Стискання віртуального простору
Моніторинг політтехнологій у медіа за 20–25 листопада 2007 року.
Протягом цього тижня політики безуспішно ховали шило в мішку: власні прорахунки прикривали красивими словами, особисті інтереси монтували у структуру державних пріоритетів, відповідальність за власні рішення прикривали безвідповідальністю партнерів. Та розходження між іміджем і реальністю стали помітні неозброєними оком.
Донецький провал
Аварія на шахті імені Засядька 19 листопада, яка забрала життя сотні гірників, в інформаційному плані могла стати поховальним дзвоном для команди Януковича. За кілька днів, 23 листопада, мало відбутися відкриття нового парламенту, а Кабінет Міністрів готувався скласти свої повноваження. Ба більше, лідери «НУ-НС» та БЮТ анонсували на цей день створення демократичної коаліції, що означало би швидкий перехід влади до уряду на чолі з Юлією Тимошенко.
Парадоксальним чином саме аварія на шахті імені Засядька разом із відзначенням роковин Голодомору відвернула увагу від перебігу «коаліціяди» та за своїм резонансом перекрила тему відставки уряду Януковича. Навпаки, саме завдяки трагедії, як і аварії в Керченській протоці, Кабінет Міністрів зміг позиціюватися як центр ухвалення і виконання рішень. Щоправда, Януковичу й цього разу довелося визнати вищість Президента і чекати на його вказівки.
Але Президент вирішив зайняти вичікувальну позицію: утриматися від надміру жорстких оцінок, поки не буде офіційних результатів розслідування.
«Президент України Віктор Ющенко наполягає на об'єктивному розслідуванні причин вибуху на шахті ім. Засядька. Про це глава держави сказав на прес-конференції на шахті.
"Я не буду нічого прикривати. Але нам потрібно чесно в усьому розібратися. І тому моє завдання – забезпечити таку роботу прокуратури і держкомісії, щоб їхні висновки були виключно об`єктивними. Щоб дати відповідь, чия провина в цій ситуації, безумовно, треба дати відповідь, як це сталося", – сказав Віктор Ющенко.
"Трагедія у Донецьку є черговим викликом не тільки для вугільної промисловості України, але й для всієї державної влади", – наголосив Віктор Ющенко. "Я переконаний: всі політики повинні продемонструвати тут державну політику. Це є велика трагедія, з неї ми повинні вийти з відповідними уроками", – сказав Президент, повідомляє його прес-служба.
Віктор Ющенко закликав Міністерство вугільної промисловості виробити чіткий план дій стосовно реорганізації вугільної галузі на 2008 рік, зокрема, заходи щодо безпечного ведення гірничих робіт» (ICTV, 19 листопада 2007 року).
Віктор Ющенко після ліквідації пожеж на Херсонщині та вибуху газу у Дніпропетровську досить органічно виглядав у ролі організатора процесу подолання наслідків трагедії в Донецьку. Тим більше, що в даному випадку працює формат, що дозволяє Главі держави спроектувати свої батьківські почуття на маси громадян, які шукають порятунку чи захисту. Саме для людей, а не для урядовців він говорив про персональний контроль Генпрокуратури за розслідуванням обставин трагедії.
Відзначимо, що приїзд Ющенка у Донецьк ніхто не сприйняв як піар-захід на «чужій території». Усі телеканали подали Главу держави як людину, від якої залежить вирішення проблем у вугільній галузі, іноді як гаранта останньої надії сімей загиблих на справедливість.
Ті, хто в Донецьку дивився 5 канал, могли оцінити розуміння Президентом всієї глибини проблеми соціальної справедливості:
«Віктор Ющенко, Президент України: "Законодавство, яке стосується матеріальних компенсацій, потребує змін. За зверненням однієї з громадських фундацій, я ініціюватиму відповідні зміни, і це буде одним з перших прохань до Верховної Ради , щойно вона почне працювати"» (5 канал, 19 листопада 2007 року).
Сильним ходом Ющенка стало й ухвалення Указу про проведення протягом 2-х місяців комплексних перевірок на всіх шахтах України. Про це також неодноразово протягом днів жалоби нагадували телеканали.
Так, 21 листопада «Інтер» повідомляв: «После трагедии в Донецке управление Горпромнадзора Украины будет строго контролировать то, как соблюдаются правила безопасности труда угольщиков. На сегодняшний день уже определен список шахт Донецкой, Луганской и Львовской областей, которые будут круглосуточно проверять инспекторы управления. Таких угольных предприятий оказалось около тридцати. Есть и первые результаты проверок...
После аварии в Донецке президент издал Указ, согласно которому в течение 2-х месяцев пройдут комплексные проверки на всех шахтах Украины, где добывают уголь. За первые дни проверок приостановили работу на девяти шахтах» («Інтер», «Подробиці», 21 листопада 2007 року).
