорновіл. А Ахметов прямо сказав, що головний розрахунок робиться на консолідацію позиції трьох фракцій: ПР, КПУ і Блоку Литвина:

 

«Партія регіонів розробила законопроект про опозицію. Його зміст поки не розголошується, бо тривають останні узгодження тексту. Один з лідерів партії Тарас Чорновіл повідомив, що закон має забезпечити його політичній силі можливість ефективно контролювати владу і впливати на неї.

Одночасно інший регіонал Рінат Ахметов заявив про готовність його партії працювати в опозиції. Наразі регіонали ведуть переговори з Блоком Литвина та комуністами, аби створити так звану об’єднану опозицію» (ICTV, «Факти», 6 грудня 2007 року).

 

Звісно, якщо 222 депутати згодяться за жодних обставин не підтримувати коаліцію, БЮТ і «НУ-НС» справді буде важко працювати, а внутрішні протиріччя ставатимуть все більш очевидними. Так, вже 7 грудня регіонали і Литвин почали працювати на розкол БЮТ і «НУ-НС».

 

Зокрема, Партія регіонів раптом відмовилася від посади першого віце-спікера і висунула кандидатуру Адама Мартинюка, якого БЮТ намагався провести в пакеті 4 грудня разом із Яценюком. Цього разу проти виступили нунсівці, а Тимошенко була змушена з ними солідаризуватися і свідомо обмежити поле свого політичного маневру, та позбутися будь-яких шансів на голоси комуністів під час свого обрання на посаду прем’єр-міністра:

 

«Фракція "Наша Україна – Народна самооборона" ні за яких обставин не підтримає кандидатуру на посаду першого віце-спікера або віце-спікера від фракції КПУ, заявив сьогодні представник "НУ-НС" Роман Зварич.

Фракція БЮТ також не голосуватиме за кандидатуру комуніста на посаду першого віце-спікера на знак солідарності зі своїми партнерами по коаліції, повідомив заступник лідера фракції Олександр Турчинов» (ICTV, 7 грудня 2007 року).

 

Володимир Литвин, у свою чергу, відкрито заявив про таємні переговори в Секретаріаті Президента з відома самого Ющенка, на яких пропонувалися посади в обмін на голосування. БЮТ цього не прокоментував, хоча було зрозуміло, що Банкова була готова без зволікань розраховуватися з Литвином посадами з квоти союзників:

 

«У ВР продовжується небезпечна тенденція штучного розподілу парламенту навпіл. Він додав, що через розподіл посад повертається стара практика, коли пропонуються посади в обмін на підтримку коаліції. “Я хочу офіційно заявити, що пропонують посади”, – сказав В.ЛИТВИН.

При цьому він запевнив, що такий варіант не пройде. За словами В.ЛИТВИНА, якщо йти таким шляхом, то буде зруйнована вся Верховна Рада. “Не можна будувати новий парламент в Україні за старими мірками”, – сказав він» (УНІАН, «Свобода слова», 7 листопада 2007 року).

 

Принагідно оцінюючи заяви лідера блоку Литвина та інших його спікерів протягом тижня, можемо сказати: складається враження наростаючої розгубленості. Як і передбачали автори в попередніх оглядах, риторика показного нейтралітету маргіналізує роль «маленької, але гордої» фракції і позбавляє її можливості гідно конкурувати в політичних торгах навіть із партією комуністів. Цей факт стає все більш очевидним і для членів фракції, і для спонсорів проекту, і для самого Володимира Литвина, тональність публічних заяв якого стає все дратівливішою та суперечливішою.

 

Він публічно відмовляється від входження в потенційну єдину опозицію, одночасно відмовляється голосувати за кандидатуру Тимошенко на прем’єра, стверджує, що для цього демкоаліція повинна стовідсотково взяти до виконання програму Блоку Литвина. При цьому ігноруючи факт недавно публічно висловленої Тимошенко готовності погодитися з останньою вимогою:

 

«Лідер блоку свого імені Володимир Литвин на даний момент не має намірів підписувати єдину опозиційну угоду з Партією регіонів та Комуністичною партією. Про це він сказав, відповідаючи на запитання журналістів у четвер.

"Я ні до чого не готуюся, я прийшов працювати у Верховну Раду України – і якщо хтось щось за мене готує, то я вважаю, що це не правильно", – заявив Литвин.

