Нестерпна важкість буття

26 Жовтня 2007
17020
26 Жовтня 2007
12:19

Нестерпна важкість буття

17020
Нестерпна важкість буття
Шість років тому мою тодішню квартиру обікрали. Винесли все, що можна було винести серед білого дня і лишитися непоміченим. У тому числі – новенький телефонний апарат. Для зв’язку з зовнішнім світом сусіда позичив мені один зі своїх.
 
За п’ять хвилин після того, як я підключив телефон, мені подзвонили з роботи – з газети, в якій я тоді працював. Дзвінок був виключно робочий, але я пояснив ситуацію, додавши, що в квартирі зараз працює чергова оперативно-слідча група. На тому кінці дроту вибачилися і поклали слухавку – аби через десять хвилин передзвонити і запитати, чи не можу я написати репортаж із місця події. Тобто, з власної обікраденої і перевернутої догори дриґом квартири. Як журналіст журналіста, я зрозумів колегу. За два дні інші колеги почали дзвонити і висловлювати співчуття: вони прочитали статтю «Як мене обікрали».
 
А тепер – протилежна ситуація. Якось редактор іншої газети, в якій мені довелося працювати, у наказовому порядку доручив поїхати на кладовище, де саме ховають заживо згорілого пожежного, сфотографувати його наречену, взяти в неї інтерв’ю буквально перед розритою могилою, а також поговорити з мамою загиблого і його братом-близнюком.
 
Мабуть, я поганий журналіст. Я не зміг би запропонувати потерпілому від злодіїв колезі написати про це репортаж. І вже точно не зміг би тицьнути диктофон нареченій загиблого просто перед свіжим могильним пагорбом. Я відмовився виконувати завдання. Наступного дня мене звільнили з роботи. Очевидно, за профнепридатність.
 
Тому я, пропрацювавши «на соціалці» десять років із тих сімнадцяти, що займаюся журналістикою, білою заздрістю заздрю тим, хто робить програму «Критична точка» (канал«Україна», ефір щотижня з понеділка по середу о 20.45).
 
Мене, скажімо, гризе професійна цікавість, яким чином і з застосуванням яких аргументів журналісти вмовили 80-річну бабцю з села на Київщині докладно розповісти на камеру, як її бив та ґвалтував (!) молодий покидьок (програма від 23 жовтня). І як вони умовили його маму заплакати і сказати, що син ні в чому не винен і що він – не наркоман.
 
Ще мене цікавить, яких зусиль коштувало журналістам, аби «розкрутити» на інтерв’ю матір молодого чоловіка, котрий повісився через ігрову залежність (програма від 23 серпня). І яким чином їм вдалося добитися від літнього чоловіка розповіді про те, як він мало не повісився в сарайчику через утеплений отруйними будівельними матеріалами власний будинок, жити в якому стало неможливо (програма від 24 жовтня). Та все ж таки вищий пілотаж – докладна розмова з батьками дитини із синдромом Дауна, яку виживають з дитячого садка, і старанний показ самої хворої дитини.
 
Я завжди вважав себе циніком. Це – ознака професії, нічого не поробиш. Та свого часу я не зміг написати матеріал про проблеми зґвалтованої в тролейбусному парку дівчини, яка сама – увага! – сама подзвонила в редакцію і погодилася про все розповісти. Не приховуючи ні свого обличчя, ні прізвища. Щось заважало мені дізнаватися подробиці пригоди (чи злочину?), хоча при бажанні в літературі подібні речі опишу детально. Тобто, вигадаю й опишу. А коли перед тобою сидить жива людина і дає тобі свідчення, наче ти слідчий і ведеш протокол… Словом, не вийшло в мене матеріалу.
 