Проте, якщо подібне враження могло скластися у глядачів із інших регіонів України, то місцеве населення телекартинка не могла ввести в оману. Оскільки політичні заяви рідко коли мають ефект на безпосередніх виконавців і на покращення безпеки гірників. Тим більше, що вже 23 листопада на шахті в Луганській області знову загинули люди, про що оперативно повідомив «1+1». Тому не можна не зробити кількох критичних зауважень щодо окремих деталей у позиціюванні Президента та їх висвітлення телеканалами.
Зокрема, на думку авторів, з погляду інтересів самого Президента, йому варто було б дистанціюватися від роботи держкомісії, яка мала дати версії причин трагедії. Адже склад держкомісії сформував уряд та Міністерство вугільної промисловості, які, у свою чергу, політично залежні від Партії регіонів та її спонсорів, зокрема того ж Юхима Звягільського. Дивно, чому ЗМІ – які, з іншого боку, мають контролювати дії влади з позиції інтересів суспільства – не проаналізували партійний склад цієї комісії і не дали критичну оцінку словам Президента про «об’єктивність» її роботи (насправді, потенційно низької).
Так само ЗМІ не було проаналізовано стан виконання урядом доручень Президента щодо безпеки шахтарів, даних ним раніше. Про них не згадав і сам Ющенко. З цієї точки зору він був непідготовлений до поїздки. Чи навмисне не піднімав цього питання, щоб не псувати стосунки з «регіоналами»?
Цікаво було спостерігати за реакцією основних телеканалів на події в Донецьку. Треба зазначити, що на центральному телебаченні пройшло достатньо критичних матеріалів, у яких версії і наміри уряду ставилися під сумнів. Найкритичніше до аварії поставилися на телеканалі «1+1». Наприклад, 22 листопада глядачі могли почути таке:
«Перша, але ймовірно не остання, версія трагедії у Донецьку. Вибух на шахті Засядька спричинив раптовий викид величезної кількості метану. Вугільний міністр повідомив, що перед цим рівень газу на аварійній ділянці був у нормі...
Зовсім іншої думки професор Віктор Ніколін. Зі своїх сімдесяти шести років він понад пів століття віддав гірничій справі. Причому спеціалізувався саме на метані у вугільних пластах.
За його словами, на шахті імені Засядька роботи постійно ведуться при так званій білій шкалі – тобто при перевищенні концентрації метану. А всі датчики в лаві просто замазують глиною, і тому на поверхні апаратура не фіксує порушень.
Віктор Ігнатович – науковець зі стажем. У 27 років він сам зазнав травм у аварії на шахті. Після цього пішов у науку. На питання, скільки аварій йому довелося розслідувати, підраховує довго. Відтак каже – десь 250-300.
За його словами, причини можуть бути різні, але майже завжди це стається насамперед через те, що для вугільних генералів життя їхніх чорноробів, шахтарів не варте й щербатої копійки. І шахта Засядька, каже, тут не виняток»(«1+1», «ТСН», 22 листопада 2007 року).
Отже, проти слів Сергія Тулуба практично свідчили два професіонали. На чиєму боці симпатія глядачів, які вже мають установки не довіряти владі у більшості випадків, можна здогадатися. Так само можна здогадатися, що сюжет дискредитував уряд, навіть якщо журналісти не мали відповідних інструкцій чи наміру.
22 листопада від «Плюсів» глядач дізнається про жахливий соціальний стан у цілому Донбасі, який штовхає людей на небезпечну працю на прикладі мешканців луганських міст Брянки і Замківки:
«Бюджетних коштів на закриття шахт не вистачає, а тими що є, на думку експертів, активно зловживають. Як наслідок – депресивні регіони.
Шахтарське містечко без шахти – парадокс сучасного Донбасу. Втративши годувальницю, селище втрачає все: закривається лікарня, школа та садочок, руйнується дорога, занепадає комунальне господарство. Немає роботи, немає зарплати. Люди кидають свої домівки й вирушають на пошуки кращої долі.
Але шахтарські династії у Брянці не переведуться. Раніше гірники працювали на своїх копальнях, тепер їдуть на чужі, у сусідні містечка. Знайти таких, хто б після чергової трагедії заявляв, більше у вибій не піду, майже не можливо»(«1+1», «ТСН», 22 листопада 2007 року).
У підсумковому тижневому огляді «Плюси» ще раз повторили свої критичні меседжі:
1. Аварія трапилася з вини «вугільних генералів», зокрема Юхима Звягільського.
2. Справжню причину аварію спробують приховати.
3. Проблему безпеки держава вирішити не в змозі через «металургійне лобі» в уряді та парламенті.