 

Окрім цього, за його словами, фракція блоку Литвина не має наміру голосувати за кандидатуру лідера БЮТ Юлії Тимошенко на посаду прем’єр-міністра. На прохання журналіста сказати, за яких умов фракція за неї все ж таки проголосує, Литвин відповів: «Якщо вони стовідсотково візьмуть нашу програму до свого виконання. А вони не хочуть брати її, на превеликий жаль».

 

Але він додав, що фракція «надалі вивчатиме це питання і треба провести консультації».

 

 

Відома бюрократична приказка про те, що місце сидіння визначає точку зору, могла би стати найкращою ілюстрацією для стосунків, які намітилися між новообраним спікером Яценюком і його колишнім начальником, главою Секретаріату Балогою.

 

Відмінності у позиціюванні стали помітні вже через день після обрання. Справа в тому, що посада спікера розглядалася Секретаріатом як зручний важіль управління ситуацією в парламенті. 5 грудня з Банкової залунали директиви для голови Ради. Спочатку їх озвучив у нейтральній формі сам Президент:

 

«Юлия Тимошенко за целый день так и не дождалась, что новоизбранный спикер подаст ее кандидатуру на должность премьер-министра. Больше того, с утра Президент Ющенко однозначно сказал. Прежде чем определиться с главой правительства, парламенту следует принять неотложные законы.

Виктор Ющенко, Президент Украины: Найближчі дні будуть задіяні на розгляд найбільш чутливих законів, ще до обрання прем’єр-міністра, які потребують серйозної корекції, які були прийняти з порушенням Конституції або стали очевидним прологом того протистояння в системі органів влади» (СТБ, 5 листопада 2007 року).

 

«Президент Виктор Ющенко заявил – до назначения нового главы правительства парламент должен утвердить главную смету страны и ряд законов.

Накануне, после избрания Арсения Яценюка, лидер БЮТ Юлия Тимошенко заявила, что сегодня новый председатель Верховной Рады подаст Президенту представление коалиции по кандидатуре премьер-министра. На данный момент такой документ в Секретариат Президента ещё не поступал. Виктор Ющенко предлагает парламенту в ближайшие дни сосредоточиться на законотворчестве» («Інтер», «Подробиці», 5 грудня 2007 року).

 

Разом із тим, Президент зазначив необхідність негайного формування персонального складу уряду. Склалося враження, що глава держави прагне отримати від коаліції все й одразу, і його не цікавить, як саме це може реалізуватися. Цю мороку Ющенко одразу переклав на плечі Яценюка та Тимошенко:

 

«Віктор Ющенко: Ключовим завданням коаліції є формування ефективного уряду, який зможе запропонувати гідну відповідь на виклики у соціально-економічній сфері, що постали перед Україною.

"Я закликаю парламентську коаліцію якнайшвидше сформувати уряд, який запропонує своє бачення стратегічного розвитку держави. Переконаний, що новий уряд буде спроможним гідно та фахово вирішити всі проблеми, які дістануться йому у спадок від попередників» (ICTV, 5 грудня 2007 року).

 

Наступного дня Віктор Балога вибірково продублював слова Президента. Проте таким чином, щоб спікер зрозумів, «хто в хаті господар», хто зараз ближчий до «тіла» і хто забезпечив результативне голосування при мінімальній кількості голосів:

 

«По словам Балоги, избрание Яценюка главой Верховной Рады и де-юре, и де-факто подтверждает, что демократическое большинство в парламенте, образованное БЮТ и блоком "НУ-НС", выполняет договоренности, достигнутые двумя политическими силами во время избирательной кампании.

 

По его словам, в повестке дня – принятие ряда важных законов, прежде всего, о государственном бюджете на следующий год, который имеет исключительно приоритетное значение» (СТБ, 6 грудня 2007 року).

 

«Глава Секретаріату Президента Віктор Балога відзначив, що парламентська більшість перед процедурою голосування за кандидатуру на вищу урядову посаду має ухвалити пакет законопроектів, як це передбачено в регламенті коаліції демократичних сил. "У разі потреби глава держави готовий підтримати ці проекти законів як невідкладні", – додав він.

