Одна новорічна прем’єра, котра насправді вийшла доволі прохідною, підтвердила осдразу кілька моїх торішніх висновків і прогнозів. І заразом закріпила певні тенденції щодо подальших пріоритетів не лише теле-, а й кіновиробництва. Тож є привід не так розібрати новий український новорічний телепродукт, як поговорити про ці самі пріоритети.

Писав про це раніше, нагадаю зараз і не заспокоюся надалі: мені дуже не подобається різкий крен виробництва у бік комедій. Так, улюблений широкими масами жанр. Так, найскладніший і найхитріший водночас: будь-який несмак завжди виправдовується категоричною заявою: «У вас нема почуття гумору!» А сам акцент на комедіях — іншим фразеологізмом, тобто сталим виразом: «Людям треба відволікатися, вони втомилися від війни!» Але від комедій уже настільки рябить в очах, що це помічають не лише втаємничені. Зокрема, політик Борислав Береза констатує те, на що раніше взагалі не зважав у своїй боротьбі з Офісом президента: «Чому під час війни в Україні майже немає фільмів про наших воїнів, наших героїв, а у кінотеатрах — лише комедії? Можливо, нема про кого знімати фільми? Чому держава не займається мотивацією служіння країні?».

І хоча торік на великі екрани вийшли драми «Лишайся онлайн» і «Буча», а на телеекранах і платформах були драми «Перевізниця» й «Перші дні», все це, по-перше, в меншості, а по-друге — не про наших воїнів і зовсім не мотиваційні історії. Принаймні не мотиваційні для служіння країні в тому смислі, який вкладає в цю фразу пан Береза. Ближче до цієї мети стоять «Прикордонники», спробами воєнної драми у форматі мінісеріалу були та лишаються «Шлях» і «Окуповані». Але запущені ці та незгадані (їх небагато) проєкти давніше. Й розповідають про перші місяці масштабного вторгнення. Надалі ж не лише героїчна тематика, а й загалом воєнний контекст поволі та впевнено відходить або на другий план, або зникає за кадром.

Ще одна помічена мною тенденція — швидкість виробництва. І тут ставка на комедію спрацьовує ще й в економічному плані. Для прикладу, нещодавня прокатна, проте знята цілком собі в телеформаті сатирична комедія «Збори ОСББ» пройшла шлях від першого кадру до прем’єри за півтора місяця. А рік новий вже анонсує не менш швидкі комедії «Коли ти вийдеш заміж?» і «Песики». Зараз на екранах різдвяно-новорічний «Потяг 31 грудня» від продюсера Юрія Горбунова, якому перепадає абсолютно за все, що робить і навіть чого ще не встиг наробити.

Кадр із серіалу «Бісова пательня»

Усе б нічого, якби ці кінотелекомедії мали в Україні бодай якусь альтернативу. Бо ворожа Росія штампує пропагандистський продукт, котрий гордо іменує воєнними драмами. Але й поза тим наш ворог тішить свою — і, на жаль, якусь частину нашої, — аудиторію різноманітним і різножанровим контентом. Гаразд, пішли вони за їхнім же кораблем, проте контент європейський, американський та азійський теж не складається із самих комедій. І ніколи з них не складався.

Окреслене вище цілком пояснює, чому «2+2» підготував під новий рік прем’єру чотирисерійної стрічки «Бісова пательня». Уже з назви зрозумілий жанр, хоча канал пояснює: «Це експеримент. Ми хочемо дивувати глядача новими історіями, створювати позитивний настрій. Це не просто таємнича детективна історія, приправлена якісним гумором. Вона також про те, що навіть у темні часи трапляються дива». А пресреліз інформує: зйомки стартували 15 листопада 2024 року. Щоби прем’єра відбулася 2 січня 2025-го. Ті самі півтора місяця на зйомки й пост. З хорошими акторами, швидко, недорого й сердито, ой, вибачте, весело, комедійно.

Спробую не заглиблюватися в аналіз власне гумору. Бо — дивися вище — про якісний гумор у кожного своє розуміння. Натомість звернув увагу: практично всі актори викладаються по повній і працюють на виснаження у своєму бажанні зробити персонажів смішними. Гаразд, Артемій Єгоров як виконавець головної ролі Ореста Петімка давно грає поліцейських у манері Жан-Поля Бельмондо в тому ж самому образі. Нема різниці, як звуть чергового зіграного ним комісара: Стан Жалар, Філіп Жордан, Жан л’Отельє чи спецслужбіст Жосслен Бомон — він усе одно Бельмондо, героїчний та іронічний водночас. Тут, як на мене, навряд треба намагатися бути інакшим. Проте переважна більшість задіяних у «Бісовій пательні» акторів має інше амплуа. І установка розсмішити мимоволі робить їхніх персонажів однаковими. Хоча бажання або завдання розвеселити дуже часто створює протилежний ефект.

Кадр із серіалу «Бісова пательня»

Щодо пропонованого жанру. «2+2» спеціалізується на умовно «чоловічому» контенті. Тож в ефірі чи не найбільше — принаймні поки що, — справжніх драм, кримінальних, детективних, віднедавна — воєнних. Це я пояснюю, чому «Бісова пательня» подається виробником як експеримент. Насправді стрічка витримана в координатах детективного жанру. Причому детективу герметичного, коли вбивство скоєне в закритому приміщенні й підозрюються всі. Абстрагуючись від «комедійності», сюжет розвивається за всіма законами детективного жанру — чи не єдиного, де стала схема не «мінус», а «плюс». Злочин, кілька підозрюваних, кілька звинувачень, кілька затримань, різні особисті історії різних персонажів, розлучений на початку та з новим коханням у фіналі головний брутальний герой — і вбивця, який постійно на виду, але на якого найменше думаєш. Проте є нюанс: під новий рік не треба показувати трупи й загалом «серйозний» детектив.

Тому «Бісова пательня» — детектив із приставкою «іронічний». Навіть самоіронічний. Нечасто ефірне телебачення намагається пародіювати саме себе. У цьому випадку гіперболізується та гротескується тотальний інтерес аудиторії від дітей до пенсіонерів, котрі вболівають за учасників кулінарного шоу. Вбивство, точніше — отруєння стається в прямому ефірі під час дегустації. Гине запрошений іноземний гість Олаф Штольц (жодних асоціацій, правда ж?). Розкрити злочин для Ореста Петімка — шлях до підвищення у званні. Йому активно допомагає донька Домініка, котра втекла від мами та її нового коханця до тата, ще й має здібності розрізняти правду та брехню. Якщо комедійний сюжет будується довкола студії кулінарного шоу, без кидання продуктами й обсипанням борошном не обійтися (тортом могли б зарядити комусь у лице, робоча схема). А мотив лиходія — стати телезіркою з нуля, висвітлюючи наживо процес розслідування власноруч скоєного злочину.

Названі інгредієнти за інших обставин цілком собі можуть працювати не в координатах іронічної детективної комедії, а в рамках «серйозного» детективу. Але, вкотре повторюся, треба і в форматі лишитися, і відповідати трендам: даєш комедію в маси. Під час перегляду я згадав себе в нав’язаній ролі комедіографа. Прямий ефір одного із шоу, на якому я колись працював, припав на 1 квітня. Редактори не просили, наказали заповнити сценарій «чимось смішним». І, користуючись фразою, згаданою також у «Бісовій пательні», не було сечі терпіти пекельні борошна. Дуже складно жартувати «на замовлення» чи «на потребу». Особливо коли дотепер комедія не була твоєю спеціалізацією.

Кадр із серіалу «Бісова пательня»

До всього, «Бісова пательня» виявилася не так новорічною, як усе ж різдвяною комедією. Бо у фіналі в кожного збуваються заповітні мрії та стається різдвяне диво. Почати з того, що труп оживає — Олаф Штольц, виявляється, не вмер, його врятувала якась реакція в організмі. Орест знаходить кохання, ще й за активної участі Домініки. Таксисту, який ніяк не міг поїхати до тещі на холодець, оплачують велику суму за простій. Посварені миряться. Обікрадена старенька забирає заяву на крадія, бо завдяки йому виграє парі — але люб’язно скасовує умови свого виграшу. А до продюсерки шоу приходить із війська на побуття чоловік.

Оцей короткий епізод, а ще наголос на тому, що згаданий крадій у костюмі Санти теж військовий у десятиденній відпустці, — єдині згадки про те, що насправді кулінарне шоу, як загалом усі події, відбуваються в країні, що воює. «Збори ОСББ» та «Крашанка» інтегровані у воєнний контекст більше, хоча при цьому лишаються жанрово чистими комедіями. Як і воєнна комедія від «2+2» «Позивний Тамада», не ідеально смаковий варіант, проте все ж від війни в паралельний світ не виводить. Розумію бажання перенести аудиторію саме туди з наближенням третього року повномасштабної війни. Проте якщо комедія справді так затребувана, вона може й повинна стати майданчиком для нагадування про воєнні будні. Але разом із тим — про те, що ворог не зможе відкласти наше життя разом із новорічними святами. Завдання не з простих. Зате результат на виході значно вдячніший.

Фото: канал «2+2»