На противагу «1+1», телеканал «Інтер» подавав «об’єктивну інформацію» в інтересах уряду. В сюжетах цього телеканалу найбільше часу приділялося щедрості Кабміну стосовно постраждалих. Правда, спочатку, 19 листопада, телеканал пропускає в ефір «голос народу», якому могли б позаздрити й «Плюси»:
«Александр Забродин пострадал в аварии, которая произошла на Засядько год назад. Тогда на глубине более тысячи метров произошел внезапный выброс метана. Взрыва не было, но более 80 человек отравились газом – из них 13 погибли. Александр не вернулся в шахту. Уже год бывший горняк ходит по инстанциям, пытаясь добиться выплаты компенсаций, а виноватых прокуратура ищет уже второй год.
Александр Забродин, бывший шахтер: "Многие не смогли работать, трудоспособность потеряна, а выплаты мизерные. Прокуратура донецкой области имитирует работу, следствие 2 года идет, хотя с начала года была информация, что осталась одна горно-техническая экспертиза. Все эти аварии... они завуалированы в каком плане, везде пишется – несчастный случай, а фактически произошли профотравления, профболезни..."
Сегодня Александр вместе с родственниками пропавших без вести шахтеров в числе первых ворвался в здание шахтоуправления – хотел узнать, кто же ответит за последнюю трагедию на Засядько?» («Інтер», 19 листопада 2007 року).
Однак, у наступні дні, протягом 21-23 листопада, «Інтер» не втомлювався повідомляти «новини» про компенсації родинам від імені уряду Віктора Януковича:
«Тем временем, чиновники начали встречаться с родственниками погибших, чтобы решить вопрос компенсаций. Вместе с благотворительной помощью их общая сумма составит 75 миллионов гривен...
Государственная комиссия начала прием семей погибших горняков. Размеры компенсаций по каждой семье определяются индивидуально. Кроме материальной помощи от государства, между родственниками погибших и пострадавших будут распределены средства, поступившие на счет для добровольных пожертвований.
Каждая семья в среднем получит около 400 тысяч гривен, заявил министр угольной промышленности Сергей Тулуб. Деньги уже начали перечислять на специально открытые счета, наличными родственники смогут получить на шахте лишь зарплату горняков. Такой механизм выплат предусмотрен для безопасности людей. Детям погибших шахтеров государство гарантирует бесплатное высшее образование и санаторно-курортное лечение»(«Інтер», «Подробиці», 21 листопада 2007 року).
Зайвий раз країні нагадали про існування Омбудсмана Ніни Карпачової: «Уполномоченный Верховной рады Украины по правам человека Нина Карпачева, которая тоже принимает участие в заседании комиссии, сегодня настаивала: семья – это не только жена и дети. Поэтому не только они могут рассчитывать на компенсацию,
Нина Карпачева, уполномоченный Верховной рады Украины по правам человека: “Мне пришлось отстаивать несколько семей в том плане, что родители, которые проживают вместе, имеют право на участие в доле государственной компенсации. Сегодня учитывался интерес и нерожденного ребенка”» («Інтер», «Подробиці», 21 листопада 2007 року).
Одним словом, уряд і представники «антикризової коаліції» демонстрували готовність працювати на «мертвих, живих і ненароджених» українців. Проте від такої старанності та такого піару на смертях глядачі навряд чи будуть охочіше підтримувати і довіряти владі. Тим більше, маючи можливість переглядати новини у викладі різних телеканалів.
Інший кут подання обрав ICTV. У його сюжетах було місце для повідомлення як про пожертви олігархів: «Спецкомісія з розслідування причин аварії сьогодні пообіцяла оперативну фінансову допомогу сім’ям загиблих та постраждалих, відповідно родини отримають по 300 і 100 тисяч гривень. Три мільйони гривень для дітей, чиї батьки загинули під землею, переказав представник Партії регіонів Борис Колесников, раніше 10 мільйонів гривень виділив постраждалим у цій трагедії родинам бізнесмен Рінат Ахметов» – так і про недбале ставлення тих же олігархів до життя гірників: «Шахтарі та родичі загиблих розповідають: всупереч міфу про найсучасніші технології на шахті Засядька, техніку безпеки тут грубо порушують. Вирішити подальшу долю шахти поки не беруться ані урядовці, ані фахівці. Питання про закриття копальні передчасне, каже міністр вугільної промисловості. А знизити небезпеку на шахтах необхідно».
Тобто, ICTV ніби самоусунувся від оцінок і запропонував глядачеві вирішити, кому вірити, а кому – ні. Через кілька тижнів після трагедії, 3 грудня 2007 року, глядач 5-го каналу міг почути точку зору Михайла Волинця, голови Незалежної профспілки гірників України і представника БЮТ, щодо того, що насправді на шахті імені Засядька дійсно впроваджені найсучасніші технології, але занадто велика встановлена норма виробітку – через це, перш за все, й аварії.
Президент в ударі
Зустріч Президента України з митниками тривала за тим же сценарієм, за яким відбулася нарада з проблем ДАІ (див. матеріал «Штиль між бурями»). Віктор Ющенко знову не шкодував яскравих епітетів, щоб передати своє незадоволення роботою Держмитслужби: «“Контрабанда набула загрозливих для нації масштабів”, – заявив Ющенко, відзначивши, що лад у цій сфері має намір навести жорстко і рішуче»(ICTV, 19 листопада 2007 року).