Керівник президентського Секретаріату нагадав, що йдеться про закони, які мають втілити в життя ключові передвиборчі обіцянки "НУ-НС" і БЮТ, і внести зміни у функціонування державного механізму. Зокрема, це скасування депутатської недоторканності, різноманітних пільг і привілеїв народних депутатів, запровадження норм імперативного мандату, змін до закону "Про Кабінет Міністрів України" і законів, які регулюють діяльність центральних і місцевих органів влади» (ICTV, 6 грудня 2007 року).

 

Показово, що за тезу Балоги вхопилися й у таборі Партії регіонів. Таким чином, завдяки Секретаріату регіонали працювали як на поглиблення протиріч між БЮТ і «НУ-НС», так і на демонстрацію готовності співпрацювати з Президентом. Спікером чи не вперше за час коаліціади виступив Анатолій Толстоухов:

 

«Партія регіонів може блокувати голосування щодо кандидатури Юлії Тимошенко на посаду прем'єр-міністра у випадку, якщо таке голосування відбудеться до обрання керівництва парламенту, парламентських комітетів і розгляду пакета законопроектів, запропонованих Президентом, сказав народний депутат, міністр Кабінету міністрів Анатолій Толстоухов.

Він зазначив, що відповідно до його розуміння, другим пріоритетом для Президента є розгляд пакета законопроектів у парламенті. "Потрібно, щоб вони пройшли своїм шляхом через комітети, вийшли на розгляд парламенту й голосували, а потім настане черга прем'єр-міністра й уряду", – сказав Анатолій Толстоухов» (6 грудня 2007 року).

 

Однак 6 грудня все пішло не так, як собі планував глава Секретаріату. Яценюк вніс кандидатуру Тимошенко Президенту, а той через декілька годин повернув її в парламент із єдиним застереженням:

 

«Віктор Ющенко: Після обіду я зустрічаюся з головою Верховної Ради і проведу відповідні консультації, щоб почути його бачення про можливості такого сценарію розгляду цих питань. Я не бачу великої проблеми в голосуванні спочатку прем'єра, а потім пакета законодавчих змін. Однак щоб не сталося такого, щоб при голосуванні пакета коаліція зіштовхнулася з певними тертями. Щоб це не стало тріщиною для духу консолідації. Тому що на рахунку кожен голос» (СТБ, 6 грудня 2007 грудня).

 

На зустрічі з Президентом Яценюк був не один: його супроводжували В’ячеслав Кириленко та Юлія Тимошенко. Про присутність Віктора Балоги на зустрічі нічого не відомо.

 

Про результати спілкування з Президентом повідомив сам Яценюк на прес-конференції наступного дня. Причому, він назвав ініціативу свого колишнього шефа «неконституційною». А також не відмовив собі у задоволенні вказати главі Секретаріату на те, що в пакеті законопроектів забули держбюджет, хоча саме на цьому законі особливо наполягав Президент:

 

«"Неможливо ухвалити закони до створення відповідних комітетів, тому ми не підемо на антиконституційну процедуру", – сказав на прес-конференції Арсеній Яценюк, передає "Інтерфакс-Україна". Він нагадав, що Президент погодився на те, щоб спочатку обрати уряд, а після цього ухвалювати законопроекти, передбачені угодою про створення коаліції демократичних сил.

Водночас Арсеній Яценюк наголосив, що в пакеті законопроектів немає ключового законопроекту – про державний бюджет на 2008 рік. Говорячи про внесення змін до закону про Кабінет Міністрів, що також входить у перелік необхідних законопроектів, заявлених коаліцією, він зазначив, що цей закон перебуває на розгляді в Конституційному суді» («1+1», «ТСН», 7 грудня 2007 року).

 

Однак Віктор Балога вирішив не здаватися і вдався до епістолярного жанру. Того ж таки 7 грудня був оприлюднений зміст листа глави СП на ім’я лідерів парламентських фракцій блоку «Наша Україна – Народна самооборона» і БЮТ – В’ячеслава Кириленка та Юлії Тимошенко.

 

«Як повідомляє прес-служба глави держави, у ньому йдеться про необхідність ухвалення на пленарному засіданні Верховної Ради пакету з важливих законопроектів, передбачених регламентом коаліції БЮТ і "НУ-НС".

Наголошується, що ці законопроекти вже узгоджені з Президентом і тому після їх прийняття будуть одразу ж підписані главою держави. У зв’язку з цим Віктор Балога закликає лідерів БЮТ і "НУ-НС" невідкладно подати на розгляд Верховної Ради законопроекти, передбачені коаліційною угодою» (ICTV, 7 грудня 2007 року).