Поза сумнівом, програми на кшталт «Критичної точки», які являють собою гостросоціальний проект у чистому вигляді, потрібні. Шокову терапію ще ніхто не скасовував. До того ж, на фоні якого-небудь «Кривого дзеркала» чи «Дому-2» подібні програми явно виграють. Між іншим, будь-який випуск інформаційної програми зазвичай починається з поганої новини. Ними ж рясніють перші сторінки переважної більшості газет. Це означає не садистські нахили редакторів, а наявність мазохістських настроїв населення, тобто нас із вами. Контент «Критичної точки» цілком задовольнить мазохістів, які люблять жорстку правду, або, висловлюючись нинішнім сленгом, «жерсть», «жерстяк». Тут і згадані вже зґвалтовані бабусі, і немовлята, яких герої-міліціонери знаходять у туалетних дірках, і чоловіки, наскрізь проткнуті косами.
 
Мої нерви витримують перегляд подібних сюжетів. Я не скрикую «О, Господи!» і не хрещуся. Більше того – я б охоче їх редагував, навіть вишукував би теми. Проте знімати це – краще звільніть. Це означає, що для «Критичної точки» працюють люди, шкіра яких товстіша за мою.
 
Ні, вашому автору не здалося, що журналісти смакують жахливі подробиці своїх історій. Одначе не було б теми для розмови, якби не лейтмотив програми, заявлений ведучою Катериною Нестеренко: «Ми не лише показуємо проблему, а й допомагаємо в її вирішенні». Ось у цьому – головна стратегічна помилка не лише тих, хто робить згадану програму, і не лише журналістів загалом, а й тих, хто споживає ЗМІ. Невідомо, хто раніше вирішив, що журналіст сьогодні – перший після Бога: самі журналісти чи пересічні громадяни.
 
Так, у радянські часи за критичну замітку в районній газеті винуватця викликали на партком і вставляли добрячий пістон. А за фейлетон у «Перці» чи загальнорадянському кіножурналі «Фітіль» люди в кращому випадку отримували суворі догани, в гіршому – зграями летіли з роботи, здебільшого з «вовчими квитками». Нині ж у більшості випадків жодна газетна публікація і жоден телесюжет – хоч у новинах, хоч у «Критичній точці» – ситуації на краще не змінить. Так само, як, скажімо, страйки та акції протесту проти забудови скверів та парків. Ініціативна група протестує, а забудовник – будує.
 
Ось кілька прикладів того, як «Критична точка» допомагає вирішувати проблеми. 22 жовтня пройшов сюжет про 38 киян, котрі на початку третього тисячоліття живуть у бараках і помирають від різних хвороб. Люди вірять журналістам і кричать просто в камеру: «Допоможіть!». Журналісти чесно з’ясували, що проблему повинна вирішувати… Бориспільська селищна рада, якої не існує і ніколи не існувало. Не менш оперативно репортери встановили: займатися вирішенням проблем із бараками реально нема кому, бо ні в кого немає часу. Тобто, журналісти чесно зайшли в той самий глухий кут, у яких до них регулярно потрапляли самі бідолахи – герої їхнього сюжету.
 
Або – знову ж таки історія зґвалтованої бабусі. «Куди дивиться міліція?» – щиро обурилися колеги і пішли термосити міліціянтів. А ті, виявляється… не вірять, що старих людей у селі грабують, б’ють, катують та ґвалтують наркомани. Знаєте, що сказав дядько в погонах? «Як люди не вірять міліції – є голова сільської ради!». Знову глухий кут.
 
То, може, не брати на себе заважку відповідальність за допомогу у вирішенні проблем? У нас же люди досі вірять: покажи проблему по телевізору – і все, винуватцям стане соромно, і вона буде вирішена.
 
Подібні соціальні телепроекти спародійовані у фільмі Педро Альмадовара «Кіка». Там показана така собі телевізійна програма поганих і дуже поганих новин, яка є найпопулярнішою в цілій Іспанії. Пародії на «соціалку» дозволяла собі культова радянська програма «Вокруг смеха». З новомодних проектів «соціалку» вистьобує Comedy club.
 