Усі телеканали звернули увагу саме на каральні «нотки» у виступі Президента. Так, ICTV, 5-й канал, НТН наголосили на кадрових жертвах, яких вимагав Ющенко від митниці, аж до звільнення керівника цього відомства. Можна сказати, що цілій низці урядовців видали «чорну мітку». Отже, після довгої перерви з 2005 року в політичному практику повертається публічне попередження посадовців про звільнення. При цьому Глава держави не цурається використання такого засобу психологічного тиску, як погроза тюремним ув’язненням. За певних умов, хоч і на дуже короткий період, це може мати непоганий політичний ефект.
У позиціюванні Президента у відносинах із бюрократичним корпусом варто відзначити такі моменти:
1. Президент веде діалог із відомствами, які належать до «економічного блоку» уряду з позиції сили.
2. Президент з’являється у супроводі керівників СБУ та Генпрокуратури, щоби продемонструвати серйозність своїх намірів і слів. Він одразу дає доручення і визначає контрольні строки їх виконання.
На нашу думку, це може мати у недалекому майбутньому ряд наслідків. По-перше, Глава держави позиціонує Службу безпеки і прокуратуру як основні інститути, яким він довіряє боротьбу з корупцією, зокрема, на найвищих щаблях влади. За дані доручення рано чи пізно доведеться звітувати. І це може стати одним із пунктів звинувачення у виконавській недбалості чи непрофесіоналізмі будь-якого нового прем’єр-міністра у будь-якій коаліції.
Маючи в руках такі потужні важелі, як постійний контроль дій уряду з боку силових структур, Президент зможе запобігти переходу керівників центральних органів влади на бік прем’єр-міністра.
З іншого боку, численні невиконані доручення та погрози знижуватимуть авторитет Президента серед тих, хто перевіряє, і тих, кого перевіряють. До того ж, це негативно відбиватиметься й на довірі до Президента, тобто, на його рейтингу. Також у цій ситуації можна спрогнозувати, що глава уряду матиме можливість кивати на Президента, коли ЗМІ підніматимуть питання про результати роботи влади у таких сферах, як боротьба з корупцією, економічною злочинністю (контрабанда, ухилення від податків тощо). В такому разі прорахунки спецслужби і прокуратури чи навіть їхнє втручання у роботу прем’єр-міністра стануть чинниками зростання рейтингу керівника Кабміну.
Водночас, поза увагою телеканалів залишилися такі важливі акценти, які прагнув донести Президент:
1. Виділено окремі сфери контрабанди: ввезення автомобілів під виглядом запчастин, сплата ПДВ на ввезення нафти та нафтопродуктів векселями, оформлення фіктивних експортно-імпортних операцій, незадовільна боротьба зі ввезенням до країни наркотичних засобів.
Очевидно, кандидату на посаду Голови Держмитслужби доведеться запропонувати план дій для виправлення ситуації саме в цих сферах. Від цих же показників залежатиме й тривалість його перебування на посаді.
2. Окремо Віктор Ющенко розкритикував схему ввезення до України м’яса через вільні економічні зони, зокрема Донецької області. Цей меседж мали прочитати спонсори Партії регіонів. Тут може йтися як про вимогу Президента «заморозити» схему на знак доброї волі і доказ готовності працювати разом з ним у форматі «широкої коаліції» (хай навіть неофіційної), так і про лобістський вплив голови ДУС і власника «Ряби» Ігоря Тарасюка, який бореться з цими конкурентами з 2002-2003 рр.
3. Президент також розкритикував роботу суддів, що виносять рішення, які шкодять українським економічним інтересам. У зв’язку з цим Глава держави дав доручення Голові Верховного Суду узагальнити таку судову практику, а Верховній раді юстиції протягом тижня прийняти рішення щодо доцільності перебування таких суддів на посадах: «Я вношу такі клопотання, і нехай Верховна рада юстиції приймає відповідні рішення». Отже, суди чекає нова хвиля «чисток», після яких судова система поповниться ставлениками Секретаріату Президента і окремих суддів ВСУ.
4. Глава держави доручив Валентину Наливайченку протягом тижня внести пропозиції про створення у складі СБУ Служби контррозвідувального забезпечення правоохоронної діяльності. У митниці знову з’явиться «дах» у вигляді СБУ. Однак, як свідчить практика часів Леоніда Деркача, подібні речі лише руйнують і «комерціалізують» спецслужбу.
Якщо зустріч із митниками – взірець вправності Секретаріату, то ситуація у стосунках між Кабміном і Секретаріатом далека від ідеалу. Так, до «проколів» Секретаріату варто віднести відсутність реакції на інтерівський сюжет, присвячений питанню повернення єврейським громадам Тор. Цей крок був широко розрекламований Президентом під час державного візиту до Ізраїлю. Як з’ясували інтерівці, хвалитися особливо нічим:
«Іудейська громада вимагає повернути українським євреям тори, які зберігаються в державних архівах. Утім, історики наполягають: віддати тори - позбутися національного надбання. Багаторічному протистоянню мав би покласти край президентський указ – Віктор Ющенко розпорядився повернути сувої. Але Указ сам став жертвою хронічного непорозуміння між Секретаріатом президента та Кабінетом міністрів, якому й було доручено у місячний термін виконати розпорядження. Цей термін сплив вчора. А все, що зробили урядовці за місяць – створили робочу групу, яка ще жодного разу не зібралася» («Інтер», «Подробиці», 25 листопада 2007 року).
Авторам цікаво, що стоїть за цим сюжетом: чиєсь прагнення підірвати довіру влади Ізраїлю до української влади? Чи чиєсь бажання показати, як насправді уряд Януковича виконує укази Віктора Ющенка? Чи це просто чергова демонстрація «слова і діла» української влади?
Безперечно, кульмінацією телеприсутності Віктора Ющенка на цьому тижні стала його участь у «Свободі» Савіка Шустера (24 листопада 2007 року) та ексклюзивний коментар «ТСН» (того ж дня) на тему Голодомору.
Отже, під час «Свободи» Віктор Ющенко оновив своє реноме морального лідера нації, людини, яка ставить моральні імперативи вище політичної кон’юнктури: «Я переконаний, що суспільство повинно знати правду. Жити на брехні в будь-якому сенсі неможливо. Формувати союзи на брехні неможливо. Вибудовувати майбутнє неможливо на брехні. Тому нам потрібна правда».
Безперечно, інше питання – чи вважає Президент необхідним поширювати цю максиму на стосунки з політичними суперниками і союзниками, чи його слова торкаються виключно теми і контексту вшанування роковин Голодомору.
Незважаючи на ціннісне значення Голодомору для формування української нації, Президент знайшов можливість перевести цю тему у практичну політичну площину. На «Свободі» та в інтерв’ю «Плюсам» Глава держави поставив пряму вимогу – ухвалити закон, що передбачатиме кримінальну відповідальність за заперечення Голодомору.
«Мова не йде про те, чи ти знаєш історію чи ти не знаєш. Ти можеш її не знати, ти можеш бути поганим сином своєї землі, не шанувати свій рід, але ти зобов’язаний в морально-етичному аспекті вшанувати кожну жертву, шанобливо ставитися до цієї події у житті мого народу, моєї нації. Так думають євреї. Я думаю, що це добрий приклад, як повинні думати українці, горе, яке торкнулося цієї землі. Незалежно від того, хто ти етнічно тут був, це торкнулося твого батька, твого діда. І ти повинен бути достойний і самодостатній у тому, що зло, яке було у 32–33 роках, воно повинно називатися злом, а ніяк іншим. І за його невизнання людина повинна нести кару» («1+1», 24 листопада 2007 року).
«Біда наша є та, що 75 років, три покоління ми мовчали. Потім почали говорити, визнали. Визнали спочатку постановою, потім – законом, що це є геноцид. А тепер, я переконаний, ми повинні бути логічними і цю тему завершити тим, що будь-який вислів публічний будь-якої політичної сили, в основі якого є применшення масштабів Великого голоду, – це є карна відповідальність в Україні. Це є відповідальність в ім’я шани до жертви. І це знаково. Незалежно від того, як на це будуть реагувать політичні сили, я це буду ініціювати, тому що без цього ми не будемо логічні і послідовні»(«Інтер», «Свобода», 24 листопада 2007 року).
З цього виступу можна було зробити висновок, що для Президента буде мати суттєве значення в остаточному вирішенні питання складу майбутньої коаліції позиція ПР та БЮТ щодо подібного ставлення до Голодомору.
Цікавою була реакція деяких українських політиків. Так, ще 20 листопада нейтральний Володимир Литвин негативно висловився щодо підтримки подібної ініціативи:
«Володимир Литвин, голова блоку свого імені, негативно ставиться до пропозицій запровадити кримінальну відповідальність за заперечення факту Голодомору в Україні.
Сьогодні в інтерв‘ю журналістам він сказав, що не є прихильником дій, які примушують сприймати історію під страхом закону, Литвин також не підтримує надання Голодомору статусу геноциду. Політик вважає, що потрібно чітко заявити, що це крок для встановлення історичної правди, а не зведення історичних рахунків, а тим більше висунення претензій Росії як правонаступнику Радянського Союзу» (ICTV, 20 листопада 2007 року).
Все ж треба визнати, що справжню політичну інтригу варто було на тижні, що аналізується в цьому тексті, шукати не в заявах Віктора Ющенка стосовно роботи митниці чи вшанування жертв Голодомору, а в його позиції щодо процесу формування коаліції. У своєму ексклюзивному інтерв’ю «1+1» (25 листопада 2007 року) Президент дав поживу для роздумів своїм опонентам:
1. У парламенті з’явиться лише та коаліція, яка буде відповідати інтересам Президента: «Україна без дієздатного парламенту жити не буде, я одне хочу сказати. Ми знайдемо способи, як забезпечити роботу демократичного інституту, який є одним із ключових для роботи нації, держави. Яким способом це буде зроблено, давайте ми сьогодні дамо шанс тим людям, які сьогодні представляють вищий делегований орган країни».
Серед людей, які «отримали шанс», очевидно, можна було назвати Кріля, Єханурова, Плюща, які вже поставили Тимошенко перед фактом неможливості створення коаліції «НУ-НС» без значних жертв з її боку на користь Глави держави, а керівництву «НУ-НС» нагадали, що Президент залишається керівником блоку «НУ-НС».
2. Ющенко не боїться Тимошенко прем’єр-міністра: «Я вірю у демократичну більшість. Це не є проста більшість, не треба ілюзій робити. Я пережив багато трагедій, на моєму тілі багато шрамів від цього союзу, тому що я на кожного дивився і кожному давав масу можливостей».
Президент цією заявою міг переслідувати дві цілі. По-перше, це чітка позиція перед виборцями. Віктор Ющенко прагне переконати громадян, що він перший ніколи не піде на розрив союзу з Тимошенко. По-друге, президентський меседж БЮТ можна інтерпретувати як пересторогу від повторення інтриг і боротьби за владу, яки мали місце у 2005 році. Більш детально цей меседж був розгорнутий в інтерв’ю Президента «Інтерфаксу-України» 21 листопада та газеті «День» 24 листопада:
А. Лише зорієнтована на Президента парламентська більшість буде ефективною у боротьбі з корупцією. Всі інші лідери мають визнати зверхність Глави держави:
«Якщо говоримо про Президента Ющенка, то ви пам’ятаєте, що в мене ніколи не було парламентської більшості. Подивіться, як президенти по сусідству, апелюючи до громади, кажуть: “Дайте нам підтримку”. У чому полягає ця підтримка? У відповідній структурі тих чи інших органів, які забезпечують реалізацію лінії Президента…
В майбутньому парламенті питання коаліції – це не питання арифметики. Політичні сили, які там представлені, це не партії однієї особи. І керувати цією моделлю з перевагою в три голоси, якщо перед цим не будуть узгоджені принципові моменти, це мало реально. Угода, яку повинна підписати коаліція, має дати відповідь на всі виклики, які можуть здетонувати» («День»).
2. Кадрові амбіції БЮТ можуть стати перешкодою на шляху Тимошенко до прем’єрства:
«Говорячи про "речі, що нам не вдалося зробити", Ющенко назвав, насамперед, "те, що ми спостерігаємо в політичній конструкції влади". "Це "ахілесова п'ята" сьогоднішнього українського дня", – вважає він.
Поляризація в політиці, на думку президента, "не пов'язана з дискусією навколо пріоритетів".
"Не про це мова йде, а мова йде про реалізацію дрібних інтересів, дуже часто приватних інтересів, як правило, це пов'язано з тим, кому який портфель дати", – сказав глава держави» («Інтерфакс-Україна»).
3. Лідери «НУ-НС», які вели переговори з Тимошенко, втратили довіру і підтримку з Боку Президента:
«Я незадоволений тим переговорним процесом, який вівся. Він страждав тенденційністю, вузьким підходом, і це привносить в парламент надміру підігріті протиріччя певних сил на Сході й певних сил на Заході.
На жаль, лідери двох політичних сил БЮТ і Регіонів не змогли підійти конструктивно. “Наша Україна”, переконаний, допомогла б у цьому. Але, шкода, з першого дня гра була іншою. Як поляризувати ситуацію в парламенті, знову привнести те, що добре працювало у Леоніда Кучми: у парламенті треба створити ворожі стосунки, і тоді влада, навіть якщо вона не має більшості, немов наперстки, все переставляє.
Прикро, що 30 днів переговорного процесу були сконцентровані на мілині. Вони не продемонстрували масштабного державного піклування про те, що нас може об’єднати, і вивести на конструктивне поле відносин більшість і меншість. Цього немає. Атаки, підкупи, ймовірно, дуже високі будуть. Перевага у три голоси – то великий ризик: вони можуть захворіти, поїхати у відрядження, піти кудись не туди...».
Про те, як віра Президента у демократичну більшість відбилася на просуванні коаліційного процесу, загостренні внутрішньої кризи у «Нашій Україні» та виборі кандидата на посаду спікера Верховної Ради – читайте в наступному огляді за 26–30 листопада 2007 року.
Ставка на відставку
Перехід у завершальну стадію підготовки проведення стартового засідання новообраного парламенту стимулював бютівських спікерів до активного використання теми відставки уряду Януковича. Формальна відставка, передбачена законодавством, подавалась як символ політичного торжества демократичних сил.
«Робоча група з підготовки першої сесії Верховної Ради VI скликання у вівторок затвердила сценарій проведення урочистого засідання парламенту, яке відбудеться 23 листопада.
Серед іншого на порядку денному цього заходу значиться складання повноважень Кабінету міністрів на чолі з Віктором Януковичем», – пише «КоммерсантЪ».
«Перш за все депутати сформують тимчасову президію. Згідно з регламентом, до її складу увійдуть глава робочої групи і по одному представникові від чотирьох найбільших фракцій. Також, за словами "регіоналки" Раїси Багатирьової, у президії братиме участь представник найменшої парламентської фракції – Блоку Литвина (20 депутатів).
Після того, як президія буде сформована, перед народними депутатами складе свої повноваження Кабінет Міністрів», – цитує видання УНІАН.
«Цю тему представники ПР з журналістами вважали за краще не обговорювати, однак члени БЮТ не втомлювалися повторювати, що п`ятниця стане останнім днем уряду Януковича, зазначає видання.
"Не дивлячись на те що зараз висловлювалися пропозиції змінити порядок розгляду питань порядку денного, ми наполягли, щоб все залишалося, як у регламенті. Отже у п`ятницю відставка Віктора Януковича обов’язково відбудеться!", – сказав заступник лідера БЮТ Олександр Турчинов».
Юлія Тимошенко в оглядуваний період особисто долучилася до трансляції від імені свого блоку публічних меседжів, присвячених важливим історичним датам – річниці помаранчевої революції та роковинам Голодомору.
22 листопада – день Свободи, який цього разу святкувався без особливого пафосу – лідерка БЮТу відзначила статтею за власним підписом на «Українській правді». Нема особливого сенсу детально наводити патетичний зміст публікації, але завершується вона вельми показовим пасажем, який відверто демонструє його справжню мету:
«Три роки тому люди пробиралися до Києва через міліцейські кордони, "їжаки" на дорогах та штучну ожеледь на трасі, організовану колишньою владою.
У зрівнянні з тими труднощами, сьогодні політикам майже нема чого робити. Варто тільки прийти в Раду і натиснути кнопку. Правильну кнопку…
Ні, я не про голосування за прем'єра, я про більш глобальні речі.
Перш за все – про повернення людям надії. Одне натискання кнопки, один розчерк пера під вистражданою коаліційною угодою, – і ми повернемо людям їх кращі сподівання, зупинимо експансію зневіри та байдужості.
Чи вийде у нас? Завтра побачимо…».
Що ж до відзначення 75-х роковин трагедії українського народу, то активне долучення Тимошенко до цієї події є свідченням, як би цинічно це не звучало, визнання успішності публічних зусиль Президента у формуванні відповідної громадської думки стосовно оцінки Голодомору, а також розуміння того, що позиція політичної сили з цього питання важлива особисто для Президента, що може реально вплинути на його позицію щодо формування коаліції.
«Лідер БЮТ Юлія Тимошенко попросить в Бога, "щоб політичні нікчеми не турбували тих, кого поклав у могили Голодомор 32-33-го років".
Про це йдеться у коментарі Тимошенко з нагоди 75-ї річниці Голодомору, розміщеному на її сайті.
За словами лідера БЮТ, "країна стала свідком рідкісного блюзнірства, коли посадовці й політики цинічно вправляються у філологічних вивертах з визначення Голодомору, коректних щодо кого завгодно, але тільки не щодо власного народу".
"Ніхто сьогодні не вимагає подвигу. Треба лише назвати чорне чорним і біле білим – в ім‘я пам‘яті закатованих співвітчизників. Ще первісні люди знали, що слід шанувати могили, тим більше на тій землі, де живеш"», – вважає Тимошенко.
«Я запалю сьогодні свічку у пам'ять про жертв тієї голодної війни. І помолюся. Попрошу в Бога, щоб політичні нікчеми не турбували тих, кого поклав у могили Голодомор 32-33-го років. А ще, щоб пам'ять про ці жертви будила нас до опору завжди, коли виникатиме загроза волі і свободі України», – зазначила Тимошенко.
Проблеми, які виникли навколо появи групи депутатів з фракції «НУ-НС», що відмовлялися підписувати коаліційну угоду з БЮТ, коментувалися вже звично лише заступниками лідерки блоку. Причому остаточно проявився розподіл їх амплуа – якщо Олександр Турчинов виступає у ролі оптиміста-миротворця, впевненого в кінцевому успіху коаліційної кампанії помаранчевих сил, то Микола Томенко взяв на себе роль транслятора критичних оцінок ситуації та меседжів, що мають застерегти інших учасників процесу від тих чи інших дій.
«Заступник лідера фракції БЮТ Олександр Турчинов переконаний, що до наступного вівторка всі депутати від “НУ-НС” підпишуть угоду про створення демократичної коаліції» – про це він заявив у п’ятницю в ефірі програми «Свобода слова» на каналі ICTV.
Турчинов повідомив, що в п’ятницю ввечері відбулося спільне засідання політрад блоків «НУ-НС» та БЮТ. За його словами, майже всі зауваження, які були у політичних сил до коаліційної угоди вже зняті. «Я не бачу жодної проблеми, яка б не дозволяла нашим союзникам разом з нами підписати коаліційну угоду», –сказав він. Турчинов вважає, що відмова 7-х депутатів від «НУ-НС» підписати коаліційну угоду зумовлена виключно технічними моментами. «Я переконаний, що саме до вівторка, коли має працювати Верховна Рада, незважаючи на ту провокацію, яку сьогодні вчинили представники Партії регіонів, всі наші союзники підпишуть угоду, і ми її оголосимо у вівторок на сесійному засіданні», – додав він.
«Блок Юлії Тимошенко не підтримає жодну кандидатуру на посаду голови Верховної Ради до створення коаліції» – про це заявив заступник лідера БЮТ Микола Томенко в інтерв’ю 5-му каналу, показаному в неділю. «Якщо не буде 226 (депутатів у коаліції), і коаліція не буде проголошена, і хтось висуне Івана Плюща на посаду голови Верховної Ради – БЮТ не дасть жодного голосу. Тому що цілком очевидно, що тоді вже це сценарій безкоаліційної України», – зазначив він.«Для нас вихідна точка – коаліція, її наявність чи відсутність. Тому що Плющ від "Нашої України" в складі коаліції – це один чоловік, а Плющ від Партії регіонів, від незалежних депутатів, без коаліції – це інший чоловік», – підкреслив Томенко. Відповідаючи на питання, чи буде БЮТ голосувати за В’ячеслава Кириленка на посаду спікера, якщо до того не буде створено коаліції, він сказав:«Я думаю, що так само ми будемо переконувати "Нашу Україну" не голосувати поки що».Томенко також зазначив, що для нього«є менше зло, коли буде якась широка, глибока коаліція і ми (БЮТ) будемо в опозиції, ніж взагалі не буде коаліції». «Тому якщо є думка в того ж Плюща з Регіонами створювати (коаліцію) – створюйте. Тільки щось робіть», – сказав він.
«Я буду переконувати фракцію, що якщо до часу "Ч" якогось коаліційна угода не підписується, то нема смислу нам нести відповідальність за цю систему влади», – додав Томенко. Він також зазначив, що фракція БЮТ має намір прийти до парламенту у вівторок, проте, якщо до того часу не буде 226 підписів під створенням коаліції, цього робити«нема смислу». На його думку, через затягування зі створенням коаліції «НУ-НС» і БЮТ втрачають своїх прихильників.«Умовно, кожен день без коаліції "Наша Україна" втрачає 10 тисяч прихильників, а БЮТ – тисячу прихильників», – сказав він.
Добровільний оффсайд
Остаточно (принаймні на той момент) визначився зі своєю позицією лідер блоку свого імені Володимир Литвин. Попри чисельні припущення та прогнози він, очевидно, вирішив, що найкращою для його політичних перспектив буде своєрідна «політика невтручання».
На практиці це, швидше за все, означає, що фракція буде діяти ситуативно, задовольняючи таким чином інтереси спонсорів та учасників блоку, водночас залишаючи своєму лідерові можливість виступати в ролі незалежного критика та морального авторитета. Наскільки успішно буде реалізовано таку непросту схему діяльності – покаже час.
«Лідер однойменного блоку Володимир Литвин заявляє, що його політична сила не голосуватиме за спікера, висунутого будь-якою коаліцією, якщо в складі коаліції не буде його блоку. Про це він сказав журналістам у п'ятницю.
"Якщо ми не будемо учасниками тієї чи іншої коаліції, яка буде пропонувати спікера, ми голосувати не будемо", – сказав він.
Литвин наголосив, що недоречно брати відповідальність на себе "за тих людей, які будуть ділити все, що ділиться в країні".
"Хай вони спочатку скажуть, що беруть наші засади і вписують їх в свою програму, і ми тоді будемо вивчати це питання", – сказав він.
Подібні наміри Литвин пояснив прагненням зберегти ім'я своєї політичної сили.
"У Верховній Раді секретів немає. У Верховній Раді за два дні до того, як хтось буде планувати щось зробити, всі знатимуть хто, що і за що. Тому треба зберегти своє ім'я. Адже життя настільки коротке", – сказав він».
Створення цієї публікації стало можливим завдяки підтримці Міжнародного фонду "Відродження" та Агентства США з міжнародного розвитку. Висловлені тут погляди належать автору (авторам) та необов'язково відображають точку зору Агентства США з міжнародного розвитку або Міжнародного фонду "Відродження"».
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