 

Отже, Балога знову висуває конкурентам у «НУ-НС» та БЮТ ультиматум: або будуть ухвалені закони, або коаліція знову опиниться у підвішеному стані. Про санкції, які чекатимуть на коаліціантів у разі невиконання вимог Секретаріату, добре відомо і без зайвих згадувань у листі: Балога контролює 7-10 голосів у «НУ-НС» і таким чином здатний заблокувати будь-яке рішення. Хоча після обрання спікера використання такої зброї може обернутися проти ініціатора.

 

Тим часом, демонструючи незалежність від Банкової, Яценюк не забуває про всяк випадок підстрахуватися. Спікер заявляє, що навіть у разі невдачі обрання Тимошенко прем’єр-міністром із першого разу він докладатиме зусиль, щоби ще раз провести це рішення. Це вже можна розглядати як заявку на власну політичну гру в ході прем’єріади. На відміну від Балоги, Яценюк очевидно прагне довести Ющенку, що прем’єрство Тимошенко не виллється у загрозу його владі. Більшою загрозою є «широка коаліція» та прагнення окремих політиків впливати на Президента, штовхати його на авторитарні дії:

 

«Голосування у вівторок обов'язково відбудеться. Навіть якщо гіпотетично допустити, що будуть ті або інші проблеми з голосуванням у вівторок, то ні Конституція України, ні законодавство не передбачають можливості заборони внесення ще раз кандидатури", – сказав Арсеній Яценюк на прес-конференції, передає "Інтерфакс-Україна"» (7 грудня 2007 року).

 

Яценюк: Напевно, це буде коректно!» («Інтер», «Подробиці», 9 грудня 2007 року).

 

Під час ексклюзивного інтерв’ю Яценюк також поспішив виказати свою лояльність до Президента (відмовився від президентських амбіцій) та готовність проводити потрібні для нього рішення. В першу чергу зміни до Конституції. Проте і в цьому питанні він займає особливу позицію, яка не збігається з позицією Секретаріату: республіка має залишитися напівпрезидентською, а зміни мають ухвалюватися парламентом, а не на референдумі.

 

«Сенічкін: Багато політиків зараз говорять, про те що треба закінчити політичну реформу, та власне і все суспільство про це говорить! Ви за те, щоб повернути повноваження президенту?

Яценюк: Це з розряду політичних нострадамусів. Тут би справитися з тим, що зараз на плечах... А щодо подальших посад у мене є ключовий принцип – я ніколи не замислююсь про подальші посади. Ще тиждень тому мені навіть у голову не могло ввійти те, що я буду головою Верховної Ради...» («Інтер», «Подробиці», 9 грудня 2007 року).

 

Серед інших позапарламентських інформаційних сюжетів, на думку авторів, на увагу заслуговували наступні:

 

 

Окремою темою ЗМІ могло би стати нагородження Президентом України одного з лідерів Партії регіонів Бориса Колесникова орденом «За заслуги» ІІ ступеню. Проте наче згідно якогось невідомого «темника» провідні телеканали майже повністю уникли згадки про цей факт. Ніхто не звернув увагу і на дату нагородження – 28 листопада, рівно через два роки після початку сумнозвісного з’їзду депутатів місцевих рад у Сіверськодонецьку.

 

Сталося це попри спроби БЮТ привернути увагу до цієї події: 3 грудня за підписом Юлії Тимошенко на «Українській правді» з’являється стаття «Таємниця ордену Колесникова», в якій просто познущалися із Секретаріату та Колесникова. Очевидно, до такого кроку політтехнологів БЮТ підштовхнула інформація про тісні стосунки між Балогою і самим кавалером ордену.

 

Наступного дня, 4 грудня, в «Україні молодій», яка належить екс-раднику Президента Михайлу Дорошенку виходить стаття Наталії Лебідь «Борису – “по заслузі”?» «УМ» нагадала Ющенку про адміністративне цькування на виборах, про кримінальне минуле Колесникова, про участь у «сіверськодонецькому з’їзді» і навіть зацитувала Луценка з його прихованим порівнянням Ющенка, який роздає нагороди «кучмістам», із Папою римським, який продавав індульгенції, та наслідками таких кроків для рейтингу.

 

Головний меседж «УМ» Президенту набагато радикальніший, аніж стьоб Тимошенко:

 

«Але нерозбірливість – ще півбіди. Зраджувати самого себе – також справа приватна. Коли хочеш – цілуйся з власними ворогами, ба, навіть люби їх і обожнюй у кращих християнських традиціях. Але публічно робити героями тих, кого вчора так само публічно називали негідниками, – це вже має відношення до людського моря, хвилі якого винесли тебе на політичну висоту» («УМ», 4 грудня 2007 року).

 

На початку тижня, який ми оглядаємо, лідерка БЮТ, окрім інвектив стосовно нагородження політичного опонента, зробила ще кілька показових заяв. Сталося це в ході виступу Тимошенко на урочистих зборах партійного активу. Основний зміст меседжів зводився до неминучості політичного торжества БЮТ під девізом на кшталт «не тепер, то в четвер».

 

Промова Тимошенко, як і весь, не позбавлений помпезності, партійний захід носила відверто превентивний характер, покликаний зберегти ентузіазм активістів на випадок неочікуваних результатів голосувань по кандидатурі спікера та прем’єра. Крім того, у виступі досить чітко простежувалися вже традиційні сигнали для політичних партнерів із «НУ-НС» та для президента.

 

«Ми з вами 10 років будували політику так, що зараз програшних шляхів для нас не існує», – сказала вона під час урочистого зібрання активу БЮТ у понеділок (тут і далі цитується за «УП»).

 

«Це той випадок, коли білі починають – і виграють, і немає значення, станеться це за один рік, два роки чи чотири роки. Не робіть трагедії, якщо виявиться кілька зрадників, і ми два роки працюватимемо в опозиції», – зазначила Тимошенко.

 

За словами Тимошенко, «ще невідомо, який шлях до очищення країни кращий».

 

«Чи зараз сформувати уряд – і я знаю, скільки мерзоти буде робитися проти нього і як кожен крок буде використовуватися для дискредитація нашої команди, – чи, все-таки, прийти з великою перевагою і показати високий клас того, як має розвиватися цивілізована європейська країна. Тому який шлях для нас заготував Господь – той ми і пройдемо», – зазначила вона.

 

Водночас, лідерка БЮТ наголосила на необхідності виконання даних передвиборчих обіцянок, стосовно, зокрема, призову й повернення вкладів Ощадбанку. «Більш святого зобов’язання у нас немає. І ми виконаємо це, хто б нас не принижував», – заявила Тимошенко. Вона також додала, що БЮТ прийняв умови «Нашої України», висунені впродовж коаліційних переговорів.

 

«Ми стійко витримали 200 умов від наших партнерів, хоча думали, що ми вибухнемо, зірвемося з катушок та своїми руками задушимо демократичну коаліцію. Нашій витримці не буде меж», – пообіцяла Тимошенко.

 

Того ж дня лідерка БЮТ ще раз наголосила на позиції свого блоку – цього разу в бесіді з журналістами. Зокрема, вона сказала, що першим екзаменом демократичної коаліції стане голосування за обрання відкритим голосуванням голови Верховної Ради.

 

«Якщо хтось за це не проголосує, то це буде першим сигналом, що навколо обрання голови Верховної Ради йде чорна інтрига», – сказала Тимошенко журналістам у понеділок. Вона додала, що зацікавлена в обранні спікером саме тієї кандидатури, яку пропонує президент Віктор Ющенко і підтримає «НУ-НС».

 

На питання, що робитиме БЮТ у разі блокування відкритого голосування за спікера з боку Партії регіонів, Тимошенко відповіла: «Ми будемо нагадувати Партії регіонів, що вони під час виборів виступали за стабільність».

 

Оцінюючи шанси на існування демкоаліції, Тимошенко сказала, що усвідомлює всі ризики переваги в три голоси. «Коли сьогодні створюється демократична коаліція і коли ти не знаєш, хто з цих семи (непідписантів) відкличе голос назад, то оптимізму стає менше», –зауважила лідер БЮТ.

 

Тимошенко додала, що «навіть якщо буде створено уряд, то цей уряд буде знищуватися з усіх боків». «Я це усвідомлюю. Я не є тим наївним політиком, який має за честь перевагу в три голоси», – додала вона. Тимошенко також підкреслила, що для БЮТ відмова семи нашоукраїнців підписати коаліційну угоду стала великим політичним ударом.