Утім, не все так погано. «Критична точка» розповідає й історії зі щасливими фіналами. Той же дядько, який проштрикнув себе косою, не просто вижив, а й урятувався від інсульту. А онкохворих дітей, виявляється, можна лікувати казками, хоча лікарі в це не вірять. Це означає – не так уже все довкола нас страшно, безнадійно і депресивно.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
17020
Читайте також
29.10.2008 06:38
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
32 350
12.03.2008 13:14
Андрій Кокотюха
для «Детектор медіа»
55 861
18.10.2007 12:08
Николай Рашеев
для «Детектор медіа»
14 427
Коментарі
16
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Видевший плач на могиле умерших
6263 дн. тому
Посмотрел КТ. Не программа, а какой-то один сплошной некролог.
С флагом из чёрных трусов
6264 дн. тому
Ну вы что не поняли кто я? Я же написал - с кладбища. И не работал я слава Богу в Вашей помойке. И не буду.
Здивований
6264 дн. тому
А видається, за "очепятками", що Андрей, то і є сама Карина)))))))))))))))))))))))))
Joth
6264 дн. тому
Вибачте, а ця Карина взагалі хто? Не забагато галасу довкола якоїсь тітки? Тим більше само - хвалової.
Андрей
6264 дн. тому
Ливрейный,а Вас интерсно кода Карина Самохвалова выперла из проекта " КТ"????!!!:)))) такой обинный, будто бы ОСКАР проиграл:))))))))))))))))))))))))))))
Марта
6264 дн. тому
О! Після цього коменту, вона має запросити Ліврєйного на роботу))))
Ливрейный кто-то с кладбища
6265 дн. тому
Карина, Ваши эпистолярные обороты сделали бы честь любой стенгазете любой группы любого ПТУ в Нежине. Или откуда там Вы рекреировались. Ваши обороты типа, " Стоит задание", "истории совсем не рейтинговые", "это послужит личным примером" - будут цитировать журналисты-выпускники во время студвечеров на берегах безбрежного Кальмиуса. По всему видно Харьковского филолога! Орфография - отдельно. Только: Не пишите больше, что журналисты должны предлагать изнасилоованной на старости лет бабушке пути решения её проблем. Меня это выводит из уравновешенного состояния гармоничного созерцания. "Оц тоц первертоц - бабушка здорова...И мечтает снова пережить налёт!" И: Не пишите больше, что вы руководитель проекта "Критична точка". Потому что это не так. Вы к его созданию не имеете никакого отношения. Руководителя проекта Вы, как это говорят французы "схавали". Нехорошо...
Прохожий.
6265 дн. тому
Не фанат ТРК "Украина". Но один выпуск программы "КТ" видел - там запомнился сюжет о "нелегалах". С кучей вранья, запугивания населения мифическими угрозами, и нормальной расистской нетерпимостью. Может, этот сюжет был и не показателен, но после этого - не смотрю. Противно.
Ironiya
6265 дн. тому
Так все-таки остается непонятным, что есть функция журналиста в понимании автора...Журналист, значит, не должен предлагать решений остро социальных проблем, которые раскрывает в своих материалах или не должен тогда, когда заведомо знает об их отсутствии???
Whit
6265 дн. тому
"Чернуха" и "джинса". Вот к какому общему мнению пришли.... Интересно, а собственник канала готов смириться с мыслью, что проекты его телеканала - это его лицо? Готов ли он, к своему имиджу добавить "чернуху"? И еще. Увжаемые, а какие вы видите сюжеты, сугубо социальные? Как они должны выглядеть? Только не общими фразами, а конструктивно.
Родригес
6266 дн. тому
Валера, я с тобой полностью согласен. Неча поемику разводить с автором джинсы :-)
Михалыч
6266 дн. тому
Джинса она и в Африке джинса. Чернуху назвать социалом, автор сам себя замочил.
DELETE
6267 дн. тому
