Спеціально не оприлюднював ці спостереження одразу після телевізійних подій, про які нижче. Думалося: ну невже цього ніхто не бачить, ну невже про це ніхто не напише? Спокійно. Чесно. Неістерично. Виявляється – ні...

 

«Вспомнітє, Лєонід Даніловіч, что ви на етой пєрєдачє в послєдній раз пєлі… Нє пілі, а пєлі...» – під загальний веселенький регіт заграє до колишнього Президента моєї держави Іосіф Кобзон. Це не фрагмент із анекдоту. Це фрагмент телевізійної програми, яка вийшла в прайм-таймі державного Першого національного телевізійного каналу. Мало те все в назві щось навіть про «чєсть». Але де правди діти – й дієслово «імєть» в назві теж використовувалося. А ще – там низка КРП синіх… як би це правильно написати – ні, напишу так: посинілих КРП з чарками і за салатами. А ще – купа анекдотів про євреїв і не дуже євреїв, «про супружескій долґ» від веселеньких уже знаних акторів та співаків. Таке собі банальне «хоумвідео», яке закінчується, як правило, в салатах, «ти мєня уважаєш?» та ще традиційним мордобоєм і розвозом тіл у лімузинах близько до ранку – одним словом «корпоратівчік»!

 

Кожен пересічний українець хоч раз у житті бував на таких корпоративних забавах. Ну, зібралися, там, свинофермою відзначити чи таксопарком гуднути, юристи чи брокери, менеджери чи прибиральниці захотіли «оттопиріться», банкіри чи, страшно сказати, олігархи вирішили «відтягнутися». Нехай собі – ми живемо у вільній і, практично, європейській країні. Але до чого тут найдорожчий ефірний час на найпотужнішому державному телеканалі? Вимушений констатувати: нинішньому президентові НТКУ вдалося досягнути того, чого навіть у більш дебільні і шалені часи «малинових піджаків» 90-х років минулого століття УТ-1 собі не дозволяв! Вилилося те все на екрани УТ-1 тільки з Докаленком. Вилилося рясно і потужно. «Розгуляямі» і «шарманкамі», «зарубєжнимі хітами» і посиденьками в суботу... Скажу чесно – з острахом чекаю передноворічних і післяноворічних днів сезону 2007-2008 в ефірі УТ-1. Хоча, можливо, тільки я з тим острахом і залишився...

 

Адже моїх колег уже притягнули до таці. Привід відшукали веселенький. Виявляється, «З днем ТеБе»(це ексклюзивка, для тих, хто не второпав!) і «56 років разом». Такий собі дрібненький (дозволю собі трохи сленгонути) закос під конкурентів з «Інтера». Ті теж святкують і 3, і 5, і 8, і 11 років з дня виходу свого каналу в ефір. Правда, комерційні колеги святкують в ефірі солідною багатогодинною концертною програмою, зробленою у відповідності до вимог телебачення ХХІ сторіччя. Як вони святкують із чарчинами у руках, український телевізійний глядач не бачить. А воно і правильно, і коректно. А що ж найпотужніший національний телевізійний канал стараннями свого президента продемонстрував? Знову ж таки у прайм-таймі. Спробую змалювати трохи на веселенькому текстикові: «Вазьму бутилку водкі, чтоб накатіть па соткє...» – неодноразовий показ логотипу і назви того казино, де все те відбувалося. Сподіваюся, що великі гроші від казино на рахунки НТКУ вже надійшли? Коротко про інший відеоряд: салат – Віктор Павлік – чарки – Пономарьов – спина офіціанта – Євген Фокін – філейна частина іншого офіціанта – «Мандри» – спітнілі танці між столами цицькатої тітки – дует «Барселона» –невпевнені тілорухи між цицьок і столами уже очевидно підпилого ведучого, звичайно ж, ділових новин на УТ-1 (ну хто ж краще за «журналістів» ділових новин знається на корпоративчиках!) – «що викликає у вас абревіатура ВВ? Насамперед це Віталій Вікторович Докаленко» (це, очевидно, жарт такий від ведучих) – Скрипка з гармошкою – панорама по першому ряду столів біля сцени особисто з Докаленком і компанією – недож...їджений бутерброд – фото на згадку з легендарними дикторами УТ Тетяною Цимбал, Анатолієм Васяновичем, Іваном Вовком – КРП президента НТКУ. На титрах – розрізання дрібненького – очевидно, символу 56-річної електронної історії УТ – тортика. А я б логічно закінчив оптимістично – нищівною констатацією від корпоративного дуету «Світязь»: «Хай вічно живе Перший національний в наших серцях...» (хрумкаючи «гарячим», мої колеги з УТ цієї родзинки вечора навіть не помітили). Очевидно, всі мали встати, схилити голови. Хвилина мовчання. Корпоративна...

 

За кадром чути матюки подяки – то офіціанти чи прибиральниці...