Хотел, было, «помочить» автора… а потом подумал… ну, не виноват автор. Не виноват в том, что не может воспринимать действительность такой, какая она есть. Естественно, гораздо легче написать книгу о Луценко или накняпать статейку о том, как «Киевская власть воюет с культурой». Естественно, легче пересматривать по несколько раз «Парк юрского периода», нежели фильмы Тарковского. Естественно, легче не думать, не обращать внимания, не сопереживать, не брать в голову… Но вот незадача… Автору не нравится смотреть то, что показывает «Критическая точка». Но он программу смотрел… Значит, для чего-то смотрел. Написать статью? Естественно. И он ее написал. Хотя, раньше (в своей молодости) он не мог писать о кладбище и обворованной квартире. А сейчас – написал. Видимо, за годы работы у него таки стала кожа толще… или автор лукавит? Скорее, второе… В любом случае, А.Кокотюха не виноват. Ему бы книги писать…
rivnet
6267 дн. тому
журналист не может и не должен быть тем, кто "пытается ему помочь"! Одних профессионалов нельзя заменять другими. Наша страна страдает от обилия воинствующих дилетантов, которые везде, начиная с власти и кончая продуктовыми киосками. "Задать правильную тенденцию" можно и нужно - путем раскрытия механизмов социальной поддержки, взимопомощи и благотворительности. Гораздо борльшую пользу можно принести не пытаясь помочь одному обездоленному, а внятно раскрыв на экране систему работы институтов гражданского общества, объяснить почему их нет у нас и как содействовать ускорению их появления. Именно общество, а не власть во всем мире решает затронутые проблемы. Не бросайтесь "затыкать дыры фуфайкой", а имея доступ к масс-медия пропагандируйте и популяризируйте систему коллективного выживания.
карина
6267 дн. тому
Для тех, кто делает программу "Критична точка" стоит задание, не просто обсмаковать детали трагедии, но постараться найти пути решения проблемы. Не всегда это получается, автор безусловно прав, но стремиться к этому нужно. Ставить перед собой высокую планку просто необходимо. Да, журналистов часто воспринимают, ка представителей 4-ой власти, но иногда, и просто как людей, которые могут что-то посоветовать и помочь разобраться. Вы не задумывались, почему случайному попутчику в поезде мы готовы выложить всю подноготную собственной жизни?Тут похожий эффект. К отчаившемуся человеку, которому отказывают везде и всюду, приезжает тот, кто пытается ему помочь. Он просто готов выслушать и по мере сил и журналистского опыта помочь. Например, в ситуации с домами-бараками, наши журналисты получили официальный ответ от киевских властей. Ответ, который местные жители ждали несколько лет, и мы обязательно расскажем об этом в следующей программе. Так же мы часто показываем детей-сирот. Эти истори совсем не рейтинговые, но мы идем на это сознательно! И после каждого сюжета получаем море звонков ..от желающих усыновить этих детей. Понятно, что каждому мы помочь не в силах. Но задать правильную тенденцию, все же можно! То есть, если пойти и отстоять хотя бы одного обиженного и разочаровавшегося в людеях и во власти человека, для кого-то это послужит личным примером к действию. Может, звучит несколько высокопарно, но я искренне в это верю. С ув. карина самохвалова - руководитель проекта "Критична точка". p.c. А автора статьи приглашаю к саотрудничеству, для нашей программы совсем не обязательно быть "толстокожим" .
Виктория
6267 дн. тому
Як кажуть, не можу погодитися більше!!! Автор статті абсолютно доречно торкнувся питання гострої соціалки."Жовтуха, чорнуха,"..а насправді озерніться довкола- доки підлітки продовжуватимуть гвалтувати своїх же однолітків-односельців, такі програми, як "Критична точка", НАМ ДУЖЕ ПОТРІБНІ!вони повертають нас із гламурної завіси, надуманих історій про безтурботне життя людей "у шоколаді",у справжнеє життя, з його часом страшним, але справжнім обличчям. Це насправді цинічно питатися в потерпілих про ії гое, однак необхідно. якщо слідчі питаються з метою розслідування, то чому це не повинен робити журналіст?четверта сила, тому й так і називається, що має змогу розповісти про це суспільству, а воно нехай задумається..
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду